Читайте также:
|
| Дисципліни | Знати | Вміти |
| 1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни. | ||
| Нормальна анатомія Гістологія. | Анатомічну будову серцево-судинної системи та органів дихання. Морфологію органів дихання. | Визначати на рентгенограмах, КТ-томограмах, МР-томограмах органів грудної порожнини елементи кістяка, органи середостіння, легені. Визначати прояви морфологічних змін при променевому дослідженні серцево-судинної системи. Визначати прояви морфологічних змін при променевому дослідженні органів дихання. |
| Біологія. | а) Загальні відомості про вплив іонізуючого випромінювання на організм людини. б) Мутагенну дію іонізуючого випромінювання. | Розраховувати променеве навантаження при проведенні рентгенологічного або радіонуклідного дослідження органів грудної порожнини. Розраховувати активність РФП, який вводиться при радіонуклідному дослідженні серцево-судинної системи. |
| Нормальна фізіологія. Патологічна анатомія. | Знати фізіологічні особливості діяльності серцево-судинної системи та органів дихання за нормальних умов (у віковому аспекті). Знати патоморфологічний субстрат захворювань органів грудної порожнини: легень та органів середостіння. | Визначати статеві, вікові та індивідуальні особливості будови та функції серцево-судинної системи та органів дихання та їх регуляцію. Робити висновок про їх фізіологічний стан. Визначати променеві прояви патоморфологічних змін при захворюванні органів дихання. Визначати променеві прояви патоморфологічних змін при захворюванні ССС. |
| Патологічна фізіологія. | Знати патологічну фізіологію органів грудної порожнини: легень та органів середостіння. | Інтерпретувати зміни гемодінамики при захворюваннях серцево-судинної системи та органів дихання. |
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
1. Знати методи променевого дослідження органів грудної порожнини – їх переваги та недоліки.
2. Знати показання та протипоказання до того чи іншого променевого методу дослідження органів грудної порожнини.
3. Знати топографічну анатомію органів грудної порожнини людини відповідно до специфіки запроваджуваних методів променевої діагностики.
4. Вміти схематично зобразити та сегментарну часткову будову легень в прямій та бокових проекціях.
5. Знати рентгенологічні та рентгенофункціональні методики дослідження органів дихання.
6. Вміти схематично зобразити поділ легень на поля та зони.
7. Вміти схематично зобразити зміни легеневого рисунку.
8. Вміти схематично зобразити ступені закупорювання бронхів. Причини, рентгенологічна картина.
9. Вміти схематично зобразити варіанти нормального положення серця в грудної порожнині.
10. Вміти схематично зобразити дуги, які утворюють праву та ліву границі середостіння.
11. Вміти схематично зобразити патологічні конфігурації серця.
12. Знати особливості гемодінамики при різних вадах серця.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
| Термін | Визначення |
| 1. Рентгенологічні методи дослідження органів грудної порожнини. Рентгеноскопія. Рентгенографія. Електрорентгенографія. Флюорографія. Лінійна томографія. Комп’ютерна томографія Бронхографія. Ангіопульмонографія. Плевмоперитонеографія. Фістулографія. Рентгенологічна методика з пробою Вальсальви. Рентгенологічна методика з пробою Мюллера. Рентгенокімографія. 2. Комп’ютерна томографія органів грудної порожнини. 3. Радіонуклідний метод дослідження органів дихання. Радіофармацевтичний препарат (РФП). Властивості радіонуклідів, які використовуються для дослідження вентиляції легень: 133Xe,81mКr. Властивості радіонуклідів, які використовуються для перфузійної сцинтиграфії легень: 99mТс часток альбуміну (макроагрегати-МАА), 81mКr. А. Аерозольна сцинтиграфія легень Б. Радіопульмонографія В. Перфузійна сцинтиграфія легень 4. Магнітно-резонансна томографія органів дихання. 5. Ультразвукове дослідження органів дихання. 6. Часткова та сегментарна будова легень. | А.