Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття про робочу зону та повітря робочої зони

Читайте также:
  1. I. Визначення поняття орнамент.
  2. Автономія: поняття та види. Автономія в Україні.
  3. Буття і існування. Поняття реальність
  4. В. Поняття герменевтичного досвіду як горизонту розуміння
  5. Визначення коефіцієнта тепловіддачі горизонтальної циліндричної труби при вільному русі повітря
  6. Визначення поняття «організаційно-правова форма господарювання» та коротка характеристика основних груп підприємств виділених за критерієм організаційно-правової форми власності.
  7. Визначення швидкості руху повітря
  8. Визначте поняття
  9. Виробничий процес: поняття, структурні складові та класифікаційні ознаки
  10. Вихідні поняття

Інструкція

(для студентів)

до проведення практичного заняття з основ охорони праці та охорони праці в галузі

Спеціальність: 5.12010101 «Лікувальна справа»,

5.12010102 «Сестринська справа»,

5.12010103 «Медико-профілактична справа»,

5.12010105 «Акушерська справа»

Тема: «Визначення повітрообміну при загальнообмінній вентиляції. Оцінка впливу параметрів мікроклімату робочої зони на фізіологічний стан працівників».

Оснащення: психрометр аспіраційний, гігрометр, анемометр, кататермометр, секундомір; роздатковий матеріал, алгоритми, інструкції.

І. Конкретні цілі:

Знати:

  1. Поняття про робочу зону та повітря робочої зони.
  2. Поняття про вентиляцію та її види.
  3. Організацію повітрообміну в приміщеннях.
  4. Методику визначення повітрообміну при загальнообмінній вентиляції.
  5. Нормування та контроль параметрів мікроклімату робочої зони.
  6. Основні засоби та заходи нормалізації параметрів мікроклімату.
  7. Порядок роботи з аспіраційним психрометром та анемометром.

Вміти:

  1. Визначати повітрообмін в робочій зоні при загальнообмінній вентиляції.
  2. Працювати з аспіраційним психрометром.
  3. Працювати з анемометром.
  4. Оформлювати відповідну документацію.

ІІ. План проведення заняття.

1. Співбесіда по темі заняття.

2. Організація повітрообміну в приміщеннях.

3. Визначення повітрообміну при загальнообмінній вентиляції.

4. Ознайомлення з апаратурою для вимірювання параметрів мікроклімату.

5. Вимірювання параметрів мікроклімату.

6. Оформлення відповідної документації.

Література:

1. В.Ц. Жидецький, «Основи охорони праці», ст. 90 – 111.

2. Д.В. Зеркалов, «Охорона праці в галузі», ст. 315 – 318.

3. В.С. Тарасюк, «Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності», ст.. 283-310.

 

Викладач: Дєєв В.В.

Поняття про робочу зону та повітря робочої зони

Робоча зона – простір, у якому розташовані робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працюючих.

Серед параметрів навколишнього середовища найважливішу роль відіграє повітря робочої зони – це основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини у всіх сферах її перебування.

Одиниця об’єму чистого повітря містить у собі такі компоненти: азот (78,08%), кисень (20,94%), вуглекислий газ (0,04%), аргон та інші інертні гази (0,94%), водяну пару. При такому складі повітря організм людини перебуває у нормальному фізіологічному стані.

У виробничому середовищі де перебувають люди вміст кисню має становити не менше як 20% за об’ємом. При вмісті кисню 12-15% неможливо виконувати фізичну працю, дуже скоро настає явище ядухи, а за 9% настає запаморочення і смерть від кисневого голодування (аноксемія).

Гігієнічний стан виробничих приміщень оцінюється за вмістом вуглекислого газу в повітрі. Вміст вуглекислого газу в робочій зоні не повинен перевищувати 0,5% за об’ємом. Токсичну дію на організм людини вуглекислий газ чинить лише у великих концентраціях. При вмісті вуглекислого газу 10% і вище людина може знепритомніти, а при концентрації 20% людині загрожує смерть від ядухи внаслідок порушення окислювально-відновлюваних процесів і накопичення у крові вуглекислоти.

За деяких видів робіт в атмосферне повітря надходить дуже небезпечний для людини оксид вуглецю. В організмі оксид вуглецю поглинається гемоглобіном крові у 250-300 разів сильніше, ніж кисень. Унаслідок чого створюється стійка карбоксигемоглобінова сполука і частина крові перестає виконувати свої функції, що призводить до різкого кисневого голодування і настає смерть людини.

Допустимий вміст оксиду вуглецю у повітрі 20 мг/м , або 0,0016% від об’єму повітря, 0,01% оксиду вуглецю призводить до хронічного отруєння, а при 0,12% - до втрати свідомості, паралічу дихання і смерті.

Основною складовою повітря є азот. Він розчиняє кисень в атмосферному повітрі, знижує його токсичну дію на організм людини, бо дихання чистим киснем призводить до незворотних змін в організмі. В умовах підвищеного тиску азот поводиться як наркотична отрута, що проявляється збудженістю, сплутаністю думок, а іноді галюцинаціями і втратою свідомості.

При високих температурах азот має властивість частково окислюватись, внаслідок чого у повітря надходить оксид азоту. Його отруйна дія проявляється у набуханні легенів унаслідок опіку легеневої тканини. Гранично допустима концентрація діоксидів азоту становить 0,0001% або 5мг/м .

Хімічний склад повітря робочої зони не є постійним – він змінюється від надходження у виробниче середовище різних за хімічним складом газів. Залежно від їх концентрації це може зумовлювати негативні зміни у функціонуванні організму або його окремих систем.

Предметна діяльність людини спричиняє надходження у повітряне середовище виробничих приміщень пилу. Забруднення повітряного середовища пилом обумовлено невідповідністю між розвитком промислового виробництва та технічними засобами очистки його відходів.

Пил – це поняття, що визначає фізичний стан речовини, подрібненої на маленькі частки.

За походженням пил поділяється на два класи:

· органічний: рослинний (дерев’яний, бавовняний), тваринний (кістковий, вовняний), штучний (пластмасовий);

· неорганічний: мінеральний (кварцовий, силікатний), металевий (залізний, алюмінієвий).

Пил відноситься до аеродисперсних систем, а відтак має здатність перебувати у завислому стані. Ступінь дисперсності пилу визначає тривалість перебування його у повітрі та глибину проникнення у дихальні шляхи.

За дисперсністю пил буває:

· видимий >10мкм;

· мікроскопічний < 10-0,25мкм;

· ультрамікроскопічний <0,25мкм.

За способом утворення розрізняють аерозолі дезінтеграції і конденсації.

Аерозолі дезінтеграції утворюються під час подрібнення твердих речовин і складаються з пилинок великих розмірів.

Аерозолі конденсації утворюються з пари металів та їх сполук, які під час охолодження стають твердими частками, розміри яких значно менші ніж аерозолів дезінтеграції.

Дія пилу на організм людини залежить від його фізико-хімічних властивостей, тривалості впливу та концентрації. Дані про концентрацію пилу дають уяву про ступінь забруднення повітря і про ймовірність фіброгенної, подразнюючої і токсичної дії пилу на організм людини.

Найбільшу фіброгенну дію мають аерозолі дезінтеграції з розміром часток до 5мкм та аерозолі конденсації з частками меншими за 0,3-0,4мкм. Вони найглибше проникають і найдовше затримуються в альвеолах легенів.

Залежно від агресивності пилу можуть розвиватись специфічні (фібрози) і неспецифічні патологічні легеневі процеси (туберкульоз. рак).

Найпоширенішим серед всіх пневмоконіозів є силікоз, який розвивається тоді, коли людина вдихає пил кварцу, що містить кремній у вільному стані. При цьому захворюванні уражається весь організм, пригнічується функція нервової системи, відчуття смакового, слухового та шкіряного аналізаторів і т. ін.

Окрім вище описаного пил може призвести до розвитку професійних бронхітів, пневмоній, астматичних ринітів, бронхіальної астми, конюктивітів, ураження шкіри (дерміти).

Пил може виявляти чисто механічну дію – подразнювати слизові оболонки дихальних шляхів та очей, порушувати цілісність шкіри і створювати вхідні ворота для інфекційних збудників.

До колективних засобів захисту належить система вентиляції, що забезпечує розбавлення пилового аерозолю й видалення його за межі робочої зони.

Для профілактики пилових захворювань використовують індивідуальні засоби захисту – респіратори, спеціальні шоломи й скафандри з подачею до них чистого повітря, а також окуляри та спецодяг.

Медико-профілактичні заходи (попередні й періодичні медичні огляди працівників) мають велике значення у боротьбі з пиловою професійною патологією.

Певні види предметної діяльності, спричиняють надходження у повітряне середовище шкідливих речовин.

Шкідлива речовина – це речовина, яка унаслідок порушення вимог безпеки при контакті з організмом людини може призвести до захворювання або відхилення у стані здоров’я в процесі трудового стажу працюючого або у віддалені періоди життя сучасного й наступних поколінь.

Шкідливі речовини характеризуються різними фізичними властивостями:

· температурою кипіння;

· пружністю;

· летючістю і ін.

Ці властивості визначають їх поведінку в навколишньому середовищі та обумовлюють специфічні особливості організації відповідних умов праці, залежно від їх агрегатного стану (гази, пари, туману, диму).

Надходження шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень може бути періодичним або постійним.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяюься на чотири класи небезпеки:

· надзвичайно небезпечні (ГДК у повітрі становить до 0,1мг/м );

· високо небезпечні (ГДК у повітрі становить від 0,1 до 1,0 мг/м );

· помірно небезпечні(ГДК у повітрі від 1,1 до 10,0 мг/м );

· мало небезпечні (ГДК у повітрі понад 10 мг/м ).

В організм людини шкідливі речовини можуть потрапляти через:

· верхні дихальні шляхи;

· шлунково-кишковий тракт;

· контактним шляхом через шкіру.

Найнебезпечнішим є дихальний шлях бо отруйні речовини надходять у кров, минаючи печінковий бар’єр.

Токсичність шкідливих речовин зумовлена насамперед їх дисперсністю. Тому найбільшу небезпеку чинять речовини, що перебувають у паро- та газотуманоподібному стані. Висока подрібненість речовин збільшує їх питому поверхню, що прискорює розчинність і всмоктуваність в органах дихання. Так, металева ртуть у вигляді рідини нетоксична, але дуже небезпечна у пароподібному стані.

Залежно від хімічної будови шкідлива речовина, що потрапила до організму, може швидко виводитися або довго затримуватися у ньому.

Розчинність шкідливої речовини у рідинних середовищах організму визначає її токсичну дію на організм.

Небезпека отруєння шкідливою речовиною залежить від її концентрації у повітрі, а також часу контактування з нею. Чим вища концентрація і токсичність шкідливої речовини тим швидше виникає отруєння і тим сильніше виражена її симптоматика.

Навколишнє середовище може посилювати або послаблювати дію шкідливої речовини. За високої температури повітря небезпека отруєння підвищується тому що порушується терморегуляція, розширюються кровоносні судини, збільшуються спітнілість, прискорюється кровообіг і частота дихання. Тому отруєння влітку виникають значно частіше ніж узимку.

Висока вологість є також негативним чинником. За умов підвищеної вологості повітря посилюється токсичність таких речовин, як соляна кислота, фтористий водень та ін..

Токсичні речовини, що потрапили в організм, зазнають у ньому різних перетворень. Нітрати окислюються в нітрити, сульфіти – у сульфати, свинець, фтор та інші окислюються або відкладаються у вигляді нерозчинних сполук. Важкі метали мають здатність утворювати в організмі людини депо.

Токсичний ефект шкідливих речовин залежить від стану здоров’я людини та її індивідуальної чутливості до тих чи інших компонентів виробничого процесу. Тому особи, що мають певні захворювання, не допускаються до роботи в умовах якої можливі контакти з шкідливими речовинами.

Загальна кількість шкідливих речовин, що обертаються у виробничій діяльності, порівняно невелика – усього до ста сполук, але вони можуть створювати місцеву або загальну загрозу для організму людини.

Основні причини, що обумовлюють виникнення професійних інтоксикацій такі:

· перевищення ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

· відсутність ефективної вентиляції;

· неправильна організація умов праці;

· недосконале обладнання, відсутність планово-запобіжних ремонтів;

· відсутність заходів профілактики та відповідних ЗІЗ.

Унаслідок наведених причин можуть виникати гострі й хронічні професійні отруєння.

Причиною хронічних отруєнь є поступове накопичення токсичної речовини в організмі, а гострі виникають за короткий проміжок часу (не більше доби).

Заходи профілактики професійних отруєнь включають:

· заміну шкідливих речовин на нешкідливі або менш токсичні;

· дотримання правил виробничої санітарії;

· механізація та автоматизація виробничих процесів;

· санітарно-гігієнічна експертиза речовин та їх гігієнічна стандартизація;

· дистанційне управління, герметизація обладнання;

· обладнання ефективної природної та механічної вентиляції, систем кондиціонування повітря;

· використання автоматичної, контрольно-вимірювальної апаратури, що сигналізує про забруднення повітря;

· засоби захисту органів дихання, ізолюючі і фільтруючі протигази та інші ЗІЗ.

У профілактиці професійних отруєнь важливе значення має систематичний контроль за станом повітряного середовища і дотримання гігієнічних нормативів. Концентрацію шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень регламентують норми санітарного законодавства.




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 19 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Установка операционной системы Windows 7 | Установка openSUSE | What is the official language? | Складання системи сил | Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень | Визначення швидкості руху повітря | Психрометричний графік |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав