Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

БАЗА 75700

ВСТУП

Тваринництво — галузь, яка забезпечує потреби населення в багатьох важливих продуктах харчування, і яка сприяє прогре­сивному розвитку людського суспільства. Продуктивність тварин обумовлюється їх генетичним потенціалом, тому потрібно постійно вирішувати проблеми щодо збі­льшення виробництва цінних продуктів харчування для населен­ня і сировини для промисловості. Одним із основних шляхів дося­гнення цієї мети є розробка та впровадження в практику методів розведення і селекції сільськогосподарських тварин, які б врахо­вували специфіку всіх галузей тваринництва. Для сільськогосподарських тварин визначальним критерієм є спеціалізований напрям проду­ктивності, тривалість господарського використання, резистентність тощо. Вирішення цих завдань пов'язано з поліпшення генетичного потенціалу порід худоби, свиней, коней, овець, птиці, що в свою чергу сприятиме збіль­шенню виробництва якісної продукції та підтриманню рентабель­ності галузі.

Розведення сільськогосподарських тварин — це наука про методи відтворення та якісного поліпшення популяцій с-г тварин. Вона вивчає походження тварин, вчення про породу, закономірності росту і розвитку тварин, конституцію, екстер’єр та інтер’єр і їх зв’язок з продуктивністю, методи розведення, добору і підбору, систему племінної роботи з породами тощо. За вивчення курсу «Основи розведення» студент повинен вміти:

· визначати ріст і розвиток тварин;

· добирати тварин за відповідним типом конституції, яка узгоджується з бажаною продуктивністю;

· застосовувати методи розведення та форми підбору, які забезпечують підвищення продуктивності тварин;

· впроваджувати методи великомасштабної селекції та сучасні досягнення генетики для створення високопродуктивних порід сільськогосподарських тварин4

· знати законодавчі акти у галузі племінного тваринництва та розробляти плани племінної роботи із стадами чи породами.

Курс вивчення дисципліни передбачає 72 години – 2 кредити, у тому числі: 6 лекцій, 7 лабораторних робіт і залік.

Лабораторна робота 1. Класифікація і структура породи. Особливості росту і розвитку тварин

Мета заняття: засвоїти знання щодо обліку росту сільськогосподарських тварин і набуття умінь щодо визначення абсолютного, середньодобового і відносного приростів живої маси для контролю за розвитком племінного молодняка.

Методичне забезпечення: підручники, посібники, таблиці, схеми.

Розгляд питань:

1. Порода та її структурні одиниці

2. Онтогенез та основні закономірності індивідуального розвитку

3. Ріст та його визначення

Література

1. Розведення сільськогосподарських тварин / Басовський М.З., Буркат В.П., Вінничук Д.Т. та ін..- Біла Церква, 2001.- 400с.

2. Кравченко Н.А. Разведение сельскохозяйственных животных.-М. Колос, 1973.- 280с

3. Разведение сельскохозяйственных животных / В. Ф. Красота, В. Т. Лобанов, Т. Г. Джапаридзе.-М.: Агропромиздат, 1990.- 324 с

4. Засуха Т. В. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії / Т. В. Засуха, M.B. Зубець, Й.З. Сірацький та ін. - К..: Аграрна наука, 1999. - 512с.

Методичні рекомендації

Порода – це численна, створена людською працею, цілісна група домашніх тварин, які мають спільне походження і подібність за рядом характерних особливостей типу і продуктивності, що стійко передаються по спадковості.

Основними елементами породи є: відріддя – частина породи, достатня за численністю, добре пристосована до певних умов за практичного розведення «у собі»; породна група –чисельна група тварин, на основі яяких в подальшому створюють при спрямованій селекції нову породу; типи – внутріпородні, тварини яких відрізняються за напрямом продуктивності, будовою тіла, типом конституції (ВБ –універсальний, м’ясний типи); л інія - достатньо численна група тварин, яка походить від високоцінного родоначальника і зберігає протягом ряду поколінь високі продуктивні якості та ознаки родоначальника; родина – група тварин, що складається з кількох поколінь потомства однієї матки; завод – досить численна (1000 і більше голів) група тварин племінної частини породи, яка має характерні особливості будови тіла, продуктивності, племінної цінності, характерних лише для даного племінного заводу і дочірніх господарств.

