Читайте также:
|
Направленість духовного життя суспільства, його змістовність залежить від сформованої суспільної свідомості. Щоб усвідомити сутність цієї категорії необхідно звернутися до особливостей її формування.
Проблема походження суспільної свідомості у філософії залишається відкритою. Теологія пояснює виникнення суспільної свідомості її зверненням до Бога, Г. Гегель творцем вважає абсолютний дух, матеріалістична філософія вважає, що свідомість – це відображення впливу зовнішнього світу на людину. Але, незалежно від походження, суспільна свідомість охоплює усі сфери духовного життя людини.
Суспільна свідомість відтворюється в поняттях, судженнях, гіпотезах. І цей факт не заперечує жоден з підходів: у теології одержує форму розуміння світу через пізнання Бога; у філософії Гегеля – освоєння світу через самопізнання абсолютної ідеї, в марксизмі – усвідомлення буття на основі його відображення в процесі мислення.
Отже, суспільна свідомість знаходиться в прямій єдності із матеріальним виробництвом і буттям людей, але у філософії по-різному визначається роль матеріальної сфери у свідомості. Марксистська теорія стверджувала, що “суспільне буття визначає суспільну свідомість”: суспільні групи, індивіди активізуються у громадському житті, прагнуть певної ідеології, світоглядних знань лише в певних матеріальних умовах (в умовах економічної кризи, зубожіння населення наприклад), які можуть їх або стимулювати до поглиблення власних знань, суспільної активності або до зниження цієї активності, породження суспільної апатії.
В сучасній філософії значна увага надається первинності суспільної свідомості, яка стимулює матеріальне виробництво.
Варто розділяти суспільну та індивідуальну свідомість. Суспільна свідомість відображає основні знання, переконання ідейні принципи, які є визначальними для великої соціальної групи: класу, нації, об‘єднання громадян певного регіону чи держави.
Індивідуальна свідомість може не співпадати із суспільною. Вона більш конкретна, багатогранніша, пов‘язана із власними потребами індивіда. Буденна та теоретична свідомість – це два її основних рівні, кожен з яких має свої переваги та недоліки.
Буденна свідомість розвивається на основі повсякденного досвіду, тому швидше засвоюється і перетворюється в переконання. Те, що вона основується на практичному досвіді сприяє формуванню істинних знань, швидше об‘єднує окремі особистості в мікрогрупи, здатні до практичних дій. Разом з тим вона досить обмежена, не забезпечує формування чіткої системи знань, перспективних цілей.
Теоретична свідомість виступає у вигляді певної системи поглядів, спирається на наукові знання, сприяє пізнанню глибинних процесів у розвитку суспільства, об‘єднує індивідів у великі соціальні групи, здатні вплинути на соціально-політичні, економічні, культурні процеси як в середині держави так і за її межами.
Структура суспільної свідомості включає теоретичні знання, суспільну психологію та ідеологію.
Теоретичні знання – це об‘єктивна істина, основа світогляду людини, яка у структурі суспільної свідомості є комплексною тому, що включає знання різних наукових галузей, віддаючи перевагу гуманітарному циклу. Це об‘єктивне, зважене та осмислене розуміння дійсності.
Суспільна психологія – це сукупність поглядів, почуттів, емоцій, настроїв, традицій, звичаїв, що виникають у людей під впливом умов їх життєдіяльності, історичного досвіду, етнонаціональних традицій. Почуття в суспільній психології передують розуму. Пристрасні переживання (задоволення, незадоволення, страх, гнів, радість, здивування, любов, сором) підмінюють раціонально обгрунтовані доводи здорового глузду чи науки. Висока емоційна напруга, що пронизує суспільну психологію, робить її безпосереднім чинником, мотивом поведінки і діяльності людини.
Ідеологія – це вищий науково-теоретичний рівень духовних цінностей. Суспільні ідеї виробляються мислителями, інтелектуалами або ж спеціальними відомствами. Ідеологія є засобом цілеспрямованих впливів певних соціальних сил на громадян, це певна програма соціальної діяльності. Тому ідеологія подається у вигляді, закликів, програм, гасел стереотипних догматів.
Ідеологію часто називають ілюзійною свідомістю, бо вона має справу не з дійсністю, а з її відображенням, вона захищає інтереси певного суб‘єкта, використовуючи не реальність, а придуману мету, прагнення.
Найбільш ефективною формую відображення загальних ідей є релігія. Інші форми ідеології – це політичні (консервативна, ліберальна, соціалістична, фашистська та ін..); культурологічні(модерн, постмодерн), соціально-побутові(скватери, панки та ін.) формують концепцію окремої сторони життєдіяльності соціуму, можуть співіснувати і впливати одна на одну.
Специфічним проявом суспільної свідомості є масова свідомість. Це стихійне утворення, яке вбирає і елементи ідеології, і психологічної та побутової свідомості. Масова свідомість основується на стихійній силі та стимулах. Велику роль відіграють масові уявлення про: соціальний престиж; соціальну моду; життєвий успіх; розподіл соціальних ролей.
Наявність у масової свідомості теоретико-ідеологічних елементів, їх питома вага залежить від історичних обставин і ступені розвитку мас як соціального суб‘єкта. Стан масової свідомості виражає громадська думка, настрої і дії мас. Вона формується під дією багатьох факторів: в результаті впливу умов життя, подій і процесів, що відбуваються у суспільстві, впливу ідеології, яка нав‘язується.
Тому у формуванні масової свідомості важливе значення посідають засоби масової інформації, різні галузі мистецтва, доступні широким масам населення: шоу-програми, конкурси, навіть спорт. Масова свідомість активно діє на різні сторони життя суспільства.
У своїй сукупності складові частини суспільної свідомості дають картину духовного життя суспільства, яке можна характеризувати за такими типами:
а) активний стан (більшість суспільства бажає включитися у виконання певних соціальних програм);
б) акцентований стан (масовий патріотизм або військова агресивність);
в) пасивний стан (суспільна апатія або скепсис);
г) збалансований стан (передбачує наявність моментів усіх можливих станів).
Підсумовуючи сутнісну характеристику суспільної свідомості, її структуру та типи варто узагальнити її значення через розкриття функцій:
- пізнавальна, яка проявляється у рості світогляду широких мас населення;
- прогностична формує уявлення про майбутнє, цю функцію виконують утопічна свідомість, ідеологія, філософія, наука, але вони - по різному впливають на поведінку людини (відкривають людині майбутнє чи задурманюють свідомість ілюзіями);
- комунікативна забезпечує зв‘язок людей у процесі їх взаємодії, сприяє передачі інформації;
- ціннісна орієнтація та регуляція поведінки, що проявляється у визначенні основних життєвих цілей та особливостей поведінки;
- інтегративно-мобілізуюча сприяє об‘єднанню людей навколо певної мети;
- виховна формує певну життєву позицію.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |