Читайте также:
|
|
Наприкінці 18 – у першій половині 19 ст. в українських землях домінували дрібнотоварні підприємства та мануфактури, набули розвитку галузі легкої промисловості, пов’язані з сільським господарством. У поміщицьких маєтках засновувалися підприємства з переробки сільськогосподарської продукції – водяні й вітряні млини.
Кількість промислових підприємств в Україні помітно зросла. Якщо в 1783 р. їх налічувалося лише понад 200, в 1825 р. – 649, то в 1860 р. – 2147 (без гуралень).
Кріпосницькі мануфактури задовольняли власні потреби поміщиків, хоча збільшується чисельність тих, які працювали на ринок. Особливо це спостерігається в паперовому, металообробному, парцеляновому, цукровареному виробництві. Чисельність мануфактур постійно зростала. Так, наприклад, суконному виробництві в 1797 р. працювало 12 мануфактур, а в 1860 р. – 160. Суконництво стояло на першому місці, що пояснюється попитом цієї продукції в російській армії. Мануфактури різної величини (від невеликих до кількох сотень осіб) розвивалися у вигляді залізних, салотопних та шкіряних майстерень, виробництв свічок і мила, скла тощо.
У дореформений період поряд із дрібнотоварним виробництвом і мануфактурою поступово розвивалися заводи і фабрики, набували потужностей машинобудування, металообробка, вугільне, суконне, тютюнове, склодувне, паперове, харчове виробництво. У містах поширювалися невеликі промислові підприємства, теж орієнтовані на переробку сільськогосподарської сировини. Так, у Катеринославі 1817 р. заснована фабрика паперових виробів міщанина Постного, яка працювала на американській бавовні й виготовляла хустки. Тут було 12 верстатів і 19 робітників.
Поряд з легкою промисловістю зароджувалася й важка. Так, в Україні діяло 11 чавуноливарних і 32 залізоробних заводи. У 1832 р. купець М. Заславський заснував у Катеринославі механічні майстерні та перше підприємство важкої промисловості – чавуноливарний завод, де виготовлялися віялки, молотарки, устаткування для млинів. Тут працювало 15 – 30 вільнонайманих робітників. У 1856 р. відкрито тютюнову фабрику І. Джигіта, єдину в губернії, яка виробляла турецький тютюн і цигарки.
Розвиток промислового виробництва мав свої регіональні особливості. Горілчана галузь особливо поширилася на Лівобережжі, суконна – на Чернігівщині, салотопна – на Катеринославщині, Херсонщині, Харківщині, скляна – на Київщині, Волині, Поділлі та Чернігівщині, цегельна – на Полтавщині.
Особливого значення набуло цукроваріння, яке стало провідною галуззю в 30–40-х рр. ХІХ ст. Першу цукроварню збудував І. Понятовський в Канівському повіті Київської губернії в 1824 р. На початку 1860-х рр. цукровий буряк переробляли вже 188 цукроварень, виготовляючи 2 млн пудів цукру. ¾ виробництва здійснювалося за допомогою парових машин.
На Галичині промисловість не набула розвитку. Тут діяли дрібні заводи – фабрики сукна, паперу, гути, солі.
Зростання хліборобства і промисловості оживило торгівельні відносини в Україні. Виявом цього процесу став розвій ярмарків у Києві, Бердичеві, Ромнах, Ніжині, Кролевці, Харкові, Сумах тощо. Наприклад, на київські «контракти» приїжджало до 5 000 купців. Через чорноморські порти в Одесі і Херсоні набула розвитку зовнішня торгівля. Особливо бурхливо розвивалася Одеса, яка в 1819 – 1859 рр. була вільним портом, де імпорт не обкладався митом. Звідси вивозили щорічно до 3 млн ц збіжжя, а також сало, шкіру, шерсть, горілку, цукор [Крип’якевич Іван. Історія України, с.279 – 280].
У середині 30-х – 40-х рр. ХІХ ст. в українських землях розпочався промисловий переворот, який знаменував перехід від річної праці до машинної, витіснення селянських промислів, дрібнотоварного виробництва і мануфактур заводами і фабриками та утворення двох нових класів – промислово-торгівельної буржуазії та пролетаріату. Отже, це явище мало дві сторони – технічну і суспільну.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 17 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |