Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Цивільно-правова відповідальність.

Читайте также:
  1. Відповідальність.

Цивільне законодавство передбачає цілу низку заходів із захисту на ви­падок порушення суб'єктивних прав громадян і юридичних осіб. Проте не всі ці заходи, у тому числі й передбачені в статті 15 ЦК, є заходами відпо­відальності.

Цивільно-правова відповідальність зумовлена іншими галузями права, — це покладання на особу, що порушила право іншої особи, несприятли­вих наслідків, передбачених правовою нормою. Тому не є відповідальністю такий, наприклад, захід захисту цивільних прав, як визнання за рішенням суду того або іншого права, яке кимось оспорюється. Не може бути мірою відповідальності і спонукання боржника за зобов'язанням до виконання його в натурі або повернення майна власникові від осіб, які незаконно ним заво­лоділи. Разом з тим, для цивільно-правової відповідальності, що відрізняє її від інших видів юридичної відповідальності, характерним є насамперед те, що вона завжди виражається в покладанні на особу, яка порушила право іншої особи, додаткового обов'язку, котрий, до того ж, обмежує її майнові інтереси.

Іншою особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що це за­вжди відповідальність перед потерпілим. Тому її варто відрізняти і від такого заходу відповідальності, який хоча й передбачено цивільним законодавством як стягнення, отриманого за протизаконним договором у доход держави, але за своєю природою є адміністративно-правовою відповідальністю.

Нарешті, не можна не зазначити й про таку особливість цивільно-право­вої відповідальності, як можливість добровільного виконання відповідного обов'язку.

Цивільне законодавство знає два основних види відповідальності — від­повідальність за порушення прав, що випливають із договірних зобов'язань, які відповідно і називаються договірною відповідальністю, і відповідальність за порушення абсолютних прав (за посягання на них), названою не договірною, або деліктною, відповідальністю. Деліктна відповідальність настає, на­приклад, у разі порушення права власності, коли не можна його відновити за допомогою віндикаційного або негаторного позову внаслідок знищення або пошкодження майна особою, яка незаконно ним заволоділа. Ця відповідаль­ність настає також і в тих випадках, коли протиправно заподіюється шкода життю або здоров'ю громадян, коли не відповідні дійсності відомості гань­блять честь, гідність і ділову репутацію громадян та організацій, незважаючи на їхнє спростування, заподіяли громадянам і організаціям майнові втрати й моральну шкоду. Ця відповідальність може поєднуватися і з договірною від­повідальністю, зокрема у випадках, коли в результаті неналежного виконання договорів роздрібної купівлі-продажу, побутового підряду тощо споживачам заподіюються моральні і моральні страждання.

Оскільки при порушенні абсолютних прав може заподіюватися майнова і моральна шкода, відповідно і деліктна відповідальність, у свою чергу, ви­ражається у відшкодуванні майнової або моральної шкоди. Але вони завжди, як і договірна відповідальність, носять майновий характер.

Умовами настання цивільно-правової відповідальності як договірної, так і позадоговірної, є: протиправна поведінка особи, яка порушила права іншої особи; виникнення майнових втрат або моральних страждань у потерпілого; наявність причинного зв'язку між шкідливими наслідками, що настали у потерпілого і протиправною поведінкою особи, яка порушила права іншої особи; наявність, за загальним правилом, провини у протиправній поведінці особи. Наприклад власники джерел підвищеної небезпеки (транспортних за­собів, машин, агрегатів тощо) у силу прямої вказівки закону відповідають за заподіяну шкоду незалежно від їхньої вини.

Разом з тим необхідно зазначити й про ті особливості, якими характеризу­ється договірна відповідальність. Так, у разі неналежного виконання договір­ного зобов'язання відповідальність боржника виражається в його обов'язку відшкодувати кредиторові заподіяних цим збитків. У разі порушення абсо­лютних прав на особу, яка протиправно діє, покладається обов'язок відшко­дувати заподіяну ним шкоду. Це відшкодування, у випадку заподіяння шкоди майну власника, виражається в обов'язку особи, що несе відповідальність за заподіяння шкоди, надати замість ушкодженої або знищеної речі іншу річ такого самого роду і якості, виправити пошкоджену річ або цілком відшкоду­вати заподіяні збитки. У разі заподіяння каліцтва або іншої шкоди здоров'ю громадянина, компенсувати потерпілому заробіток, утрачений ним унаслідок цього, а також і всі витрати, викликані ушкодженням здоров'я, — посилене харчування, протезування і т.п. Якщо при цьому була заподіяна і моральна шкода, то вона відшкодовується особливо, залежно від конкретних обставин справи, — у грошовій або матеріальній формі.

Оскільки недоговірна (деліктна) відповідальність не виникає з раніше існуючих зобов'язань між потерпілим і тим, хто спричинив шкоду, закон особливо визначає того, хто може нести таку відповідальність. Здатність нести подібну відповідальність, названу деліктоздатністю, закон визнає за всіма повнолітніми і цілком дієздатними громадянами, а також за неповно­літніми особами у віці від 14-ти до 18-ти років. Проте коли в останніх немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ними шкоди, то шкода у відповідній частині відшкодовується їхніми батьками (усинови­телями) або попечителями, якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. Така відповідальність батьків (усиновителів), попечителів на­зивається субсидіарної (додатковою) відповідальністю. Цей їхній обов'язок припиняється, коли особа, яка завдала шкоди, досягла повноліття, а також у випадку, якщо в неї до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток,

достатній для відшкодування шкоди. Цілком неделіктоздатними вважаються неповнолітні у віці до 14-ти років, а також громадяни, визнані недієздатними внаслідок психічного захворювання або слабоумства. За шкоду, яка заподіяна малолітніми особами, відповідають їхні батьки (усиновителі), опікуни або навчальний, виховний чи лікувальний заклад, якщо малолітня особа перебу­вала під їхнім наглядом. За шкоду, заподіяну недієздатними особами, відпові­дають їхні опікуни або організація, зобов'язана здійснювати за ними нагляд. На загальних підставах і в повному обсязі відповідають за заподіяну шкоду й юридичні особи. Організація зобов'язана відшкодувати шкоду, запо­діяну з вини її працівників при виконанні ними своїх трудових (службових) обов'язків. Тільки у випадку, коли шкоду заподіяно громадянинові незакон­ними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, ця шкода в повному обсязі відшкодовується не цими органами, а безпосередньо державою в порядку, встановленому законом. Такий порядок зумовлений тим, що названі організації діють безпосередньо від імені держави, що і бере на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної їх незаконними діями.




Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | <== 5 ==> | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав