Читайте также:
|
Ретроактивність (або зворотну силу закону) – має місце тоді, коли норми нового закону поширюються на правовідносини, що мали місце до набрання ним чинності. При цьому розрізняють просту зворотну силу (поширення закону на діяння, за яким вирок суду не набрав законної сили) і ревізійну (поширення закону на правопорушення, за якими вирок суду набрав законної сили – тут “ревізії” підлягають уже винесені вироки).
Новоприйнята норма не може погіршувати попередні права, і не може обмежувати або погіршувати стан учасників фінансових правовідносин. Усі норми діють у відповідних часових межах.
Припинення дії фінансово-правових норм. Для реалізації норм фінансового права суттєве значення має питання про припинення їх дії.
Норма фінансового права припиняє свою дію у таких випадках:
1) внаслідок прямого скасування відповідного закону іншим законодавчим актом, покликаним по-новому врегулювати правовідносини у сфері оподаткування; при її скасуванні, під яким розуміється офіційне рішення уповноваженого на те органу про визнання правової норми такою, яка втратила чинність. Так, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року визнано такими, що втратили чинність норми Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю). Норма фінансового права може бути скасована тільки органом, який її прийняв, або уповноваженим на те органом; Також дивіться п.2. Розділу Прикінцеві положення ПКУ.
2) у результаті призупинення, тобто тимчасового припинення дії, що здійснюється або спеціальним актом уповноваженого органу, або виданням правових актів, які фактично призупиняють раніше чинні норми (подібна практика існувала та існує при функціонуванні Закону України «Про Державний бюджет України на певний рік»);
3) при настанні результатів, на досягнення яких була розрахована відповідна норма (наприклад, відповідно до Указу Президента України «Про Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України» від 31 липня 2000 року № 932/2000 було ліквідовано зазначений орган 114, відповідно норми Указу Президента України від 20 вересня 1995 року № 852 «Про Положення про Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України» втратили чинність;
4) за умови, якщо вона суперечить нормі, прийнятій органом вищого підпорядкування (наприклад, відповідно до ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку).
Згідно з діючим законодавством України втрачають чинність (перестають діяти) фінансово-правові норми у наступних випадках: 1) зі збігом терміну, точно визначеного в часі, на який вони були прийняті; 2) із вичерпанням предмета їх регулювання, тобто зникненням тих суспільних відносин, на які вони були розраховані; 3) у випадку фактичного скасування попереднього закону, що містив фінансово-правові норми, новим законом з цього ж питання, коли його прийнято, а старий закон формально не скасовано; 4) на підставі відміни фінансово-правової норми рішенням Конституційного Суду України у випадку визнання її невідповідною Конституції України; 5) у випадку зупинення на точно визначений термін дії фінансово-правової норми нормою іншого Закону України. Проте в жодному випадку не має місця “автоматичне” відмирання фінансово-правової норми – останнє має місце тільки у зв’язку прийняттям державою чи компетентним її органом відповідного нормативного акта, переважно закону.
5. Способи реалізації фінансово-правових норм: здійснення, виконання,
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 156 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |