Читайте также: |
|
Цивільне законодавство передбачає цілу низку заходів із захисту на випадок порушення суб'єктивних прав громадян і юридичних осіб. Проте не всі ці заходи, у тому числі й передбачені в статті 15 ЦК, є заходами відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність зумовлена іншими галузями права, — це покладання на особу, що порушила право іншої особи, несприятливих наслідків, передбачених правовою нормою. Тому не є відповідальністю такий, наприклад, захід захисту цивільних прав, як визнання за рішенням суду того або іншого права, яке кимось оспорюється. Не може бути мірою відповідальності і спонукання боржника за зобов'язанням до виконання його в натурі або повернення майна власникові від осіб, які незаконно ним заволоділи. Разом з тим, для цивільно-правової відповідальності, що відрізняє її від інших видів юридичної відповідальності, характерним є насамперед те, що вона завжди виражається в покладанні на особу, яка порушила право іншої особи, додаткового обов'язку, котрий, до того ж, обмежує її майнові інтереси.
Іншою особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що це завжди відповідальність перед потерпілим. Тому її варто відрізняти і від такого заходу відповідальності, який хоча й передбачено цивільним законодавством як стягнення, отриманого за протизаконним договором у доход держави, але за своєю природою є адміністративно-правовою відповідальністю.
Нарешті, не можна не зазначити й про таку особливість цивільно-правової відповідальності, як можливість добровільного виконання відповідного обов'язку.
Цивільне законодавство знає два основних види відповідальності — відповідальність за порушення прав, що випливають із договірних зобов'язань, які відповідно і називаються договірною відповідальністю, і відповідальність за порушення абсолютних прав (за посягання на них), названою не договірною, або деліктною, відповідальністю. Деліктна відповідальність настає, наприклад, у разі порушення права власності, коли не можна його відновити за допомогою віндикаційного або негаторного позову внаслідок знищення або пошкодження майна особою, яка незаконно ним заволоділа. Ця відповідальність настає також і в тих випадках, коли протиправно заподіюється шкода життю або здоров'ю громадян, коли не відповідні дійсності відомості ганьблять честь, гідність і ділову репутацію громадян та організацій, незважаючи на їхнє спростування, заподіяли громадянам і організаціям майнові втрати й моральну шкоду. Ця відповідальність може поєднуватися і з договірною відповідальністю, зокрема у випадках, коли в результаті неналежного виконання договорів роздрібної купівлі-продажу, побутового підряду тощо споживачам заподіюються моральні і моральні страждання.
Оскільки при порушенні абсолютних прав може заподіюватися майнова і моральна шкода, відповідно і деліктна відповідальність, у свою чергу, виражається у відшкодуванні майнової або моральної шкоди. Але вони завжди, як і договірна відповідальність, носять майновий характер.
Умовами настання цивільно-правової відповідальності як договірної, так і позадоговірної, є: протиправна поведінка особи, яка порушила права іншої особи; виникнення майнових втрат або моральних страждань у потерпілого; наявність причинного зв'язку між шкідливими наслідками, що настали у потерпілого і протиправною поведінкою особи, яка порушила права іншої особи; наявність, за загальним правилом, провини у протиправній поведінці особи. Наприклад власники джерел підвищеної небезпеки (транспортних засобів, машин, агрегатів тощо) у силу прямої вказівки закону відповідають за заподіяну шкоду незалежно від їхньої вини.
Разом з тим необхідно зазначити й про ті особливості, якими характеризується договірна відповідальність. Так, у разі неналежного виконання договірного зобов'язання відповідальність боржника виражається в його обов'язку відшкодувати кредиторові заподіяних цим збитків. У разі порушення абсолютних прав на особу, яка протиправно діє, покладається обов'язок відшкодувати заподіяну ним шкоду. Це відшкодування, у випадку заподіяння шкоди майну власника, виражається в обов'язку особи, що несе відповідальність за заподіяння шкоди, надати замість ушкодженої або знищеної речі іншу річ такого самого роду і якості, виправити пошкоджену річ або цілком відшкодувати заподіяні збитки. У разі заподіяння каліцтва або іншої шкоди здоров'ю громадянина, компенсувати потерпілому заробіток, утрачений ним унаслідок цього, а також і всі витрати, викликані ушкодженням здоров'я, — посилене харчування, протезування і т.п. Якщо при цьому була заподіяна і моральна шкода, то вона відшкодовується особливо, залежно від конкретних обставин справи, — у грошовій або матеріальній формі.
Оскільки недоговірна (деліктна) відповідальність не виникає з раніше існуючих зобов'язань між потерпілим і тим, хто спричинив шкоду, закон особливо визначає того, хто може нести таку відповідальність. Здатність нести подібну відповідальність, названу деліктоздатністю, закон визнає за всіма повнолітніми і цілком дієздатними громадянами, а також за неповнолітніми особами у віці від 14-ти до 18-ти років. Проте коли в останніх немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ними шкоди, то шкода у відповідній частині відшкодовується їхніми батьками (усиновителями) або попечителями, якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. Така відповідальність батьків (усиновителів), попечителів називається субсидіарної (додатковою) відповідальністю. Цей їхній обов'язок припиняється, коли особа, яка завдала шкоди, досягла повноліття, а також у випадку, якщо в неї до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток,
достатній для відшкодування шкоди. Цілком неделіктоздатними вважаються неповнолітні у віці до 14-ти років, а також громадяни, визнані недієздатними внаслідок психічного захворювання або слабоумства. За шкоду, яка заподіяна малолітніми особами, відповідають їхні батьки (усиновителі), опікуни або навчальний, виховний чи лікувальний заклад, якщо малолітня особа перебувала під їхнім наглядом. За шкоду, заподіяну недієздатними особами, відповідають їхні опікуни або організація, зобов'язана здійснювати за ними нагляд. На загальних підставах і в повному обсязі відповідають за заподіяну шкоду й юридичні особи. Організація зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників при виконанні ними своїх трудових (службових) обов'язків. Тільки у випадку, коли шкоду заподіяно громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, ця шкода в повному обсязі відшкодовується не цими органами, а безпосередньо державою в порядку, встановленому законом. Такий порядок зумовлений тим, що названі організації діють безпосередньо від імені держави, що і бере на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної їх незаконними діями.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |