Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Претензии к автоперевозчикам. Документы, которые подтверждают претензию

Читайте также:
  1. C.) К специфическим задачам, которые используются в ходе реализации частично-поисковых методов на уроке технологии, относятся
  2. II. ДОКУМЕНТЫ, РЕГУЛИРУЮЩИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ СОБСТВЕННО ПРОФЕССИОНАЛЬНУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ УЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА КАК СОТРУДНИКА ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ШКОЛЫ
  3. Q.1.3. Некоторые явления нелинейной оптики.
  4. А что нам скажут взрослые люди, которые, возможно, еще не до конца поверили в происходящее?
  5. Адаптация инвалидов к условиям деятельности, которые создает для него внешняя и внутренняя среда.
  6. Алгоритм. (первые 3 пункта, которые остались прежними)
  7. Артериальное давление, факторы, которые определяют его величину
  8. В какой срок должны быть представлены платежные документы, на основании которых вносится плата за жилое помещение и коммунальные услуги?
  9. В принципе можно выделить три вида органов, которые есть практически в любой организации.
  10. В следующей таблице приведены некоторые характеристики источников излучения. Причем охвачена лишь небольшая группа (общее число типов источников излучения превышает 2 000).

Претензії, що випливають з перевезення вантажів, пред'являються автотранспортному підприємству або організації, що видали вантаж, а в разі повної втрати вантажу - автотранспортному підприємству або організації, які прийняли вантаж до перевезення.

Претензії, що випливають з перевезення пасажирів або багажу, можуть бути пред'явлені автотранспортному підприємству або організації пункту відправлення або призначення на розсуд заявника претензії.

Претензії, що випливають з перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні, пред'являються:

а) автотранспортному підприємству або організації, якщо кінцевим пунктом є вантажна автостанція;

б) іншому відповідному транспортному органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є станція залізниці, порт (пристань) або аеропорт.

До претензійної заяви повинні бути додані документи, що підтверджують претензію.

До претензії відносно втрати, недостачі, псування або пошкодження вантажу, крім документів, що підтверджують право на

пред'явлення претензії, повинен бути доданий документ, який засвідчив би кількість і вартість відправленого вантажу.

69. Претензии к ж/д. Право предъявления претензии

Претензии, которые возникли по поводу перевозки пассажиров и багажа, могут быть предъявлены железной дороге отправления или назначения (по желанию предъявителя претензии). Порядок предъявления и рассмотрения претензии по причине платежей, сборов и штрафов, связанных с перевозкой пассажиров или багажа, устанавливается правилами. Передача другим организациям или гражданам права на предъявление претензии и исков не допускается.

К претензионному заявлению должны быть приложены документы, которые подтверждают претензии. К претензии по поводу утраты, недостачи, порчи или повреждения, кроме документов, которые подтверждают право на предъявление претензии, прилагается документ, который удостоверяет количество и стоимость перевозившегося багажа. В соответствии со ст. 315 Хозяйственного кодекса Украины и Устава железных дорог Украины претензии к железным дорогам могут быть предъявлены на протяжении 6 месяцев. Этот срок вычисляется:

со дня выдачи багажа – для претензий о возмещении за порчу, повреждение или недостачу багажа;

• через 10 суток после окончания строка доставки багажа – для претензий о возмещении за его утрату;

• со дня выдачи багажа – для претензий по поводу прострочивания доставки;

• со дня установления обстоятельств, послуживших причиной предъявления претензий – во всех иных случаях.

Железная дорога обязана рассмотреть предъявленную претензию и сообщить предъявителю о результатах ее рассмотрения в следующие сроки со дня получения претензии:

 

• на протяжении 3 месяцев – претензии, возникшие вследствие перевозки в железнодорожном сообщении;

• на протяжении 6 месяцев – претензии, возникшие вследствие перевозки в прямом смешанном сообщении.

В случае частичного удовлетворения или отклонения претензии в извещении должны быть указаны основания решения железной дороги со ссылкой на Устав железных дорог Украины. Иски к железным дорогам, вытекающие из Устава железных дорог Украины, могут быть поданы только в случае полного или частичного отказа железной дороги удовлетворить претензию или в случае неполучения от железной дороги ответа в установленный срок.

Иски подаются в Хозяйственный суд или в суд по месту нахождения железной дороги, которой была предъявлена претензия, в 6-месячный срок со дня получения ответа железной дороги или со дня окончания срока, установленного для ответа.

70. Претензії до морських перевізників. Право пред’явлення претензії.

До вчинення перевізнику вантажу позову, що виникає з морського перевезення вантажу, можливим є заявлення йому претензії.

Претензії заявляються перевізнику, який здійснював морське перевезення вантажу, а якщо перевезення не було здійснено, - перевізнику, який згідно з договором морського перевезення вантажу повинен був здійснити перевезення.

Претензії, що виникають з перевезення багажу, можуть бути заявлені перевізнику чи порту відправлення або призначення за розсудом заявника претензії.

Право на заявлення претензій і позовів мають:

1) у разі неподачі судна або подачі його з запізненням - відправник вантажу;

2) у разі втрати вантажу - його одержувач або відправник за умови представлення коносамента;

3) у разі нестачі або пошкодження вантажу - одержувач або відправник за умови подання коносамента, а також комерційного акта або відповідного документа, складеного за правилами, що існують в іноземному порту;

4) у разі прострочення доставки або затримки видачі вантажу - одержувач за умови представлення коносамента;

5) у разі втрати або прострочення доставки багажу - пред'явник багажної квитанції, а у разі нестачі або пошкодження багажу - пред'явник комерційного акта;

6) у разі перебору провізних платежів - відправник або одержувач вантажу за умови представлення коносамента.

Якщо пред'являються претензії, що виникли внаслідок морського перевезення вантажів, яке здійснювалося за морською накладною (накладною), замість коносамента подається накладна, а якщо втрачено вантаж, що перевозиться за накладною, - квитанція.

Відсутність комерційного акта не позбавляє права на пред'явлення претензії і позову, якщо буде доведено, що у складанні акта було відмовлено і ця умова була оскаржена.

71. Претензії до морських перевізників. Терміни пред’явлення та розгляду претензії.

До вчинення перевізнику вантажу позову, що виникає з морського перевезення вантажу, можливим є заявлення йому претензії.

Претензії заявляються перевізнику, який здійснював морське перевезення вантажу, а якщо перевезення не було здійснено, - перевізнику, який згідно з договором морського перевезення вантажу повинен був здійснити перевезення.

Претензії, що виникають з перевезення багажу, можуть бути заявлені перевізнику чи порту відправлення або призначення за розсудом заявника претензії.

Стаття 386. Термін для заявлення претензій, що випливають з перевезення вантажу, пасажирів і багажу

Претензії до перевізника, що випливають з договору перевезення вантажу, пасажирів і багажу, можуть бути заявлені протягом перших шести місяців строку позовної давності незалежно від того, здійснювалось перевезення у каботажному чи закордонному сполученні.

Стаття 387. Термін розгляду претензій, що випливають з перевезення вантажу, пасажирів і багажу

Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію протягом трьох місяців і сповістити заявника про задоволення чи відхилення її, а претензії, що випливають з перевезення у змішаному сполученні, - протягом шести місяців.

З дня заявлення перевізнику претензії збігання терміну позовної давності припиняється до одержання відповіді на претензію або закінчення терміну, встановленого для відповіді.

72.Претензії до річкових пароплавств. Документи, що підтверджують пред’явлення претензії.

Для стягнення штрафів учасникам перевезень необхідно виставляти претензії і подавати скарги.

Перевізник чи начальник порту (пристані) зобов’язаний в п’я-

тиденний термін розглянути скарги і письмово повідомити заявника про результати розгляду і вжиті заходи.

Позови до пароплавств, що виникають із перевезення і буксирування, можуть пред’являтися тільки у випадку повної чи часткової відмови перевізника в задоволенні претензії після закінчення терміну, встановленого для розгляду претензії.

Згідно зі Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу РСР До претензійної заяви мають бути додані документи, що підтверджують претензію. До заяви про відшкодування повної або часткової втрати або пошкодження вантажу, крім документів, що підтверджують право на пред'явлення претензії, повинен бути додано документ, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

73. Претензії до річкових пароплавств. Право на пред’явлення претензії.

Учасники перевезень з метою стягнення штрафів подають скарги та претензії.

Перевізник чи начальник порту (пристані) зобов’язаний розглянути в п’ятиденний термін і письмово повідомити заявнику про результати розгляду скарги та про вжиті заходи.

Позови до пароплавств, що випливають з перевезення та буксирування, можуть пред’являтися лише в разі повної чи часткової відмови перевізника в задоволенні претензії після закінчення тер-

міну, встановленого для розгляду претензії.

Право на пред’явлення до перевізника претензій і позовів мають:

а) у випадку повної втрати вантажу: вантажоодержувач — за умови подання вантажної квитанції з відміткою на ній порту (пристані) призначення про неприбуття вантажу, а за неможливості представлення вантажної квитанції — документа про оплату вартості вантажу та довідки перевізника про відправлення вантажу з відміткою порту (пристані) призначення про неприбуття вантажу; відправник вантажу — за умови представлення вантажний квитанції;

б) у разі часткової втрати, псування чи ушкодження вантажу вантажоодержувач — за умови подання накладної та комерційного акта, виданого йому перевізником, чи акта, зазначеного в статті 215 Статуту внутрішнього водного транспорту (для нафтоналивних вантажів);

в) у випадку прострочення доставки вантажу — вантажоодержувач за умови представлення накладної;

г) у разі затримки видачі вантажу — вантажоодержувач за умови представлення накладної й акта;

ґ) у випадку перебору провізних платежів — відправник вантажу чи вантажоодержувач залежно від того, хто представить накладну;

д) у разі втрати, псування, ушкодження чи прострочення доставки багажу: при повній утраті — пред’явник багажної квитанції, у всіх інших випадках — пред’явник виданого перевізником акта про часткову втрату, псування, ушкодження чи прострочення доставки багажу.

Вищевикладене поширюється і на претензії, що випливають з буксирування.

Передача іншим організаціям чи особам права на пред’-

явлення претензій і позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права відправником вантажу вантажоодержувачеві чи вантажоодержувачем відправникові вантажу, а також вантажоодержувачем чи відправником вантажу організації вищого чи нижчого підпорядкування. Передача права на пред’явлення претензій засвідчується переуступочним написом на документі.

Претензії, що виникають з перевезення вантажу в прямому змішаному залізнично-водному сполученні, пред’являються:

а) до керівництва дороги призначення, коли кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція;

б) до керівництва пароплавства призначення, коли кінцевим пунктом перевезення є пристань чи порт.

Претензії відправників вантажу по належних їм штрафах чи преміях пред’являються до пароплавства відправлення.

74. Порядок оформлення договорів перевезення вантажів

Перевезення вантажу оформляється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом при перевезеннях вантажів залізничним і річковим транспортом є накладна (ст. 67 Статуту внутрішнього водного транспорту), автомобільним - товарно-транспортна накладна (ст. 47 Статуту автомобільного транспорту), морським - коносамент (статті 134 і 135 Кодексу торговельного мореплавства).

Договір морського перевезення вантажу може бути укладений за умови надання для перевезення всього судна, його частини або певних суднових приміщень (п. 1 ст. 134 І ст. 136 Кодексу торговельного мореплавства). Такий договір називається рейсовим чартером, або це рте пар тією, він є консенсуальним договором. Проте й при укладенні рейсового чартеру для посвідчення прийняття вантажу до морського перевезення перевізник видає відправникові коносамент, який, на відміну від основних транспортних документів на інших видах транспорту, є товаророзпорядчим документом.

Чартер застосовується і для перевезення пасажирів, багажу, вантажів та пошти повітряним транспортом. Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальникові) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для Іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству (ст. 61 Повітряного кодексу).

Договір перевезення вантажу укладають шляхом зустрічних дій обох сторін: подачі перевізником транспортного засобу і пред'явлення відправником вантажу разом із заповненим на кожну відправку транспортним документом (наприклад, накладною). У ньому зазначаються головні умови договору перевезення: найменування учасників, характеристика вантажу, дата прийняття його до перевезення тощо.

Перевізник має право перевірити ці документи щодо їх точності та достовірності. Основний перевізний документ супроводжує вантаж і в пункті призначення видається одержувачеві разом з вантажем.

75. Юридична характеристика договору перевезення вантажів

Договір перевезення вантажу. У системі цивільно-правових договорів, що опосередковують перевізний процес, особливе місце посідає договір перевезення вантажу (ст. 909 ЦК). В силу цього договору перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж у пункт призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Проте з урахуванням специфіки перевезень кожним з видів транспорту в нормативних актах, що закріплюють їх діяльність, дається своє визначення договору перевезення (ст. 22 СЗ, ст. 133 КТМ, ст. 61 ПК, ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші).

Перевізником може виступати тільки суб’єкт підприємницької діяльності, основним напрямом діяльності якого є перевезення вантажів (залізниця, морське пароплавство, автогосподарство, річкове пароплавство, а також фізичні особи, котрі мають право на експлуатацію перевізних засобів, тощо), а відправником - будь-яка особа (фізична або юридична).

Одержувачем може бути або сам відправник, або інша особа, зазначена останнім у перевізних документах. З огляду на те, що одержувач за договором перевезення набуває певного обсягу прав та обов’язків, у разі, якщо відправник не є одночасно й одержувачем вантажу, такий договір розглядається як договір на користь третьої особи.

Договір перевезення вантажів належить до двосторонніх, ошатних і реальних.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (Закон України «Про автомобільний транспорт», ст. 23 СЗ, ст. 134 КТМ). Так, на залізничному, повітряному і внутрішньоводному транспорті договір перевезення укладається шляхом оформлення накладної, яка служить основним перевізним документом, де зазначені всі умови перевезення, а саме: найменування й місцезнаходження сторін договору; найменування вантажоодержувача; найменування й кількість вантажу; умови з перевезення і строки перевезення; назву місць навантаження й розвантаження; вартість перевезення тощо.

Відповідно до ст. 23 СЗ, ст. 60 ПК, ст. 67 Статуту внутрішнього водного транспорту СРСР (далі - СВВТ) договір перевезення вантажів вважається укладеним з моменту здачі відправником перевізникові вантажу разом з накладною. Прийняття вантажу для перевезення засвідчується на накладній календарним штемпелем перевізника й видачею ним відправникові квитанції. З даного моменту всі умови, викладені у накладній, стають умовами договору перевезення. На залізничному і внутрішньоводному транспорті при прийнятті вантажу для перевезення разом з накладною оформлюється дорожня відомість і вантажна квитанція. Відомість складається перевізником після прийняття вантажу дім перевезення разом з накладною і містить усі дані про вантаж, відправника, одержувача тощо. Вона прямує разом з вантажем і після видачі його одержувачеві залишається у перевізника. Дорожня відомість має певне правове значення: (а) засвідчує факт видачі вантажу одержувачеві і (б) є документом, на підставі якого провадяться розрахунки з провізної плати, штрафів за прострочення доставки вантажу та з інших зборів. Вантажна квитанція видається відправникові як посвідчення прийняття вантажу для перевезення. У випадку втрати вантажу вантажна квитанція надає право відправникові або одержувачеві пред’явити претензію й позов до перевізника про відшкодування вартості втраченого вантажу, а також інші правомочності під час здійснення перевізного процесу (статті 23,43, 48 СЗ України).

На автомобільному транспорті договір перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною, яка за своїм змістом не відрізняється від накладної, що оформлюється на інших видах транспорту (пп. 1, 16.10 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14 жовтня 1997 p.). До основних документів на перевезення вантажів цим транспортом належить також дорожній лист вантажного автомобіля. Товарно-транспортна накладна й дорожній лист автомобіля вважаються документами суворої звітності, форма й порядок заповнення яких визначаються відповідними нормативними актами.

За договором перевезення пасажира перевізник зобов’язується перевезти пасажира у пункт призначення, а в разі здачі багажу - також доставити останній у пункт призначення й видати управомоченій па його одержання особі; пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а за наявності багажу - також плату за його перевезення (ст. 910 ЦК). Укладення договору перевезення пасажира засвідчується проїзним документом встановленого зразка (пасажирським квитком), який підтверджує право пасажира на проїзд відповідним видом транспорту, а провезення ним багажу - багажною квитанцією.

У проїзному квитку, за винятком квитків на залізничному й повітряному транспортах, не вказується прізвище пасажира. Втрачені проїзні квитки не відновлюються, не повертається також їх вартість.

Як випливає з визначення цього договору, він є двостороннім, оплатним і консенсуальним. Так, згідно зі ст. 52 Закону «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду. Проте в окремих, передбачених законодавством випадках, такий договір також може бути й реальним (наприклад, при перевезенні пасажирів у туристичних поїздках або за замовленням). Ці договори вважаються укладеними з моменту посадки пасажира у транспортний засіб.

Договір перевезення багажу, на відміну від договорів перевезення пасажирів, завжди є реальним. Багаж приймається для перевезення за встановленими нормами відповідно до правил перевезення відповідним видом транспорту. Наприклад, при залізничному перевезенні вантажу та окремого вантажного місця не повинна перевищувати 75 кг та не може бути довше 3-х м.

Перевізник зобов’язаний доставити багаж у зазначений строк з урахуванням часу його перевантаження на шляху прямування. За запізнення доставки багажу перевізник сплачує штраф. Він же відповідає й за цілісність багажу в межах його вартості, а якщо багаж приймається для перевезення з оголошеною вартістю, - то у межах останньої. Загальна сума оголошеної вартості зазначається у багажній квитанції.

До основних умов договору перевезення пасажирів належать: а) найменування й місцезнаходження перевізника; б) вид і маршрут перевезення; в) вартість проїзду; г) час відправлення і час прибуття у пункт призначення.

Сторони в такому договорі користуються відповідними правами й обов’язками. Основний обов’язок перевізника полягає у тому, що він повинен забезпечити доставку пасажира в пункт призначення, а основний обов’язок пасажира - у сплаті перевізникові проїзної плати. Даним обов’язкам кореспондують певні права сторін договору. Так, с т. 911 ЦК та відповідні норми спеціального законодавства містять перелік прав пасажирів, до яких, зокрема, належать: а) зайняти місце у транспортному засобі відповідно до вказаного у проїзному квитку;

б) провозити із собою дітей безкоштовно або на пільгових умовах;

в) провозити безкоштовно ручну поклажу в межах норм, встановлених транспортним законодавством; г) зробити не більше однієї зупинки у дорозі з подовженням дійсності проїзних документів до десяти діб, а у випадку хвороби - на весь її строк; д) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати повну або часткову його вартість згідно з правилами перевезення на відповідному виді транспорту тощо.

Перевізник, у свою чергу, має право: а) обмежувати або припиняти перевезення у випадках стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої непередбаченої ситуації; б) вимагати від пасажира дотримання правил поводження громадян на відповідному виді транспорту і правил протипожежної безпеки; в) відмовити пасажиру в проїзді у разі пред’явлення недійсного проїзного квитка; г) випровадити пасажира з проїзного засобу (рухомого составу) у випадках, передбачених правилами перевезення; д) відмовити пасажирові у поверненні платежів за недійсний проїзний документ у випадках, передбачених цими правилами, та інші.

76. Рятування. Міжнародно-правове регулювання людей і майна на морі

 

Правовые вопросы оказания помощи и спасания на море регла­ментируются Международной конвенцией для объединения некоторых правил относительно оказания помощи и спасания на море 1910 г. и Протоколом 1967 г. к ней, Конвенцией об открытом море 1958 г., Международной конвенцией по охране человеческой жизни на море 1974 г. и Протоколом 1978 г. к ней, Международной конвен­цией по поиску и спасанию на море 1979 г., Конвенцией ООН по морскому праву 1982 г., другими документами.

Соглашениями предусмотрен ряд мер по обеспечению безопас­ности плавания все суда должны быть оснащены навигационным оборудованием и радиоаппаратурой, обеспечены находящимися в исправном состоянии спасательными средствами.

Капитаны судов обязаны оказывать помощь любому обнаружен­ному в море лицу, которому угрожает гибель, следовать на помощь терпящим бедствие судам, после столкновения оказывать помощь пострадавшему судну. Уклонение от оказания помощи признано пре­ступлением. Спасание осуществляется безвозмездно, однако спасав­шему судну может быть выплачено вознаграждение.

Государства обеспечивают принятие необходимых мер в деле обеспечения поиска и спасания людей, терпящих бедствие на море у их берегов В этих целях они организуют морскую поисково-спаса­тельную службу, координируют деятельность национальных средств спасания, разрешают немедленный допуск спасательных судов в свои территориальные воды и воздушное пространство для целей поиска и спасания, обмениваются информацией о спасательных единицах и береговых станциях наблюдения, средствах связи. Национальные спасательно-координационные центры, получив информацию о бед­ствии, устанавливают местонахождение терпящего бедствие судна, определяют зону, в которой необходимо вести поиск, организуют поисково-спасательные операции и т.д.

2. Международная конвенция по поиску и спасанию на море 1979 года (САР-79)

Стороны – участники Конвенции устанавливают поисково-спасательные районы, в пределах которых они обеспечивают поиск и спасание людей, терпящих бедствие в море и у его берегов.

За организацию поиска и спасания и координацию проводимых поисково-спасательных операций в пределах поисково-спасательного района отвечает спасательно-координационный центр (СКЦ).

В помощь СКЦ могут быть созданы спасательные подцентры (СПЦ), подчиненные СКЦ и действующие в определенной части поисково-спасательного района (зоне).

Каждая сторона организует национальные службы поиска и спасания.

Каждый СКЦ и СПЦ принимает меры для приема оповещений о бедствии, связи с людьми, терпящими бедствие, с поисково-спасательными средствами, с другими СКЦ и СПЦ. Он несет круглосуточную вахту и должен быть укомплектован обученным персоналом, владеющим английским языком.

В распоряжении СКЦ и СПЦ находятся спасательные единицы – суда, самолеты, вертолеты и т.п., укомплектованные обученным персоналом и оснащенные оборудованием, пригодным для быстрого проведения поисково-спасательных операций.

При получении сообщения о том, что человек терпит бедствие на море в зоне, в пределах которой сторона обеспечивает общую координацию поисково-спасательной операции, власти этой стороны немедленно принимают меры для оказания любой возможной помощи.

Стороны оказывают помощь любому лицу, терпящему бедствие на море, независимо от его национальной принадлежности или статуса и обстоятельств, при которых это лицо было обнаружено.

Любой пост оповещения о тревоге, получивший сообщение о бедствии, незамедлительно ретранслирует сообщение в соответствующий СКЦ или СПЦ, а затем, насколько это возможно, оказывает помощь в обеспечении связи при поиске и спасании; если это необходимо, подтверждает оповещение.

СКЦ или СПЦ различает следующие аварийные стадии:

1. Стадия неопределенности:

когда сообщено, что человек без вести пропал, судно или другое средство не прибыло вовремя;

когда человек, судно или другое средство не передали очередной сводки о своем местоположении или диспетчерского сообщения, касающегося безопасности плавания;

2. Стадия тревоги:

когда, после стадии неопределенности, попытки установить связь с человеком, судном или другим средством не дали результатов и запросы, адресованные другим соответствующим источникам, были безуспешны;

когда была получена информация о том, что эксплуатационная надежность судна или иного средства нарушена, ноне в такой степени, когда вероятна ситуация бедствия;

Международная конвенция о спасании 1989 года

Цель конвенции – обеспечить надлежащие стимулы для лиц, которые предпринимают спасательные операции в отношении судов и другого имущества на море, находящегося в опасности.

Капитан судна имеет право от имени владельца судна заключать договоры об осуществлении спасательных операций – любых действий или деятельности, предпринимаемых для оказания помощи судну или любому другому имуществу в море.

Договор и любые его условия могут быть аннулированы или изменены, если:

договор был заключен вследствие неоправданного воздействия или под влиянием опасности и его условия оказались несправедливыми, или

плата, предусмотренная договором, чрезмерно завышена или занижена по отношению к фактически оказанным услугам.

Обязанности спасателя:

осуществлять спасательные операции с должной заботой;

при этом проявлять должную заботу о предотвращении или уменьшении ущерба окружающей среде;

обращаться за помощью к другим спасателям, когда этого требуют обстоятельства;

соглашаться на участие других спасателей, когда этого разумно требует капитан или владелец судна, находящегося в опасности.

Капитан или владелец судна, находящегося в опасности, обязан:

в полной мере сотрудничать со спасателем в ходе спасательных операций;

при этом проявлять должную заботу о предотвращении или уменьшении ущерба окружающей среде;

принять судно после того, как оно было доставлено в безопасное место, когда этого разумно требует спасатель.

 

Спасательные операции, имевшие полезный результат, дают право на вознаграждение. Это право возникает и в том случае, когда спасенное судно и судно, осуществлявшее спасательные операции, принадлежат одному и тому же владельцу.

Критерии установления вознаграждения:

спасенная стоимость судна и другого имущества;

мастерство и усилия спасателей в предотвращении или уменьшении ущерба окружающей среде;

степень успеха, достигнутого спасателем;

характер и степень опасности;

мастерство и усилия спасателей в спасании судна, другого имущества и людей;

затраченное спасателем время и понесенные им расходы и убытки;

риск ответственности и иные риски, которым подвергались спасатели или их оборудование;

быстрота оказания услуг;

наличие и использование судов или другого оборудования, предназначенного для спасательных операций;

состояние готовности и эффективность оборудования спасателей и его стоимость.

Вознаграждение спасателю уплачивается всеми лицами, заинтересованными в судне и другом имуществе, пропорционально их спасенной стоимости.

Вознаграждение, исключая любые проценты и возмещаемые судебные или арбитражные расходы, которые могут подлежать уплате в связи с этим, не может превышать спасенной стоимости судна или другого имущества.

Предусматривается право спасателя на специальную компенсацию, если спасатель осуществил спасательную операцию в отношении судна, которое само по себе или его груз создавали угрозу причинения ущерба окружающей среде. Она выплачивается, если спасатель не смог заработать вознаграждение за спасение судна или другого имущества, но предотвратил или уменьшил ущерб окружающей среде.

Специальная компенсация равна расходам спасателя, и она может быть увеличена на 30 %, если благодаря стараниям спасателя ущерб окружающей среде уменьшен или предотвращен. Суд или арбитраж могут увеличить размер специальной компенсации до 100 %, если они определят высокие результаты усилий спасателя.

Распределение вознаграждения за спасание между судовладельцем, капитаном и членами экипажа судна-спасателя определяется законодательством государства флага судна.

По Кодексу торгового мореплавания РФ, распределение вознаграждения, заработанного за осуществление спасательной операции, между судовладельцем и экипажем судна производится после вычета расходов и убытков, понесенных судовладельцем и экипажем судна в связи с осуществлением спасательной операции, в соответствии со следующими положениями:

а) три пятых нетто-вознаграждения причитается судовладельцу, две пятых распределяется между членами экипажа судна;

б) доля, причитающаяся членам экипажа, распределяется между ними с учетом усилий, проявленных при осуществлении спасательной операции, и заработной платы каждого;

в) исключения из положений о распределении, установленных в п.п. «а» и «б», могут быть допущены только при наличии особых обстоятельств.

Эти правила не применяются к распределению вознаграждения, заработанного за осуществление спасательной операции:

а) судами, осуществляющими такие операции в качестве профессиональной деятельности;

б) военными кораблями, военно-вспомогательными судами и другими судами, находящимися в собственности Российской Федерации, субъектов РФ и используемым исключительно в некоммерческих целях.

Каждый капитан обязан, поскольку он может это сделать, не подвергая серьезной опасности свое судно и находящихся на нем лиц, оказывать помощь любому лицу, которому угрожает гибель в море.

Не полагается никакого вознаграждения от спасенных людей, если оно не установлено национальным законодательством.

Спасатель людей, который принял участие в оказании услуг в связи с аварией, вызвавшей необходимость спасания, имеет право на справедливую долю в присужденной спасателю сумме за спасение судна или иного имущества либо предотвращение или уменьшение ущерба окружающей среде.

Услуги, оказанные вопреки прямому и разумному запрещению владельца или капитана судна, находящегося в опасности, не дают права на плату согласно Конвенции.

По просьбе спасателя лицо, ответственное за плату согласно Конвенции, предоставляет надлежащее обеспечение (банковскую гарантию, поручительство, залог имущества, внесение денег или ценных бумаг в депозит) в отношении расходов спасателя. Без согласия спасателя спасенное судно и другое имущество не могут быть перемещены из порта или места, куда это имущество первоначально доставлено после завершения спасательных операций, до тех пор, пока не будет предоставлено надлежащее обеспечение в отношении требования спасателя к соответствующему судну или имуществу.

77. Суб'єкти договору фрахтування, фрахт, чартер

Суб’єкти:

Фрахтівник(судновласник) та фрахтувальник.

Чартер - це особливий вид договору/контракту морського перевезення вантажів, за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується подати судно в зазначений порт навантаження товару/вантажу та перевезти його, з умовою надання цього судна, частини судна або певних його суднових приміщень, у порт призначення і видати вантаж отримувачу, а інша сторона (фрахтувальник) зобов'язується подати вантаж у зазначений порт та оплатити перевізнику за транспортування встановлену плату. Основними пунктами чартерного договору є: місце та час укладення договору; повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру); назва та опис судна (прапор, тоннаж, позиція, швидкість); право заміни початково зазначеного судна іншим; рід вантажу; місце навантаження та розвантаження; умови навантаження та розвантаження, включаючи розподіл обов'язків по навантаженню та розвантаженню, умови оплати демереджу (demurrage) - грошового відшкодування, яке платить фрахтувальник судновласнику за простій судна під навантажувальними операціями понад встановлений у чартері строк, та диспачі (dispatch - швидке виконання) -відшкодування, яке виплачується судновласником фрахтувальнику за дострокове закінчення вантажних робіт та звільнення судна; сталійний час (lay day, lay time) -строк, протягом якого вантаж має бути навантажений на судно або відвантажений з нього, порядок його розрахунку; строк подачі судна, включаючи його канцелінг (cancelling - анулювання, відміна) - кінцевий строк подачі судна під навантаження, при недотриманні якого фрахтувальник має право розірвати чартер; умови про право судновласника на перевезення вантажів; про право відхилення від курсу; про оплату портових зборів; про надання взаєморозрахунків та вартість фрахту; інші умови, такі як льодове застереження, застереження про обставини непереборної сили та порядок розгляду суперечок. Існують такі види чартерів: 1) фрахтування на один рейс (single voyage chartering, single-trip charter), по якому судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи декількох портів відправлення до одного або декількох портів призначення. Фрахтувальнику надається усе судно або частина приміщень. Вантаж розташовується на розсуд капітана, який несе відповідальність за розміщення, кріплення та сепарацію вантажу. Проте, якщо таке зазначено у чартері, то у конкретно по іменованих суднових приміщеннях і без змішування з іншими вантажами; 2) фрахтування на послідовні рейси (consecutive v.ch.) - застосовується при перевезеннях значних кількостей однорідного вантажу в одному напрямку декількома послідовними рейсами; 3) фрахтування за генеральним контрактом (generalcontract charter) - за ним судновласник зобов'язується протягом певного періоду часу перевезти обумовлену кількість вантажу; 4) фрахтування на умовах тайм-чартеру (time-charter) - це договір про оренду судна, коли все судно або його частина надається на певний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно у справному стані та оплачувати утримання екіпажу, фрахтувальник несе усі решту витрат (паливо, портові збори) та оплачує орендну плату судновласнику; 5) фрахтування на умовах дімайз-чартеру (demise charter) - це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на обумовлений строк разом з командою, члени яко! стають службовцями наймача, який бере на себе усі витрати по судну, включаючи зарплату екіпажу, та виплачує орендну плату судновласнику; 6) фрахтування на умовах бербоут-чартеру (ЬагеЬоаі/каІІ/ро/е/спагіег) - це найм судна без екіпажу: фрахтувальник несе усі витрати по його використанню та виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден на час широко використовується при придбанні суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також і договором купівлі-продажу; після закінчення розрахунків фрахтувальник стає власником судна. На відміну від звичайного чартеру, який є договором перевезення, бербоут-чартер є договором найму.

Чартер відкритий договір про фрахтування судна, в якому не зазначені ні рід вантажу, ні порт призначення.

Чартери типові - чартери, розроблені із врахуванням виду вантажу та напрямку перевезень.

Чартер чистий - чартер, підписаний судновласником та фрахтовії ком без будь-яких змін стандартної форми, які могли б завдати шкоди сторонам, що домовляються.).

Фрахт (Freight) - це плата судновласнику за перевезення морем, виражена в певних грошових одиницях. Умова про фрахті в чартері представлено у двох реквізитах:

1) фрахтова ставка;

2) порядок та час оплати фрахту.

фрахтова ставка (Rate of Freight) - ціна морського перевезення однієї фрахтової одиниці вантажу, яка встановлюється думкою сторін у кожному окремому випадку при укладанні чартеру зазвичай на один порт навантаження і вивантаження, а решта умов - регулюються надбавками.

Фрахтова одиниця (Freight Unit) - це одиниця маси (тонн), об'єму (куб.м, куб.футов та інших об'ємних заходів) або місць (кіп, бочок, ящиків тощо), що приймається для розрахунку інших платежів.

Фрахтові ставки використовуються в трамповом судноплавство, вони схильні до значних коливань і можуть змінюватися протягом досить короткого періоду часу. Тому рок дії фрахтової ставки обмежений терміном дії чартеру і вона дійсна тільки для того фрахтувальника, з котом укладений чартер.

Величина фрахтової ставки, за інших рівних умов залежить:

від роду і транспортних характеристик вантажу;

відстані і напрямку перевезення;

умов рейсу і, пов'язаних з ним витрат, які несе судно (портові збори, вартість завантаження / розвантаження і т.п.);

сезону перевезення;

кон'юнктури фрахтового ринку

 

78. Терміни пред'явлення і розгляду претензії на автотранспорті

Відповідно до статті 164 Статуту претензії автотранспортному підприємству можуть бути пред'явлені протягом шести місяців, а про сплату штрафів - протягом 45 днів. Оскільки Статутом не встановлений строк звернення з претензією про повернення стягнутих у безспірному порядку штрафів, слід виходити з того, що такі претензії пред'являються протягом шести місяців.

Днем пред'явлення претензії вважається день здачі її на пошту або безпосередньо Перевізнику під розписку про її одержання. Якщо термін на пред'явлення претензії закінчується у святковий або вихідний день, то днем закінчення його вважається перший наступний за ним робочий день.

Якщо до претензії не були прикладені документи, передбачені цими Правилами, то така претензія повертається Перевізником Замовнику не пізніше 10-денного терміну від дня одержання із зазначенням причин її повернення.

Якщо у 10-денний термін претензія не була повернута заявникові, то вона вважається прийнятою до розгляду.

16.14. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про її задоволення або відхилення протягом трьох місяців.

16.15. При частковому задоволенні або відхиленні претензії Перевізник у повідомленні про це повинен вказати мотиви прийнятого рішення і повернути заявнику додані до претензії документи (в тому числі й інші додані докази) у 10-денний термін.

16.16. У разі задоволення претензії у повному розмірі прикладені до неї документи (інші докази) не повертаються




Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 34 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | <== 16 ==> | 17 | 18 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.029 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав