Усі знання, що здобуває людина протягом життя, здобуваються самостійно. Для оволодіння ними від кожного вимагається докладання певних зусиль, підключення достатньо розвиненої уяви, образного мислення, розуміння естетики слова, спостережливості, допитливості й усвідомлення вимог, що стоять перед нею. Отже, самостійність як риса особистості являє собою стійку моральну й естетичну позицію. Можливість відповідати за свої вчинки, вміння знаходити очевидне у прихованому, міцно дотримуватися вибраної позиції – ось риси, притаманні людині з цією характерною ознакою.
Проблема самостійності в навчальному процесі, розвиток активності і творчої індивідуальності поставлена у ряд важливих питань, які має вирішити сучасний загальноосвітній навчальний заклад. Не викликає жодних сумнівів той факт, що літературі належить особлива роль у формуванні в учнів світогляду, збагаченні їхнього духовного світу, міцних моральних переконань. Практика впровадження у шкільну програму творів, багатих високохудожнім словом, образами, які здатні долинути до прихованих глибин дитячої душі, уможливлює досягнення глибокого розуміння учнями ідей виховання, що вплине на становлення молодшого школяра як інтелігентної й освіченої людини. Тому розвиток самостійності учнів 1–4 класів у процесі навчання (зокрема, працювати з художнім твором), має особливе значення, оскільки тільки досягнуте власною працею стає важливою умовою виховання в дітей твердих переконань, стійких моральних якостей, активності і творчої діяльності.
Позакласне читання як навчальний розділ за своєю метою і завданням посідає особливе місце в системі початкового навчання читанню. Відомо, що на уроках навчання грамоти і класного читання діти оволодівають навичками техніки читання, а також прийомами роботи з текстом, його аналізу тощо. При цьому використовуються одні і ті ж книги («Буквар», «Читанка»), робота з якими проводиться за допомогою і під керівництвом вчителя. Уроки позакласного читання мають іншу мету: виробляти в молодших школярів стійку потребу самостійно й усвідомлено вибирати і систематично читати книги, застосовуючи при цьому всі знання, уміння і навички, якими вони оволоділи на уроках навчання грамоти і класного читання.
Урок позакласного читання – назва умовна. По суті – це керівництво домашнім (не в класі) читанням учнів (на рівні 3 і 4х класів). Але це саме урок, який проводиться у відведений режимом час, готуючись до якого школяр має виконати певну домашню роботу. Сучасний урок позакласного читання базується, з одного боку, на традиційних методах навчання – поєднання ліній педагогіки і психології, а, з іншого, – на проблемному характері сучасного навчання.
У процесі позакласного читання в початковій школі розв'язуються завдання становлення і подальшого вдосконалення читацьких якостей учнів, розвиток повноцінного сприймання дітьми художніх творів. Система художніх образів допомагає оволодіти вмінням працювати з текстом, що сприяє збагаченню знань учнів про навколишній світ. Ці завдання вчитель початкових класів розв'язує через продуктивну систему самостійних робіт учнів із художніми творами. Повноцінному формуванню вмінь працювати з книгою, вихованню інтересу молодших школярів до читання, а, отже, формуванню читацької самостійності сприяє проведення самостійної роботи на уроках позакласного читання.
Специфіка позакласного читання полягає в тому, що учень самостійно знаходить, читає, розповідає про книгу, про те, що схвилювало найбільше. І тому важливо, щоб школярі самі правильно орієнтувалися у фактах, усвідомлювали послідовність явищ і подій, зв’язок між ними і вчинками літературних героїв. Саме для досягнення такої мети й організовується самостійна робота над усвідомленням прочитаного тексту. У цьому випадку художні твори не втрачатимуть цілісності і повноти естетичного впливу на школяра. Книги, знайдені самостійно, але під керівництвом вчителя, допомагають учневі проявити певні самостійні здібності.
Проте уроки позакласного читання – це не тільки пошук нових книг, але й повторення вивченого матеріалу, закріплення отриманих раніше знань з чинних підручників. Необхідно продумати і організувати даний урок так, щоб розкрити весь потенціал знань учнів по вивченому матеріалу. Такі уроки включають різнопланові літературні джерела, що розвивають цікавість учнів до книги, навчають їх прийомам роботи з текстами різного характеру. Звичайно, самостійна робота учнів також необхідна, це пошук нових додаткових джерел, що забезпечуватимуть доповнення прочитаних раніше текстів демонструватимуть різні погляди щодо вивченої теми.
Отже, не можна не погодитись з ученими (О. Джежелєй, М. Львов, Н. Свєтловська, О. Савченко та ін.), які стверджують, що процес оволодіння учнями новими знаннями за допомогою художньої літератури є двостороннім: з одного боку, це розвиток самостійності школярів шляхом умілого і доцільного керівництва дитячим читанням, а з іншого, – бажання знаходити відповіді на запитання у книжках. Адже необхідно дотримуватися на уроках позакласного читання основного правила: у процесі: бесіди не має бути жодного питання, на яке можна відповісти «просто так», не прочитавши уважно твору, або питання, відповідь на яке і без того є зрозумілою і не викликає ані в учнів, ані в учителя дійсної потреби почути його та обговорити.
Разом з тим позакласне читання має бути розраховане на рівень можливостей учнів і забезпечувати таку взаємодію вчителя з учнями, за якої діти зможуть виявляти доступний їх віку обсяг читацької самостійності. Самостійність являє собою невід'ємний елемент процесу навчання. Вона має бути провідним засобом на уроках позакласного читання.
У працях вітчизняних і зарубіжних методистів знаходимо визначення дефініції «читацька самостійність». Так, К. Ушинський вважав, що читацька самостійність – це здатність читача зрозуміти твір, відчути його.
О. Джежелєй вважає, що читацька самостійність – це вміння і бажання вкладати у читання «працю душі», роздуми над книгою ще до читання, сприйняття змісту, обмірковування прочитаного, коли книга вже закрита.
С. Дорошенко стверджує, що читацька самостійність включає в себе сформованість техніки читання, вміння слухати, сприймати й усвідомлювати прочитане.
На думку Н. Свєтловської, розробниці теорії формування читацької самостійності, читацька самостійність – «особистісна якість, що дозволяє читачеві за першої необхідності звично звертатись до світу книжок за досвідом, якого йому не вистачає, і з мінімальними витратами часу і сил знаходити в цьому світі та «присвоювати» на максимально доступному йому рівні необхідний досвід чи з’ясовувати, що досвід, який його цікавить, у книжках поки що не описаний» Важливою є позиція науковця, що об’єктивним показником сформованості читацької самостійності є стійка потреба і здатність дитини читати книжки, застосування у процесі читання усіх знань, умінь і навичок, якими володіє читач на момент діяльності із книжкою. Отже, цілком слушною є думка Н. Свєтловської, що читацька самостійність є надійною основою безперервної самоосвіти, самовиховання і саморозвитку.
Сучасна система формування читацької самостійності молодших школярів (В. Горецький, М. Львов, О. Сосновська, Н. Свєтловська та ін.) передбачає кілька етапів навчання. Перший етап формування читацької самостійності – підготовчий. Це етап охоплює весь перший семестр 1 класу. Уроків позакласного читання на цьому етапі майже немає: на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хвилин один раз на тиждень. Якщо учні класу мають достатній рівень підготовки з читання, вчитель може проводити заняття упродовж усього уроку. На цих уроках педагог або першокласники, які оволоділи грамотою, читають твори, доступні усім дітям. Молодші школярі вчаться сприймати на слух розповіді, казки, елементарно оцінюють прочитане, малюють словесні картинки за прочитаним, ознайомлюються з основними правилами гігієни читання та користування з книгою, співвідносять зміст із заголовком. Одним із основних завдань позакласного читання на підготовчому етапі є пробудження в учнів інтересу до дитячої книжки, формування початкових умінь самостійно з нею спілкуватися.
Другий етап – початковий, який триває протягом другого семестру першого класу та другого класу. У цей період доцільно вводити самостійні щоденні уроки позакласного читання, розширювати коло читань дітей. На цьому етапі учні ще відрізняються один від одного за темпом читання: одні читають словами, інші – по складах. Молодші школярі поки не можуть вільно читати книжки, які їх дуже приваблюють. Повільне, невиразне читання не задовольняє учнів цього віку, не дає радості спілкування із книжкою, і спричинене незадовільною технікою читання. На цьому етапі особливо важливим є тактичний і уважний індивідуальний підхід вчителя Необхідно привчити маленького читача до спілкування з книжкою «один на один». Тому на навчальному етапі позакласного читання не можна ще задавати учням прочитати якусь книжку до зазначеного терміну; книжки читаються на уроках; завдання для домашнього читання мають бути індивідуалізованими. Серед контингенту дітей завжди є декілька, які читають вільно. На цих школярів учитель спирається з метою організації взаємодопомоги. Завдання для читання диференціюються і на уроці: «слабші» учні читають уривки твору, які не містять складних побудов та незнайомих слів. До кінця навчального року навички читання дітей удосконалюються, вони багато читають плавно та виразно. Індивідуальні відмінності зменшуються, збільшується загальна начитаність учнів та їх досвід навчальної праці.
На цьому етапі в учнів формується певний читацький світогляд, діти вчаться усвідомлювати фактичний зміст твору, виділяти основних персонажів, розрізняти текст за жанровими ознаками, прогнозуючи орієнтовний зміст незнайомої книжки, спираючись на такі основні показники позатекстової інформації, як-от: прізвище письменника, заголовок твору, ілюстрації, зміст (перелік) творів, роблять найпростіші записи про прочитане, вчаться розповідати про прочитане, обговорювати оповідання й коротко висловлювати своє ставлення до нього. Ознайомлення з новою книжкою та текстом художнього твору відбувається на уроці під керівництвом вчителя.
Отже, молодші школярі поступово оволодівають комплексом знань, практичних умінь і навичок, що дозволяє їм на наступному – третьому етапі (основному) – самостійно вирішувати завдання, які складають сутність читацької діяльності. До кінця основного етапу всі учні початкових класів мають оволодіти вміннями й навичками, які необхідні активному читачу: технікою читання, орієнтовними та гігієнічними вміннями, а, головне, їх має приваблювати робота з книжкою та самостійне читання. Тобто в 3–4 класах самостійне читання учнів стає суто позакласним. Колективне обговорювання того, що діти прочитали заздалегідь, відбувається на уроках.
У цей період уроки позакласного читання проводяться один раз на два тижні (загалом 17 годин на рік). Педагог виділяє на такі заняття години із загальної кількості відведених на уроки класного читання. Якщо на першому та другому етапах коло читання молодших школярів складали дитячі книжки, обсяг яких не перевищував 30–36 сторінок, то тепер в активне читання учнів включаються і значні за обсягом твори.
Помітною ознакою основного етапу формування читацької самостійності є планування навчального матеріалу, який опрацьовується на одному уроці, а також під час проведення серії уроків, об’єднаних між собою спільною метою. Наприклад, у третьому класі, де навчальний матеріал добирається переважно за монографічним принципом, учитель передбачає серію уроків за творчістю того чи іншого письменника. У цьому випадку доцільним буде пропорційне чергування невеликих за обсягом літературних творів.
У четвертому класі переважає тематичний або жанрово-тематичний принцип планування навчального матеріалу. Так, проведення серії уроків, на яких колективно обговорюються різні книжки, об’єднані між собою близькістю тематики, проблематики, яка для дітей у цей мікроперіод є особливо значущою. Окрім того, педагог планує проведення уроків, під час яких молодші школярі глибше засвоюють ознаки певного літературного жанру (наприклад, оповідань, казок, легенд тощо), вчаться з допомогою вчителя узагальнювати історичний і морально-естетичний досвіди, відображенні у змісті цих творів.
На цьому етапі навчальний матеріал складають переважно значні за обсягом твори. Читацьке коло школярів у четвертому класі інтенсивно поповнюється науково-пізнавальною літературою. Коло читання визначається вчителем з урахуванням умов забезпечення дитячою літературою районних (міських), шкільних, домашніх бібліотек. Зміст програми реалізується на спеціально відведених уроках, бібліотечних заняттях, шляхом проведення літературних ранків, вікторин, екскурсій тощо.
Отже, в дітей на підготовчому, початковому й основному етапах закладені елементарні основи читацької самостійності. На заключному етапі завдання полягає у тому, щоб ці основи використовувати, розвивати, удосконалювати. Це завдання може бути розв'язане шляхом умілого й доцільного керівництва самостійним дитячим читанням у вільний від навчального режиму час.
Розвитку читацької самостійності сприяють різноманітні вправи, спрямовані на розвиток техніки читання взагалі, здібності молодшого школяра сприймати і переказувати матеріал. Тому у роботі з учнями мають використовуватися різноманітні методи, що допоможуть сформувати в дитини навички читацької самостійності.
Для підвищення ефективності уроків позакласного читання і формування читацької самостійності, за Н. Свєтловською, можуть бути використані наступні творчі види робіт:
• стислий переказ, де дитина має відібрати головне, відсіяти другорядне: вона вибирає з тексту основний зміст, передає його зв’язно, послідовно, без пропусків, а для цього учневі доведеться прочитати текст декілька разів;
• переказ зі зміною особи оповідача;
• переказ від імені одного з персонажів (для того, щоб успішно упоратись із таким завданням учень має увійти в роль героя оповідання, поглянути на події його очима, а це вимагає неодноразового читання);
• передавання прочитаного за ролями;
• інсценування (фотографії);
• ілюстрування прочитаного (словесне, графічне).
Для розвитку читацької самостійності учнів початкової школи на уроках позакласного читання оптимальними методами також є бесіда про прочитане, обмін думками, спеціальні вправи, спрямовані на формування названої вище якості дитини, творча діяльність дітей, спрямована на використання і добір рифми, а також створення власних казок і оповідань, літературні ігри тощо.
Зовнішнім показником і проявом сформованості в читача молодшого шкільного віку основ читацької самостійності є знання широкого кола доступних книг і, як наслідок, – інтерес до книг, здатність вибирати їх для себе відповідно до власних можливостей, прочитувати їх з максимально можливим освітньо-виховним ефектом.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 46 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |