Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Видатні земляки

Читайте также:
  1. Видатні педагоги і народна педагогіка про трудове виховання
  2. Італійське Відродження: видатні особистості та напрями філософствування.
  3. Розділ 2. Література. Найвидатніші писемні твори

Бойченко Семен Петрович
Король батерфляю. Заслужений майстер спорту СРСР, рекордсмен світу, Європи та СРСР з плавання
(1912-1987)

Біографічна довідка
Бойченко Семен Петрович народився 15 квітня 1912 року в селі Мар'ївка Баштанського району Миколаївської області. Плавати навчався на річці Інгул, ріс, як усі сільські хлопчаки того часу. Для мар'ївської дітвори літо було найбажанішою порою. Більшу частину свого часу вони проводили на річці Інгул. Семен Бойченко в Мар'ївці був визнаним авторитетом серед хлопчиків і в плаванні на швидкість і на дальність, і в пірнанні.
1932 року Семену прийшов час військової служби. Семен Бойченко став військовим моряком Чорноморського флоту. Він вперше побачив море, а місто Севастополь стало для нього рідним, як і село Мар'ївка.

Першим радянським рекордсменом світу з плавання стилем батерфляй був наш земляк – Семен Петрович Бойченко. Результати плавання легендарного спортсмена протягом 1935 – 1952 років залишалися недосяжними для зарубіжних плавців.
8 листопада 1935 року на міжнародних змаганнях у Празі він проплив 100 метрів брасом за 1хв.12,2 сек., перевищивши офіційний рекорд Європи. Менш ніж через місяць в Москві він перевершив і світовий рекорд, показавши 1 хв.09,8 сек.

1939 рік для Семена Петровича був пам'ятним. Адже саме цього року він одним з перших радянських плавців отримав високе спортивне звання заслуженого майстра спорту СРСР. Удостоївся він і урядової нагороди – ордена «Знак Пошани».
1940 року знаменитий плавець відвідав свою малу батьківщину – село Мар'ївку. Тепло і привітно зустрічали його односельці, а хлопчаки, знаючи, що Семен Петрович обов'язково прийде на річку, з нетерпінням чекали, коли він покаже свій батерфляй. А потім, після його від’їзду, ще довго намагались вивчити цей вид плавання.
10 травня 1941 року відбувся останній світовий рекорд радянського спортсмена Семена Бойченка на 100 м, він проплив його за 1,05,1, а 20 травня він проплив 200 м брасом-батерфляєм за 2,29,8, що теж стало його останнім рекордом світу в плаванні на цій дистанції. Він багато виступав до війни за кордоном, завжди успішно і не тільки в брасі.

Але цей шлях несподівано обірвався у пізній осінній вечір 1948 року. Семена Бойченка заарештували. Його запроторили за колючий дріт, звинувативши в антирадянській пропаганді. Він не розумів: чому? Йому нічого було приховувати, або боятися. У ті роки перший радянський рекордсмен світу з плавання був символом молодого радянського спорту не тільки тому, що встановив більше ста всесоюзних і світових рекордів, але й тому, що був справжнім патріотом. Він ніяк не міг збагнути, що сталося, не сумнівався, що відбувається жорстока помилка. Він не знав, що так думали всі, хто потрапляв під колеса машини репресій.
Його довго тримали на Луб'янці, потім за вироком трибуналу він отримав 10 років таборів. Термін відбував у Солікамську, працював на пилорамі, куди допоміг влаштуватися товариш по спорту, колишній спартаківський футболіст Кожин, який тут сидів уже давно.
Шість років поспіль видатний двометровий атлет, легенда світового спорту – пиляв колоди. Звичайно, писав листи Сталіну з проханням переглянути справу. Спортсмен був звільнений тільки в 1954 році, а реабілітований в 1956-у. Тільки в спорт він вже повернутися не міг. Від ветеранів миколаївського спорту відомо, що кілька разів Семен Бойченко приїжджав до нашого міста, демонстрував стиль «батерфляй», проводив теоретичні заняття.
23 січня 1987 року Семен Петрович Бойченко помер після інфаркту.
На могильній мармуровій плиті великий спортсмен зображений у момент вдиху – кидка над водою. Знамениті «крила метелика» увічнені в камені.
2009 року в Баштанці Бойченку Семену Петровичу встановлено пам’ятник.

Харлан Ольга Геннадіївна
олімпійська чемпіонка 2008 року у командній першості, бронзова призерка Олімпіади 2012 року, чемпіонка світу 2009 року у командній першості, неодноразова чемпіонка Європи, найкраща спортсменка року (2008, 2009) за версією НОК України, депутат Миколаївської міської ради.
(Народилася 1990 р.)

іографічна довідка
Харлан Ольга Геннадіївна народилася 4 вересня 1990 року в Миколаєві в родині Геннадія Анатолійовича та Ірини Гаріївни Харланів. Спочатку Ольга три роки займалася танцями, однак батьки не могли сплачувати заняття, тому вирішили віддати доньку на фехтування, адже ця секція була безкоштовною. З десяти років почала займатися фехтуванням в СДЮШОР. Першим тренером Ольги був її хрещений батько Анатолій Миколайович Шлікар. Зараз її тренують: Артем Скороход (Миколаївська СДЮШОР) та Гарнік Давидян (головний тренер української збірної по фехтуванню).
Ольга Харлан закінчила Миколаївське вище училище фізичної культури. Представниця клубів «Спартак» та «Динамо» (Миколаїв). Вона співпрацівник Служби безпеки України. Заслужений майстер спорту. Як депутат міської ради, Ольга Харлан робить все можливе для того, щоб в Миколаєві з'явився новий зал для фехтування. А ще Оля надихає своїми перемогами і особистим прикладом, адже після Олімпійських ігор до спортивної школи прийшло багато дітей. В їх числі і двоюрідний брат Олі. Її хобі: музика та танці. ісля перемоги в Пекіні Ольга Харлан разом з подругами по команді дали численні інтерв'ю різноманітним ЗМІ, взяли участь у фотосесії до чоловічого журналу «XXL». НОК України визнав Ольгу кращою спортсменкою серпня, а в кінці 2008 року і кращою спортсменкою року в Україні. 2008 року її ім’я занесене в Книгу пошани міста Миколаєва, а за підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» вона визнана «Людиною року – 2008».
У лютому 2009 року Ольга вперше у своїй кар'єрі перемогла у турнірі серії Гран-прі в особистій першості: у фіналі «Московської шаблі» була переможена Софія Велика.
У квітні Харлан втретє виграла юніорський чемпіонат світу, що проходив у Белфасті, в особистій та командній першості.
На чемпіонаті Європи у Пловдиві Ольга спочатку стала чемпіонкою в особистих змаганнях (у фіналі перемогла Катерину Дяченко з Росії), а потім і в командній першості (українки у фіналі перемогли команду Росії).
2010 року виграла чемпіонат світу серед юніорів, стала другою на чемпіонаті світу, поступившись у фіналі Маріель Загуніс зі США.
Отримала золоту медаль на міжнародному турнірі серії Гран-прі з фехтування в італійському місті Ламеція-Терме.
У липні 2011 року виграла золоту медаль на чемпіонаті Європи 2011, який проходив в англійському Шеффілді.
У квітні 2012 року на домашньому чемпіонаті світу Ольга здобула «срібло» в командній першості, а в червні завоювала золоту медаль чемпіонату Європи з фехтування (м. Леньяно, Італія), отримавши перемогу у фіналі над Василікою Вугіуку (Греція) з рахунком 15:14.

Леваневський Сигізмунд Олександрович
льотчик, Герой Радянського Союзу
(1902—1937)

Біографічна довідка
Леваневський Сигізмунд Олександрович народився 2 травня 1902 року в Петербурзі в сім'ї збіднілого польського шляхтича. Пізнавши тяжке дитинство, ще хлопцем він брав участь в революції, громадянській війні. Був поранений. У 17 років командував батальйоном в боях проти Колчака.
Восени 1923 року відряджений до Севастопольської вищої школи морських льотчиків. Після закінчення навчання отримав призначення в окремий авіазагін інструктором. 1930 року призначений помічником начальника Миколаївської школи Товариства сприяння авіації та хімічній промисловості (ТСАХ). Вів навчання курсантів як льотчик-інструктор. 1931 року став начальником школи. На початку 1932 року Леваневського переводять до об’єднаної Полтавської авіашколи. Із 1933 року Леваневський – льотчик полярної авіації. У квітні 1934 року взяв участь у рятуванні челюскінців. Був у числі перших семи Героїв Радянського Союзу (мав «Золоту Зірку» № 2).
Після челюскінської епопеї приїздив до Миколаєва двічі: 1934 року і 1937 – по дорозі до Севастополя, перед польотом через Північний полюс в Америку. Зустрічався з льотчиками морської школи і був ініціатором створення аероклубу.
1936 року здійснив переліт СРСР — США загальною протяжністю 19 тис. км. 12 серпня 1937 року вилетів із Моски до США через Північний полюс у США на літаку Н-209. 13 серпня надіслав радіограму, і після цього зв'язок з його літаком було втрачено. Пошуки екіпажу як з території СРСР, так і США, тривали багато місяців, однак не мали позитивних результатів.
Леваневського Сигізмунда Олександровича нагороджено орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки.
У серпні 1938 року Миколаївській школі морських льотчиків було присвоєно ім'я Леваневського. На території 33 Центру бойової підготовки Воєнно-Повітрянних Сил України в Миколаєві встановлено пам'ятник Сигізмунду Леваневському. Ім'я Леваневського носить одна з вулиць нашого міста.




Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 34 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | <== 3 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав