Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ТЕМА 4. Облік доходів фізичних осіб та їх оподаткування

1. Сутність податку з доходів фізичних осіб

2. Доходи, що включаються до оподаткованого доходу

3. Податкова соціальна пільга

4. Нарахування та відображення податку з доходів фізичних осіб в обліку

5. Звітність з податку на доходи фізичних осіб

Сутність податку з доходів фізичних осіб

Облік податку з доходів фізичних осіб регламентується:

− Податковим кодексом України (розділ ІV ст.162-179);

− Наказом ДПА України від 21.01.2014 № 49 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу…".

− Наказ Мінфіна від 13.01.2015 р. №4 «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (ф. 1ДФ) (набере чинності з 01.04.2015 р.)

Платниками податку є фізичні особи:

· резиденти, які отримують доходи як на території Україні, так і за її межами;

· нерезиденти, які отримують доходи в Україні.

Доходи фізичних осіб формуються у грошовій та натуральній формах з таких джерел, як: трудові доходи; підприємницькі доходи; доходи від власності; інвестиційні доходи; державні соціальні трансферти (пенсії, стипендії); грошові перекази, родинна допомога, аліменти і т.д.

Згідно з ПК введений термін «пасивні доходи», який включає такі доходи:

- проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

- проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках;

- інші проценти (у тому числі дисконтні доходи);

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

- плата (відсотки), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки.

ПДФО утримує та сплачує податковий агент - юридична особа, або самозайнята особа - роботодавець, яка від імені та за рахунок фізичної особи утримує та сплачує податок з її доходів, веде податковий облік та подає відповідну податкову звітність (ст. 14.1.180 ПКУ).

Об’єктом оподаткування ПДФО є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичних осіб.

Доходи, що включаються до оподаткованого доходу та ставки податку

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються (ст. 164 ПКУ):

- заробітна плата, винагороди, лікарняні та інші виплати, нараховані відповідно до трудового або цивільно-правового договору, лікарняні;

- суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих вчасно за законодавством;

- доходи, що не були включені до доходів попередніх років;

- доходи у вигляді штрафів, відшкодування матеріальних збитків або моральної шкоди; (трудові, підприємн. доходи)

- доходи від продажу майнової та немайнової власності, від надання майна в лізинг, оренду або суборенду, доходи від дарування або успадкування майна; (доходи від власності)

- дивіденди, виграші, призи, доходи від операцій з цінними паперами; (інвестиц.дох.)

- родинна допомога, трансферти, ін.

З 1 січня 2015 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. Тобто це пенсії понад 3654 грн.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах. Під час нарахування доходів у негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу за звичайними цінами (тобто ринковими цінами), помножена на коефіцієнт: Коеф=100 / (100-Сп), де Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (ст. 165):

а) сума державної матеріальної та соціальної допомоги (субсидії, дотації, допомога по вагітності та пологах, допомого на поховання, винагороди і страхові виплати з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у т.ч. допомога на поховання);

б) сума ЄСВ;

в) вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока, спецодягу, що надає роботодавець згідно Закону "Про охорону праці";

г) аліменти;

д) стипендії (до 1710 грн, якщо більше 1710 грн. – оподатковується 15%);

є) дохід фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок за спрощеною системою оподаткування;

ж) дарунки, якщо їх вартість менша за 50% мінімальної зарплати, ін.

Податковим кодексом встановлено помірно-прогресивну шкалу ставок податку з доходів фізичних осіб:

− для сум доходів, що не перевищують 10-кратний розмір мінімальної зарплати на 1 січня податкового року – 15% бази оподаткування (у 2014 році – 12180 грн);

− для доходу, що перевищує 12180 грн – 20%.

Якщо доход перевищує 12180 грн., то ПДФО розраховують:

12180 грн х 15%+(сума доходу - 12180 грн) х 20%.

Ставка податку становить:

15% або 20% бази оподаткування щодо доходів у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, винагород за трудовими та цивільно-правовими договорами;

5% для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування). (ст. 167.5.2 ПКУ);

20 % - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування

Тобто це дивіденди, нараховані доходи за активами (в т.ч. у вигляді викупу цінних паперів); дивіденди, нараховані суб’єктами, що не є платниками податку на прибуток (в т.ч нерезидентами); проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках; інші проценти (у тому числі дисконтні доходи); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; плата (відсотки), що розподіляється відповідно до пайових членських внесків членів кредитної спілки; дохід за іпотечними цінними паперами; відсотки (дисконт) отриманий власником облігацій від їх емітента; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомості; інвестиційний прибуток (від операцій з цінними паперами); роялті (це платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо).

30% застосовується на доходи у вигляді виграшу або призу (окрім державної лотереї).

Податкова соціальна пільга (ПСП)

Платник податку має право на зменшення сукупного місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги. Зазначена пільга застосовується лише на доходи у вигляді зарплати від одного роботодавця, тобто за одним місцем нарахування зарплати, за умови, що розмір такої зарплати не перевищує прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 таокругленого до найближчих 10 гривень. У 2014 роцірозмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу складає 1710 грн (1218 * 1,4 = 1710 грн).

Пільга застосовується на тому місці роботи, куди працівник подає заяву та документи, що підтверджують право працівника на таку пільгу. Всі платники податку на доходи фізичних осіб, які бажають отримувати соціальні податкові пільги, в обов’язковому порядку протягом січня наступного року подають відповідні заяви та документи до бухгалтерії підприємства або приватному підприємцю, де вони працюють та отримують заробітну плату.

Згідно із Податковим кодексом розмір податкових соціальних пільг залежить від категорій платників податку й дорівнює 100, 150 та 200% від 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановленого на 1 січня звітного року (50% до 01.01.2016 р.).

Розмір соціальної пільги у 2013 році становить:

100% – 609,00 грн. (загальна 1218 х 50% х 100 %);

150% – 913,50 грн. (підвищена (609,0 х 150%);

200% – 1218 грн. (підвищена (609,0 х 200%).

Таблиця 1

Категорії громадян для яких передбачені податкові соціальні пільги (ст. 169 ПКУ)

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:

- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

- заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

- доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Заробітна плата виплачується 2 рази на місяць: з 16 по 22 число та з 1 по 7 число, одночасно з виплатою зарплати (або наступного банківського дня) перераховують ПДФО до бюджету. Пільга застосовується до загальної суми заробітної плати (може розподілятись пропорційно виплатам).

Дещо іншим поняттям, відмінним від податкової соціальної пільги, є поняття податкової знижки, на яку має платник податку за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається до 31 грудня наступного року (2013). Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки (ст. 166.3):

- частину суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом (ст.175);

- частина коштів, сплачених на здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати (не більше 1710 грн. на кожну дитину за один місяць);

- кошти за послуги з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків;

- суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям.

Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата.

Нарахування та відображення податку з доходів фізичних осіб в обліку

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходів, якщо ті не передбачають перерахування податку до бюджету. На платіжні картки перераховують кошти одночасно із перерахуванням ПДФО.

У тому разі, коли оподатковуваний доход нараховується, але не виплачується, податок, що підлягає сплаті з такого доходу, повинен бути сплачений до бюджету до 30 числа наступного місяця.

Якщо ж заробітна плата виплачується в натуральній формі або готівкою з каси, то податок з доходів фізичних осіб повинен бути сплачений протягом наступного банківського дня, що йде за днем такої виплати.

Базою оподаткування є зарплата громадян, зменшена на суму єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування, обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду та суму податкової соціальної пільги (за її наявності).

Алгоритм розрахунку податку з зарплати виглядає таким чином:

ПДФО = (ЗП – ЄСВ – ПСП) х 15%,

де: ПДФО – податок з доходів фізичних осіб,

ЗП – нарахована місячна заробітна плата,

ЄСВ – єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,

ПСП – податкова соціальна пільга, 15% – ставка податку.

Утримання податку з доходів фізичних осіб в обліку відображається у розрахунково-платіжній відомості, а на рахунках обліку по Дт 661 «Розрахунки по заробітній платі» та Кт 641 «Розрахунки по податках», субрахунок «Розрахунки по податку з доходів фізичних осіб».

Нарахування з/п Дт 23,91,92,93,94 Кт 66;

Утримання із з/п:

ЄСВ (3,6% або 6,1%) Дт 66 Кт 651

ПДФО Дт 66 Кт 641

Сплата ПДФО відображається:

Дт 641 «Розрахунки по податках», субрах. «Розрахунки по ПДФО»

Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Звітність з податку на доходи фізичних осіб

Підприємства – роботодавці щоквартально подають органам ДПС звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб, а також суми утриманого та сплаченого податку (форма 1 ДФ). Розрахунок подається окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий розрахунок за рік не подається. У формі 1 ДФ зазначаються:

· Податковий номер або серія та номер паспорта платника ПДФО;

· Сума нарахованого доходу (грн., коп.);

· Сума виплаченого доходу (грн., коп.);

· Сума утриманого податку (нарахованого і перерахованого) (грн., коп.);

· Ознака доходу;

· Дата прийняття та звільнення з роботи;

· Ознака подат. соц. пільги згідно з довідником ознак податкових соціальних пільг.

Якщо штатна кількість працівників не перевищує 1000 чол, то розрахунок подається єдиним документом, якщо більше 1000 чол, то розрахунок подають кількома порціями.

Крім того, платники податку особисто зобов'язані подавати річну Декларацію про майновий стан і доходи. Форма декларації затверджена наказом Мінфіну від 11.12.2013 № 793, її платники мають подати до 1 травня 2015 року.

Податкову декларацію про майновий стан і доходи зобов’язані подавати:

- фізособи, які отримують доходи від підприємницької діяльності;

- фізособи, які здійснюють незалежну професійну діяльність;

- іноземці, які за результатами звітного року набули статус резидента України мають відобразити у річній податковій декларації доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи;

- платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

Якщо громадяни у минулому році одержували доходи виключно від податкових агентів, від операцій продажу (обміну) майна, дарування при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок на доходи фізичних осіб, то обов’язок щодо подання річної декларації відсутній.

Платники податку на доходи фізичних осіб, які бажають реалізувати своє право на податкову знижку за наслідками 2014 року, податкову декларацію можуть подати упродовж всього року.

Декларація подається до органу державної податкової служби (ДПІ) за місцем податкової адреси платника податку, тобто за місцем реєстрації (по паспорту).

Обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

- від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;

- у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 Кодексу;

- зазначені у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу;

- зазначені у підпункті "є" пункту 176.1 статті 176 Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2014 році – 1218 грн, тобто 146160 грн.).

Фізичні особи зобов’язані самостійно до 1 серпня 2014 року сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій такими особами податковій декларації про майновий стан і доходи.

Довідково:

Мінімальна заробітна плата у 2015 році:

з 1 січня 2015 року – 1218 гривень;

з 1 грудня 2015 року - 1378 гривень.

Прожитковий мінімум у 2015 році:

для працездатних осіб:

з 1 січня 2015 року – 1218 гривень;

з 1 грудня 2015 року - 1378 гривень.

Таблиця 1.Максимальні розміри доходів, з яких сплачується ЄСВ у 2015 році, грн.

Єдиний соціальний внесок

Прикінцеві та перехідні положення Закону № 77 містять можливості для застосування зменшених ставок ЄСВ у випадку збільшення офіційної заробітної плати (наприклад, шляхом легалізації неофіційної заробітної плати).

Умовами застосування зменшених ставок ЄСВ (утримання та нарахування) є:

- збільшення середньої заробітної плати по підприємству щонайменше на 30% порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;

- середня заробітна плата по підприємству, що складе не менше трьох мінімальних заробітних плат (3654 грн.);

- середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 грн.

Зміни: від 13.03.2015 р. якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці повинен складати не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону.

Ставка ЄСВ визначається шляхом множення ставок ЄСВ, визначених Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» на коефіцієнт, що розраховується як відношення загальної бази нарахування ЄСВ за певний місяць до середньомісячної бази нарахування ЄСВ за 2014 рік.

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за встановленою формулою.

В будь-якому випадку коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,4. Отже, якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.

Коефіцієнт не застосовується платниками єдиного внеску, вказаними в абзаці 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які виплачують грошове забезпечення.

Розрахований коефіцієнт та розмір єдиного внеску зазначаються з трьома знаками після коми.

У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.

Платник єдиного внеску, що застосував коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).

З 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені ч. 5 та абз. 2 ч. 6 ст. 8 Закону для платників єдиного внеску, визначених в абз. 2, 3, 4 та 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

МІНІМАЛЬНИЙ РОЗМІР ЄСВ «ЗА СЕБЕ»

Мінімальний страховий внесок — сума ЄСВ, яка визначається розрахунково як добуток мінімального розміру зарплати (далі — МЗП) та ставки внеску, встановленого на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (пп. 5 п. 1 ст. 1 Закону № 2464).

Як відомо, підприємці зобов’язані сплачувати ЄСВ «за себе», (табл. 2).

Таблиця 2 Мінімальний страховий внесок для ФОП (грн.)

* Це базова ставка ЄСВ, що не передбачає добровільного соціального страхування.

1. Єдинники. Єдинники повинні сплатити суму ЄСВ «за себе» у розмірі, який вони самостійно визначили (база для обчислення ЄСВ повинна бути не більше її максимальної величини — 20706 та 23426), але не менше мінімального страхового внеску на місяць (п. 4.6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 р. № 455).

2. Загальносистемники. Як відомо, базою оподаткування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути менше розміру мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Із 01.01.2015 р. Законом України від 28.12.2014 р. № 77-VIII внесено зміни до Закону № 2464. Цими нововведеннями передбачено, що у разі якщо платником не отримано доходу (прибутку) у будь-якому окремому місяці звітного року, загальносистемник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше її максимальної величини. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Військовий збір

Внесено зміни до п.161 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ. Термін справляння військового збору продовжено, фактично, на невизначений термін (до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України).

Розширено базу оподаткування військовим збором – починаючи з 01.01.2015 до бази оподаткування включається не лише заробітна плата та платежі за цивільно-правовими договорами, а будь-які доходи, що включаються до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Ставку збору залишено в розмірі 1,5%.

Допомога по тимчасовій непрацездатності

Згідно з Законом від 28.12.14 р. № 77-VІІІ допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у таких розмірах:

1) 50 % середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3 років;

2) 60 % середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від 3 до 5 років (раніше – до 5 років – 60 %);

3) 70 % середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років (раніше від 5 до 8 років – 80 %);

4) 100 % середньої зарплати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років;

5) 100 % середньої заробітної плати (доходу):

- застрахованим особам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;

- ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань;

- донорам, які мають право на пільгу.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухобліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291 (із змінами), нарахування суми оплати працівникам перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів підприємства, в бухобліку відображається за дебетом субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" і кредитом субрахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами".

Нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображається за дебетом субрахунку 378 "Розрахунки з державними цільовими фондами" і кредитом субрахунку 663. ЄСВ нараховується на загальну суму лікарняних, а саме за рахунок коштів підприємства та коштів Фонду, та відображається за дебетом субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності". (Лист Мінфіну від 27.09.13 р. № 31-08410-07-27/28296).