Рентгеноскопія – це функціональне рентгенологічне дослідження, де приймачем рентгенівського випромінювання є флюоресцируючий екран, на якому ми отримуємо зображення органів грудної порожнини. Рентгенографія - приймачем рентгенівського випромінювання є рентгенівська плівка, яка знаходиться в касеті. Рентгенографія органів дихання буває оглядова та прицільна. Виконується у прямій та бокових проекціях. Електрорентгенографія - в якості приймача рентгенівського випромінювання використовують селенову пластину, яка перед експонуванням заряджається на спеціальних апаратах. Зображення з пластини переноситься на звичайний папір. Флюорографія – метод рентгенологічного дослідження, який засновано на фотографуванні зображення з флуоресцентного рентгенологічного екрану на фотоплівку 110х110мм, 100х100мм чи 70х70мм. Лінійна томографія (от tomos- відрізок) - метод пошарового дослідження Комп’ютерна томографія – це пошарове дослідження, засноване на комп’ютерній реконструкції зображення, яке отримується завдяки кругового сканування об’єкту вузьким пучком рентгенівського випромінювання. Б. Бронхографія: М етод дослідження морфологічних і функціональних властивостей бронхіального дерева за допомогою контрастних речовин. Ангіопульмонографія: дослідження патології судин малого кола кровообігу (аномалії розвитку артерій і вен, тромбоемболії відгалужень легеневої артерії та ін.) після введення в них рентгеноконтрастної речовини. Розрізняють ангіопульмонографію загальну (коли заповнюються судини всієї легені) та вибіркову-селективну (коли заповнюються судини окремих долей та сегментів). Плевмоперитонеографія: в иконується для з’ясування топографічного розташування патологічної тіні, яка випинається в грудну порожнину, але може відноситься до діафрагми чи органів черевної порожнини. Для цього в черевну порожнину через прокол стінки живота вводять 1000-2000см3 газу. Фістулографія: Застосовується при плевроторакальних та бронхоплевроторакальних свищах. Контрастну речовину (йодліпол, сергозин в розчині), підігріту до температури тіла, вводять за допомогою шприца під контролем рентгенівського екрану. В. Проба Вальсальви. - після глибокого вдиху досліджуваний закриває ніс та рот і намагається зробити видих при замкнутій голосовій щілині (натужується). При цьому підвищується тиск повітря у верхніх шляхах і внутрішньогрудний тиск, що зумовлює зменшення приливу крові до серця і частоти пульсу. Водночас збільшується прозорість легеневих полів, яка стає більша, ніж при вдиху. Проба Мюллера - полягає в намаганні досліджуваного зробити глибокий вдих при закритій голосовій щілині та ніздрях. Це зменшує внутрішньогрудний тиск внаслідок розширення грудної клітини й зміщення діафрагми донизу та збільшення кровонаповнення легень. Повітря в легені не надходить, а це викликає зниження прозорості легеневих полів, ніж під час видиху. Рентгенокімографя - між тілом пацієнта та рентгенівською плівкою розміщують пластинчаті грати з свинцю з вузькими щілинами між ними. Свинець сильно затримує випромінювання, тому воно влучає на плівку лише через щілини між пластинами. 2. Комп’ютерна томографія – це пошарове дослідження, засноване на комп’ютерній реконструкції зображення, яке отримується завдяки кругового сканування об’єкту вузьким пучком рентгенівського випромінювання. Завдяки більшій розрішуючій здатності, РКТ значно потіснила лінійну томографію. 3. Це засіб дослідження функціонального та морфологічного стану органів дихання за допомогою радіонуклідів та мічених ними індикаторів. Дозволяє оцінити легечневу вентиляцію, стан зовнішнього дихання, бронхіальну проходимість, анатомо-фізіологічні порушення в малому колі кровообігу. 1. 2. Це дозволене для введення людині з діагностичною метою хімічне з’єднання, в молекулі якого є радіонуклід. Він повинен володіти спектром випромінювання визначеної енергії, обумовлювати мінімальне променеве навантаження та відображати стан досліджує мого органу. 133Xe: Т ½ = 5,3 діб, енергія γ-квантів=80 кєВ, доза, яка вводиться – 37 МБк/л, поглинута доза – 3 мЗв/МБк (з розрахунку продовження дихання 5 хв.). 81mКr: Т ½ = 13 с, енергія γ-квантів=190 кєВ, доза, яка вводиться – 370 МБк/л, поглинута доза – 0,09 мЗв/МБк. 99mTc –МАА: Т ½ = 6 год., енергія γ-квантів=140 кєВ, доза, яка вводиться – 1 МБк/кг, поглинута доза – 1,2 мЗв/МБк. А. Інша назва - бронхосцинтиграфія. Визначення локалізації, характеру та розповсюдженості вентиляційних порушень легень і бронхіальної обструкції. РФП вводяться інгаляційним засобом в вигляді аерозолю. Б. Дозволяє вивчити вентиляційну функцію і капілярний кровообіг в легенях при різній патології. Параметри базуються на визначенні кількості 133Хе, який поступає в легені з спірографу та розрахунку рівня радіоактивності над легенями при його в/в введені активністю 111-148 МБк. В. Пульмоносцинтиграфія. Проводиться з метою дослідження капілярного кровообігу легень шляхом в/в введення макро- та мікроагрегатів альбуміну сироватки людини з розміром частиць більше 10 ма, помічених 131I, 113 In або 99мТс з активністю 7,4-9,2 МБк та наступною регістрацією зображення легень за помощью сцинтилляционной g-камеры или сканнера. Исследование проводят полипозиционно: в передне-задней и задне-передней проекциях. В качестве «зон интереса» при обработке информации выбирают верхний, средний и нижний отделы каждого легкого. 4. МРТ роздивляється, як альтернатива РКТ при дослідженні бронхолегеневої системи. Перевагами її є: можливість виділення шарів в різних площинах (аксіальній, сагітальній, фронтальній), чітка диференціація судинних та тканинних структур, виявлення рідини, можливість уточнення властивостей пухлин в процесі контрастного посилення (частіше з’єднання гадолінія - Gd-DTPA), наявність проростання їх в судини, сміжні органи, відсутність променевого навантаження на пацієнта. 5.УЗД легень має велике значення при дослідженні серця та крупних судин грудної порожнини, але дозволяє оцінити стан плеври та верхнього шару легені. В правої легені 3 а в лівій 2 частки. Сегментарна будова легень: 1-верхівковий; 2-задній; 3-передній; 4-наружний (в правому) та верхній язиковий (в лівому); 5-внутрішній (в правому) та нижній язиковий (в лівому); 6-верхній нижньої долі; 7-нижнєвнутрішній (серцевий); 8-нижньопередній; 9-нижньонаружний; 10-нижньозадній. |
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Методи променевої діагностики дослідження органів дихання.
2. Нормальна грудна порожнина в рентгенівському зображенні. Часткова будова легень.
3. Легеневий рисунок, його субстрат. Зміни легеневого рисунку.
4. Корені легень: анатомічний субстрат та рентгенологічна картина. Патологічні зміни коренів.
5. Ступені закупорювання бронхів, причини, рентгенологічна картина.
6. Методи променевої діагностики дослідження серця та великих судин.
7. Нормальна рентгенологічна анатомія серця та великих судин. Дуги серця в прямій передній проекції.
8. Показання до комп’ютерної томографії органів грудної порожнини.
9. Показання до магнітно-резонансної томографії (МРТ) органів грудної порожнини.
10. Особливості зображення легень на МРТ.
11. Особливості зображення ССС на МРТ.
12. Показання до радіонуклідного дослідження органів дихання.
13. Показання до радіонуклідного дослідження ССС.
14. Показання до МРТ дослідження органів дихання.
15. Показання до МРТ дослідження ССС.
16. Показання до УЗД серцево-судинної системи.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1. Навчитись відрізняти рентегнологічне зображення органів грудної порожнини в нормі і при патології.
2. Вміти оцінювати якість рентгенологічного знімку.
3. Навчитись відрізняти КТ зображення легень в нормі і при патології.
4. Навчитись відрізняти МРТ зображення легень в нормі і при патології.
5. Навчитись відрізняти сцинтиграфічне зображення легень в нормі і при патології.
6. Студенти на кожному занятті протігом 5 хвилин вирішують тестові завдання, а при описуванні променевих зображень вирішують ситуаційні задачі.
7. Написання та розбор історії хвороби.
РОЗДІЛ
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 48 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |