Читайте также:
|
Юридична діяльність є різновидом трудової діяльності. Вона розрізняється за профілем (правоохоронна, правозастосувальна, судова) та за суб'єктами її реалізації (оперативно-розшукова, слідча, по здійсненню правосуддя, пенітенціарна, прокурорська, адвокатська, нотаріальна).
За структурою юридична діяльність поділяється на:
1) пізнавальну;
2) конструктивну;
3) комунікативну;
4) організаторську.
Слід також виділяти два допоміжні види юридичної діяльності, які не визначають змісту, але супроводжують її як невід'ємні частини: 1)профілактична та 2) посвідчувальна.
Особливе місце в структурі юридичної діяльності займають комунікативні дії,спілкування юриста з колегами по професії, з керівниками підприємств (фірм) і закладів, начальниками відділів (служб) і рядовими співробітниками, а також з потерпілими, звинуваченими, підозрюваними, свідками, злочинцями та іншими особами. Комунікативні дії включають різні види контактів:
• бесіди з метою отримання важливої інформації, необхідної для прийняття рішення;
• директивна взаємодія, пов'язана з постановкою завдань, доручень, стимулюванням активності та ініціативи з боку окремих осіб;
• переговори з різною категорією людей;
• колективне (групове) мислення як форма пошуку найкращого рішення в складній ситуації;
• спостереження за мовою і діями співрозмовників та ін.
Особливість юридичної праці проявляється у високих організаторських здібностях, а саме:
• організація власної роботи протягом різних часових проміжків (часом в умовах ненормованого робочого дня);
• організація спільної роботи з іншими посадовими особами, правоохоронними органами.
Важливість організаційної сторони юридичної діяльності полягає також в тому, що потрібно швидко розібратися в ситуації, що склалася, виділити найсуттєвіші, головні ситуаційні фактори, прийняти найбільш доцільне в цій обстановці рішення. Зробити це без високої самоорганізованості і координації спільних зусиль дуже важко. Ще одна психологічна особливість юридичної діяльності полягає в тому, що в багатьох випадках результат діяльності в конкретних рисах невідомий.Працівник виробничої сфери завжди має образ кінцевого продукту у вигляді конкретної речі, предмету та ін. Для юриста, психолога-експерта результат майбутньої роботи здебільшого невідомий. Він шукає людину, яка здійснила злочин, але ще не знає, що і де знайде і чи знайде взагалі, які будуть знайдені речові докази та ін. Тому знання майбутнього продукту виступає як знання вимог, критеріїв, норм, яким відповідає результат, який шукають.
Для працівників юридичних професій характерні висока емоційність праці і значні вольові зусилля. Такі зовнішні подразники, як вигляд убитого чи покаліченого тіла, спалений будинок чи розкрадена квартира викликають у людини негативні емоції у вигляді страждання, суму, горя, ненависті, гніву та ін. Навпаки, успішне вирішення юридичної справи, надання юридичної, психологічної допомоги людям, попередження правопорушень і злочинів виражається в позитивних емоціях типу задоволення, радість, щастя. Вольові зусилля проявляються і на етапі розумової дії (коли обдумуються цілі, визначаються шляхи і засоби їх досягнення і приймається рішення), і на етапі виконання прийнятого рішення. Юридичний працівник нерідко може відчувати боротьбу мотивів у вольовій дії – боротьбу між почуттям обов'язку і спонуканнями, які йому суперечать. Воля проявляється саме в умінні заставити себе зробити те, що диктує почуття обов’язку, подавивши спонукання, які суперечать обов’язку.
Діяльність кожної юридичної спеціальності містить у собі такі сторони (складові):
- соціальна (профілактично-виховна) діяльність охоплює політичний аспект у діяльності працівника правоохоронних органів і містить профілактичні заходи, правову пропаганду, участь у перевихованні злочинця для повернення його до соціальної норми поведінки;
- пошукова (пізнавальна) діяльність полягає у зібрання вихідної інформації, необхідної для вирішення професійних завдань; питома вага найбільш висока у діяльності слідчого, оперативного працівника, судді;
- конструктивна (реконструктивна) діяльність це поточний і завершальний аналіз всієї зібраної інформації у справі і висування на базі її синтезу, аналізу і спеціальних знань робочих версій; планування роботи;
- комунікативна діяльність полягає в отриманні необхідної інформації у процесі спілкування; велику питому вагу має при допитах, а також у діяльності адвокатів, оперативних працівників;
- організаційна діяльність полягає у вольових діях по реалізації і перевірці робочих версій і планів; самоорганізованість і організація людей у групах;
засвідчувальна(посвідчувальна) діяльність полягає у приведенні всієї одержаної інформації у справі в спеціальну, законом встановлену форму – постанова, протокол, вирок тощо. Засвідчувальна сторона діяльності юридичного працівника нерозривно пов'язана з застосуванням письмової мови.
Професіограма –складна ієрархічна структура, в яку включені всі сторони професійної діяльності, особистісні якості, навички і вміння у їх взаємозв’язку і взаємозалежності.
Характерною рисою більшості юридичних професій є організаційний бік діяльності, який має два аспекти: 1) організація власної праці протягом робочого дня, тижня, організація роботи в умовах ненормованого робочого дня; 2) організація спільної роботи з іншими посадовими особами, правоохоронними органами тощо.
Розрізняють два види юридичної діяльності: основний і допоміжний. До основних видів, які спрямовані безпосередньо на досягнення цілей слідства та правосуддя, відносять пізнавальну (пошукову), конструктивну і соціальну (виховну) сторони. Комунікативна, організаційна і посвідчувальна сторони, які є допоміжними видами, покликані забезпечити оптимальне здійснення основних цілей.
Вивчаючи закономірності психічної діяльності в юридичній праці, юридична психологія покликана розкрити психологічну своєрідність юридичної діяльності, охарактеризувати психологічний бік професійних якостей, необхідних для слідчого, адвоката, судді, інших працівників правоохоронних органів, вказати шляхи їх набуття і вдосконалення. Підвищення якості праці юриста неможливе без урахування індивідуальних особливостей особистості і відповідності особистісних якостей об'єктивним вимогам даної професії.
Професіограма слідчого. Мета слідчої діяльності - це правова охорона основних соціальних цінностей особистості, суспільства і держави, встановлення істини при розслідуванні правопорушень, віддання винних у порушенні закону до суду. Функція слідчого полягає не в звинуваченні і не в захисті, а в пошуку істини у процесі розслідування. Він повинен повно, об'єктивно і всебічно дослідити обставини справи. Вивчення злочину здійснюється шляхом винайдення, збору, закріплення, перевірки, оцінки, доказу і обґрунтування висновків у справі.
Основу професіограми слідчого складає пошуково-пізнавальна діяльність, яка полягає у зібранні вихідної інформації для розв'язання професіональних завдань. Комунікативний бік діяльності - головний інструмент у слідчій роботі. Отримати інформацію при допиті слідчому допомагають його професійна майстерність, спеціальні наукові знання в галузі психології спілкування, психології ведення допиту, спостереження за співрозмовником, психології впливу на нього.
Слідчий виступає і як організатор розслідування, позаяк він приймаючи відповідальні рішення, домагається їх реалізації, організовує не лише власну діяльність, але й роботу колективу людей. Водночас він має добре володіти письмовою мовою (посвідчувальна діяльність), вміти переробляти інформацію, приймати рішення (реконструктивний бік діяльності). Серед особистісних якостей найважливішими для слідчого є: спостережливість, цілеспрямованість, професійна етика, прямування до істини, вміння виділяти головне, проникливість, вміння встановлювати контакт, вміння регулювати стосунки, організованість, відповідальність, вимогливість, витримка, самоконтроль, винахідливість, концентрація уваги, вміння зберігати таємницю, почуття власної гідності, вміти знімати нервове напруження.
Таблиця 3.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 107 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |