Читайте также:
|
|
Текст – це складне мовленнєве утворення, яке виникає у результаті інтелектуальної діяльності людини, яка відображає певний фрагмент реальної дійсності та фіксується за допомогою певного коду на матеріальному носії. За складністю граматичної і семантичної будови текст перевищує будь-яку іншу мовну одиницю, тому передбачає достатньо високий рівень лінгвістичної підготовки укладача документа. Він повинен знати домінанту та основні ознаки стилю документа, володіти арсеналом стійких формул і правилами їх використання в тому чи іншому жанрі ділового писемного мовлення, знати характеристики жанрів і їх прив’язаність до певної ситуації ділового спілкування, вміти адекватно використовувати мовленнєві засоби в тексті при дотриманні мовленнєвих норм, грамотно складати проект документа та його редагувати.
Укладач документа повинен вміти оцінювати підготовлений текст:
- на лексико-граматичному рівні – як вибір адекватних мовних засобів для відображення фрагмента об’єктивної реальності;
- інформаційному рівні – характеризувати його з погляду важливості порушуваних питань, розкриття їх суті, шляхів вирішення поставлених проблем відповідно до свого рівня розуміння і компетентності,
- логічному рівні – перевіряти текст на послідовність, несуперечливість, доказовість, наявність органічного зв’язку всіх частин та завершеність кожної, а також тексту в цілому;
- прагматичному рівні – аналізувати функцію і мету повідомлення – авторську інтенцію.
Аналіз тексту – це метод його розгляду та всебічної характеристики, що передбачає розчленовування цілого на окремі частини, визначення елементів, які входять у ціле, з метою вдосконалення змісту і форми службового документа. Мета такого аналізу – сприяння якнайповнішому втіленню авторського задуму й підвищенню комунікативної та інших функцій документа.
У цілому аналіз тексту документа може зводитися до таких аспектів:
- відповідність викладу в цілому функції, призначенню, номіналу певного тексту;
- повнота, ясність, точність викладу основної проблеми та пропонованої ідеї;
- відсутність суперечливих фактів;
- наявність аргументації для доведення основної думки, узгодження аргументованих елементів;
- послідовність та узгодженість наведених аргументів, їх доказовість щодо висновків і висунутих пропозицій, прохань, рекомендацій, претензій тощо;
- можливість більш ефективної організації наведених фактів, подій;
- узгодженість з авторським задумом (головною ідеєю) елементів лінгвістичної та формальної структури (абзаців);
- відсутність надмірної уваги до другорядних елементів тексту на шкоду встановленій меті;
- наявність певної кількості елементів тексту для чіткого розуміння фактуальної інформації;
- послідовність розміщення елементів (абзаців) тексту та засоби їх зв’язку. Послідовність, логічність, зв’язність тексту можна перевірити так: після кожної частини тексту підставити слова “це означає, що...” та оцінити, як початок і тема наступної частини відповідає цим словам:
- орієнтація висновків на очікувану реакцію адресата;
- відповідність стилю (відповідних мовних конструкцій, мовних кліше) та манери викладу рівню сприйняття адресата.
Ускладнюють сприймання тексту неточність, двозначність висловлювання, надуживання вузькофаховою термінологією й абревіатурами, символами, нагромадження віддієслівних іменників, надмірна деталізація при розгляді другорядних питань.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |