Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ВЕДЕННЯ НАСТУПАЛЬНОГО БОЮ

3.1.Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником

відділення починає з вихідної позиції (з траншеї, окопу), яка займається у встановлений командиром взводу час із перешиковуванням бойового порядку (при знаходженні в положенні оборони) або після зміни підрозділів, які оборонялись.

Для наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником відділення займає ділянку траншеї (ходу сполучення) з урахуванням побудови бойового порядку для наступу або зручності посадки на техніку під час атаки на БМП (БТР, десантом на танку). БМП (БТР) займає вогневу позиціюза відділенням або знаходиться разом із взаємодіючими танками на вихідній (очікувальній) позиції. Із заняттям вихідної позиції командир відділення організовує спостереження за об’єктом атаки, систему вогню і маскування на випадок переходу противника в наступ або для знищення його вогневих засобів, які виявлені, дообладнання вихідної позиції і підготовку пристосувань для швидкого вистрибування з траншеї, а при наступі на БМП (БТР) вказати особовому складу місце і порядок посадки і спішування.

Якщо вихідна позиція відділення має ділянку траншеї, то вона дообладнуватиметься стрілецькими окопчиками, пристосуванням для швидкого вистрибування, а за необхідності і заглиблюється. За відсутності фортифікаційних споруд особовий склад відриває поодинокі окопи, а за наявності часу – ділянки траншеї (окоп на відділення) й укриття для особового складу, а також споряджає магазини, стрічки і готує до дії гранати. Для розміщення БМП (БТР) використовуються наявні окопи, а за їх відсутності – складки місцевості або влаштовуються укриття. Всі роботи проводяться під виглядом посилення оборони переважно вночі, в інших умовах обмеженої видимості і до світанку ретельно маскуються.

З початком вогневої підготовки наступу командир відділення веде спостереження за об’єктом атаки і про все помічене в ньому і біля нього (виявлені вогневі засоби противника), а також про результати вогню своєї артилерії й інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети й інші вогневі засоби, а також живу силу противника в об’єкті атаки і на його флангах, або діє за рішенням командира взводу.

Під час атаки в пішому порядку з підходом танка до траншеї на відстань 100-200 м командир відділення подає команду “Відділення – ПОЗНАЧИТИ ПРОХІД ДЛЯ ТАНКІВ”, а потім за командою (сигналом) командира взводу – “Відділення – ПРИГОТУВАТИСЯ ДО АТАКИ”. За цією командою особовий склад заряджає зброю повними магазинами (стрічками), приєднує багнети-ножі і встановлює, за необхідності, обладнання для швидкого вистрибування з траншеї, веде спостереження за танками і сигналами командирів відділень.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду “Відділення, в атаку – ВПЕРЕД”, за якою відділення швидко вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком або самостійно, за підтримки вогнем БМП (БТР), атакує противника, ведучи вогонь на ходу і з коротких зупинок і продовжує наступ углиб.

Під час атаки відділення не відстаючи, слідує за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові,вчасно вказує БМП (БТР) і танку найбільш небезпечні цілі, які перешкоджають просуванню.

Командир відділення, просуваючись у бойовій лінії, на ходу уточнює (ставить) завдання кулеметникам, гранатометнику і стрільцям (бойовим групам), а за необхідності – порядок подолання загороджень.

Мінне поле відділення долає слідом за танком його коліями або проробленими проходами бігом, як правило, у складі взводу. При підході до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує: “Відділення, за мною, у колону по одному (по двох), у прохід, бігом – РУШ”. За цією командою кулеметник першим висувається до проходу, долає його, вогнем прикриває рух відділення. Решта солдатів із наближенням поступово скорочують інтервал до 1 м, перешиковуються в колону і стрімким кидком під прикриттям вогню БМП (БТР) і кулеметника долають мінне поле.

Подолання мвід мінного поля

За командою командира відділення “Відділення в напрямку _________, направляючий _____________, до бою – ВПЕРЕД” або “Відділення, за мною – ДО БОЮ”. При цьому слід пам’ятати, що мінно-вибухові загородження не є такою загрозою, як вогонь противника, що прикриває загородження.

Подолавши мінне поле, відділення (танк) знову розгортається в бойову лінію і стрімко атакує противника. З наближенням до противника, який знаходиться в траншеї, на 25-40 м, особовий склад за командою командира відділення “Відділення, гранатами – ВОГОНЬ” закидає його гранатами, з криком “Ура” вривається на передній край оборони противника, знищуючи його вогнем впритул і гранатами, а за виникнення рукопашної сутички – багнетами і прикладами, неспинно, слідом за танками продовжує атаку у визначеному напрямку.

Якщо танки затрималися, відділення повинне висуватися вперед і атакувати противника, не очікуючи танків, використовуючи результати вогню артилерії і мінометів.

В атаці рівняння повинне бути тільки по передніх солдатах, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримано іншими солдатами та відділенням у цілому.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед, при послабленні опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в бойову машину піхоти (БТР, десантом на танк) і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час атаки з висуванням на рубіж переходу в атаку на БМП (БТР) посадка в них особового складу здійснюється з підходом БМП (БТР) до початкового положення для наступу. Механізоване і протитанкове відділення за командою своїх командирів “ДО – МАШИНИ”, “ПО – МІСЦЯХ” швидко роблять посадку, готуються для ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакують противника, ведучи вогонь з ходу через бійниці (поверх борту), знищуючи живу силу противника і його вогневі засоби, в першу чергу ті, що перешкоджають просуванню танків.

Отримавши завдання знищити противника, що залишився в траншеях і ходах сполучення, 2-3 солдати (одна з бойових груп) відділення, закидавши противника гранатами, стрімко заскакують у траншею, враховуючи ведення вогню вздовж траншеї в різні напрямки, для прикриття один одного з тилу, просуваються траншеєю, вогнем в упор, багнетами і гранатами знищують противника, який обороняється, долають прямолінійні ділянки траншей (ходу сполучення) після їх обстрілу і подавлення вогневих точок гранатами, просуваючись від повороту до повороту і знищуючи тих, хто обороняється. Решта складу відділення (бойова група) рухається обома боками траншеї зверху, не втрачаючи з поля зору солдатів, що просуваються траншеєю, знищують виявлені вогневі засоби і противника, який намагається залишити (захопити) траншею.

Жива сила і вогневі засоби противника, що розташовані в бліндажах та інших оборонних спорудах, закидаються гранатами, за необхідності частина бойової групи вривається в бліндаж і вогнем впритул завершує його знищення, при цьому 1-2 солдати контролюють входи і виходиз бліндажа зовні.

Після знищення противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудах відділення, не затримуючись, просувається у визначеному напрямку.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Командир відділення, діючи в бойовому порядку відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, що подаються, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він вказує БМП (БТР) і танку цілі, що перешкоджають просуванню відділення.

Під час наступу “двійками” чи тактичними групами бойові “двійки” діють в інтервалі 15-20 м, а тактичні групи – 25-30 м між ними.

Переміщення на полі бою здійснюється послідовно:

спочатку стрілець (1), найбільш підготовлений та фізично витривалий солдат) під вогневим прикриттям кулеметника та старшого стрільця (старшого бойової групи), використовуючи різні прийоми і способи і пересування на полі бою, двома-трьома “стрибками” повинен вийти на рубіж 50-100 метрів; довжина “стрибків”, в середньому, складає 20-40 кроків (після зайняття вказаного рубежу, стрілець обладнує перед собою бруствер і готується до ведення вогню);

після переміщення першого стрільця, під вогневим прикриттям його та старшого групи переміщується кулеметник, а потім старший групи.

Пересування повинно бути безсистемним.

Подолання загороджень противника перед його переднім краєм оборони здійснюється під прикриттям вогню артилерії, бойових вертольотів, гранатометного і протитанкового взводів, а також при взаємній підтримці вогнем танків, БМП (БТР) і стрілецької зброї.

Подолання загороджень у складі взводу відділення може здійснювати унаступному порядку.

Танки і БМП, що оснащені мінними тралами, долають мінне поле противника в бойовому порядку за своїми напрямками, а ті, що не мають тралів і БТР – встановленим порядком, проробленими проходами. При цьому особовий склад механізованого взводу, який атакує противника в пішому порядку, долає мінне поле слідом за танками, їх коліями або проробленими проходами. З підходом особового складу до загороджень за командою командира взводу “Взвод, у напрямку предмета, в колону по два (по три), направляюче – перше відділення, у прохід, бігом – МАРШ” відділення під прикриттям вогню групи управління і вогневої підтримки, а під час наступу в дві лінії і вогню відділення, що наступає у другій лінії, у встановленому порядку на ходу займають місця в колоні взводу. БМП (БТР) у цей час вогнем із коротких зупинок знищують вогневі засоби противника, які перешкоджають танкам і особовому складу долати загородження. Вони долають загородження за колоною особового складу взводу. БМП зі стабілізованим озброєнням можуть долати загородження безпосередньо за танком. Особовий склад відділення у складі взводу в цьому випадку долає загородження слідом за БМП.

Можливий і такий варіант: маневрена група відділення діє в безпосередній близькості за танком і веде вогонь уздовж лівого (правого) борту танка, знищуючи живу силу і протитанкові засоби ближнього бою безпосередньо перед ним; вогнева група відділення діє на видаленні 5-10 м за танком і своїм вогнем знищує живу силу і вогневі засоби праворуч від танка. Не виключено подолання загороджень тільки маневреною групою під прикриттям вогневої групи і БМП (БТР).

Після подолання мінного поля відділення розгортається в бойовий порядок і атакує противника одночасно всім відділенням або маневреною групою під прикриттям вогневої групи.

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командою командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення у залежності від рельєфу місцевості й інтенсивності вогню противника. Він зобов’язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, вміло використовували місцевість і витримували вказаний напрямок. Відкриті ділянки місцевості, що прострілюються противником, вигідно долати перебіжками (бігом) усім складом відділення одночасно або по одному – по два. На закритій місцевості необхідно рухатись у бойовій лінії прискореним кроком. Прихованим підступом механізоване відділення просувається в колоні по одному. Невеликі ділянки, що прострілюються противником і мають незначні укриття можуть, долатись солдатами відділення почергово, короткими перебіжками, під прикриттям вогню сусіда. А першим повинен розпочати рух солдат, що знаходиться позаду інших. Вогонь у відділенні ведеться з ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення зобов’язаний встановити такий порядок просування і ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметник (одна “ двійка”, “ трійка”, тактична група) і частина стрільців веде вогонь, а інші – просуваються вперед, потім ті, що просунулись, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тих, що залишилися позаду.

Якщо відділення потрапило під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить з-під обстрілу стрімким кидком уперед.

Противник може застосувати зброю масового ураження. Для захисту від неї людей, техніки і озброєння використовуються складки місцевості, укриття, інженерні споруди. Найефективнішим засобом захисту є безпосереднє зіткнення з противником, тому що це лишає його можливості застосувати зброю масового ураження, щоб не вразити свої війська.

Надійний захист особового складу відділення може бути досягнутий вмілими і енергійними діями командира й особового складу, використанням захисних якостей техніки, місцевості, індивідуальних засобів захисту, санітарної обробки особового складу, дегазації і дезактивації обмундирування, ОВТ.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує йоговогнем усіх своїх засобів.

Під час ведення бою командир відділення просувається в бойовій лінії у безпосередній близькості від кулеметника і гранатометника з метою своєчасної постановки їм завдання. Крім цього, трасуючими кулями він вказує цілі танку на напрямку дій, що заважають відділенню просуватись вперед.

При пошкодженні і зупинці БМП (БТР) екіпаж продовжує вогнем із місця знищувати противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, приймаючи одночасно заходи щодо усунення пошкодження, доповідає про пошкодження командиру взводу (відділення) або його заступнику. Якщо машину самостійно відновити неможливо то необхідно дочекатися підходу ремонтних (евакуаційних) засобів. При виникненні пожежі в машині екіпаж вживає заходів щодо її гасіння, а якщо це неможливо, або при загрозі вибуху, екіпаж залишає її, забираючи закріплену за ним зброю, у тому числі спарений кулемет, боєприпаси до неї, гранати, і приєднується до свого відділення, доповідає командиру відділення причину залишення машини.

Після бою відділення виходить у призначене місце, де:

- організовує спостереження та безпосередню охорону;

- розташовує особовий склад, дотримуючись вимог маскування;

- уточнює втрати особового складу, озброєння, витрати боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, наявні пошкодження ОВТ.

Про результати бою командир відділення доповідає командиру взводу. В доповіді вказуються:

- результати виконання бойового завдання;

- місце (рубіж) втрати особового складу, знаходження, а по можливості, місця перебування поранених і убитих;

- втрати та пошкодження ОВТ;

- витрати ракет і боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів;

- морально-психологічний стан особового складу, та інші питання.

3.2. Наступ з ходу на противника, який обороняється.

Наступ з ходу на противника, який обороняється, здійснюється, як правило, з вихідного району, віддалення якого визначається старшим командиром Для підготовки такого наступу війська звичайно займають й обладнують вихідні райони в глибині своєї оборони, на такому видаленні від лінії бойового зіткнення військ, що забезпечує недосяжність їх від основної маси тактичних засобів артилерії противника, а також знижує ефективність застосування його наземних засобів розвідки (20-40км). При цьому для висування до переднього краю оборони противника потрібно затрачати мінімальний час.

До переходу в наступ відділення у складі взводу розташовується в вихідному районі і знаходиться поза досяжністю наземних засобів розвідки радіолокації, вогню далекобійної артилерії. Механізоване відділення (танк) розташовується у вказаному командиром взводу місці на відстані 25–50 м від сусідніх відділень (у місці, зручному для виходу на маршрут висунення).

Особовий склад відділення розміщується поблизу бойової машини піхоти. За наявності часу для особового складу, а потім для БМП відриваються щілини і окоп, які по можливості перекриваються і ретельно маскуються.

Відділення знаходиться у постійній готовності до відбиття нападу наземного, повітряного противника і знищення його диверсійно – розвідувальних груп.

З метою організованого висування, розгортання в бойовий порядок і проведення одночасної атаки переднього краю оборони противника визначаються:

маршрут висування;

вихідний пункт (складає 5-10 км від вихідного району);

рубежі (пункти) регулювання і розгортання (рубіж розгортання у взводні колони в 2-3 км);

рубіж безпечного віддалення (безпечним віддаленням для механізованих підрозділів, які атакують у пішому порядку - віддалення 400 м; на БМП (БТР) - 300 м; для танкових підрозділів - 200 м);

- місця посадки десантом на танки (для механізованих підрозділів на автомобілях - на віддаленні 2-4 км);

- рубіж спішування (під час атаки механізованих підрозділів в пішому порядку і призначається якнайближче до переднього краю оборони противника в місцях укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою; він може співпадати з рубежем переходу в атаку);

рубіж переходу в атаку (вибирається, щоб забезпечити потайне висування до нього танкових і механізованих підрозділів, ведення дійсного вогню з основних видів зброї та безупинне, на максимальній швидкості, досягнення переднього краю оборони противника в установлений час "Ч"; він призначається на віддаленні до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді і більше).

Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині відділення здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

3.3. Тактичні команди, які подає командир відділення

1. " Відділення, ДО МАШИНИ!"

2. " Відділення, ПО МІСЦЯХ!"

3. " Відділення, підготуватись до спішування!".

4. " Відділення, ДО МЕНЕ!".

5. " Відділення, в напрямку узлісся гаю, напрямний – кулеметник, ДО БОЮ!"

6. " Відділення, за мною. ДО БОЮ!"

7. " Відділення, СТІЙ!"

8. " Відділення, за мною, в колону по одному, РУШ!"

9. " Рядовому Андрієнко (автоматнику), перебігти до куща - ВПЕРЕД!"

10. " Відділення, в напрямку окремого дерева, на рубіж: камені - кущ, пе­ребіжкою, справа по-одному, ВПЕРЕД!"

11. " Відділення, в напрямку окремого дерева, на рубіж камені - кущ, в перебіжку, за мною ВПЕРЕД!"

12. " Рядовому Андрієнко, переповзти до дерева!"

13. " Відділення, в напрямку окремого дерева, на рубіж, камені - кущ, по­взком, ВПЕРЕД!"

14. " Відділення, на рубіж: камені - кущ, повзком, ВПЕРЕД!"

15. " Відділення, на рубіж: дерево - зруйнований будинок, ДО БОЮ!"

16. " Відділення, противник праворуч (ліворуч, з тилу), на рубіж: кущ - па­горб, ДО БОЮ!"

17. " Відділення, відійти в напрямку будинку, СПРАВА ПО-ОДНОМУ, НАЗАД!"

18. " Відділення, відійти на рубіж: перехрестя доріг - пагорб, СПРАВА ПО-ОДНОМУ, НАЗАД!"

19. " Відділення, В УКРИТТЯ!"

3.4. Управління вогнем в ході наступального бою.

Найважливішим фактором, що визначає результат бою, є управління боєм і його складова – управління вогнем.

Управління вогнем включає:

- розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості та визначен­ня черговості ураження;

- вибір видів зброї та боєприпасів, котрими найбільш ймовірне подавлен- ня цілі в короткі строки;

- цілевказівки, подання команд на відкриття вогню або постановку вогне­вих завдань;

- спостереження за результатами вогню і його коректування; -маневр вогнем;

- контроль за витраченням боєприпасів.

3.4.1. Послідовність команди на відкриття вогню

із стрілецької зброї

1. Кому відкрити вогонь.

Наприклад: "Гранатометнику", "Кулеметнику".