Читайте также:
|
Транспортна система Африки почала створюватися в колоніальний період і була підпорядкована інтересам метрополій. Головне її призначення полягало в тому, щоб зв'язати морські порти з районами гірничодобувної промисловості та експортних галузей сільського господарства.
Сучасне транспортне будівництво на континенті гальмують як природні, так і політико-економічні фактори: великі площі пустель і екваторіального лісу, політичне подрібнення території і економічна слабкість кожної держави зокрема. Про комплекс сучасної транспортної системи можна говорити лише стосовно до Південної Африканської Республіки (ПАР).
При оцінці транспорту Африки необхідно також враховувати дуже низьку транспортну рухливість місцевого населення, нерозвинені міждержавні контакти і використання застарілих транспортних засобів, особливо в сільській місцевості і, зокрема, в пустелях, екваторіальному лісі і гірських районах.
Всі види сучасного транспорту в Африці розвинені недостатньо. На всьому континенті лише 100 тис. км шосейних доріг мають тверде покриття, з них 2/5 припадає на ПАР. Забезпеченість автомобільним парком низька. Довжина залізниць - 95 тис. км, з них 1/4 в ПАР і 1/6 в Північній Африці. Міждержавну роль відіграють дороги Південної Африки, особливо трансконтинентальна з Танзанії в Анголу (Дар-ес-Салам - Лобіту), яка дає вихід в океан в «Мідному поясі» Конго (Кіншаса) і Замбії. Річкові зв'язки мають лише місцеве значення. Перешкодою для них є сезонний характер живлення водних артерій, а також численні пороги і водоспади. На річках Конго, Ніл і Нігер існують комбіновані водно-залізничні транспортні системи в обхід порогів.
За невеликим винятком, африканські країни мають вихід в океан і їх зв'язки з зовнішнім світом здійснюються через морські порти. Найбільшими за вантажообігом є спеціалізовані порти, через які експортується великотоннажну сировину та паливо: нафта, кам'яне вугілля, залізна руда, фосфорити. З портів загального призначення виділяються Касабланка, Дакар, Кейптаун, Дурбан, Порт-Саїд і Олександрія. Більшу частину вантажів до Африки і з Африки перевозять іноземні судна. Величезний морський флот Ліберії фактично належить судновласникам США, Греції та інших європейських країн, що використовують «дешевий» ліберійський прапор. Багато африканських держав мають власний авіатранспорт. Великі міста обслуговуються також іноземними літаками. Серед африканських відомими авіакомпаніями є південно-африканська, єгипетська і нігерійська, аеропортами міжнародного значення - Касабланка, Дакар, Тріполі, Кіншаса, Каїр, Найробі, Йоганнесбург.
Особливу проблему становлять міждержавні транспортні зв'язки всередині самої Африки. Багато африканських країн мають кращі транспортні зв'язки із Західною Європою чи США, ніж зі своїми сусідами. Відсутність економічної зацікавленості є головною перешкодою в здійсненні проектів трансафриканських транспортних магістралей: через Сахару з Алжиру в Нігерію, уздовж Сахеля з Сенегалу в Чад, від Індійського до Атлантичного узбережжя (Кенія - Нігерія) і з Єгипту в Ботсвану.
Відзначається незначне зростання долі автомобільного транспорту у вантажних перевезеннях, що наближається вже до 30%.
Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 249 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |