Читайте также:
|
Кислотні обробки свердловин призначені для очищення вибоїв (фільтрів), привибійної зони та НКТ від сольових, парафінисто-смолистих відкладів (термокислотні обробки) і продуктів корозії при освоєнні свердловин з метою їх запуску, а також для збільшення проникності порід.
Солянокислотні обробки. При взаємодії соляної кислоти і карбонатних порід відбуваються такі реакції:
для вапняків
для доломітів
Під дією соляної кислоти в породах ПЗС утворюються порожнини, каверни, канали роз’їдання, внаслідок чого збільшується проникність порід, а отже, і продуктивність нафтових (газових) і приймальність нагнітальних свердловин.
До робочого розчину соляної кислоти додають такі реагенти: інгібітор, стабілізатор хлористий барій, інтенсифікатор.
1. Інгібітори – речовини, що знижують корозійну дію кислоти на обладнання. В якості інгібітора використовують: формалін (0,6 %); унікол (0,1 %); реагент И-1-А (0,4 %) у суміші з уротропіном (0,8 %); катапін А (0,1 %) тощо. Вказані інгібітори знижують корозійну активність соляної кислоти від 7-8 (формалін) до 20 раз (катапін А).
2. Інтенсифікатори – поверхнево-активні речовини (ПАР), які знижують в 3-5 разів поверхневий натяг на межі нафта-нейтралізована кислота та прискорюють і полегшують очищення привибійної зони від продуктів реакції та від прореагованої кислоти.
3. Стабілізатори - речовини, необхідні для утримання в розчиненому стані деяких продуктів реакції розчину НСl із залізом, цементом та пісковиками, а також для видалення із розчину соляної кислоти шкідливого домішка сірчаної кислоти і перетворення його на нерозчинну сіль барію.
Глинокислотні обробки. Застосовуються для збільшення проникності піщаних колекторів у нафтогазовидобувних і нагнітальних свердловинах після буріння, під час експлуатації і ремонтних робіт. Хімічно активною частиною глинокислотних розчинів є суміш соляної (10-15 %НCl) та плавиковоі (1-5 % HF) кислот. Поряд з соляною кислотою при проведенні глинокислотних обробок використовують ортофосфорну кислоту (5-15 % H3PO4).
Азотнокислотні обробки. Ефективність застосування азотної кислоти та композицій на її основі забезпечує те, що сама азотна кислота і продукти її реакції з породою пласта знижують в’язкість нафт з великим вмістом асфальто-смолистих речовин. Окрім того, продукти реакції азотної кислоти з породою пласта виявляють деемульгуючий вплив на обводнену пластову нафту.
Нітрат карбаміду - це дрібнодисперсний нерозчинний у вуглеводневих рідинах продукт, що випадає в осад.
Розрізняють такі різновиди кислотних обробок: кислотні ванни, прості кислотні обробки; обробки під тиском; пінокислотні; серійні; поінтервальні (ступінчасті); кислотоструминні (гідромоніторні); термохімічні і термокислотні.
Кислотні ванни призначені для очищення поверхні відкритого вибою і стінок свердловини від цементної та глинистої кірок, смолистих речовин, продуктів корозії, кальцієвих відкладів із пластових вод, а також для очищення фільтру у свердловині зі спущеним перфорованим хвостовиком в інтервалі продуктивного об'єкта, вивільнення прихваченого корком підземного обладнання, очищення вибою і фільтрової частини після ремонтних робіт.
Прості кислотні обробки призначені для дії на породи привибійної зони з метою збільшення їхньої проникності. Процес ведеться з обов'язковим нагнітанням кислоти у пласт.
Кислотні обробки під тиском застосовують з метою протискування кислоти в малопроникні інтервали продуктивного пласта. При простих солянокислотних обробках кислота проникає в добре проникні пропластки, а погано проникні пропластки залишаються не охопленими обробкою. Кислотні обробки під тиском усувають цей недолік, обумовлений шаруватою неоднорідністю пласта. Цей вид обробки проводять із застосуванням пакера.
Пінокислотні обробки застосовують при значній товщині пласта і низьких пластових тисках. Пінокислотна обробка має такі переваги перед звичайною обробкою:
1) кислотна піна значно повільніше розчиняє карбонатний матеріал, ніж звичайна кислота; це сприяє глибшому проникненню активної кислоти в пласт, що приводить до збільшення проникності віддалених від свердловини зон пласта і їх прилучення до дренування;
2) кислотна піна має меншу густину (400-800 кг / м 3) та підвищену в'язкість, ніж звичайна кислота; це дозволяє збільшити охоплення дією всієї продуктивної товщини пласта, що особливо важливо при великій його товщині та низьких пластових тисках;
3) наявність у піні ПАР призводить до зменшення поверхневого натягу кислоти на межі з нафтою, а стиснуте повітря, яке знаходиться у піні, розширюється в багато разів при зниженні тиску після обробки; все це разом сприяє покращенню умов припливу нафти в свердловину і значно полегшує її освоєння.
Багатократні обробки полягають у тому, що привибійну зону свердловини обробляють декілька разів з інтервалами між обробками в 5-10 діб з метою виведення свердловини на максимальну продуктивність за короткий час.
Поінтервальні (ступінчасті) обробки – послідовні обробки декількох інтервалів пласта значної товщини проводяться для того, щоб повністю охопити пласт або окремі його продуктивні пропластки. Після обробки першого інтервалу і короткочасної його експлуатації, примусово-направленим способом діють на наступний інтервал або пропласток тощо, поки повністю не буде охоплена вся товщина пласта або всі його пропластки.
Поінтервальні обробки застосовують у нафтових, газових та нагнітальних свердловинах з відкритим вибоєм, а також у свердловинах, закріплених обсадною колоною. Проводити їх доцільно в свердловинах після виходу їх із буріння або в початковий період експлуатації.
Обробки, які проводяться через гідромоніторні насадки (сопла). В цьому випадку розчинна дія активної кислоти і механічна руйнуюча дія струменя великого напору сприяють: очищенню стінок свердловини від цементної та глинистої кірок; руйнуванню і видаленню щільних вибійних піщаних корків струменями рідини, направленими в корок; інтенсивному руйнуванню порід із створенням каналів розчинення в заданому інтервалі пласта для наступного направленого гідравлічного розриву пласта.
При таких обробках необхідно забезпечувати максимально можливу для даного діаметра сопла швидкість вихідного струменя.
Термохімічні обробки – обробки свердловин гарячою соляною кислотою, нагрівання якої відбувається за рахунок теплового ефекту екзотермічної реакції соляної кислоти з магнієм або деякими його сплавами в спеціальному реакційному наконечникові, який спускається на НКТ в межі інтервалу, наміченого під обробку. Такі обробки застосовують для очищення привибійної зони свердловин від асфальто-смолистих, парафінових та інших матеріалів.
Термокислотні обробки – комбінований процес, у першій фазі якого проводиться термохімічна обробка, у другій (без перерви в часі після термохімічної) – звичайна (проста) солянокислотна обробка. Термохімічну обробку найдоцільніше застосовувати в свердловинах при температурі вибою не більше 40°С.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 239 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |