Читайте также:
|
Міське життя в Наддніпрянщині регулювало Міське положення 1785 р. Соціальний склад міського суспільства складався переважно з міщан (ремісників, дрібних торговців, робітників на мануфактурах і майстернях), а також купців трьох гільдій, дворян, чиновників, осіб духовного звання. Наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст. питома вага міського населення в українських землях була ще незначною: від 1, 4 % в Катеринославській губернії до 12,5 % в Херсонській. Приток населення на причорноморський південь пояснюється розвитком великих портів.
Втім, у цілому урбанізаційний процес розвивався уповільнено, що пояснюється переважанням аграрного сектора в економіці. Так, наприклад, у 1780 р. основним заняттям 70 % населення Харкова залишалося землеробством. Однак з кожним десятиліттям ситуація поступово змінювалася в бік індустріалізації. Приміром, у тому ж Харкові в 1815 р. на 12 тис. населення приходилося 40 заводів і одна фабрика, де вироблялися кахель, мило, свічки, цегла тощо. Такі підприємства утримували купці, а промислова буржуазія тільки-но формувалася. У той час казенні обивателі частково продовжували займалися землеробством і чумацтвом.
Характерно, що великі міста в зазначений період представляли собою переважно торгівельні центри. Натомість лише Харків являв собою промислове місто. В 1837 р. кількість промислових підприємств у цьому місті збільшилася і складала 70. Тут діяли заводи, що продукували мідні, залізні, чавунні вироби, хоча разом із тим функціонувало виробництво горільчане, оцетне, маслоробне, цегляне виробництва.
У 1842 р. статистичний відділ ради МВС провів перепис усіх міст Росії. Його аналіз засвідчує, що в українських губерніях в 1840-х рр. нараховувалося 125 міст, в яких проживало 1021,1 тис. мешканців. У кожній губернії 12 – 16 міст.
Перша група міст об’єднувала найбільші населені пункти з чисельністю понад 45 тис. мешканців. Найбільшим містом була Одеса – 60 тис. осіб та Київ – 47, 4 тис. осіб.
Понад 25 тис. мешканців налічувалося в чотирьох містах: Севастополі – 41 тис., Бердичеві – 35,6 тис., Харкові – 29,4 тис., Миколаєві – 28,7 тис.
Третя група міст була найбільшою (462 тис. осіб, або 45,5 %). У них налічувалося понад 10 тис. мешканців. Серед таких міст: Херсон – 22,6 тис. осіб, Кременчук – 17,5 тис., Ніжин – 16,8 тис., Житомир – 16,7 тис., Полтава – 16 тис.
У 1800 р. населення Катеринослава склало 2634 чол., у 1825 р. – 8412, у 1850 р. – 8998. Інші міста губернії нараховували, наприклад, у 1820 р. Новомосковськ – 2,8 тис., Павлоград – 3,9 тис., Бахмут – 4,1 тис.
У Катеринославі домінували міщани, дворяни, чиновництво. Серед національних меншин виділялися єврейська і караїмська общини. У першій половині ХІХ ст. губернський Катеринослав представляв собою глухе провінційне місто. За даними звіту губернатора за 1847 р., наведеними О.М. Бобковою в місті налічувалося 18 кам’яних і 127 дерев’яних казенних будинків, 34 кам’яних і 1335 дерев’яних приватних, 10 церквей, одна синагога, один магазин, одна лікарня на 200 місць, будинок для самашедших на 40 місць, один «смирительний» будинок на 78 мсць. Річний бюджет міста дорівнював – 2000 – 3000 крб ср. Лише в 1848-1854 рр. новий губернатор Андрій Якович Фабр приступив до активного облаштування центра міста, де були розбиті сади, створений бульвар на Катерининському проспекті – один з найкрасивіших у Російській імперії.
Навіть у середині 50-х рр. ХІХ ст. катеринославське міське суспільство, нараховуючи приблизно одну тисячу осіб, помітно вирізнялося від міського та навколишнього сільського простолюддя. Тодішнє життя Катеринослава було провінційно уповільненим і спокійним. Приміром, у 1857 р. губернський центр являв собою «цілковито танцювальне місто». Для представників катеринославського суспільства всі дні тижня заповнювалися нескінченими вечірками в різних обивателів: молодь розважалася танцями до ранку, а літні люди захоплювалися грою в карти.
У майновому і соціальному відношенню населення південних міст вирізнялося строкатістю, кричущими контрастами. Наприклад, найбільше місто того часу – Одеса представляло собою місто золота і злиденних трущоб, палаців і халуп. У цьому великому портовому місці налічувалося багато злачних місць. На 1850 р. – 544 винні крамниці, 174 трактири, 102 таверни. Тут проживали аристократи типу М. Воронцова, представники російської, польської, іноземної знаті. Купці створювали власні клуби, будували церкви, засновували добродійні товариства, влаштовували зимові бали. Характерними прикметами дозвілля заможної верстви населення було відвідування палаців, театрів, музеїв, бібліотек, катання навколо міста, пікніки, рибна ловля тощо. Більшість населення дотримувалася домашнього способу життя. Прикметами їхнього побуту і щоденного міського життя були багнюка, не мощені вулиці, нестача води, дефіцит якої зберігався до 1860-х рр.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |