Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальні відомості про керамічні товари, напрями розвитку асортименту

Читайте также:
  1. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  2. I. Загальні положення
  3. Quot;Особистість - людина як носій свідомості" (К. К. Платонов)1
  4. VIІ. Відомості, що вносяться до ЄРДР
  5. Альтернативні періодизації психічного розвитку людини
  6. Безумовні вроджені рефлекси та їх значення в розвитку новонародженої дитини.
  7. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
  8. Будова, загальні властивості та значення аналізаторів.
  9. Взаємодія суспільства та природи в їх історичному розвитку
  10. Визначте досягнення і прорахунки в науково технічному розвитку України в перше десятиріччя після проголошення незалежності України.

Лекція 13. Керамічні побутові товари

План лекції

 

1. Загальні відомості про керамічні товари, напрями розвитку асортименту.

2. Асортимент керамічного посуду.

3. Вимоги до якості керамічного посуду.

Література:

 

1. Л.Г.Войнаш, Л.І.Байдакова і ін. Товарознавство непродовольчих товарів.ч.2./Підручник.-К.:НМЦ «Укоопосвіта»,2004.-с.172-190

2. В.І.Михайлов, Т.Г.Глушкова та ін. Непродовольчі товари./Підручник.-К.:Книга,2005.-с.60-71

 

Загальні відомості про керамічні товари, напрями розвитку асортименту

Керамікою називають матеріали та вироби, виготовлені з вогнетривких речовин – глини, карбідів та оксидів деяких металів. Залежно від застосування розрізняють будівельну. Вогнетривку, хімічностійку, побутову та технічну кераміку. Такий поділ близький до кла­сифікації кераміки за призначенням - на побутову, архітектурно-бу­дівельну та технічну. Керамічні вироби також розрізняють за харак­тером будови та щільністю черепка, наявністю поливи.

Процес виробництва керамічних виробів включає такі операції: приготування керамічної маси, формування, висушування, випал і декорування.

Матеріали, що використовуються для керамічного виробницт­ва, прийнято поділяти на основні і допоміжні. До основних нале­жать пластичні і непластичні матеріали для приготування кераміч­них мас, поливи (глазурі), керамічних фарб: отощаючі, плавні, глинясті речовини тощо. Глинясті речовини - це глини та каоліни, плавні - по­льовий шпат, крейда, вапняк, пегматит, перліт, костяна зола тощо, отощаючі матеріали - кварц, кварцовий пісок. Допоміжні матеріали також використовують при виготовленні гіпсових форм, капселів.

Глини і каоліни утворюються у результаті розпаду гірських порід типу граніту, гнейсу, польового шпату. Каоліни відрізняються від глини чистішим хімічним складом, меншою пластичністю, більшою вогнетривкістю.

Плавні знижують температуру плавлення і спікання глинистих матеріалів; забезпечують керамічному черепку щільність, просвічу­ваність, механічну міцність.

Отощаючі матеріали сприяють зменшенню пластичності глин, знижують усадку і деформацію виробів при висушуванні.

Тонкий склоподібний шар поливи на поверхні керамічних ви­робів захищає черепок від механічних впливів, підвищує його гігієнічність, надає поверхні виробу привабливіший зовнішній виг­ляд. Поливи бувають прозорі і непрозорі, безбарвні та пофарбовані.

Для декорування порцелянових, фаянсових, майолікових та інших виробів використовують керамічні фарби. Основу кера­мічних фарб становлять метали та їх оксиди, що при нагріванні ут­ворюють із силікатами, алюмінатами, боратами й іншими речови­нами кольорові прикраси на керамічних виробах. Керамічні фарби поділяють на підполивні і надполивні.

Підполивні фарби наносять на безполивний черепок, потім виріб покривають поливою і обпалюють, а надполивні наносять на черепок, покритий поливою, і закріплюють особливим випалом при температурі 600-850°С.

Приготування керамічної маси здійснюється послідовним ви­конанням низки технологічних операцій: очищення сировини від шкідливих мінеральних включень, подрібнення, розмолу, просію­вання через сита, дозування і змішування.

Формування керамічних виробів. їх формують пластичним мето­дом, методом лиття та напівсухим пресуванням. Вироби простих форм (чашки, тарілки) формують із пластичної маси вологістю 24-26 % за допомогою шаблонів та роликів на автоматах і напівавтоматах.

Методом лиття в гіпсові форми рідкої маси - шлікера вологі­стю 30-35 % - виробляють керамічні вироби складної форми руч­ним або автоматичним способами. Залежно від конфігурації виро­бу гіпсові форми можуть бути роз'ємними.

Висушування сприяє підвищенню міцності керамічних виробів, сформованих із пластичної маси чи відлитих зі шлікера. Сушіння про­водять у конвекційних і радіаційних сушарках при температурі 70-90°С.

Основним технологічним процесом є випал. Його проводять у два прийоми. Для порцелянових виробів перший утельний випал відбувається при температурі 900-1000°С, а другий политий - при температурі 1350~1400°С. У результаті складних фізико-хімічних перетворень керамічні вироби набувають механічної міцності.

При утельному випалі вилучається механічно та хімічно зв'язана волога, черепок набуває необхідної міцності з достатньою для всмоктування поливи пористістю. Після цього порцелянові виро­би декорують підполивними фарбами, поливами, піддають поли­тому випалу або наносять поливи, випалюють та декорують надпо-ливними фарбами. Тугоплавкі поливи наносять зануренням, обливанням або пульверизацією.

Политий випал обумовлює формування черепка з необхідними фізичними та хімічними властивостями. При политому випалі про­ходить розплавлення поливи, рівномірне розподілення її на поверхні виробу та сплавлення із черепком. Дотримання температурного ре­жиму, швидкості досягнення необхідної температури, часу випалу та газового середовища є запорукою уникнення дефектів зовнішнього вигляду і властивостей готових виробів.

Для фаянсових виробів перший випал проводиться при темпе­ратурі 1250-1280°С, а другий при температурі 1140-1180°С.

Властивості керамічних товарів. Їх властивості залежать від скла­ду застосовуваних мас і технологічних особливостей виробництва.

Розрізняють такі основні властивості: щільність, білизна, про­свічуваність, механічна міцність, твердість, блиск поливи, пористість, термічна та хімічна стійкість, швидкість поширення звукових хвиль.

Рис. 1. Основні види прикрас керамічних виробів: 1 - відводка; 2 -стрічка; З - трафарет; 4 - штамп; 5 - криття суцільне; 6 - декалькоманія; 7 - розпис рельєфу; 8 - живопис; 9 - печатка

Об'ємна маса порцеляни дорівнює 2,3-2,5 р/см3, а фаянсу -1,92-1,96 р/см3. Білизна порцелянових виробів залежить від вмісту в сировинних матеріалах домішок заліза, титану, хрому та інших фарбуючих сполук, а також від режиму та середовища в печі при випалюванні. Зниження білизни може бути і внаслідок неповного вигорання вуглероду при випалі в окислювальному середовищі та неповного відновлення окислів трьохвалентного заліза у двохвалентне. Окисли трьохвалентного заліза надають черепку жовтуватого відтінку, а двохвалентного - синюватого. При збільшенні вмісту в шихті каоліну білизна збільшується.

На білизну суттєво впливає наявність поливи. Збільшуючи тов­щину шару поливи, білизна знижуватиметься. її визначають візу­ально шляхом порівняння випробуваного зразка з еталоном або за допомогою спектрофотометра.

Просвічуваність залежить від сполук склоподібної фази (кількості та ступеня дисперсності плавнів), температури випалу, коефіцієнта про­ходження світла через масу визначеного складу та товщини стінки ви­робу. Порцеляна просвічується навіть при великій товщині виробу, тому що має щільний спечений черепок. М'який фарфор має вищу просвічу­ваність, ніж твердий, але меншу термічну і механічну міцність. Фаян­сові вироби не просвічуються, адже черепок занадто пористий.

Механічна міцність є важливою властивістю, від якої залежить дов­говічність виробу. Міцність порцелянових виробів залежить від співвідношення кристалічної та склоподібної фаз черепка, товщини ви­робу, пористості шару поливи. У фаянсу вона вища, ніж у порцеляни.

Полива не повинна псуватися столовими приборами - ножа­ми, вилками, ложками. її псування суттєво знижує санітарно-гігієнічні показники. Твердість шару поливи за мінералогічною шкалою Мооса для порцеляни становить 6,5-7,5, а для фаянсу -5,5-6,5. Порцелянові поливи є твердими, майолікові - м'якими, а фаянсові належать до середніх. Блиск поливи надає виробам при­вабливий зовнішній вигляд, його визначення проводять за етало­ном - темним увіолевим склом, блиск якого дорівнює 65 %.

Пористість визначають методом водопоглинання, у порцеля­ни вона становить 0,1-0,2 %, а у фаянсу - 9-12 96.

Термічна стійкість характеризує здатність виробу витримува­ти різкі зміни температур. Стійкість порцелянових виробів вища, ніж у фаянсових. Порцелянові вироби повинні витримувати пере­пади температур від 205 до 20°С, а фаянсові - від 145 до 20°С (для безкольорових полив) і від 135 до 20°С (для кольорових полив).

Хімічна стійкість полив і керамічних фарб для побутових порце­лянових і фаянсових виробів має бути високою, тому що при контакті зі слабкими кислотами і лугами за звичайних температур або при нагріванні до 60-65°С вони не повинні псуватися.

Способи декорування керамічного посуду

Декорування виробів є завершальною стадією виробництва порцелянових і фаянсових виробів, яка полягає у нанесенні на чистий напівфабрикат спеціальних прикрас ручним і напівмеханізованим методами (рис.1). Існують такі види декорування:

1. Вусик, відводка, стрічка - безперервні кругові смуги (вусик ши­риною 1 мм, відводка - від 1 до 3 мм, стрічка - від 4 до 10 мм).

2. Трафарет наносять аерографом за допомогою пластин із тон­кої жесті чи фольги, вирізи яких мають контури, що відповідають бажаному одно- чи багатоколірному малюнку.

3. Криття має такі види: суцільне (виріб покритий рівномірним прошарком фарби); напівкриття (виріб покритий фарбою шириною від 20 мм і більше); криття з ослабленням тону фарби до краю виробу; криття з прочищенням (по суцільному криттю зроблене прочищення малюнка); криття з прочищенням і забарвленням фарбами й золотом.

4. Печатку наносять на виріб як графічний відбиток малюнка металевої дошки чи валу машини на папір, при цьому одержують графічний однокольоровий малюнок, який розфарбовують однією чи кількома фарбами.

5. Штамп є найпростішим видом декорування. Малюнок дрібний, простий, одноколірний (рідше багатоколірний), що повторюється. Наносять гумовим штампом із фарбою, але частіше золотом.

6. Декалькоманія (деколь) займає основне місце в декоруванні виробів. На виріб переносять малюнок за допомогою перекладної картинки, виконаної літографічним або шовкотрафаретним спосо­бом. На підкладковий папір наносять ацетилцелюлозну плівку з ма­люнком. При змочуванні ця плівка відокремлюється від паперу і за­лишається на виробі. У процесі муфельного випалу плівка згорає, а
фарба сплавляється з поверхнею виробу.

7. При шовкографії малюнок друкують через шовкову сітку, на яку накладають трафарет. Виріб підводять під шовкову сітку, гумовий ролик із фарбою, проходячи через сітку, продавлює її у вирізи трафарету й у такий спосіб малюнок переносять на виріб.

8. Живопис виконують пензликом або пером ручним способом. Залежно від складності живопис буває простий і високохудожній.

9. За допомогою фотокераміки на виробі можна відтворити портрети людей, види міст тощо.

 




Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 47 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | <== 29 ==> | 30 | 31 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав