Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Рівні суспільної свідомості

 

Рівнями суспільної свідомості є буденно-практичний і теоретичний. Розділення суспільної свідомості на буденно-практичний і теоретичний рівні ґрунтується на протиставленні, з одного боку, життєво-практичного, несистематизованого і разом з тим ціліс-ного життєрозуміння, а з другого — того складу ідей, котрі під-далися творчій переробці й раціональній систематизації. Такий розподіл знаходить місце у всіх формах суспільної свідомості, причому відношення між цими рівнями не є однозначними.

Специфіка буденно-практичного та теоретичного рівнів суспільної свідомості не означає їх неповноцінності: навпаки, ці специфічні риси визначають сильні сторони кожного з рівнів, дозволяючи збагатити, конкретизувати істинність знань про об’єкт пізнання. Так, буденно-практична свідомість охоплює об’єкт ві-дображення, як правило, з неприхованої, зовнішньої сторони і, на відміну від теоретичної свідомості, володіє більш широким, цілі-сним і повним знанням про об’єкт.

Цілісність свідомості — один з головних показників її життєстійкості. Можна не володіти жодною з теоретичних або філософських систем і не відчувати психологічних незручностей, якщо буденно-практичній свідомості притаманна внутрішня безконфліктність і гармонійність. З іншо-го боку, навіть висококваліфікований фахівець з високим рівнем професійних знань у своїй галузі не може обійтися без цілісносинтетичних поглядів на світ. Інакше його свідомість буде відчу-вати дискомфорт. На теоретичному рівні в його сучасному розвитку синтетична цілісність може бути забезпеченою лише філософським світоглядом, що не принижує ролі несистематизованих знань. Крім того, буденно-практична свідомість ближче, ніж її теоретичні форми, до безпосередньої дійсності життя. Тому в ній повніше відображена специфіка ситуації разом з усіма її конкретними деталями.

Натомість теоретична свідомість є більш глибокою, обґрунтованою за змістом знань. Теоретичний рівень суспільної свідо-мості виходить за межі емпіричних умов буття людей і піднімається до рівня раціонально-систематизованого осмислення об’єктів пізнання. Він намагається охопити об’єкт відображення з середини, виявити саму суть явищ об’єктивної дійсності й виступає у вигляді систематизованих поглядів. Теоретична свідмість дає змогу розкрити закономірні тенденції функціонування та розвитку тих чи інших об’єктів пізнання, виявити найбільш суттєві риси природних, соціальних і духовних процесів.

Це зумовлює тісний діалектичний зв’язок між названими рівнями суспільної свідомості. Оскільки буденно-практичне знання є первинною формою розуміння суспільством соціального і природного світу, формою, котра має об’єктивну обумовленість у самій природі людини, то й теоретична свідомість ґрунтується на буденно-практичному рівні суспільної свідомості, постійно під-живлюючись новими проблемами, що виникають у межах буденно-практичної діяльності людей і потребують поглибленого ви-вчення. У свою чергу, буденно-практична свідомість безперервно еволюціонує, ускладнюється, оновлюється новими знаннями, на-буваючи внутрішньо динамічного характеру. Розвиток буденно-практичної свідомості здійснюється під впливом суперечливих процесів, що відбуваються в навколишньому середовищі. На сучасному рівні це зумовлюється включенням людини у складні за-гальноцивілізаційні й конкретно-суспільні процеси, що характеризуються пошуками шляхів розв’язання економічних, соціально-політичних, екологічних суперечностей локального і світового масштабу, актуалізацією процесу національної самоідентифікації, трансформацією і утвердженням нової системи ціннос-тей тощо. Проникнення елементів нового знання про світ у буденно-практичну свідомість веде до певної її теоретизації, що означає наявність впливу на неї теоретичної свідомості.

Буденна свідомість має також форми: житєво-емпіричної свідомості (складається в процесії пізнання) і суспільної психології (формується в ході оцінкового відображення дійсності).
Суспільна психологія – це сукупність почуттів, настроїв, емоцій, а також ілюзій, забобон, традицій, які формуються стихійно під впливом безпосередніх умов соціального життя людей на основі життєвого досвіду й особистих спостережень.
Не випадково суспільна психологія виступає духовним стимулом практичної діяльності людей. Вона формується також з урахуванням специфічних особливостей їх духовного розвитку, національних традицій, культурного рівня.
Теоретична свідомість включає в себе науку й ідеологію. На рівні теорії знання представлене у вигляді чіткої, ієрархічної системи принципів, законів, категорій, програм практичного перетворення реальності.

Наука відбиває світ у логічній формі, розкриваючи сутнісний бік речей, процесів, явищ.

Особливе місце на теоретичному рівні суспільної свідомості відводиться ідеології. Термін «ідеологія» багатозначний. По-перше, розрізняють широке і вузьке значення цього поняття. У широкому значенні під ідеологією розуміють теоретичне обґрунтування цілей і завдань довгострокового (стратегічного) характеру. Це може відноситься до будь-якого виду людської діяльності, що передбачає цілі, завдання і кінцеві результати.
Під ідеологією у вузькому значенні розуміють теоретичну і систематизовану свідомість, яка виражає інтереси певного класу чи великої соціальної групи. «Якщо фізичний світ підпорядкований законам руху, то світ духовний не менше підпорядкований закону інтересу». Оскільки ж інтерес завжди прагматично орієнтований, в ідеології велика питома вага цілепокладання, пов'язаного з розробкою програм діяльності. Головне в ідеології те, що вона вибірково відноситься до дійсності, переломлюючи її через призму відповідного інтересу.

Таким чином, ідеологія – це система поглядів, ідей, теорій, принципів, що відбивають суспільне буття через призму інтересів, ідеалів, цілей, соціальних груп, класів, націй, суспільства.

В.С.Барулін вважає основним вододілом, що дозволяє виявити якісну специфіку ідеології, її співвідношення з наукою, пізнанням у цілому. Якщо для наукового пізнання головним є відображення об'єктивних законів, об'єктивної істини при певному відволіканні від інтересів людей, то для ідеології, навпаки, саме цей інтерес, його вираження, реалізація є головним. Іншими словами, наука націлена на отримання об'єктивно-змістовного знання, і чим краще вона це робить, тим цінніше наука. Ідеологія ж орієнтована на глибше відображення і вираження суб'єктивного інтересу певної соціальної спільноти. І в цьому її основна цінність. Однак було б неправильно абсолютизувати цю відмінність і тим самим позбавляти ідеологію пізнавального моменту, а пізнання - ідеологічного.
Зіставляючи два названих рівні суспільної свідомості, необхідно простежити взаємовідношення ідеології і суспільної психології. Вони пов'язані, відповідно, відбиваючи раціональний і почуттєвий (емоційний) рівні суспільної свідомості. Ідеологія саме і покликана прояснити те, що смутно схоплено психологією, глибоко проникнути в сутність явищ. Крім того, якщо суспільна психологія формується стихійно, безпосередньо під «натиском» життєвих обставин, у яких знаходиться певна соціальна спільнота, то ідеологія виступає як продукт теоретичної діяльності «особливо уповноважених» осіб, які служать цій спільноті - професійно підготовлених теоретиків, ідеологів.

Якщо нещодавно роль ідеології в нашому суспільстві гіпертрофувалася, то в теперішній час вона явно недооцінюється. У зв'язку з цим важливо підкреслити, що для суспільства однаково згубно як підмінювати ідеологією всі інші форми суспільної свідомості, так і взагалі відмовитися від ідеології. У випадку, коли ідеологія як вищий рівень суспільної свідомості перестає нормально функціонувати, її місце займають нижчі шари свідомості: суспільна психологія, житєво-емпіричне знання, міфи, колективна і масова свідомість, які за своєю природою аморфні, поверхові, безсистемні. Все це веде до аномії (беззаконня) суспільства, його фрагментації. Таким чином, відмова від ідеології перешкоджає нормальному розвитку суспільства, консолідації зусиль людей на вирішення історично назрілих задач.
Необхідно звернути увагу на характеристику суспільної й індивідуальної свідомості і проблему їхнього взаємозв'язку. Відомо, що суспільна свідомість є продуктом діяльності людей і вона не існує поза і незалежно від індивідуальної свідомості. Індивідуальна свідомість людини – це її внутрішній духовний світ, що постійно збагачується, змінюється. Свідомість індивіда має суспільний характер, тому що на її розвиток, зміст і функціонування визначальний вплив роблять ті соціальні умови, у яких він живе. Разом з тим, свідомість окремої людини не ототожнюється ані зі свідомістю суспільства в цілому, ані навіть зі свідомістю тієї соціальної групи, до якого він належить.

Індивідуальна свідомість – це одинична свідомість, у якій в кожному окремому носії (суб'єкті) своєрідним чином переломлюються характеристики, загальні для свідомості даної епохи; особливості, що фіксують приналежність особистості до певної соціальної групи; і індивідуальні риси, обумовлені вихованням, здібностями й обставинами.

Важливе місце у структурі суспільної свідомості належить масовій свідомості. Масова свідомість є елементом суспільної свідомості, що пов’язаний з діяльністю особливого роду соціальної спільності — мас, і виступає як складний ідеолого-психологічний феномен, котрий містить у собі сукупність різноманітних поширених у масі поглядів, уявлень, думок, настроїв, оцінок, норм, почуттів. Цей феномен характеризується супереч-ливістю, здатністю, з одного боку, до швидких та необґрунтованих самозмін стосовно одних подій, і в той же час — до консерватизму і традиціоналізму -стосовно інших. Масова свідомість — це широка сукупність ідей, уявлень, ілюзій, почуттів, настроїв, що виробились у процесі спілкування людей між собою, й відбивають усі без винятку сторони життя суспільства, доступні масам і здатні викликати їх інтерес. За змістом масова свідомість не збігається з громадською свідомістю, а є значно вужчою: за її межами опиняються групові, спеціалізовані форми засвоєння дійсності. Масова свідомість виникає й формується у процесі масовізації різноманітних засобів життєдіяльності людей, що породжує однакові або подібні прагнення, інтереси, запити, навички, оцінки. У той же час дія безпосередніх умов та форм буття закріплюється й набуває подальшого розвитку у виробниц-тві та поширенні відповідних видів масової культури, пов’язаних передусім з функціонуванням засобів масової комунікації. За їх допомогою інтереси, потреби, прагнення мас оформлюються у вигляді серії одних і тих самих образів дійсності, засобів пізнавальної діяльності та моделей поведінки. Можна виділити декілька основних станів масової свідомості:

— сукупність уявлень, знань про дійсність;

— сукупність оцінок дійсності, що співпадає з громадською думкою;

— сукупність ціннісних орієнтацій, установок і нормативних уявлень, що говорить про готовність мас діяти тим чи іншим чином;

— сукупність емоційних переживань, що знаходить виражен-ня в існуванні в кожний момент життя суспільства громадських настроїв тощо.

 


 

 

Висновки:

Отже,Суспільна свідомість є ціннісно – нормативною системою і тому виконує функцію ціннісної орієнтації та регуляції поведінки і діяльності людей у соціумі. Свідомість викристалізовує норми та цінності, мотиви й орієнтації, погляди і переконання, зберігає (історична память) і охороняє (соціальний контроль) їх, пропонує, а не рідко нав’язує індивідам як шаблони та еталони, чим зумовлює формування певної системи цінностей і орієнтацій, регуляцію поведінки людей в соціумі. Ціннісно – орієнтаційна функція притаманна майже однаковою мірою всім формам суспільної свідомості, регулятивна – більше моралі та релігії, естетичній та політичній свідомості, правосвідомості.

Суспільна свідомість є невичерпною скарбницею ідей, поглядів, уявлень, гіпотез і теорій. Вона виконує функцію соціальної пам’яті народу, завдяки якій люди зберігають життєвий досвід і користуються ним.

Суспільна свідомість є скарбницею пам’яті, де накопичуються і закріплюються інтелектуальні надбання людства, система цінностей і норм, а головне притаманний лише людині логіко -–гносеологічний апарат їх здобуття – мислення. Знання та досвід передаються з одного покоління до іншого не лише завдяки свідомості, а й через предметні форми буття

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Даніліян О. Соціальні процеси у перехідний період розвитку суспільства// Філософські обрії. – 2000. - №6. – 230с.

2.Філософія для аспірантів: навчальний посібник / В. П. Кохановський [и др.]. - 2-е изд. - Ростов н / Д.: Фенікс, 2003. - 448 с.

3.Суспільна свідомість. Його рівні і форма // Cеменов С.С

4. Філософія. Підручник / За загальною редакцією Горлача М. І., Кременя В. Г., Рибалка В. К. — Харків: Консум, 2000. — 672 с.

5.Філософія: Підручник / Бичко І. В., Бойченко І. В., Табачковський В. Г. та н.. — 2-ге вид., стереотип. — К.: Либідь, 2002. — 408 с.

6.Філософія: підручник для студ. вузів / За ред. Г.А. Заїченка, В.М. Сагатовського, І.І. Кального, В.І. Даниленка. — К.: Вища школа, 1995. — 455 с.

7.Суспільна свідомість і реформістська політика в Україні//Михальченко М.І

 




Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 59 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Рівні суспільної свідомості……………………………………………………..7| Жизнь и творчество.

lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав