Читайте также:
|
|
Причини визвольної війни українського народу.
Основними причинами Національно-визвольної війни в середині XVII ст. були:
1. Релігійне гноблення - наступ католицизму та уніатства на права й свободи Української православної церкви, конфіскація церковного майна та земель, насадження католицизму серед населення, впровадження обов'язкового податку для населення на утримання католицької та уніатської церкви,діяльність ієзуітів.
2. Національне гноблення - обмеження українців у правах при зайнятті урядових посад та роботі в органах самоврядування міст, вказівки на другосортність й неповноцінність українців.
3. Соціальне гноблення:
• зростання барщини, натуральної та грошової ренти, зростання податків та відпрацьовок селян на користь держави, підсилення особистої залежності селянина від польської шляхти та магнатів;
• феодальна анархія та розгул магнатсько-шляхетськогосвавілля, експлуатація з боку євреїв-орендаторів;
• посилення козацтва й міщанства, нерівність у правовому та політичному становищі української православної шляхти, обмеження її інтересів з боку польських магнатів та шляхти.
За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним, релігійним, антифеодальним.
Головною рушійною силою визвольної війни було козацтво. Серед повстанців було багато селян та міщан, а також вихідців з дрібної української православної шляхти. Підтримувало повстання й православне духівництво.
Цілями Національно-визвольної війни були:
· усунення польського домінування, створення Української держави;
· ліквідація кріпацтва, середньої та великої феодальної власності на землю;
· затвердження козацького типу господарювання на основі буржуазної власності на землю.
Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького мала, як і кожна з революцій, свої особливості:
— вона велася не лише проти Речі Посполитої, як це традиційно протягом щонайменш останніх 150 років зображають і стверджують у вітчизняній і зарубіжній історіографіях, а й так само проти інших ворогів української незалежності — Московії та Криму;
— існували тісний взаємозв'язок і взаємодія національно-визвольної, конфесійної та соціальної боротьби;
— соціальна боротьба переросла в селянську війну 1648—1652 рр., що завершилася утвердженням нової моделі соціально-економічних стосунків;
— війна тривала довго, її розвиток був нерівномірним і суперечливим, він супроводжувався різкими спалахами соціально-політичної боротьби, яка в 1658—1663 рр. набула форми громадянської війни;
— протягом осені 1649—1651 рр. від участі в визвольній війні відійшло населення Західного регіону, яке в жорстоких реаліях боротьби часто ставало заручником і жертвою воєнних дій української, польської, кримської, московської та турецької армій;
— провідну роль у розвитку боротьби відігравало козацтво — стан дрібних землевласників фермерського типу;
— більшість панівного стану суспільства — князі, магнати, пани і шляхта, які зрадили національні інтереси — спільно з поляками, литовцями та білорусами придушувала визвольну боротьбу України за соборність і незалежність;
— слабкий позитивний вплив на розвиток революції мали міський патриціат, інтелігенція, вище та середнє духівництво;
— домінували збройні форми боротьби, яка від часу до часу набувала жорстокого характеру й супроводжувалася проявами етнічних чисток;
— украй негативну роль відігравав геополітичний фактор, бо уряди сусідніх держав усіляко протидіяли виборенню Україною незалежності й прагнули загарбати українські землі.
Позитивне її значення як найбільшої битви в історії української нації за незалежність ми вбачаємо в тому, що вона:
— привела до створення (вперше після загибелі в 40-х рр. XIV ст. Українського королівства) національної держави, частина якої у формі Лівобережного гетьманства проіснувала на правах автономії у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст.;
— зумовила появу національної державної ідеї, яка стала для наступних поколінь українців неписаним заповітом у боротьбі за незалежність;
— відіграла вирішальну роль у формуванні нової політичної еліти;
— стала потужним імпульсом для розвитку національної самосвідомості, зокрема ідеології елітарного націоналізму;
— зумовила закріплення за витвореною державою назви "Україна" й започаткувала зміну назви "руський народ" на означення "український народ";
наслідки
головним наслідком національно-визвольної війни (1648–1654 рр.) відновлення державності українського народу і завершення, в основному, процесу формування Української національної держави — Української козацької республіки.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 84 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |