Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ТЕРМІНИ ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА

Просвітництво — прогресивний ідейний рух епохи переходу від фео­далізму до капіталізму, пов'язаний з боротьбою буржуазії та на­родних мас проти феодалізму. Був ідеологічною підготовкою бу­ржуазних революцій, передусім Великої французької революції 1789—1794рр.

Просвітницький абсолютизм — політика абсолютизму в деяких європейських країнах другої половини XVIII ст., спрямована на здійснення часткових реформ з тим, аби пристосувати феодально-абсолютиський устрій до нових історичних умов розвитку капіталістичних виробничих відносин. В основі — ідея «освіченого монарха» (союзу «філософів і володарів»), здатного перебудувати суспільство відповідно до порад філософів. Набув форми наслідування ідей Просвітництва (звідси назва). Представ­ники: Йосип II в Австрії, Фрідріх II у Пруссії, Катерина II в Росії — до поч. 70-х років XVIII ст.

Просвітницький класицизм — стиль і напрям у літературі та мистец­тві епохи Просвітництва, який виразив властиві їй буржуазно-революційні ідеали та прагнення. Базувався на ідеях філософсько­го раціоналізму, на уявленні про розумну закономірність світу, про прекрасну природу; прагнув до виразу піднесених героїчних та моральних ідеалів, до суворої організованості логічних, чітких і гармонійних образів.

Комічна опера — опера на комедійний сюжет. Склалася у XVIII ст. в багатоманітних національних різновидах: опера-буфф в Італії, ба­ладна опера в Англії, у Німеччині й Австрії. Характерними є сю­жети з реального життя, демократизм, наближеність музики до національного фольклору.

Баладна опера — англійський різновид комічної опери. Пісні й танці чергувалися з розмовними сценами; використовувалися народні балади.

Енциклопедисти — французькі просвітники, які на чолі з Д. Дідро брали участь у створенні «Енциклопедії, або Тлумачного словни­ка наук, мистецтв і ремесел» (35 т., 1781—80 рр.). Серед них: Во-льтер, Кондільх, Гельвецій, Гольтах, Монтеск'є, Руссо, Бюффон.

Гравюра — малюнки, виконані на дереві, металі, камені. Розмножую­ться на папері.

«Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел» (35 т.) — перший дійсно всеохоплюючий звід знань передової ду­мки XVIII ст. Головним редактором і найбільш плідним автором був Дідро. У Франції «Енциклопедія» стала основою для наступ­них енциклопедичних видань як загального, так і галузевого хара­ктеру, передусім для «Систематичної енциклопедії».

Канон — нормативний зразок; в образотворчому мистецтві сукупність художніх прийомів або правил, котрі вважались обов'язковими в ту чи іншу епоху. Каноном також називають твори, що слугують нормативним зразком, мірилом художньої творчості. Характер­ний серед інших і для середньовічного мистецтва.

Віденська класична школа — напрям у музичному мистецтві, який склався в другій половині XVIII — на початку XIX ст.

Представники — Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен. Узагальнивши попередній досвід музичної творчості, вони створили жанри класичної симфонії, камерного ансамблю, сонати і концерту, які базуються на формі сонатно-симфонічного циклу і сонати.

Соната — музичний жанр, твір для одного чи кількох інструментів, написаний у формі сонатного циклу. Класи­чний тип сонат (2 — 4 частини) склався наприкінці XVIII ст. у творчості Й. Гайдна і В. А. Моцарта. Високі взірці сонат, різно­манітність за образним ладом та композиційними принципами створені Л. ван Бетховеном.