Читайте также:
|
Для ІЕтаЕД важливим є питання її періодизації, тобто поділу історії господарства та економічної думки на окремі етапи та періоди. В сучасній економічній науці найчастіше застосовуються три основні підходи до періодизації економічного розвитку людства: формаційний підхід Маркса; інституціонально-технологічний підхід; історико-хронологічний підхід.
Відповідно до формаційного підходу Маркса, виділяється п’ять суспільно-політичних формацій, у залежності від пануючої форми власності на основні засоби виробництва. Форма власності на засоби виробництва визначає характер засобів виробництва і всього суспільного ладу.
1) Общинний (або первіснообщинний) лад - із X тисячоліття по VI століття до н.е. Рівень економічного розвитку низький, що забезпечує споживання на межі фізичного виживання. Немає приватної власності на землю як основний засіб виробництва, а отже, немає експлуатації. Основні суспільні відносини — общинний дарообмін.
2) Рабовласницький лад — із V століття до н.е. по V століття н.е. З’являється і поширюється приватна власність, у тому числі і на людей (рабів), експлуатація яких приносить рабовласникам додатковий продукт. Основні суспільні класи — раби і рабовласники.
3) Феодальний лад — VI-XVIII століття. Земля стає основним об’єктом приватної власності, джерелом додаткового продукту і експлуатації. Основні суспільні відносини — рента. Основні суспільні класи з антагоністичними інтересами — селяни і феодали.
4) Капіталістичний лад — XIXстоліття. Основним об’єктом приватної власності стають засоби виробництва у промисловості. Основні суспільні відносини — додаткова вартість (капітал). Основні суспільні класи з антагоністичними інтересами — робітники і капіталісти.
5) Комуністичний лад. Засоби виробництва переходять у колективну (суспільну) власність, а отже, зникає експлуатація. Примусовий, „важкий” характер праці змінюється добровільним, творчим. На базі цього досягається найвищий рівень виробництва і задоволення потреб усіх членів суспільства.
Широку популярність у XX столітті отримав запропонований американською інституціональною школою так званий „технологічний” підхід, згідно з яким історія ділиться на три великі епохи:
Доіндустріальну — із X тис. до н.е. по середину XVIII століття н.е. Її особливостями є низький рівень економічного розвитку, широке застосування живої (фізичної) праці переважно в сільському господарстві, де зайнято близько 85% працездатного населення.
Індустріальну — з останньої третини XVIII по останню чверть XX століття. Особливостями цієї епохи є середній рівень економічного розвитку, широке застосування кооперації і спеціалізація живої (фізичної) праці з машинами й устаткуванням у промисловості, де зайнято близько 60% працездатного населення.
Постіндустріальну — з останньої чверті XX століття. Ця епоха характеризується високим рівнем економічного розвитку, широке застосування електроніки, робототехніки, біотехнологій, що дозволяє замінити живу фізичну працю у промисловості машинною, а основною сферою діяльності стає так званий „третинний” сектор — сфера побутових, соціальних, фінансових послуг і обробка інформації, де зайнято більше 65% працездатного населення.
Найбільш доцільним є історико-хронологічний підхід, який дає можливість проаналізувати закономірності економічного розвитку людства. Згідно з цим підходом виділяються такі періоди:
Давній — XXXIII-VIII ст. до н.е. Відбувся поділ праці, і сформувалися основні соціальні інститути: сім’я, община, власність, право, держава, релігія.
Античний — із VIII ст. до н.е. по V ст. н.е. З’явилися ремесла, торгівля, приватна власність на землю і рабів.
Середньовічний — із VI по середину XV століття. Сформувалися основні європейські нації, з’явилися самостійні міста.
Відродження — із середини XV по середину XVII століття. Епоха великих географічних відкриттів і первісного нагромадження капіталу.
Просвітництва — із середини XVII до останньої чверті XVIII століття. Відбувся територіальний поділ світу.
Вільної конкуренції — з останньої чверті XVIII до останньої чверті XIX століття. Промислова революція.
Монополістичної конкуренції — з останньої чверті XIX по середину XX століття. Концентрація капіталів і боротьба за економічний поділ світу призвели до серії криз і війн.
Соціального (ринкового) господарства – починаючи із середини ХХ століття. Найбільш розвинені країни досягли стабільності, сформувався новий середній прошарок, сформувалося суспільство споживачів.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 42 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |