Найбільш масового поширення і відомості серед різних видів електоральних досліджень набули рейтингові дослідження, метою яких є виявлення шансів на парламентських чи президентських виборах певних кандидатів та політичних партій на різних етапах виборчої кампанії. Такі опитування дають інформацію для розробки прогнозів виборчої активності і результатів голосування. І на відміну від базових досліджень електоральної ситуації, які переважно проводяться штабами кандидатів для розробки стратегії і тактики певного суб'єкту виборчого процесу, і є ексклюзивними, рейтингові опитування дуже часто проводяться на замовлення ЗМІ чи публікуються в ЗМІ, і їх результати стають надбанням широкої громадськості. Свою назву рейтингові (прогнозні) дослідження отримали від поняття рейтинг.
Рейтинг – числовий показник рівня діяльності установи чи окремої особи, обґрунтовується підсумками голосування, соціологічного опитування, анкетування.
В електоральній соціології розрізняють такі види рейтингів:
1. Рейтинг інформованості -частка виборців країни чи певного округу, яка інформована про особу чи діяльність певного політичного діяча чи політичну організацію (партію, рух, об'єднання, виборчий блок тощо). Низький рівень поінформованості про кандидата в депутати, політичну партію чи кандидата в Президенти (губернатори, мери тощо) різко знижує його шанси на успіх на виборах, а, отже, низький рейтинг поінформованості про кандидата чи політичну організацію вимагає різкої активізації інформаційно-пропагандистської роботи. Однак високий рівень поінформованості про кандидата чи партію зовсім не обов'язково свідчитиме про наявність у них високих шансів на перемогу, адже ставлення до них поінформованих виборців може бути і переважно негативним. А тому дослідження рейтингу поінформованості і його динаміки є радше важливим фактором корекції тактики виборчої кампанії, оцінки ефективності рекламно-інформаційної діяльності, а не основою прогнозування його шансів на перемогу на виборах. До того ж методики вимірювання рейтингу поінформованості можуть базуватись як на самооцінках самих виборців щодо знання особи кандидатів чи назв партій, так і на тестових методиках вимірювання реального рівня поінформованості про біографію, програму, політичні орієнтації певних кандидатів чи партій.
2. Рейтинг довіри -оцінка виборців країни, регіону чи виборчого округу рівня довіри до певного політичного діяча чи певної політичної організації (партії, руху, об'єднання, виборчого блоку тощо). Найчастіше вимірюється за чотирьохбальною ("повністю довіряю", "частково довіряю", "зовсім не довіряю", "не знаю такого політика (партії)") чи за шестибальною шкалою ("повністю довіряю", "скоріше довіряю, ніж ні", "наскільки довіряю, настільки й ні", "скоріше не довіряю", "зовсім не довіряю", "не знаю такого політика (партії)"). При цьому величина рейтингу визначається різними способами. Часткою тих, хто повністю довіряє певній партії чи політик) (позитивний рейтинг), часткою тих, хто повністю не довіряє політикам чи партії (негативний рейтинг), чи середньою зваженою оцінок (середнім індексом).
3. Рейтинг впливовості - оцінка міри впливу певного політика чи політичної організації на прийняття рішень виконавчої чи законодавчої влади. Міра впливу на рішення Президента - чи уряду залежить від формальної чи неформальної "наближеності" до вищих осіб виконавчої влади, а вплив на рішення парламенту - від наявності потужної фракції у парламенті чи вміння домовлятись про взаємний "залік" рішень між різними фракціями в умовах відсутності стійкої більшості. Як правило, такі оцінки отримують шляхом опитування експертів, а не масового опитування населення, яке не має достатньої інформації про рівень впливовості політиків і партій. Такі опитування дають дуже суб'єктивні результати, а головне нічого не дають для оцінки шансів кандидатів на виборах, адже впливовість мало пов'язана з привабливістю.
4. Рейтинг привабливості (вибору) - частка виборців країни чи певного округу, яка готова віддати свій голос за певного політика чи політичну організацію (партію, рух, об'єднання, виборчий блок тощо) на момент опитування.
На відміну від рейтингу інформованості, рейтингу довіри чи рейтингу впливовості політика чи партії, рейтинг привабливості (вибору) має безпосереднє відношення до оцінки шансів кандидатів в депутати чи Президенти, бо передбачає альтернативний вибір респондентами певних політиків і партій, і ніколи не може, на відміну від інших рейтингів, сума рейтингів вибору всіх кандидатів чи партій перевищувати 100%. Реально ж сума рейтингів привабливості(вибору) значно нижча за 100%, бо частина потенційних виборців завжди не може визначитись у своєму виборі, а частина взагалі не збирається брати участь у цьому виборі. Хоча частка не визначених, яка дуже велика у міжвиборний період, за звичай, значно зменшується незадовго до виборів. А тому дослідження рейтингу привабливості (вибору) проводяться регулярно. Як в міжвиборний період, так і безпосередньо перед виборами щомісячно, а в останній місяць-два до виборів навіть щотижнево. Принаймні, на президентських виборах чи багатопартійних виборах в загальнонаціональному виборчому окрузі, а перед виборами кандидатів до Верховної Ради в мажоритарних виборчих округах проводять два-три рейтингових дослідження, хоча це явно недостатньо.
При цьому застосовуються як звичайні методи повторних досліджень, так і спеціальні техніки повторно-панельних досліджень, які західні соціологи називають ще "висліджуючими опитуваннями", а в Україні називають "хвильовими опитуваннями".
Основними питаннями, з допомогою яких вимірюють рейтинг популярності (вибору) є:
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 25 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |