|
Основні два питання, які необхідно прояснити при розгляді цієї проблеми, такі: чи дійсно існує відмінність у мотивації електоральної поведінки при застосуванні різних виборчих систем? І, коли насправді існує, то чим, якими факторами вона пояснюється?
Розгляд проблеми мотивації електоральної поведінки при використанні в сучасній Україні різних виборчих систем (мажоритарної, змішаної, пропорційної) продемонстрував таке: незважаючи на те, що за двадцять років незалежності країни в процесі побудови системи вільних демократичних виборів застосовувалися всі три, жодна з них не була реалізованою навіть наполовину, кожна із цих систем не може вважатися ідеальною й має свої недоліки.
Мажоритарний принцип виборів передбачає формування системи мотивації електоральної поведінки за такими ознаками:
1. персоніфікований характер передвиборної боротьби кандидатів, які в деяких випадках використовують свою партійну належність;
2. орієнтація виборця на особистісні характеристики кандидата, до яких належать такі основні риси соціотипу, як ділові й професійні якості, досвід управлінської роботи, достатній рівень місцевого патріотизму, здатність представляти інтереси виборців з огляду на їх соціальні риси й, у деяких випадках, етнічні особливості;
3. орієнтація виборця на бажані особливості емотипу кандидата (характер, стан здоров’я, здатність вислухати, уміння говорити тощо);
4. орієнтація виборця на місце кандидата в системі координат “свій↔чужий”.
Пропорційна система, яка передбачає голосування за партійними списками, вимагає чіткого ідейно-політичного позиціонування електорату, без якого всі інші складові мотивації втрачають необхідну усталеність. Вона передбачає відповідність партій не тільки за назвою, а й за сутністю – соціальній стратифікації суспільства, яка викликає стратифікацію партійну.
Наступні чинники системи мотивації електоральної поведінки громадян в умовах реальної пропорційної системи виборів в Україні:
Аналізуючи матеріали численних досліджень, ми можемо зробити висновок, що мотивація електоральної поведінки виборців за умов пропорційної й мажоритарної систем має більше розбіжностей, ніж спільних рис.
Фактори, які впливають відмінність між пропорційної й мажоритарної системами:
- по-перше, різні за масштабом і рівнем змісту вибори (загальнонаціональні чи місцеві), які визначають пріоритети електорату;
- по-друге, спрямованість електоральної поведінки виборців на окрему особистість кандидата чи політичну силу;
- по-третє, різні рівні позиціонованості окремих кандидатів і політичних партій та блоків;
- по-четверте, різні за змістом технології впливу на виборців;
- по-п’яте, різні співвідношення раціональних та емоційних мотивів в умовах мажоритарної й пропорційної систем.
Розглядаючи змішану систему виборів хотілось би зазначити, що саме вона спонукає політичних лідерів і просто заможних громадян розмірковувати над доцільністю створення своїх “кишенькових” партій. Ті ж партії, що відчувають свою нездатність переступити бар’єр, або блокуються з близькими за соціально-економічними й політичними позиціями партіями, або висувають своїх представників до мажоритарних округів (як це, наприклад, сталося з аграріями, приклад яких у 1998 р. мав дійсно трагічний характер), а далі на цій основі будують свою парламентську тактику.
Саме змішана система дає змогу враховувати інтереси центру й регіонів, центральної та регіональної еліт, реалізовувати електоральні спрямування різних груп виборців, враховуючи характер їхньої мотивації. Таким чином, ця система частково знімає конфлікт мотивації електоральної поведінки, роблячи її більш збалансованою між раціональним й емоційним сегментами.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 22 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |