Читайте также:
|
Розвиваючи ідеї Шлейєрмахера, видатний німецький філософ, один із засновників так званої «Філософії життя», Вільгельм Дільтей (1833 - 1911) розробив проблеми Філософської гермемневтики. Своє завдання філософ бачив у тому, щоб допомогти сучасному читачеві адекватно зрозуміти викладені на папері думки філософів минулого. Дільтей доводить, що тільки при інтерпретації тексту з урахуванням філософської позиції автора, його психології, контексту соціально-культурних умов створення твору, читач не спотворить розуміння думок твору. При цьому філософ велике значення надавав іманентного - психологічному - проникненню в сутність того чи іншого тексту, інтуїтивного розуміння викладених у філософському творінні істин.
Проблеми герменевтики розвивалися потім в творчості таких видатних і різних філософів, як Х.-Г.Гадамер, П. Рікер, Г. Кун, О. Апель, Е. Коррет, всесвітньовідомими мовознавцями, як-то: І. О. Бодуен де Куртене, Ф. Ф. Фортунатов, М. Марр, Л. Блумфільд, Клода Леві-Строса (Levi Strauss), Е. Сепіра і Бенжамін Лі Уорф (Whorf, 1897-1941) (концепція Сепіра-Уорфа), Ноам Хомський (Noham Chomsky), Віттгенштейна і багато інших.
Особливо слід сказати про вклад у розробку проблем гносеологічного значення і ролі мови українського мовознавця і філософа А.А. Потебні (1835-1891). Відповідно до його концепції, дослідження мови відкриває єдині принципи усвідомлення людиною об'єктивного світу в самій мові, психіці, мисленні і художній творчості. Мислення еволюціонує в тісному зв'язку з мовою за певними семантичним закономірностям. Найважливіші з них - знакові заміщення, що проявляються як у слові («внутрішня форма слова»), так і в семантико-синтаксичних трансформаціях пропозиції («замінах частин мови»).
Цілий ряд основоположних ідей герменевтики були розвинені М. Гайдеггером, німецьким професором, в'язнем Моабіта Едуардом Шпрангером (Spranger, 1882 - 1951) Конрадом Ланцем та іншими філософами, мовознавцями та антропологами. У результаті сучасна герменевтика включила в себе ряд гносеологічних проблем, таких як співвідношення мови і сенсу, проблеми розуміння і значення, спілкування і розуміння. У цілому, герменевтика пред'явила підвищені вимоги до словесного вираження і розуміння філософських думок. Правда, не слід думати, як це трапляється серед представників філософської герменевтики, всю суть гносеологічних проблем зводити до мовного виразу, розуміння і тлумачення світоглядних проблем.
Герменевтика зіграла важливу роль в проблемі адекватного вивчення, розуміння і засвоєння багатства філософської спадщини. Відомо, що ця спадщина вивчається в третьому чи навіть у четвертому переказі: 1. Великий філософ виклав своє вчення. - 2. Його найближчі слухачі та учні «вірнопідано» переказали свого патрона. - 3. Вчені прочитали Філософа, вивчили перекази його учнів, однодумців і написали монографії про вчення Філософа - 4. Професори й доценти на підставі монографій написали підручники та лекції про вчення Філософа. А що вже у викладі викладачів доходить до студентів - це важко собі уявити. Для засвоєння філософії майбутнім філософам треба самими читати оригінальні твори великих філософів.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 37 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |