Читайте также:
|
History
Railway construction in the United Kingdom began in the early 19th century. By 1854 six separate railway terminals had been built just outside the centre of London: London Bridge, Euston, Paddington, King's Cross, Bishopsgate and Waterloo. At this point, only Fenchurch Street Station was located in the actual City of London. Traffic congestion in the city and the surrounding areas had increased significantly in this period, partly due to the need for rail travellers to complete their journeys into the city centre by road. The idea of building an underground railway to link the City of London with the mainline terminals had first been proposed in the 1830s, but it was not until the 1850s that the idea was taken seriously as a solution to the traffic congestion problems.
The first underground railways
In 1854 an Act of Parliament was passed approving the construction of an underground railway between Paddington Station and Farringdon Street via King's Cross which was to be called the Metropolitan Railway. The Great Western Railway (GWR) gave financial backing to the project when it was agreed that a junction would be built linking the underground railway with their mainline terminus at Paddington. GWR also agreed to design special trains for the new subterranean railway.
Construction was delayed for several years due to a shortage of funds. The fact that this project got under way at all was largely due to the lobbying of Charles Pearson, who was Solicitor to the City of London Corporation at the time. Pearson had supported the idea of an underground railway in London for several years. He advocated plans for the demolition of the unhygienic slums which would be replaced by new accommodation for their inhabitants in the suburbs, with the new railway providing transportation to their places of work in the city centre. Although he was never directly involved in the running of the Metropolitan Railway, he is widely credited as being one of the first true visionaries behind the concept of underground railways. Work finally began in February 1860, under the guidance of chief engineer John Fowler. Pearson died before the work was completed.
The Metropolitan Railway opened on 10 January 1863.[4] Within a few months of opening it was carrying over 26,000 passengers a day.
Лондонська підземка це система метро, яка обслуговує більшу частину Великого Лондона та сусідніх областей Ессекс, Хартфордшир і Бакінгемшир в Великобританії. Це найстаріший метрополітен світу. Вона була також першою підземною залізницею в експлуатації електропоїздів. Її, як правило, називають Метро або Труба - остання випливає з форми глибоких тунелів системи - хоча близько 55% мережі над землею.
Старіші лінії теперішньої мережі метро Лондона, які були побудовані різними приватними компаніями, стали частиною єдиної транспортної системи (що виключало магістральну лінію залізниць) в 1933 році зі створення Лондонської ради пасажирського транспорту (ЛРПТ), більш відомий своєю скороченою назвою: "Лондонський транспорт". Підземні мережі стали єдиним цілим, коли Лондон Андеграунд Лімітид (ЛАЛ) була сформована урядом Великобританії в 1985 році. З 2003 року ЛАЛ була дочірньою компанією Транспорт для Лондона (ТдЛ), статутної корпорації відповідальної за більшість аспектів транспортної системи Великого Лондона, який знаходиться у веденні ради та призначається уповноваженим мером Лондона.
Підземка має 270 станцій і близько 400 км (250 миль) шляху, що робить її найдовшим метро в світі по довжині траси, і одним з найбільш обслуговуваних по умовах станції. У 2007 році було зафіксовано більше одного мільярда пасажирських перевезень.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |