Читайте также:
|
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЕКОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Тема 2: Типи, види і норми культури
План
1. Основні види культурних норм.
2. Слов’янська міфілогія як феномен культури.
3. Характеристика первісних форм релігійних вірувань, їх специфіка та особливості.
Основні поняття і терміни :. цінності, регулятиви, знання, традиція, звичай, обряди (ритуал), етикет, мода, аномія, міф, міфологія, релігія, релігієзнавство, анімізм, фетишизм.
Література:
Основні види культурних норм.
Будь-яке суспільство або окрема соціальна група повинні упорядковувати відносини в своєму середовищі, послабляти тенденції, які ведуть до розладу і свавілля, усувати вплив стихійних настроїв. Стихійне і дійове саморегулювання соціальних відносин досягається через культурні норми. Вони забезпечують добровільну і свідому співпрацю людей, спираються на формалізовані мотиви і потреби, які відповідають ухваленим цілям, стимулюють стабільні стосунки в колективі, що спираються на звичні очікування.
Норми культури в їх зовнішньому вираженні передбачають своєрідну символіку, визначену знакову систему, часом досить складну. Перетворення правил і норм культури на стабільний регулятор діяльності передбачає, що вони засвоюються людиною, стають її внутрішнім переконанням. Тобто норми культури – це певні зразки, правила поведінки або дії, які стали внутрішніми регуляторами людських дій.
Нормативний бік культури виявляється в таких формах, як обряд, ритуал, етикет, канон, стандарт.
Цінності – те, що людина особливо цінує в житті, навколишньому середовищі, людях, їх матеріальній та духовній культурі; те, що людина цінує над усе і надає найважливішого значення.
Цінність є не об’єкт сам по собі, а його властивість, здатності задовольняти людські потреби. Об’єкт виступає як носій цінності.Цінності можуть мати як матеріальні речі й процеси, так і духовні явища (знання, уявлення, ідеї тощо). Цінностями можуть бути спогади, почуття, радість творчості тощо. Їх не можна ні продати, ні купити за будь-які гроші.
Щоб об’єкт мав цінність, необхідно щоб людина усвідомлювала наявність певних властивостей (наприклад, земля, повітря, вітаміни, спілкування з іншими людьми необхідні людині, вона без них не може існувати), але якщо вони не усвідомлюють цього, то вони для неї цінності не мають.
Таким чином, цінність пов’язана зі знаннями, але не зводиться до нього: знання лише констатують властивості об’єкта, у тому числі якусь особливу його „властивість”, здатність задовольняти будь-яку потребу людини, тобто цінність.
Цінності поділяються на матеріальні й духовні. До перших відносяться матеріальні блага (житло, одяг, продукти харчування і т.д.), а до других – духовні блага (художні, наукові, філософські ідеї).
Кожна особистість унікальна і неповторна, і в кожній виникає свій, унікальний та неповторний комплекс цінностей та ідеалів. Що для однієї людини є цінністю, може не мати ніякої цінності для іншої.
З усіх цінностей та ідеалів кожна особистість відбирає те, що відповідає її уподобанням, виховання, освіті, особистому життєвому досвіді.
Регулятиви (регулятивний смисл) – це правило або вимога, у відповідності з якою будують свою поведінку та діяльність.
На відміну від тварин люди не можуть жити на основі природжених, генетично заданих зразків поведінки. Дії людей регулюються нормами та правилами, які вони для себе встановлюють (наприклад, норми і правила гри, етикету, судового виробництва, дорожного руху тощо). Людина може за власним бажанням дотримуватись чи не дотримуватись їх, діяти „за правилами” чи „проти правил”, але прийнвши їх, вона сама себе зобов’язує на їх дотримання і виконання. Введення відповідних норм, які регулюють дії людей, - специфічна риса людського способу життя, яка закріплена в культурі.
Культурні норми досить різноманітні. Вони більшою чи меншою мірою реглементують усе, з чим пов’язане людське життя – їжу, одяг відношення між чоловіками та жінками, розваги, працю.
Народжуючись і виховуючись у відповідному культурному середовищі, кожна людина засвоює встановлені в ньому регулятиви. Вона реалізує у своїх вчинках і життєвому шляху передбачені ними культурні програми поведінки, інколи навіть не усвідомлюючи цього.
Знання (когнітивний смисл; від лат. cognitio – знання, пізнання) – це інформація про властивості об’єкту. Визначення знання – одне із складних філософських питань, з приводу якого існує багато різних думок:
● інформація є завжди інформація про щось, а тому в будь-якій інформації міститься якесь знання. Але інформація і знання – все ж таки поняття не тотожні. Знання – це зміст інформації, що характеризує її об’єкт, а інформація тут співвідноситься тільки з об’єктом, виноситься за дужки;
● знання – це завжди деяке ствердження у вигляді стверджуючого або заперечуючого вислову;
● знання може бути як істинним, так і помилковим. Неправильне помилкове твердження – це також знання, тільки недостовірні, якщо врахувати, що в знаннях є елемент суб’єктивності і що істинність їх – відносна.
У кожній епосі є знання, які колись у минулому вважались без сумніву істинними, але потім виявилось, що вони були помилкові (наприклад, язичеські вірування).
Важливими чинниками побутової культури є звичаї, традиції, обряди, ритуали, які, поєднуючись з відповідними матеріальними елементами, виражають духовний смисл.
Традиція (від лат. traditio - передача) – це елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом тривалого часу. Традиції тією чи іншою мірою і в тих чи інших формах присутні в будь-якому суспільстві і практично в усіх сферах культури. Традицію можуть утілювати певні суспільні інституції, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, обряди і т.д. Поняття стилю і традиції іноді вживаються щодо формального (зовнішньо) схожих феноменів. Наприклад, у мистецтві, зокрема в архітектурі кінця ХІХ – початку ХХ ст., серед інших стилів дістав поширення і так званий „український стиль”. Однак шестикутні вікна та двері, полив’яні оздоблення, які є специфічними рисами цього стилю, раніше становили просто традицію української архітектури. І ті колишні українські майстри не говорили про себе, що вони працюють „в українському стилі”, вони працювали „традиційно”. Скута традицією людина ототожнює традиційні форми життєдіяльності з самою сутністю життя.
Колишні традиції, зникають з реального культурного простору, починають сприйматися як історичні стилі.
Звичай – усталений спосіб людської діяльності або правило поведінки, характерні для етнічної групи чи народу.
Обряди (ритуал) – сукупність визначених традицією умовних дій, спрямованих на естетичне оформлення певних подій у житті людей, колективів, а також відзначення певних дат (весілля, день народження, обжинки, купальські обряди та ін). Обряд є складовою традиційно-побутової культури народу й містять елементи пісенного, хореографічного, драматичного та декоративно-ужиткового мистецтва.
Взаємодіючи між собою, ці складники національно-побутової культури відтворюють неперервний процес одухотворення нащадків з надр сивої давнини. Так, поховальний обряд на Україні, що супроводжувався звичаєм класти хліб на віко труни небіжчика, посипати долівку зерном після виносу його з хати, символізував неперевність людського роду, прагнення зберегти живий зв’язок поколінь.
Обряди, звичаї і мова – це найважливіші елементи, що об’єднують людей в окремий народ, у націю. Ми маємо не забувати прадавнє прислів’я: „Хто забув звичай свого народу, той карається і Богом, і людьми”. Гріховно не навчати своїх дітей рідної мови та звичаїв предків. Великий український поет Тарас Шевченко писав: „А хто своє забуває, того Бог карає”. Кожен має знати й пам’ятати, якого ми роду, бо „українському роду нема переводу” з поконвічних віків і во віки віків.
Етикет (фр. etiguette – ярлик, етикетка, від фламандського steeken - встромляти) – сукупність правил поведінк, що регулюють зовнішні вияви людських відносин (ставлення до оточуючих, форми звертання і вітання, поведнку у громадських місцях, манери, одяг). Етикет – складова зовнішньої культури людини й суспільства.
Ритуал (від лат. ritualis - обрядовий) – обов’язкове дійство з певними ознаками тетреалізації, побудоване на емоціях, уявленнях, діях стосовно якогось божества або природного явища, яким воно присвячене.
Мода (від лат. modus – міра, зразок, схильність) – домінуюча в певній соціальній спільноті сукупність звичок, смаків, стандартів поведінки, а також зразків предметів споживання, які, з одного боку, відповідають цим звичкам і смакам, а з іншого визначають їх характер. Виконуючи регулятивну функцію, мода характеризується мінливістю, значною варіативністю; це періодично і спонтанно виникаюча масова поведінка, зумовлена культивуванням потреби в певних маскультурних зразках.
Аномія (фр. anomie і грец. а-nomos – беззаконня, букв. відсутність регуляції, „безнормність”) – термін, введений Е. Дюркгеймом для опису стану сусспільства, що характеризується розпадом системи традиційних моральних цінностей і норм, відсутністю чіткої моральної регуляції поведінки індивівдів. Стан аномії характерний для суспільства в період переходу від однієї культурної епохи до іншої.
Норми культури мінливі. Вони піддаються тим же трансформаціям, яких зазнає суспільство. Разом з тим, норми культури забезпечують надійність, передбачуваність і загальнозрозумілість поведінки.
Прийнято розрізняти норми загальнолюдські, національні, класові, групові, міжіндивідуальні.
Норми диференційовані за соціальними структурами, в різних соціальних групах вони можуть відрізнятися за своїм змістом. Норми підтримують дистанцію між класами, професійними групами, станами, забезпечуючи механізм розподілу знань і типів діяльності та відповідно соціального статусу і привілеїв.
Стійкі норми зберігаються протягом багатьох поколінь, отримують етичне обгрунтування, нерідко освячуються авторитетом релігії і підтримуються законом. Часом норми зберігаються ще довгий час після того, як вони втратили свою ефективність, перетворившись в пусті ритуали, в застарілий стиль.
Таким чином, культурні норми – це норми, які підтримують стійкі принципи комунікації, взаємодії між індивідами і різними групами. Різке відхилення від прийнятих норм може розглядатися як ненормальна поведінка, якщо, звичайно, воно не отримає статус оригінальності або талановитості. Норми культури мають велике значення в житті кожної людини і суспільства.
Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |