Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Підготовка до дослідження товстоі кишки.

Товсту кишку обстежують, наповнюючи її барієм через клізму або оглядаючи кишки на другу добу після приймання контрастної речовини для дослідження шлунка. Хворого попереджують, що на дослідження потрібно прийти до випорожнення кишок. Уранці дають сніданок для рефлекторного просування барію і через 2 год проводять рентгенологіч­не дослідження. Для виявлення змін у сліпій кишці хворому признача­ють прийом барію (200 г на 1 склянку води) о 3-й годині ночі з наступ­ним рентгенологічним дослідженням через 7-8 год.

Підготовка до дослідження сечовидільної системи.

Для визначення положення нирок, їх розмірів, наявності каменів чи пухлин проводять оглядовий знімок нирок. Для цього протягом 2-3 днів виключають з раціону газоутворюючі продукти, не призначають сольо­вих проносних і лікарських засобів, що містять Йод. Напередодні дослі­дження о 22-й годині ставлять очисну клізму. В день дослідження до процедури не можна приймати їжу

і рідину. Вранці за 3 год. до процеду ри знову ставлять очисну клізму. Перед процедурою хворий звільняє сечовий міхур. Якщо в рентгенівському кабінеті виявляють велику кіль­кість газу в кишках, то ще раз ставлять очисну клізму і через 45 хв. після неї роблять знімок.

Ендоскопічн методи обстеження дозволяють за допомогою спеціа­льних оптичних приладів (ендоскопів) оглянути слизову оболонку шлун­ково-кишкового тракту {стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки — езофагогастродуоденоскопія), прямої і сигмоподібної кишок (ректоро-маноскопія), товстої кишки (колоноскопія), органів черевної порожнини (лапароскодія).

Ендоскопічні методи дозволяють за необхідності:

- провести біопсію (взяти кусочок тканини) з наступним гістологіч­
ним дослідженням;

- дійснити лікувальні маніпуляції (видалення сторонніх тіл, полі­
пів, перев'язування кровоточивих судин).

Всі ендоскопічні дослідження можуть супроводжуватись ускладнен­нями: алергічною реакцією на анестетики, кровотечею, непритомністю. Тому медична сестра під час процедури постійно контролює стан хворого.

При езофагогастродуоденоскопії хворий не потребує спеціальної під­готовки. Планову гастроскопію проводять вранці, натще. Невідкладну гастроскопію (з діагностичною і лікувальною метою при шлунковій кро­вотечі) виконують без підготовки у будь-який час.

Напередодні хворому пояснюють, що під час процедури не буде можливості розмовляти, ковтати слину. Знімають знімні зубні протези. За 30 хв. до обстеження хворому вводять підшкірно 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату. Безпосередньо перед дослідженням проводять міс­цеву анестезію слизової оболонки глотки розчином дикаїну. Хворого вкладають на універсальний операційний стіл на лівий бік. Медична се­стра стежить за станом хворого. Після езофагогастродуоденоскопії 1-1,5 год. хворому не дозволяють вживати їжу (до повного відновлення ковтання). Якщо під час дослідження проводилась біопсія, то їжу в цей день вживають тільки охолодженою.

Підготовка до ректороманаскопії включає постановку очисних клізм напередодні ввечері і вранці за 1,5-2 год до обстеження з наступним введенням газовідвідної трубки. При гострих запальних захворюваннях, наприклад дизентерії, а також при значній кровоточивості слизової обо­лонки сигмоподібної і прямої кишок обстеження проводять без попере­дньої підготовки.

Підготовка до колоноскопії аналогічна тій, що передує іригоскопії. Напередодні дослідження хворому вдень дають 30-50 мл рицинової олії, ввечері і вранці (за 2 год. до дослідження) повторно ставлять очисну клізму. За необхідності проведення невідкладної колоноскопії (для прикладу, при підозрі на непрохідність товстої кишки) підготовку обмежу­ють сифонною клізмою; через 0,5-1 год. після неї проводять колоноскопію. Хворого вкладають на лівий бік з зігнутими у колінах та підігнути­ми до живота ногами. Якщо введення колоноскопа або його просування утруднене, то хворого можна повернути на спину, правий бік. Медична сестра слідкує за станом хворого.

Лапароскопія - огляд органів черевної порожнини та малого таза для розпізнання

патологічних процесів.

Напередодні ввечері і безпосередньо перед дослідженням хворому ставлять очисну клізму. Медична сестра привозить хворого на каталці і після дослідження відвозить його назад в палату.

Бронхоскопія - метод візуального дослідження внутрішньої повер­хні трахеї бронхів за допомогою оптичного приладу - бронхоскопа. Ді­агностичну бронхоскопію проводять з метою встановлення або уточнен­ня діагнозу при пухлинах трахеї чи бронхів, гнійних захворюваннях бронхів і легень, туберкульозі легень, наявності сторонніх тіл у трахеї та бронхах. При лікувальній бронхоскопії видаляють сторонні тіла, брон­хіальний секрет і вводять у бронхи лікарські засоби.

Бронхоскоп складається з металевих трубок з отворами на кінці та освітлювальних і оптичних систем. У наборі є пристрої для проведення знеболювання розпилюванням, трубки для вливання розчину в бронх, відсмоктування рідини з бронха, щипці для видалення сторонніх тіл. До початку дослідження перевіряють роботу освітлювальної системи і сте­рилізують трубки, гачки, щипці.

Бронхоскопію проводять натще в перев'язувальній або ендоскопіч­ній кімнаті. Підготовка рук, як до операції. Для премедикації застосову­ють ОД % розчин атропіну сульфату чи метацину. Місцевої анестезії при бронхоскопії досягають змащуванням слизової оболонки знеболю­вальним засобом або розпилюванням чи вливанням розчину анестезую­чої речовини (дикаїн, кокаїну гідрохлорид, тримекаїн). Анестезію про­водять у 2-3 етапи з інтервалом 2-3 хв. Спочатку знеболюють слизову оболонку глотки, потім гортані та голосових зв'язок і, врешті, вливають анестезуючий розчин у трахею за допомогою гортанного шприца.

Бронхоскопія у положенні хворого сидячи здійснюється під місце­вою анестезією. Хворий сидить навпроти лікаря, дещо нахиливши ту­луб уперед. Руки опущені між ногами (цим досягається розслаблення м'язів шиї і плечового пояса), голова злегка закинута назад. Хворого попереджують, що зміна положення тіла утруднює введення бронхо­скопа, і стежать за тим, щоб при бронхоскопії він не втягував голову і не прогинався вперед.

При бронхоскопії в положенні лежачи на спині під плечі пацієнта підкладають щільну подушку розміром 60x40x5 см. Голову і шию піднімають спеціальним головотримачем або валиком завтовшки 10-12 см, чим досягається розгинання в ділянці шиї. Після процедури апарат роз­бирають, трубки промивають і протирають.

Пункція - прокол порожнини, органа, тканини.

Абдомінальна пунк­ція - прокол черевної порожнини з діагностичною і лікувальною метою. Належить до лікарських процедур. Напередодні проколу хворому споро­жнюють кишки, а перед самою пункцією - сечовий міхур. Готують троакар для проколу черевної порожнини з гострокінцевим мандреном, шпри­ци ємністю 5-10 мл, голки, 0,5 % розчин новокаїну чи хлоретил, дрена­жну гумову трубку, затискач, спиртовий розчин йоду, етиловий спирт, стерильні бинти, серветки, клеол, лейкопластир, стерильні пробірки і таз чи відро для асцитичної рідини. Лікар обробляє свої руки та шкіру хворого, як перед операцією. Хворий сидить, спершись лопатками на спинку стільця. При тяжкому стані пацієнта абдомінальну пункцію прово­дять у його положенні лежачи. Місце проколу: по середній лінії живота нижче від середини відстані між пупком і лобком або по

лінії, що з'єд­нує пупок з передньоверхньою остю здухвинної кістки, на 3-5 см вище від останньої. Шкіру у місці проколу знеболюють хлоретилом або новока­їном. Троакар з мандреном беруть всією правою долонею {як шило), вка­зівний палець розміщують вздовж троакара, обмежуючи його проник­нення вглиб на 2-4 см (залежно від товщини передньої черевної стінки).

Шкіру у ділянці проколу розтягують лівою рукою і притискають до черевної стінки. Різким коротким рухом перпендикулярно черевній стін­ці встромляють троакар, виймають мандрен і перші порції рідини, що витікає, збирають у стерильні пробірки для дослідження. На троакар надягають трубку і спускають асцитичну рідину у відро. Швидкість виті­кання рідини регулюють, періодично перетискаючи трубку, щоб кіль­кість її не перевищувала 1 л за 5 хв. При сповільненні витікання рідини хворого, що перебуває у положенні лежачи, злегка повертають на бік, у хворого, що сидить, обережно притискають черевну стінку. В кінці про­цедури при зменшенні струменя рідини живіт стискають рушником чи простирадлом. Після виймання троакара місце проколу обробляють спир­товим розчином йоду й етиловим спиртом, накладають асептичну пов'я­зку. Декілька годин хворий лежить на правому боці. Якщо після виймання мандрена в троакарі з'являється кров, а далі домішка крові у рідині, яку видаляють, збільшується, то слід терміново запросити хірурга.

Плевральна пункція. У здорових людей у плевральній порожнині знаходиться до 50 мл рідини. При захворюванні плеври між її листками може скупчуватися значна кількість рідини, що обтяжує стан хворого і є показанням до пункції.

У тому разі, коли кількість рідини невелика, проводять діагностич­ну плевральну пункцію для визначення характеру рідини і наявності патологічних клітин. Для діагностичної пункції звичайно застосовують шприц об'ємом 20 мл, який з'єднують з голкою (довжина 7-10 см, діа­метр 1-1,2 мм) з круто скошеним кінцем, що сполучається зі шприцом через гумову трубку. Один кінець трубки надягають на муфту голки, в інший кінець вставляють канюлю для з'єднання з корпусом шприца. На сполучну гумову трубку накладають затискач Мора, щоб під час пунк­ції повітря не потрапило в плевральну порожнину. Готують 2-3 стери­льні пробірки. Пункцію проводять, дотримуючись усіх правил асептики. Інструменти стерилізують, миють руки з милом, змащують нігтьові фаланги спиртовим розчином йоду, одягають рукавички. Шкіру хворо­го протирають етиловим спиртом, місце пункції змащують розчином йоду. Потім йод знімають стерильним тампоном, змоченим спиртом. Хво­рий сидить на стільці верхи, обличчям до спинки. На ребро спинки кладуть подушку, на яку хворий спирається зігнутими у ліктях руками. Голову можна нахилити вперед або опустити на руки.

Місце проколу знеболюють новокаїном. Голкою з гумовою трубкою проколюють грудну стінку по верхньому краю ребра (уздовж нижнього краю ребра проходить судинно-нервовий пучок). Проникнення голки в плевральну порожнину відчувається як провал. Під'єднують шприц до канюлі на кінці гумової трубки, знімають і відсмоктують рідину шпри­цом у пробірки для дослідження. Попередньо краї пробірки проводять над полум'ям і закривають її стерильною пробкою. На пробірці повинно бути направлення з паспортними даними хворого, а також із зазначен­ням мети дослідження.

На столику поруч з хворим мають знаходитися розчин аміаку (на­шатирний спирт) і набір лікарських засобів, необхідних для надання невідкладної допомоги, бо в ослаблених хворих під час процедури може виникнути запаморочення.

Після закінчення процедури голку швидко виймають, місце проко­лу змащують

йодом і заклеюють лейкопластиром. Хворого доставляють у палату і вкладають у ліжко, де він перебуває не менше ніж 2 год.

Відсмоктування рідини з плевральної порожнини з лікувальною ме­тою здійснює лікар за допомогою апарата Потена. Готують необхідне обладнання й інструменти. Фельдшер асистує лікареві, стежить за ста­ном хворого, після закінчення процедури вимірює кількість евакуйова­ної рідини, відправляє пунктат на дослідження в лабораторію,

Люмбальну (спинномозкову) пункцію проводить лікар з діагностич­ною і лікувального метою. Готують голку Біра з мандреном або звичайну голку довжиною 5-6 см, йод, ефір, спирт, 0,25-0,5 % розчини новокаї­ну, шприци, перев'язувальний матеріал, лейкопластир, стерильні про­бірки. Хворого вкладають на бік, ближче до краю ліжка, голову нахи­ляють до грудей, ноги притискають до живота. При цьому спина вигинається дугою і остисті відростки хребців максимально розходяться. Руки готують, як для операції. Місце проколу обробляють спиртом і йодом. Прокол роблять між III і IV поперековими хребцями. У пробірку беруть 5-10 мл рідини для дослідження. В нормі спинномозкова рідина має ви­гляд чистої води і витікає з швидкістю близько 60 крапель за 1 хв. Після виймання голки місце проколу обробляють спиртом і заклеюють лейкопластиром. Хворий протягом 2-3 год. після пункції повинен лежати на животі без подушки.

Стернальна пункція проводиться для прижиттєвого вивчення кіст­кового мозку та діагностики гематологічних захворювань. Готують голку Касирського, шприци, голки, предметні скельця, спирт, йод. Хворого вкладають горілиць на твердій кушетці. Після обробки шкіри спиртом і йодом місце пункції (найчастіше посередині груднини на рівні ІІ-ІІІ міжребер'я) знеболюють розчином новокаїну. Голкою Касирського проко­люють м'які тканини і, встановивши щиток на відстані 5 мм від поверхні шкіри, проходять через зовнішню пластинку груднини. Рука отримує відчуття "провалу". Вийнявши мандрен, до голки приєднують сухий шприц на 10-20 мл і насмоктують 0,5-1 мл кісткового мозку, який вили­вають на предметні скельця. Дрібні крупинки кісткового мозку розмина­ють і готують мазки, які відправляють у лабораторію. Голку виймають, місце пункції обробляють спиртом і заклеюють.

Загальні висновки лекції.

У лекції викладено характеристику основних методів лабораторного та інструментального обстеження пацієнтів, роль медичної сестри в проведенні діагностичних обстежень, підготовку пацієнтів до лабораторних та інструментальних обстежень.

Перелік посилань:

1. Пасєчко Н.В., Лемке М.О., Мазур П.Є. Основи сестринської справи.- Т.:

Укрмедкнига, 2002.- С. 298-319.

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Від чого залежить достовірність результатів лаборатор­ного дослідження?

2. Що повинна медична сестра вміти при підготовці пацієнта до лабораторного

обстеження?

3. Від чого залежить достовірність та інформативність результатів інструментальних

ме­тодів дослідження?