Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Характеристика первісних форм релігійних вірувань, їх специфіка та особливості.

Читайте также:
  1. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  2. I. Общая характеристика делового имиджа (габитарного)
  3. III. Характеристика внутренних вод Африки.
  4. VI. Характеристика сельского хозяйства
  5. А.Общая характеристика класса рептилий.
  6. Административно-правовой статус граждан (общая характеристика прав и обязанностей в административном праве).
  7. Административное наказание в виде административного штрафа. Характеристика производства по исполнению постановления о наложении административного штрафа.
  8. Актуальні проблемизлочинів проти здоров’я. Загальна характеристика й види. Здоров’я людини як безпосередній об’єкт посягання.
  9. Акустические колебания, их характеристика и воздействие на организм.
  10. Амплитудно-частотная характеристика.

Більшість вчених пов’язують появу релігійності з існуванням людини сучасного типу, яка жила не раніше 40 тис. років тому і названа кроманьйонцем за місцем першої знахідки її решток у гроті Кро-Маньйон (Франція) 1868 р. Люди ранньородової общини не виділяли себе з природи. Відповідна територія, її рослинний і тваринний світ, земля, її надра – все це сприймалося як єдине ціле. Самій природі, її силам приписували властивості аж до кровноспорідненої організації та дуалістичного поділу на дві взаємошлюбні половини. Людському родові передавалися властивості природи включно з відтворенням її стихійних явищ.

Довкілля людина освоювала в єдності з тим первісним суспільним колективом, до якого вона належала. Саме комунальна діяльність давала їй змогу в необхідних для життя межах панувати над природою. Умови життєдіяльності виробили в цих людей перші навички самовладдя, хоробрість, вправність, а також відповідну спостережливість, практичну свідомість, що у свою чергу, допогло організувати господарську діяльність, зокрема мисливство, рибальство, збирання різних плодів. „Поачткові вірування були найтісніше зв’язку з життям, - зазначав І. Огієнко, - з природою свого довкілля, бо це вимагалося своїм господарським побутом, - це були вірування натуралістичні, на природі побудовані. Людина хотіла бути зі своєю природою в найкращих стосунках, бо ясно бачила, що в усьому залежить від неї, і тому початкова релігія заснована була на боротьбі зі своїм довкіллям, за своє існування, власне на певному ставленні до цього довкілля, - до сонця, води, землі, дерев і т.ін., а особливо до звірини. Первісна віра була віра практична, домова, господарська, необхідна людині на кожному кроці, бо була міцно пов’язана з працею. Це була релігія реального життя, пізніше хліборобська, як частина життя людини, коли її віра і життя були нероздільно пов’язані сотнями ниток”.

Археологічні знахідки засвідчують, що первісні форми релігії були такими ж примітивними, як і людина та суспільство того часу. Первісні форми релігійних уявлень породжувались уособленням. Усі явища і предмети людина оголосила живими особами, що діють свідомо, подібно до самої людини. Адже людина освоюється з усім невідомим через відоме. З часом людина переконується, що те чи інше явище – неживе і несвідоме. Однак ним хтось керує, в навколишніх процесах та об’єктах існують надприродні двійники – духи. Духи мають свою градацію: одні сильніші, інші – слабші, але своєрідної підпорядкованості ще немає.

Віра в надприродні істоти, що містяться в будь-яких тілах (душі) або діють самостійно (духи), називаються анімізмом. Згідно з нею, вся природа, жива і нежива, має душу, а людина своїми магічними діями може впливати на природні та надприродні сили: добрі прихиляти на користь, на добро, а сили недобрі-лихі – унешкоджувати, відхиляти. Чимало даних засвідчують, що вірування в душі виникло дещо раніше, ніж у духів. У житті первісних людей анімістичні вірування були дуже поширеними: вся природа уявлялася їм одухотвореною, тому люди були переконані в існуванні душі у тварин. Зокрема, походить звичай не вбивати спійману тварину, а спочатку зв’язувати її і очікувати природної смерті. За таких обставин вірили, що душа тварини буде для людей небезпечною. Інколи після вбивства тварини просили у неї вибачення, запевняючи при цьому, що вчинили такий акт цілком випадково.

Як стверджують етнографи, первісна людина вірила, що вона складається з двох частин – тіла і душі, причому остання може перебувати в різних частинах тіла. За іншими віруваннями, душа людини містилася в її крові. Вірогідно, такий висновок випливав із тривалих спостережень, за пораненими одноплемінниками, котрі втрачали життя разом із кров’ю, яка витікала з рани. Наші предки вірили, що під час традиційного братання, коли декілька людей змішували свою кров і причащалися нею, відбувався обмін душами, встановлювалися родинні стосунки. Гадаючи, що душа перебуває в очах, вірили, зокрема, в „лихе око”, в те, що можна „вректи” іншу людину. Інколи носіями душі вважали також волосся, нігті.

Душею людини вважався і процес дихання. До такого висновку спричинилося, мабуть, те, що у людини в момент смерті припиняється дихання. Інколи душа ототожнюється з тінню. Ось чому деякі племена боялися у сонячний день ходити по березі річки, остерігаючись крокодила, який може „схопити” тінь, а разом з нею і людину.

Розвиток анімістичних уявлень привів до думки, що душі людей мають здатність покидати тіло, зокрема під час сну. Ось чому існував звичай не будити сплячу людину. Боялися, що, повернувшись до свого власника, душа не знайде тіла. Первісна людина сприймала сни за дійсність.Часто душа уявлялась у вигляді метелика, птаха або комахи. Для „позбавлення” себе впливу душ померлих люди часто залишали житло, біля якого хоронили покійника, а його родині змінювали імена, одяг, розфарбовували свої тіла, щоб душа покійника не впізнала їх.

Поширеною була також віра у переселення чи перевтіленя душ, коли душі покійників нібито втялювалися у новонароджених. Уважно оглядали кожну новонароджену дитину, прагнули визначити, на кого з померлих предків вона могла бути подібною, відтак надавли їй відповідне ім’я. Якщо цього не вдавалося зробити, перед дитиною називали імена предків до того часу, поки вона голосом не „давала знати” про свій вибір.

Ще одна з первісних форм релігійних вірувань отримала назву фетишизм (франц. feticheідол, талісман). Це віра у надприродні властивості неодухотворених предметів, наприклад, знарядь праці. Скажімо, люди первісного суспільства бажали, щоб тварина потрапила у загорожу, опинилася в їх господарстві. Малюнки пораненої тварини в загоні поруч із житлом – поширений сюжет палеолітичного мистецтва. Збуджена уява первісної людини породжувала в неї віру, що ці малюнки самі по собі можуть задовольнити їх прагнення. Австралійський вчений-енциклопедист Д. Ліндсей вважав, що фетиш – це наділений чудодійною силою предмет, що набувався у приватну власність. Його впливи обмежені. Це своєрідний зв’язок між індивідом і світом духів., що може використовуватися для визволення сил самих духів.

В науковий обіг термін „фетишизм” ввів у ХVІІІ ст. французький вчений Шарль де Брюсс (1709-1777 рр.) у книзі „ Культ богів-фетишів ”. Поклоніння предметам, а не їх духам – досить поширене явище у житті первісних народів. Фетишами також могли бути будь-які явища природи, наділені надприродними властивостями, зокрема шкарлупа горіха, хвіст дикої тварини, її зуби, кості. Особливість фетиша, на відміну від списа, дротика або шкрябачки, полягає в тому, що він не брав участі у виробництві, хоча його функція у цьому процесі, безсумнівно, видавалась необхідною.

Ототожнення себе з природою викликало ідею спорідненості людини з певними об’єктами цього світу, з огляду бодай наближеної подібності з тваринним світом. На цій основі виник тотемізм (індійською мовою оджибве ot-totem означає „його рід”) – віра в існування зв’язку між родом та його тотемом – певним видом тварин, рідше – рослин або інших речей чи явищ природи. Зазвичай кожен рід мав свого тотема, вірив, що походить від спільних предків, кровноспоріднений з ним. Тотемові не поклонялися.

Ще однією первісною формою релігійних вірувань вважається магія (грец. mageia - чаклунство). Це віра у здатність людини по-особливому впливати на інших людей, а також довкілля – тварин, рослин, явища природи. Первісна людина вірила, що за допомогою дій та слів можна викликати дощ або вітер, забезпечити успіх на полюванні чи збиранні врожаю, допомогти або пошкодити людині. Зазвичай магічні обряди супроводжувалися заклинаннями.

В етнографічній літературі можна віднайти декілька класифікацій магічних обрядів. Найранішою за часом і найпоширенішою є думка, запропонована англійським релігієзнавцем Д. Фрезером (1854-1941 рр.), який поділив магію на наслідувальну та заразливу. Принцип наслідувальної магії – подібне викликає подібне. Наприклад, жінка, котра бажає стати матір’ю, повинна виготовити ляльку, відтак імітувати її колисання, прикладати до грудей. У той час соплемінники вітали „породіллю”, роблячи при цьому вигляд, що жінка дійсно народила дитину. В основі другої – вплив на людину за допомогою предмета, який безпосередньо або опосередковано зв’язаний з нею. Здійснюючи магічні обряди над одягом або його клаптиками, обстриженим волоссям чи нігтями, люди вважали, що так вони впливають на їх колишнього власника. Водночас Фрезер поділяв магію на позитивну (чаклунство) і забобонну (табу). Наприклад, під час полювання чоловіків їх дружинам заборонялося змащувати маслом голови дітей. Остерігалися, що здобич втече від мисливців, оскільки стане також слизькою, мов голови дітей.

Значне поширення серед вчених має класифікація магії, запропонована російським вченим С. Токарєвим (1899-1985 рр.). Магічні вірування й обряди він поділяв залежно від суспільної спрямованості та ролі в житті людей: шкідливі (чорні, злі), військові, статеві (любовні), лікувальні, промислові, метеорологічні.

Прийомів шкідливої магії багато, але загалом суть їх зводиться до того, щоб надприродним способом нанести шкоду одній або декільком особам. Наприклад, стародавні племена виготовляти статуетки, яка зображувала противника, і проколювали її гострим предметом саме в тому місті, куди вони прагнули нанести рану. Траплялися випадки, коли люди, дізнавшись про чари над ними, дійсно вмирали.

Зусилля військової магії спрямовувалися на забезпечення перемоги над противником.

Мета любовної (статевої) магії – викликати симпатію у людини протилежної статі, чи, навпаки, знешкодити або знищити її. Наприклад, чоловіки з метою причарувати жінок доторкалися до їх тіла зачарованими грудками землі або пропонували з’їсти зачаровану їжу чи випити такий самий напій.

Чимало прийомів лікувальної та оберігальної магії мали обґрунтоване спрямування, зумовлювалися раціональними підходами первісної медицини. До них належать, наприклад, змащування розігрітим бджолиним воском грудей хворого на плеврит, прикладання до місця кровотечі глини та смол деяких дерев, тамування болю зубів через використання наркотичних речовин.

До промислової магії належали обряди, які супроводжували господарську діяльність людини. Така магія поділяється на мисливську, рибальську, скотарську, землеробську. Існувало повір’я: жінка, яка має дітей, може позитивно впливати на розмноження худоби, плодючість землі.

Серед інших первісних вірувань заслуговуються на увагу демонічні вірування, найпоширенішою нормою з-поміж яких вважається віру в духів. Назва „демонічний” (грец. daimon - дух) є означенням віри в духів незалежно від ступеня абстрактності уявлень про них або від того, йдеться про добрих чи злих духів. Серед причин їх виникнення дослідники називають успіхи господарської діяльності, розвиток соціальної організації, появу патріархальних відносин і, безперечно, збагачення інтелектуальних здібностей людини.

Будь-яка форма релігії незалежно від конфесійної приналежності має розглядатись і висвітлюватись з урахуванням особливостей виникненя та еволюції релігійних вірувань і вчень, ролі яку вона відігравала на кожному етапі суспільного розвитку держави, народу, нації.

Релігіяце історичне світоглядне явище, яке вивчається на наукових засадах, у комплексі теоретичних, історичних і культурологічних поглядів з урахуванням соціальної природи, закономірностей її виникнення та розвитку, уособлює форму суспільної свідомості.

Релігієзнавствоце комплексна галузь наукових досліджень, що вивчає суспільно-історичну природу релігії, її механізм в соціальних зв’язках з економічними, політичними і духовними структурами суспільства та її вплив на особистість віруючих у певні історичні періоди, розглядає релігію як складову соціуму, що у певний спосіб впливає на свідомість людини.

За трактуванням богословів, релігія (від лат. religio – зв’язок) – це те, що пов’язує людину з Богом: „святе письмо”, культ та інші догмати, тобто це віра в існування Бога.

Релігя – одна з найдавніших форм суспільної свідомості та своєрідного відображення світу. Вчені матеріалістичного напрямку вважали релігію „фантастичним”, тобто неправдивим, негативним, антикультурним відображенням світу. Ф. Енгельс, вступаючи в полеміку з Є. Дюрінгом, наголошував на фантастичності релігії, переконливо доводив, що релігія виникла у процесі осмислення людиною сил природи, суспільних сил, що це одна з найдавніших форм духовного освоєння світу, що випливає з властивостей процесу пізнання.

Відіграючи роль світоглядної системи, релігя однозначно визначає місце людини у світі, диктуючи їй правила повсякденної поведінки та норми міжособистісних стосунків. Міфи, фольклор, де висвітлювалось як загальновизнане, так і надприродне, були висхідним джерелом, витоками релігії.

Відомі дві протилежні теорії щодо того, коли і як виникла релігя. За твердженням богословів, релігя є надприродним божественним явищем, що існує споконвічно, а тому історія суспільства зобов’язана релігії. Науковці доводять, що людство налічує понад 3,5 млн років і охоплює величезний історичний період. Археологи стверджують, що перші релігійні уявлення склались в епоху верхнього палеоліту приблизно 40-20 тис. років тому, оскільки вже тоді жили люди сучасного антропологічного типу, які творили релігійні системи.

Матеріалісти вважали релігію опіумом для народу, доводячи, що вона відволікає людство від активного життя. Проте опій може бути водночас і ліками, і отрутою залежно від дози.

Ідея кожної релігії – ідея Бога, тобто суть і сутність відображення ідеально-абстрактної людини, змодельованої на гуманістичних засадах. Загальнолюдський гуманізм не заперечує існуючих вірувань, національних традицій, звичаїв, він вбирає в себе їх кращі досягнення і грунтується на їх засадах.




Дата добавления: 2015-04-12; просмотров: 44 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | <== 7 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав