Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сучасні проблеми виховання молоді

Читайте также:
  1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА
  2. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
  3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛІСТИКИ
  4. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
  5. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
  6. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
  7. Актуальні проблемизлочинів проти здоров’я. Загальна характеристика й види. Здоров’я людини як безпосередній об’єкт посягання.
  8. В поняття норми і «якості виробів» входять і модна новизна їх, і сучасність матеріалів, і рівень промислового виготовлення.
  9. Видатні педагоги і народна педагогіка про трудове виховання
  10. Види трудових об’єднань в сучасній школі та організація продуктивної праці в них

Проблеми ранньої соціалізації у вихованні дітей та підлітків.

Культура як соціальне явище

Тема 4 СОЦІАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ ТА ВІДНОСИНИ

Різновиди соціального зв’язку

Інституційні зв`язки. Соціальні інститути

Соціальні організації

У найбільш загальному значенні «суспільство», а рівноцінно – «соціальна система» – розуміється як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних елементів (індивідів, груп, інституцій) і відносин (зв’язків) між ними, тобто два компоненти: соціальний склад – набір елементів, які становлять дане суспільство, і набір зв’язків цих елементів – розмаїття соціальних зв’язків всіх складових соціальної системи. Таким чином, соціальний зв’язок є другим компонентом суспільства. Це свого роду суспільні скрепи, які утримують суспільні елементи (рис. 8).

 
 

 

 


Рис. 8

Поняття соціального звязку є одним із основних категорій соціології. Загалом під соціальним зв’язком розуміють сукупність залежностей, взаємин, зв’язків між людьми. Виділяють кілька груп факторів, які визначають (окреслюють) наявність соціальних зв’яз­ків: природні (або біологічні), які задаються спадковими ознаками людини, психологічні (почуття спільності, характер раціональних установок, які визначають звички, традиції, норми, правила поведінки), соціально-інституційні (які регламентують соціальні зв’язки та відносини, визначаючи порядок дії соціальних суб’єктів).

Щодо класифікації соціальних зв’язків, то вони бувають: формальними (котрі набувають чинності у регламентації юридично закріплених норм, правил, законів)та неформальними (які діють стихійно і не мають при цьому формальної обов’язковості, юридичного закріплення), колективними та особистісними, прямими та опосередкованими, міцними та слабкими тощо.

Основою формування соціального зв’язку є безпосередній контакт, який потім переростає в більш широкий опосередкований зв’я­зок між людьми. Будь-які відносини між людьми починаються з будь-яких взаємин у просторі, із взаємного спостереження та встановлення факту того, що одна особа володіє певними рисами, особливостями, які зацікавлюють іншу особу. Основною ознакою соціальної дії виступає суб’єктивне осмислення особою можливих варіантів поведінки людей, які вступають з нею у взаємодію.

Коротко оглянемо механізм формування та розвитку соціального зв’язку.

Найбільш проста та доступна схема диференціації соціального зв’язку схематично можна подати так:

 
 

 


Діями називаємо усвідомлену поведінку, комплекс вчинків, спрямованих на досягнення певної мети, і ті, які пов’язані з вибором засобів, методів, що забезпечують досягнення мети. Таким чином, соціальні дії – це певна система дій, засобів, методів, за допомогою яких особа чи група намагається змінити поведінку іншої особи або групи.

Одними із перших, хто науково окреслив природу соціальної дії та діяльності, були М. Вебер та Т. Парсонс. М. Вебер розчленував три основних типи дії: афективні (з метою вираження емоцій), традиційні (засновані на тривалій звичці індивіда і здійснюються, як правило без осмислення) та раціональні, які в свою чергу розподіляються на цілераціональні (інструментальні, за яких діяч оцінює корисність самої мети) та ціннісно - раціональні («абсолютні», не порівняльні) дії. Згідно з теорією Т. Парсонса, головною ознакою соціальності в діях є не об’єктивні причини та наслідки, а наявність суб’єк­тивного смислу дії. Іншими словами, соціальна дія – це поведінка, керована смислом, якого діячі надають предметам та людям. Тут присутні і потреба, і мотивація до дії, і мета, і засоби, і ситуація, символи, цінності.

Більш складна форма соціальної дії – соціальні взаємодії – виступають у соціальному просторі у трьох основних варіантах: соціальні відносини, соціальні інститути та соціальні спільності.

Соціальні взаємодії. Під соціальними взаємодіями в соціології розуміють спілкування або форму соціальної комунікації, що являє собою систему соціальних дій двох і більше осіб або спільностей. Ця категорія виражає характер та зміст дії між людьми та соціальними групами як носіїв різних видів діяльності, які розрізнені за соціальними позиціями і соціальними ролями.

Соціальні відносини. Система взаємодій індивідів та груп приводить до утворення стійких соціальних відносин, під якими розуміють відносно стійкі зв’язки між людьми та соціальними групами. Соціальні відносини – це певна система, до якої входять: система обов’язків, нормованих функцій, які партнери повинні обов’язково виконувати у відношенні один до одного.

. Багато в чому в соціальному зв’язку між людьми велике значення має регуляція взаємовідносин – система критеріїв, стандартів, завдяки яким людина оцінює ефективність соціального зв’язку, а також система контролю за тим, щоб правила гри виконувалися. Це все є підставою формування інституційного зв’язку та соціального інституту.

2. Інституційні зв`язки. Соціальні інститути

Як відомо, соціальні відносини – основний елемент соціального зв’язку, який забезпечує стійкість, згуртованість груп. Суспільство не може існувати без соціальних зв’язків та взаємодій. Особливу роль відіграють взаємодії, які забезпечують задоволення найбільш важливих потреб суспільства чи індивіда. Ці взаємодії інституціоналізовані (узаконені) і володіють стійким, самооновлюючим характером. У повсякденному житті соціальні зв’язки досягаються саме через соціальні інститути, іншими словами,– через регламентацію регулювання взаємовідносин; чіткий розподіл функцій, прав, обов’язків учасників взаємодії та регулярність їх дії. Відносини тривають так довго, як довго його партнери виконують свої обов’язки, функції, ролі. Щоб забезпечити стійкість соціальних відносин, від яких залежить буття суспільства, люди створюють своєрідну систему закладів, установ, що контролюють поведінку їх членів. Передаючись із покоління до покоління, норми та правила поведінки і діяльності в різних суспільних сферах ставали колективною звичкою, традицією. Вони спрямовували спосіб мислення та спосіб життя людей у певне русло. Всі вони з часом інституціювалися (установлювалися, закріплялися у вигляді законів та установ). Все це сформувало систему соціальних інститутів – базисний механізм регулювання суспільства. Саме вони виводять нас на розуміння суті людського суспільства, його складових елементів, ознак та стадій еволюції. У соціології існує немало трактувань, визначень соціальних інститутів.

Соціальні інститути – (від лат. Institutum – установа) – історично установлені форми організації спільної діяльності людей. Поняття «соціальний інститут» запозичено із юридичної науки, де воно визначає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини.

Соціальні інститути – це і відносно стабільні та інтегровані (історично сформовані) сукупності символів, вірувань, цінностей, норм, ролей та статусів, завдяки яким управляються різні сфери соціального життя: сім’я, економіка, політика, культура, релігія, освіта та ін. Це – свого роду, потужні інструменти, засоби, що допомагають боротися за існування та успішно виживати і окремій особі, і суспільству в цілому. Їх призначення – задовольняти важливі суспільні потреби групи.

Найсуттєвішою рисою інституційного зв’язку (основа соціального інституту) є обов’язковість, зобов’язання дотримуватися відведених індивіду обов’яз­ків, функцій, ролей. Соціальні інститути, а також організації в системі соціальних зв’язків не що інше, як свого роду скрепи, на котрих тримається суспільство.

Соціальніінститутице організовані об’єднання людей, які виконують певні соціально значимі функції, які забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконання своїх соціальних ролей в рамках цінностей, взірців поведінки.

До ньоговходять:

певна група людей, які виконують суспільні функції;

організаційний комплекс функцій, які виконують окремі особи, члени групи від імені всієї групи;

сукупність установ, організацій, засобів діяльності;

деякі соціальні ролі, особливо важливі для групи,– тобто все, що націлено на те, щоб задовольнити потреби і регулювати поведінку людей.

Наприклад, суд – як соціальний інститут – виступає як:

група людей, які виконують певні функції;

організаційні форми функцій, які виконує суд (аналізує, судить, розбирає);

установи, організації, засоби функціонування;

соціальна роль судді або прокурора, адвоката.

Будь-який інститут має функції та коло завдань у суспільному житті, які мають різний характер, але основні з них – це:

§ створення можливості членам групи задовольняти свої потреби;

§ регулювання дії членів групи в певних рамках;

§ забезпечення стійкості суспільного життя.

Впродовж життя, задовольняючи свої потреби, особа включається в мережу соціальних інститутів, виконуючи в кожній свою певну роль, обов’язок, функції. Соціальний інститут є символом порядку та організованості в суспільстві. Люди, протягом історичного розвитку, завжди прагнули інституціоналізувати (регламентувати) свої відносини, які пов’язані з актуальними потребами в різних сферах діяльності, тому за родом діяльності соціальні інститути поділяються на:

 

– економічні – ті, які займаються виробни- цтвом, розподілом, регулюванням благ, послуг (задовольняючи потреби в здобуванні та регулюванні засобів існування); Господарські, торгові, фінансові об’єднання, ринкові структури, (система власності)
– політичні – які задовольняють потреби в безпеці та налагодженні соціального порядку і по­в’язані з встановленням, виконанням, підтримкою влади, а також утворення, регулювання моральних, правових, ідеологічних цінностей, підтримка сфор­мованої соціальної структури суспільства; Держава, партії, проф- спіл­ки, інші громадські організації
– виховні та культурні– які створені для забезпечення розвитку культури (освіти, науки), передачі культурних цінностей; у свою чергу вони поділяються на: соціокультурні, виховні (механізми та засоби морально-етичної орієнтації, нормативно-санк­ціонуючі механізми ре­гуляції поведінки на основі норм, правил), суспільні – всі інші, місцеві ради, цере- моніальні організації, добровільні об’єд­нан­ня, що регулю­ють повсякденні міжлюдські кон- такти; Сім’я, наукові інститу- ти, художні установи, організації, культурні за­клади
– релігійні – які регламентують відно- сини людей із релігійними структурами, вирішуючи ду­ховні проблеми та проблеми сенсу життя; Церковнослужителі, обряди
– шлюбу і сім’ї– котрі задовольняють потреби у відтворенні роду. Відносини родинності (бать­ківства, шлюбності)

 

Така типологізація не є повною та єдиною, але включає основні з них, які окреслюють регулювання основних суспільних функцій. Однак стверджувати те, що всі ці інститути відділені – не можна. В реальному житті їх функції тісно переплітаються.

Залежно від формалізації та легалізації соціальних інститутів вони поділяються на: формальні і неформальні.

Формальні – ті, в яких функції, засоби, методи дій знайшли вираз у формальних правилах, нормах, законах, мають гарантію стійкої організації.

Неформальні – ті, в котрих функції, засоби, методи дій не знайшли виразу у формальних правилах, нормативах тощо (група дітей, які граються на подвір’ї, тимчасові групи, клуби за інтересами, мітингуючі групи).

Соціальні організації.

Із соціальними інститутами тісно пов’язані і соціальні організації. Суспільство неможливе без організацій – банків, підприємств, університетів, магазинів, транспортної системи тощо. В широкому розумінні, соціальна організація – це така форма і такий спосіб спільної діяльності людей, за яких вона виглядає чітко впорядкованою, скоординованою, налагодженою. Однак тер­мін «соціальна організація» використовується у кількох значеннях:

як елемент соціальної структури суспільства;

як вид діяльності певної групи;

як ступінь внутрішньої впорядкованості, узгодженості функціо­нування елементів системи.

Отже, можна сказати, що кожна особа ніби обплутана нитками зв’язків, стосунків, взаємин, бачимо, як підтримується зв’язок, як гуртуються групи, як виконуються дії. І вся ця система діє рівно, без плутань. Така система послужила підставою для введення поняття «соціальна організація». В принципі організація являє собою вищий рівень розвитку соціальних систем (елементами яких є люди і відносини, які виникають між ними).

Соціальна організація має такі характерні риси: володіє цільовою природою, оскільки створена для реалізації певних цілей. Це означає, що організація являє собою засіб і інструмент забезпечення функції об’єднання і регламентації поведінки людей заради такої мети, яка не може бути досягнута кожним поодинці;

- це складна взаємопов’язана система соціальних позицій і ролей, котрі виконують члени організації; тут мають місце вертикальні (взаємопідпорядковані) та горизонтальні структури;

наявність механізмів та засобів регулювання, а також контролю за діяльністю елементів організації.

Всі організації мають власні назви, статути, цілі, сфери діяльності, порядок роботи. Але найбільш головне, з точки зору соціології,– це наявність у ній соціальної ієрархії, статусів, розподіл ролей, системи соціальних відносин. Організація в мініатюрі нагадує суспільство. Їй властива ієрархія (вертикальне розміщення людей за рангами) та управління (механізм, який впорядковує взаємодії людей, котрі прагнуть отримати більш високий статус та місце). Порівнюючи із соціальною структурою суспільства, слід зазначити, що люди в ній розподілені відповідно до каст, станів, класів, у соціальній організації ієрар­хія поділяє людей згідно з посадами.

У суспільстві виникають такі організаційні форми:

ділові організації (фірми, установи);

суспільні союзи, масові організації;

проміжні форми організацій (артілі, ланки, бригади);

сім’я, наукова школа, неформальна група.

Найбільш великою організацією суспільства є держава.




Дата добавления: 2015-04-20; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | <== 9 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав