Читайте также:
|
Тяжке соціальне становище селян піднімало їх на різні форми соціального протесту:
- скарги;
- втечі;
- псування знарядь праці;
- відмова виконувати панщину, сплачувати оброк та інші повинності;
- збройний опір поміщикам, адміністрації, царським військам;
- підпали поміщицьких садиб;
- побиття та вбивства поміщиків, управляючих та прикажчиків.
Як бачимо, серед різних форм соціального протесту селян були як пасивні, так і активні. Найбільшою масовістю вирізнялися стали втечі. Селяни бігли від поміщицької неволі поодинці, родинами і навіть цілими селами. Такі протести піддавалися царським репресіям. Так, тільки з 1822 р. до 1833 р. в Україні за втечі було заарештовано й відправлено до Сибіру на заслання 12 428 осіб, у т. ч. 1 701 жінка. За неповними даними, тільки за підпали з 1822 по 1833 р. з України до Сибіру було заслано 176 осіб / Історія українського селянства, т. 1, с. 332, 333/.
Відбувалася певна динаміка активних форм соціальних виступів селян. За 1797 – 1825 рр. в Україні зафіксовано 103 виступи кріпаків, а з 1826 до 1854 рр. 126 селянських повстань (усього в імперії – 624). Оцінюючи антикріпосницький рух українського селянства в цілому, слід відмітити його стихійний, неорганізований і здебільшого локальний характер. Усе це пояснювалося низьким рівнем самосвідомості, темнотою селянства, яке продовжувало вірити у справедливого, доброго царя, який нібито захищає їхні інтереси всупереч зухвалим поміщикам на місцях.
У першій половині ХІХ ст. неспокійно було в різних регіонах України. Тоді відбувся цілий ряд виступів у т.зв. військових поселеннях, якими були охоплені Слобожанщина і Південна Україна. Військові поселенці, а це колишні селяни, які ставали довічними солдатами, піддавалися суворій експлуатації, працюючи на користь казни впродовж усього тижня. Вони не могли відлучатися з села без дозволу начальства, одружуватися або одружувати своїх дітей. Найвідомішими стали повстання бузьких (1817), балаклеївських (1817–1818), чугуївських (1919) та шебелинських (1829) військових поселенців. Повстання чугуївських військових поселенців 1817 р. придушувала регулярна російська армія. Розправою керував особисто О. А.Аракчеєв. У результаті заарештували 2 003 особи, з яких 363 віддано під військовий суд. 273 повстанця були засуджені до смертної кари, яку замінили 12 000 шпіцрутенів. 29 осіб забили на смерть.
Неспокій ширився і в поміщицькому селі. Так, у червні 1820 р. царська влада придушила виступи у 46 поміщицьких селах Бахмутського та Слов’яносербського повітів Катеринославської губернії. У 1818 – 1820 рр. спалахнули заворушення в 250 селах на Дону і в південній Україні, в ході яких повстало 45 тис. російських і українських селян.
На Лівобережжі також відбувалися виступи поміщицьких селян. У 1815 – 1820 рр. масовий антикріпосницький рух розгорнувся в с. Жукове і Стасівка Полтавської губернії. Задля відсічі царським військам селяни стали в полі козацьким табором разом зі своїми дружинами та дітьми, оточивши його возами і почали справжній бій з військами. Звісно сили були нерівні.
Широкого розголосу набув селянський рух на Поділлі, Волині та Київщині під проводом У. Кармалюка (1787 – 1835), в якому впродовж 1813 – 1835 рр. брали участь до 20 тис. осіб. Ватажок повстанців став символом боротьби за справедливість. Він засуджувався до смертної кари (1818), до довічного ув’язнення в Сибіру (1822), піддавався покаранням шпіцрутенами, батогами, тавруванню обличчя. Втім цей народний месник, у діяльності якого спостерігалися сильні розбійницькі мотиви, тричі втікав із каторги. Він мав неабиякий авторитет серед повстанців, знав чотири мови: українську, російську, польську і єврейську. У 1835 р. був підступно вбитий шляхтичем Рудковським.
У 1840-х рр. селянські виступи на Правобережжі знов набули масовості, що було пов’язано з проведенням там інвентарної реформи 1847 – 1848 рр. У 1848 р. на Правобережжі відбулося близь 330 селянських виступів. У 200 випадках царизм був змушений придушувати виступи селян за допомогою поліції та армії.
Посилення селянського руху в Наддніпрянській Україні спостерігається під час Кримської війни 1853–1856 рр. У 1855 р. справжнім селянським повстанням стала «київська козаччина», коли десятки тисяч кріпаків проголосили себе вільними козаками. Виступи селян розпочалися в лютому 1855 р. у Васильківському повіті і поширилися на 9 з 12 повітів Київської губернії. Приводом стало опублікування царським урядом маніфесту від 6 лютого 1855 р. про створення рухомого народного ополчення під час війни і поширення чуток про звільнення від кріпацтва під час запису в ополчення (в «козаки»). За цих обставин селяни почали складати списки, відмовлялися від виконання панщини, створювали самоврядні органи. На придушення повстання селян царизм кинув 16 ескадронів кінноти, дивізіон піхоти, дві роти саперів тощо.
Навесні 1856 р. розпочався Похід у Таврію за волею, який охопив Катеринославську, Херсонську, Полтавську, Чернігівську, Харківську губернії, десятки тисяч селян. Усього з 1855 до 1860 р., за неповними даними, в Україні відбулося 276 селянських виступів.
Різні форми соціального протесту селян були притаманні й західноукраїнським землям. У 1810–1825 рр. набув поширення рух опришків на Прикарпатті. Найпопулярнішим серед ватажків опришків став Мирон Штолюк, загін якого з 20-ти осіб здійснював сміливі напади на поміщиків у районі Кута та Вижниці понад десять років. Лише 1830 р.ватажка та сім його однодумців було страчено. Відомими ватажками опришків стали Юра Оженюк, Дмитро Якимчук (Косівський), Дмитро Марусяк, Михайло Бойчук (Климюк), Григорій Мозорук, Петро Мельничук (Чоботар).
У 1843–1844 рр. у Північній Буковині розпочалися селянські заворушення 22 громад, які силою захопили спірні ліси та пасовища, відмовлялися виконувати будь-які повинності, визнавати владу поміщиків. Виступи очолювали Лук’ян Кобилиця, Іван Галиця, Микита Повідаш, Степан Степанчук та ін. Повстання було придушено. Кілька сотень повстанців заарештовано, а 238 покарано киями і різками. Повстання селян у Галичині спалахнуло 1846 р. Навесні селяни стали масово відмовлятися виконувати панщину. Цей рух охопив понад 150 громад Східної Галичини. Австрійський уряд направив на придушення повстання військові загони у понад 100 сіл.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 17 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |