Згiдно з даними J.D. Solomon (1978), в онтогенезi людини iснують так званi критичнi перiоди становлення iмунної системи.
I критичний період - перiод новонародженостi. Органiзм дитини раптово стикається з великим масивом антигенiв і для попередження розвитку аутоагресії імунні реакції новонародженого набувають супресорної спрямованості. У цьому періоді є характерними недосконалість факторів неспецифічної резистентності, дефіцит С5 компонента комплемента, незавершеність фагоцитозу, обмежена секреція цитокінів, в тому числі інтерферонів, низька продукція Ig G, A, M, секреторного IgA, недостатність системного клітинного імунітету, наявність пасивного гуморального імунітету, який забезпечується материнськими антитiлами – Ig G, відносно високий рівень Ig E. Таким чином, для дітей першого критичного періоду є характерними слабка резистентність до умовнопатогенної, піогенної, грамнегативної мікрофлори, схильність до генералізації гнійно – запальних процесів, септичних станів, висока чутливість до вірусних інфекцій.
ІІ критичний перiод - 3-6 мiсяцiв життя. В цьому періоді спостерігається найбільше виражена гіпоімуноглобулінемія за рахунок катаболiзму материнських антитiл та низького синтезу власних, зберігаються недостатність місцевого та системного клітинного імунітету, супресорна спрямованість імунних реакцій, знижене інтерфероноутворення, дещо збільшується продукція секреторного Ig A та Ig M без збереження імунологічної пам’яті. Для дітей другого критичного періоду є характерними гіпоімуноглобулінемія, первинний характер імунної відповіді без збереження імунологічної пам’яті, що обумовлює необхідність проведення ревакцинацій при проведенні профілактичних щеплень.
ІІІ-й критичний перiод – кінець першого та 2-й рiк життя. В цей час значно розширюються контакти дитини з зовнішнім свiтом. В цьому періоді зберігаються супресорна спрямованість імунних реакцій, низьке інтерфероноутворення, зниження вмісту Ig A, G, M, недостатність місцевого та системного клітинного імунітету. В третьому критичному періоді спостерігається маніфестація аномалiй iмунiтету, збільшується частота алергічних (атопічних), інфекційних захворювань. Дiти схильнi до повторних вірусно-бактеріальних захворювань органiв дихання.
IY-й критичний перiод - 4-6 рік життя. У цьому періоді відбувається другий перехрест клiтинних елементiв кровi (знижується абсолютний вміст лімфоцитів та збільшується абсолютний вміст нейтрофілів), формується вторинна імунна відповідь (імунологічна пам’ять), підвищується імунорегуляторний індекс (зменшення супресорної спрямованості імунних реакцій), зберігається недостатність системи місцевого імунітету, дещо збільшується продукція Ig A, G, M, Е. Четвертий критичний перiод характеризується високою частотою алергічних (атопiчних) захворювань, можливим формуванням вогнищ хронічної інфекції, маніфестацією низки iмунодефiцитних, аутоімунних, iмунокомплексних захворювань.
Y-й критичний перiод - пiдлiтковий (у дiвчаток з 12-13 рокiв, у хлопчикiв з 14-15 рокiв). Пубертатний стрибок росту поєднується зi зменшенням маси лiмфоїдних органiв. Пiдвищення секрецiї статевих гормонiв (особливо андрогенiв) призводить до пригнічення клiтинної та стимуляції гуморальної ланок iмунiтету. Частота маніфестації алергічних (атопiчних) захворювань значно зменшується. П’ятий критичний період характеризується збільшенням частоти аутоімунних та лімфопроліферативних захворювань, фтизіатричної патології.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |