Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Слов’янська міфілогія як феномен культури.

Читайте также:
  1. Билет 13 Феномен патристики. Философия Аврелия Августина.
  2. Билет 44. Предвозрождение как историко-культурный феномен: исторический контекст эпохи, категории культуры Проторенессанса.
  3. Билет 56. Возрождение как историко-культурный феномен: исторический контекст эпохи, категории культуры Ренессанса.
  4. В – 13. Социокультурный феномен провинции.
  5. Власть как социальный феномен.
  6. Возникновение феномена ТНК
  7. Вопрос 2. Разделы возрастной психологии. Исторический анализ понятий: детства, зрелости, старости. Характеристика детства как социокультурного феномена.
  8. Воспитание как социально-педагогический феномен. Сущностные характеристики воспитания. Понятие цели воспитания. Иерархия целей воспитания и образования. Задачи воспитания.
  9. Глава I. Эстетический феномен Антонен АРТО
  10. Детство как психосоциокультурный феномен. Парадоксы детства.

Міфологія є сукупність подібних переказів про богів і героїв, і в той час система фантастичних уявлень про світ. Міфологією називають і науку про міфи. Міфотворення розглядається як важливе явище в культурній історії людини. В первісному суспільстві міфологія представляла собою спосіб розуміння світу, а міф виражав світовідчуття і світорозуміння епохи його створення. Головними умовами міфологічній „логіці” було, по-перше, те що первісна людина не виділяла себе із оточуючої природньої і соціальної сфери, і, по-друге, те, що мислення зберігало риси дифузності і нероздільності, було майже невідокремлене від емоціальної ефективності, моторної сфери. На природні об’єкти переносилися людські якості, їм приписували одушевленість, розумність, людські почуття, часто і зовнішня антропоморфність, і, навпаки, міфологічним предкам могли бути присвоєнні риси природних об’єктів, особливо тваринних. Вираження сил, і фрагментів космоса в якості одушевлення і конкретно-чуттєвих образів породжує причудливу міфологічну фантастику. Для міфа характерно, що різні духи, боги і герої пов’язані сімейно-родовими відношеннями.

Розповідь про події минулого служить в міфі засобом описання створення світу, способом пояснення його сьогоднішнього стану.

Міфологія являється самою давньою, архаїчною і ідеологічною освітою, маючи синкретичний характер. В міфі переплетені зародившисі елементи релігії, філософії, науки, мистецтва. Релігія з самого свого виникнення включила в себе міфи і обряди.

Міф стоїть у джерел словесного мистецтва, міфологічні уявлення і сюжети займають особисте місце в усній фольклорній традиції різних народів. Міфологічні мотиви зібрали велику роль в генезисі літературних сюжетів, міфічні теми, образи, персонажі використовують і переосмислюють в літературі майже на протязі її історії.

З ускладненням світоглядної системи, урізноманітнення ритуальних дійств, збільшення кількості божеств, трансформацією їх у богоподібні істоти починають створюватися міфи. На першому етапі це короткі оповідання про діяння предків і походження речей; з плином часу вони збираються у цикли, набувають системності щодо явищ в уявленні народу про своє походження і місце у світі. Міфілогознавці поділяють міфи на космогонічні (про походження космосу з нічого), антропогонічні (про створення людини), есхатологічні (про кінець світу) та атіологічні (про походження речей і явищ). Тривалий час міфи сприймались як джерело інформації, але при прискіпливому підході до їх вивчення визначилися суттєво відмінні ознаки:

1) міф – це стародавня літературна форма оповідей про богів та героїв;

2) міф – це видумка, перекручування фактів, невідповідність розповіді реальним подіям.

Перевірити створені міфи експериментально чи за першоджерелами неможливо. Тому коли в суспільстві панують міфи, починається занепад суспільства, так і його культури.

Міф створив передумови переходу від магічних „реаілй” до мистецтва. На базі міфологічних уявлень про світ формується магія як подвоєння реальності шляхом „створення” матеріально фіксованої подоби думки і спроби „вирішити” практичні завдання за допомогою маніпулювання цією подобою.

На базі міфологічних уявлень і магічних дій виробилися ритуальна система; канонічне бачення міфа підкріплюється авторитетом героїв, традиціями й утверджується у свідомості через ритуально-магічне дійство. Міф став ідеологією узагальнення бачення світу, а для мистецтва – зародком, на якому виросли релігії і донаукові уявлення про природу та суспільство. Міф став базою для народження літератури.

Основні мотиви старослов’янської міфології, природно, не могли не привернути увагу кінематографа. Першим режисером, чия творчість сконцентрувала в собі багато проблем, був О. П. Довженко. мігрові фільми режисера: „Звенигора”, „Арсенал”, „Земля”, які становлять старослов’янську міфологічну модель світу.

У старослов’янській міфології, багато, що споріднює людину із тваринним світом, що виявляється і в її естетичних потребах. Перетворення людини в тварину і навпаки було природним процесом. Але поступово в процесі еволюції архітектоніки міфу формулюються більш гнучкі і досконалі форми, такі як байка і дума, де старослов’янська міфологема „людина-тварина” набуває значно глибшої трактовки.

Ще і до прийняття християнства слов’янські племена мали цілу систему поглядів на життя, в основі яких лежало язичництво. У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувались народна фантазія та позитивні знання людини про світ, віковий досвід поколінь, що проявився у правилах етики, естетики і моралі. Про давні слов’янські вірування існували далеко не повні дані, через це деякі дослідники вважали слов’янську міфологію примітивною, нерозвиненою.

Богинею – матір’ю світу, як вважав О. Знойко, була Лада, ім’я якої зустрічаємо в українському фольклорі. Культ Лади та її дітей – Дани (Лелі), що уособлювавала втілену воду, та Полеля, що втілював світло, в часи патріархату був витіснений культом бога – володаря неба, який виступає в кількох іпостасях: Див (яскраве небесне склепіння), Сварог (нічне небо) і Перун (бог дощу, грому та блискавки0. Святом Сварога було Різдво Всесвіту – час, коли народжувалась тріада світил: Сонце, Місяць і Зоря (25 грудня – 7 січня). Як вважає О. Знойко, головним божеством тріади був Місяць, назви якого – Дідух (у ірландців Дадвах – бог-творець0, а також Коляда і Василля дійшли до нас. Народний звичай зберігає святкування Щедрого вечора – свята народження Місяця, коли ліпились пироги як жертовна страва цьому богу, влаштовувались посівання та співалися щедрівки – величальні гімни йому як володареві води, рослинного і тваринного світу.

Перхід до землеробства утвердив на Україні культ Матері –Землі і Золотого Плуга. Легенду про золоті речі – плуг, ярмо, сокиру і чашу, які впали на землю за царя скіфів Тіргітая, переказує Геродот (V cт. до н.е.). За цією легендою, лише син царя Колоксай зміг узяти ці речі, що горіли небесним вогнем; він і став правителем скіфів-землеробів. Іпатіївський літопис повідомляє, що саме Сварог дав людям плуг і навчив обробляти землю.

Матір-Землю символізувала у давніх українців богиня Берегиня. Земля вважалася центром Всесвіту, а уособлення його було Прадерево Світу, яке й досі вишивають на рушниках у вигляді дивовижної квітки, дерева життя.

Поряд із цими богами джерела називають ще сонячне божество – Даждьбога (його уособлення – Ярило, Семиярило, чи Семаргл, Світовид0, бога вітру і бурі Стрибога, бога скотарства, майна і мистецтва Волоса (Велеса) та ін. Поступово система спільних для багатьох племен вірувань зруйнувалася, і на перший план виходять племінні культи: кожне плем’я обирало собі богів-покровителів. У період утворення Руської держави на чільне місце висувається культ Перуна як покровителя князя і його дружини.

Релігією, що розробляла проблеми загальнолюдського співжиття, „пояснювала” експлуатацію та соціальну нерівність, вчила моральних норм, терпіння і покори, проповідувала непротивлення злу насильством, даючи багатим право на панування, а бідним – надію на майбутнє, було християнство.

Утвердження християнства на Русі відбулось не одразу. Вміщена у літописі легенда про Андрія Первозваного, який побудував на Київських горах, дозволяє думати, що християнські місіонери потрапляли на українські землі ще в перші століття нашої ери. І. Огієнко припускає, що хозарська місія солунських братів Кирила та Мефодія в ІХ ст. насправді була місією румської, здійсненою на запросини київського князя Аскольда. М. Брайчевський обгрунтовує гіпотезу, що Русь уперше хрестилася саме за цього князя у 860 р. Тому не дивно, що проголошення християнства державною релігією князем Володимиром у 988 р. і заборона язичництва були досить спокійно сприянятті в Подніпров’ї.

Церква вперто боролася з „поганством”, однак так і не змогла викорінити вікову традицію. Християнство змушене було пристосовуватись, асимілювати язичницькі культи та обряди, вбираючи в себе їх елементи. У такому вигляді до наших часів дійшли давні звичаї і традиції русичів, зв’язані з офіційним церковним культом: Різдво Всесвіту святкується як Різдво Христове, готуються кутя і дванадцять страв, співаються колядкиі щедрівки; із церковними святами зв’язані й інші календарні свята українців – Масляна (проводи зими) перед Великим постом, закликання весни на „40 мучеників”, гайвки на Великдень, свято Купала на Іванів день.

У тім, що християнське вчення стало близьким і зрозумілим народові, значна заслуга монастирів та чернецтва. Одним із перших був заснований Печерський монастир у Києві. Афонський чернець Антоній (ХІ ст.), поселився в печері серед лісу над Дніпром і почав життя аскета: споживав лише хліб і воду, весь час копав свою печеру і молився Богу.

Християнство об’єднало під своєю егідою майже всі галузі культури. Саме храми та монастирі – Софія Київська, Спас Чернігівський, Печерський і Видубецький монастирі та інші були одночасно й осередками освіти, бібліотеками, центрами твореня мистецьких цінностей.

 

 




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | <== 6 ==> | 7 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав