Лекція 1.
СОЦІОЛОГІЯ (від лат. Societas— суспільство та грецького — logos - слово, поняття, вчення) — наука про закони становлення, функціонування, розвиток суспільства в цілому, а також соціальних груп, спільнот і характер взаємовідносин між людьми в сфері їх спільної життєдіяльності.
Термін "соціологія " введено французьким вченим ОГЮСТОМ КОНТОМ у 1831році.
Об'єкт соціології — соціальна реальність, зокрема, соціальна поведінка індивідів, груп, спільнот, суспільства; соціальні зв'язки між ними і соціальні процеси.
До речі, наукові суперечки щодо предмета соціології не закінчено, скільки соціологів — стільки і його визначень. Наведемо узагальнене визначення предмета соціології.
Предмет соціології — це властивості, характерні риси соціальних процесів, а також механізм функціонування соціального життя.
Поняття "соціальне", за К.Марксом, розкриває характер і природу взаємовідносин людей у сфері їх спільної життєдіяльності.
Поняття "суспільне" використовується для загальної характеристики різних сфер суспільного життя.
Структура соціології має три основні рівні
1. Теоретичну соціологію;
2. Теорії середнього рівня або спеціальні соціологічні теорії;
3. Емпіричні соціологічні дослідження.
Теоретична соціологія являє собою загально соціологічну теорію, яка охоплює найбільш загальні закони і закономірності функціонування і розвитку суспільства, систем суспільств, людства в цілому. До теоретичної соціології належить безліч різних теоретичних концепцій щодо розвитку того чи іншого суспільства та людства. Основні них базуються на таких підходах:
Соціокультурний (або теорія культурно-історичних типів), при якому головним в тенденціях розвитку суспільства визнається існування в ньому різних культур, які проходять певні (специфічні) етапи свого розвитку. (Теорії М.Данілевського, О.Шпенглера, А.Тойнбі та ін.).
Формаційний — передбачає єдиний шлях розвитку для всіх народів через зміну суспільно-економічних формацій, які відрізняються засобом виробництва (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін).
Цивілізаційний — відповідно до якого найважливішим фактором розвитку людства є той тип цивілізації, на якому знаходиться суспільство в певний історичний період розвитку. Такий період об'єднує чимало концепцій: від теорії індустріального суспільства (О.Конт, У.Ростоу, Р.Арон) до теорії конвергенції (П.Сорокін, Д.Гелбрейт та ін.).
Спеціальні соціологічні теорії (теорії середнього рівня) —'це підгалузі соціологічні науки, які пояснюють механізми функціонування і особливості розвитку окремих соціальних систем як самостійних суб'єктів соціальної дії, так і у зв'язку та єдності із суспільством у цілому. Нараховується більше ЗО різних теорій середнього рівня, наприклад, соціологія освіти, соціологія науки, соціологія культури, економічна.соціологія тощо..
Емпіричні соціологічні дослідження — третій структурний елемент соціології — являє собою науково обґрунтований процес вимірювання конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, показників, які дають загальна соціологічна і спеціальні теорії.
Функції соціології. Незважаючи на різні підходи до визначення функцій соціології, вважаємо за доцільне назвати 3-ри основні:
а) теоретико-пізнавальну, завдяки якій накопичуються знання про соціальну реальність, закономірності та механізми реального розвитку ^суспільства, його окремих систем;
б) практично-перетворювальну, що має яскраво виражений соціально-інженерний характер та впливає на управління і оптимізацію соціального життя;
в) світоглядну, яка означає суттєвий вплив соціології на формування світоглядних позицій, громадської думки і суспільної свідомості окремих груп і прошарків населення.
КАТЕГОРІЇ — це основні поняття, якими оперує соціологія. До них відносяться: особистість, соціальна група, соціальний закон, взаємодія, соціальна інтеграція, соціальне життя, соціальний прогрес, соціальна структура суспільства, соціалізація тощо.
Основні соціологічні підходи до вивчення соціальних процесів за Н.Смелзером.
1. Демографічний — вивчення населення, в тому числі народжуваності, смертності, міграції та еміграції пов'язаної з ними діяльності людей.
2. Психологічний — пояснює поведінку з точки зору її значущості для людей як особистостей. Вивчаються мотиви, думки, навички, соціальні настанови, уявлення людини про саму себе.
3. Колективістський підхід використовується тоді, коли соціолог вивчає двох або більше людей, які створюють групу або організацію (сім'я, армія, компанія "Дженерал моторе", наприклад).
4. Підхід взаємовідносин — суспільне життя розглядається через взаємодію людей один з одним, яка обумовлена їх роллю.
5. Культурологічний — застосовується при аналізі поведінки на підставі таких елементів культури, як моральні правила, норми та суспільні цінності.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 34 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |