Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Групування витрат за економічними елементами

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються витрати на:

1) сировину й матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;

2) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які використані в операційній діяльності підприємства;

3) придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергію всіх видів, що спожиті в операційній діяльності підприємства. Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію та передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються до відповідних елементів витрат;

4) тару й тарні матеріали, що використані в операційній діяльності підприємства;

5) будівельні матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;

6) запасні частини, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;

7) інші матеріальні витрати, які відображають вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру;

8) витрати на малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, в операційній діяльності підприємства.

При визначенні витрат на сировину і матеріали необхідно враховувати, що при відпуску матеріальних цінностей у виробництво оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці матеріальних цінностей;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО);

• нормативних затрат.

Підприємство самостійно вибирає метод оцінки матеріальних цінностей при їх відпуску у виробництво.

При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

Матеріальні цінності, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також матеріали, які не замінюють одне одного, оцінюються за методом ідентифікованої собівартості. Цей метод передбачає ведення обліку фактичної собівартості по кожній конкретній одиниці матеріальних цінностей.

Але можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причини різноманітності номенклатури і великої кількості однакових матеріальних цінностей.

Оцінка за методом середньозваженої собівартості проводиться по кожній одиниці матеріальних цінностей діленням сумарної вартості залишку таких матеріалів на початок звітного місяця і вартості матеріальних цінностей, які надійшли у звітному місяці, на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці.

Оцінка за методом собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО) базується на припущенні, що матеріальні цінності використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто матеріали, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження матеріалів.

Оцінка за методом собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО) базується на припущенні, що матеріальні цінності використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто матеріальні цінності, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження матеріалів.

Оцінка за методом нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством, з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Можна застосовувати фактичний рівень виробництва, якщо він наближається до нормальної потужності.

Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми витрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Оцінка матеріалів за нормативною собівартістю здійснюється у разі стабільності цін на ці матеріали.

Цей метод найбільш застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які здійснюють масове і серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів.

Метод нормативних затрат сприяє використанню досягнень науково-технічного прогресу, впровадженню прогресивних норм витрат, здійсненню діючого контролю за рівнем витрат на виробництво, виявленню резервів зниження собівартості продукції, оперативному керівництву виробництвом.

Слід зазначити, що при застосуванні методу нормативних затрат можуть виникнути наднормативні витрати. В такому випадку згідно з нормами П(С)БО 16 їх треба списувати не на виробничу собівартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), а на собівартість реалізованої продукції.

Потреба у виробничих запасах визначається за наступними розрахунками:

ВЗН = ПОН х НВН, (1)

ВЗВ = ПОН х НВН х Ц, (2)

ВЗН = ПОВ х НВВ / Ц, (3)

ВЗВ = ПОВ х НВВ, (4)

де ВЗН і ВЗВ – потреба у виробничих запасах відповідно в натуральному і вартісному виразі;

ПОН і ПОВ – планові обсяги господарської діяльності відповідно у натуральному і вартісному виразі;

НВН і НВВ – норми витрат виробничих запасів на виробництво одиниці обсягів господарської діяльності відповідно у натуральному і вартісному виразі;

Ц – ціна за натуральну одиницю виробничих запасів, грн. коп.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються:

• заробітна плата за окладами й тарифами;

• надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;

• премії та заохочення;

• матеріальна допомога;

• компенсаційні виплати;

• оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;

• інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються:

• відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;

• відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

• відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиняють втрату працездатності (далі – страхування від нещасних випадків);

• відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

• відрахування на інші соціальні заходи.

До елементу «Амортизація» входять сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

До елемента «Інші операційні витрати» належать:

• витрати на відрядження фізичних осіб;

• витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;

• витрати щодо сплати за участь у семінарах;

• витрати на проведення аудиту;

• витрати на транспортне обслуговування;

• витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, що видані для ведення господарської діяльності;

• витрати на охорону праці;

• витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;

• витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ;

• витрати зі страхування ризиків;

• податки, збори та інші обов'язкові платежі;

• витрати на оприлюднення річного звіту;

• інші витрати.

При розрахунку планових (нормативних) витрат підприємства за окремими їх елементами застосовують такі формули:

1) Матеріальні витрати (МВ):

МВ = НПО х ННВ х ОЦ, (5)

МВ = НПО х НВ, (6)

МВ = ВПО х НВВ, (7)

де НПО і ВПО – плановий обсяг господарської діяльності відповідно в натуральному (кількість продукції, робіт, послуг) та вартісному виразі;

ННВ, НВВ і НВН – норма витрат сировини і матеріалів відповідно у натуральному виразі на натуральну одиницю продукції, вартісному виразі на вартісну одиницю продукції, та вартісному виразі на натуральну одиницю;

ОЦ – облікова ціна натуральної одиниці сировини і матеріалів, грн. коп.

2) Витрати на оплату праці (ВОП):

ВОП = НПО х ЗП х РПО, (8)

ВОП = НПО х РОП, (9)

ВОП = ВПО х РОД, (10)

де ЗП – затрати праці на одиницю продукції (робіт, послуг), господарську операцію, люд.-год.;

РПО – розцінка оплати праці за одиницю затрат праці, грн. коп.;

РОП – розцінка оплати праці за одиницю продукції (робіт, послуг), грн. коп.;

РОД – розцінка оплати праці за одиницю обсягу господарської діяльності у вартісному виразі, грн. коп.

Витрати на соціальні заходи (ВСЗ):

ВСЗ = БН х СТ, (11)

ВСЗ = ВПО х СО, (12)

де БН – база для нарахування витрат на соціальні заходи;

СТ – ставка платежів на одиницю бази для нарахування витрат на соціальні заходи, грн. коп.;

СО – ставка платежів на соціальні заходи на одиницю обсягів господарської діяльності у вартісному виразі.

Амортизація (А):

А = ВОЗ х НАВ / 100, (13)

А = НПО х НАП, (14)

А = ВПО х НВА, (15)

де ВОЗ – вартість основних засобів (необоротних активів), які планують використовувати при здійсненні господарської діяльності, грн.;

НАВ – норма амортизації основних засобів до їх вартості, %;

НАП – норма амортизації основних засобів на одиницю виготовленої продукції в натуральному виразі, грн. коп.;

НВА – норма амортизації основних засобів на одиницю виготовленої продукції у вартісному виразі, грн. коп.

1.2 Витрати виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Витрати на виробництво продукції у вартісному виразі формують її виробничу собівартість. Цей показник є одним із найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, у якому відображається зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний прогрес.

Виробнича собівартість ˗ це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконані роботи та надані послуги.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) входять:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат входить вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовлюваної продукції, що виробляється, і які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат входять всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових поїв, амортизація тощо.

До складу загальновиробничих витрат входять виробничі накладні витрати на організацію виробництва й управління структурними підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію устаткування загальновиробничого призначення.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:

• сировина та матеріали;

• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

• паливо й енергія на технологічні цілі;

• зворотні відходи (вираховуються);

• основна заробітна плата;

• додаткова заробітна плата;

• відрахування на соціальні заходи;

• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• втрати від браку;

• інші виробничі витрати;

• попутна продукція (вираховується).

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

Загальну суму витрат за економічними елементами визначають за формулою:

С_п = В_м + В_зп + В_сп + А + В_ін , (16)

де С_п— повна собівартість;

В_м — витрати на сировину і матеріали;

В_зп — витрати на заробітну плату;

В_сп — відрахування на соціальні потреби;

А — амортизація;

В_ін — інші операційні витрати.