Індивідуальний розвиток тварин – еволюційно створений процес кількісних та якісних змін у будові і функціях організму, який відбувається від зачаття і до смерті тварин при постійній взаємодії спадковості та умов середовища.

Ріст – це збільшення маси клітин, тканин і органів, лінійних та об'ємних розмірів, які відбуваються за рахунок кількісних змін живої речовини в результаті стійких новоутворень (ділення клітин, збільшення їх маси й об'єму та, міжклітинної речовини). Розвиток – диференціація морфологічних, біохімічних та фізіологічних змін, які відбуваються відповідно до періодів та фаз онтогенезу.

До основних закономірностей індивідуального розвитку належить нерівномірність, ритмічність і періодичність. Сільськогосподарські тварини в основному відносяться до вищих ссавців, для яких характерно 2 періоди розвитку – внутрішньоутробний і після утробний.

Статева зрілість, або здатність до відтворення тварин залежить від видових і породних особливостей, рівня годівлі й утримання. Господарська зрілість – вік коли можна молодих тварин, відібраних для відтворення, парувати для тримання потомства.

Контролювання росту та розвитку тварин проводять шляхом зважування і вимірювання в обумовлені для кожного виду тварин вікові періоди.

Абсолютний приріст − це приріст живої маси або промірів тварини за певний проміжок часу, виражений у кілограмах або в сантиметрах. Для визначення аб­солютного приросту використовують формулу:

A = W₁-W₀,

де АП − абсолютний приріст;

W₀ − жива маса на початку періоду;

W₁ − жива маса наприкінці періоду.

Середньодобовий приріст живої маси за добу визначається за формулою:

Д=

де W₁ − W₀ − абсолютний приріст живої маси за певний проміжок часу;

t − час (доби) між двома зважуваннями тварин (період росту).

Проте абсолютний показник не дає можливості порівняти особливості росту тварин різного віку або різних видів. Тому й інтенсивність росту виражають також відносними величинами за формулами:

ВП = (W ₁ - W₀) ×100,%

і за формулою Броді-Шмальгаузена:

ВП₁ =

Абсолютний і відносний прирости можна вивчати, використовуючи графічний метод, який унаочнює наявні закономірності. Графіки абсолютного і відносного приростів будуються за одним принципом. На осі абсцис відкладають показники віку, а на осі ординат − показники абсолютного,середньодобового або відносного приростів.

Завдання для виконання

Завдання 1. За Інструкціями з бонітування тварин провести розподіл порід за напрямом продуктивності.

Завдання 2. Зробіть аналіз наведених у таблиці 1 даних відносноїшвидкості росту окремих органів і тканин у великої рогатої худоби в другій половині ембріонального періоду розвитку та післяутробний період. Розташуйте їх у порядку зменшення швидкості росту (за Малігоновим А.О.). Зробіть висновок.

1.Швидкість росту органів і тканин у великої рогатої худоби

Завдання 3. Розрахуйте абсолютний і відносний прирости живої маси молодняку різних видів тварин і зробіть висновок (табл. 2).

2. Жива маса молодняку різних видів тварин у різному віці, кг

Завдання 4. Розрахуйте абсолютні і відносні прирости живої маси телят різних порід (табл. 3). Накресліть графіки. Зробіть висновок.

Контрольні запитання

1.Дайте визначення поняття «онтогенез».

2. Дайте визначення поняттям «ріст» і «розвиток»

3. Які фактори впливають на ріст і розвиток тварин?

4. Які виділяють періоди і фази онтогенезу тварин?

5. Яке значення в селекційній роботі має спрямоване вирощування молодняку?

6. Назвіть фази ембріонального розвитку.

7. Назвіть фази постембріонального розвитку.

8.Яка тривалість життя і строки використання тварин?

9. Дайте визначення форм недорозвитку: інфантилізм, неотенія, ембріоналізм.

10.Назвіть методи вивчення розвитку тварин.

Лабораторна робота 2, 3 КОНСТИТУЦІЯ ТА ЕКСТЕР’ЄР СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН (4 години)

Мета заняття: засвоїти знання щодо типів конституції сільськогосподарських тварин, статей тіла тварин, взяття промірів, вирахування на їх основі індексів та побудови екстер’єрних профілів

Методичне забезпечення: підручники, посібники, таблиці, муляжі тварин.

Розгляд питань:

1.Статі екстер’єру тварин

2.Бальна оцінка типу тварин

3. Індексна оцінки будови тіла тварин

4. Екстер’єрні профілі тварин

Література

1. Розведення сільськогосподарських тварин / Басовський М.З., Буркат В.П., Вінничук Д.Т. та ін..- Біла Церква, 2001.- 400с.

2. Разведение сельскохозяйственных животных / В. Ф. Красота, В. Т. Лобанов, Т. Г. Джапаридзе.-М.: Агропромиздат, 1990.- 324 с

3. Засуха Т. В. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії / Т. В. Засуха, M.B. Зубець, Й.З. Сірацький та ін. - К..: Аграрна наука, 1999. - 512с.

Методичні рекомендації

Конституція – сукупність анатомо-фізіологічних показників організму як цілого, обумовленого спадковістю і умовами середовища та характером продуктивності тварин. У сучасній зоотехнії найбільш поширена класифікації типів конституції, запропонована П.М.Кулешовим, за якої у сільськогосподарських тварин виділено 4 типи конституції: грубу, ніжну, щільну і пухку. М.Ф.Іванов доповнив класифікацію П.М.Кулешова міцним типом конституції.

Екстер’єр – це зовнішній вигляд зовнішні форми всього організму і його окремих частин тіла (статей) за допомогою якого оцінюють конституція господарську та племінну цінність тварин. Статі – це окремі частин тіла що мають відповідні межі.

Методи оцінки – окомірна, опис статей тіла, бальна, взяття промірів, індексна, лінійна на основі порівнювання з модельною твариною, побудова екстер’єрного профілю і фотографування.

Описування статей – відповідно до видової належності тварини описують кожну частину тіла. ВРХ молочної породи – голова, шия, холка, груди, спина, круп, поперек, черево, кінцівки, статеві органи, вим’я.

Голова: 1 — носове дзеркало, 2 — ніздрі, 3 — перенісся, 4 — щока, 5 — нижня щелепа, б — очі, 7 — лоб, 8 — потиличний гребінь (міжріжжя). Шия: 9 — загривок, 10 — горло, 11 — підгруддя. Передня частина тулуба: 12 — холка, 13 — лопатка, 14 — плече (плечолопаткове зчленування), 15 — соколок. Передні ноги: 16 — лікоть, 17 — передпліччя, 18 — зап'ясток, 19 — п'ясток, 20 — бабка передня, 21 — ратички, 22 — ратиці. Середня частина тулуба: 23 — спина, 24 — поперек, 25 — груди і ребра, 26 — здухвини (ліворуч голодна ямка), 27 — черево, 28 — пахвина (ззаду — колінна складка), 29 — молочні колодязі, 30— молочні вени? Задня частина тулуба: 31 — маклак, 32 — крижі, 33 — сідничні горби, 34 — пристанов хвоста, 35 — хвіст, 36 — кульшовий суглоб, 37 — стегно, окіст, 38 — молочне дзеркало, 39 — вим'я, 40 — дійка. Задні ноги: 41 — коліно, 42 — гомілка, 43 — скакальний суглоб, 44 — п'ятка, 45 — плесно, 46 — бабка, 47 — ратичка, 48 — ратиці, 49 — китиця хвоста.

Рис. 2. Статі свині

1 — рило, 2 — очі, 3 — перенісся, 4 — вуха, 5 — ганаші, 6 — шия, 7 — плече, 8 — передня нога, 9 — задня нога, 10 — груди, 11 — підпруга, 12 — спина, 13 — поперек, 14 — ребра, 15 — хвіст, 16 — передній пах, 17 — задній пах, 18 — здухвина, 19 — крижі, 20 — черево, 21 — окіст, 22 — коліно, 23 — п'ятка (щиколотка), 24 — путо, 25 — ратичка, 26 — ратиця.

Рис.3. Статі вівці

1 — морда, 2 — лоб, 3 — потилиця, 4 — очі, 5 — слізна ямка, 6 — вуха, 7 — роги, 8 — рот, 9 — ніздрі, 10 — шия, 11 — холка, 12 — плече, 13 — ребра, 14 — спина, 15 — поперек, 16 — крижі, 17 — черево, 18 — кобилка, 19 — окіст, 20 — груди, 21 — задня нога, 22 — зап'ясток, 23 — п'ясток, 24 — бабка, 25 — ратиця, 26 — скакальний суглоб, 27 — плес­но, 28 — мошонка, 29 — хвіст, 30 — підплічна борозна, 31 — штани

1 — підборіддя, 2 — ніс, 3 — лоб і чолка, 4 — ганаші, 5 — горло і яремний жолоб, 6 — грива, 7 — потилиця, 8 — холка, 9 — лопатка, 10 — плечелопатковий суглоб, 11 — плече, 12 — лікоть, 13 — передпліччя, 14 — зап'ясток, 15 — п'ясток, 16 — бабки, 17 — копито, 18 — каштани, 19 — спина, 20 — поперек, 21 — крижі, 22 — хвіст, 23 — маклаки, 24 — сідничі горби, 25 — ребра, 26 — черево, крайня плоть, 28 — коліно, 29 — сідниця, 30 — задній окіст, 11 гомілка, 32 — скакальний суглоб, 33 — плесно, 34 — щітки (фризи), 35 — п'ятка, 36 — ріпиця хвоста.

1- гребінь, 2 — лице і очі, 3 — вушні мочки, 4 — тім'я, 5 — лоб, 6 і 7 — дзьоб, 8 — сережки, 9 і 10 — горло і шия, 11 — грива, 12 — малі покривні пір'їни, 13 — груди, 14 і 15 — пір'я крила, 16 і 17 — гомілка, 18 — п'ята, 19 — плесно, 20 — зовнішній палець, 21 — середній палець, 22 і 23 — внутрішній палець, 25 — зовнішній палець, 26 — потилиця, 27 — верхня частина шиї, 28 — середня частина шиї, 29 — рульові пір'їни, 30 — нижня частина шиї, 31 — верхня частина спини, 32 — середня частина спини, 33 — поперек, 34 – великі косиці хвоста, 35 — малі косиці і покривні пір'їни хвоста, 36 — поперекові пір'їни, 37 — малі покривні пір'їни хвоста, 38 – махові пір'їни другого порядку, 39 — махові пір'їни першого порядку, 40 — хлуп, 41 — задній палець, 42 — шпора.

Бальна оцінка – статі і загальний розвиток порівнюють з вимогами відповідних шкал (стандартів).

4. Шкала оцінки типу будови тіла бугаїв

5. Шкала оцінки типу будови тіла корів

Взяття промірів –для різних цілей беруть різну кількість промірів. Проміри беруть згідно установлених вимог.

Індексна оцінка – на основі промірів визначають індекси будови тіла –відношення одного проміру до іншого, виражене у відсотках. Індекси будови тіла у тварин різних видів і напрямів продуктивності змінюються. (табл..6)

Екстер’єрний профіль – це графічне зображення ступеня відмінності за промірами або індексами однієї тварини чи групи тварин від стандарту чи даних інших порід, стад, груп тощо. Побудова екстер’єрного профілюдає можливість порівнювати дані однієї тварини із середніми величинами по стаду чи популяції. Ці дані беруть за 100%, а потрібну величину визначають у % і відповідні дані зображають графічно.

Лінійна оцінка екстер’єру корів – визначення ступеня вираженості конкретної ознаки екстер’єру порівняно із модельним типом за єдиною кількісною шкалою. Виділяють дві системи оцінки -100 бальна і лінійне описування екстер’єру. Класифікація корів проводиться на підставі оцінки чотирьох комплексів селекційних ознак (молочний тип, тулуб, кінцівки, вим’я). Лінійне описування проводиться за 14 стандартними ознаками і 5 додатковими. Оцінюють тварин за 9 – бальною шкалою. Середня ознака – 5 балів, екстремальні відхилення 1 і 9 балів.

ОПИСОВІ ОЗНАКИ

Висота. Оцінюється ріст тварини за висотою у крижах і характеризує її розвиток та величину. Показник оцінюється в абсолютній величині за проміром у сантиметрах, який береться мірною палицею у найвищій точці крижової кістки з послідуючим переводом у бали, рис..6

Рис. 6. Висота

9 – дуже висока; 3 – низька;

7 – висока; 1– дуже низька.

5 – середня висота;

Ширина грудей. Оглядом з передньої частини тіла оцінюється внутрішня поверхня грудної клітини за відстанню між верхніми виступами передніх кінцівок, рис. 7

9 - дуже широкі; 3 - вузькі;

7 - широкі; 1 - дуже вузькі.

5 - середнього розвитку;

1 5 9

Рис. 7 Ширина грудей

Глибина тулуба. Визначається відстань між верхньою точкою спини та нижньою частиною черева на рівні найглибшої точки останнього ребра. Залежить від віку і періоду лактації. Глибина тулуба достатньою мірою характеризує розвиток травного тракту. Молочна тварина повинна мати глибоке, добре розвинуте, але не відвисле черево, рис. 8

9 – дуже глибокий; 3 – неглибокий;

7 – глибокий; 1 – мілкий.

5 – середньої глибини;

1 5 9

Рис. 8 Глибина тулуба

Кутастість (молочний тип). Для молочних корів характерна кутастість форм будови тіла. Основні складові, які лежать в основі визначення ознаки – це худорлява і довга шия, гостра холка; грудна клітина, ребра, боки та сідничні кістки випираються, а м’язи стегна худорляві та увігнуті. Досить важлива ознака молочності – це кут і ступінь відкритості ребер, відстань між ребрами, які мають бути плоскими. Ознаки молочності доповнюють чітко окреслені статі тварини, міцність, витонченість, ніжність та грація, рис. 9

9 – дуже глибокий; 3 – неглибокий;

7 – глибокий; 1 – мілкий.

5 – середньої глибини;

1 5 9

Рис. 9 Кутастість (молочний тип)

Нахил заду. Оцінюється збоку, визначається нахил за умовно проведеною лінією на рівні верхніх точок маклака та сідничного горба. Оптимальний рівень нахилу між крайніми точками становить 3-4 см. Бажаний вираз цієї ознаки є оптимальним і оцінюється у 5 балів, а відхилення у бік оцінки положення заду до 1 бала (піднятості) або 9 балів (звислості) є недоліками статі, рис. 10

9 - дуже опущений; 3 - прямий;

7 - опущений; 1 - дуже високий

5 - оптимальний варіант;

1 5 9

Рис. 10 Нахил заду

Ширина заду. Оцінюється за відстанню між каудальними виступами сідничних горбів, рис. 11

9 - дуже широкий; 3 - вузький;

7 - широкий; 1 - дуже вузький

5 - середній;

1 5 9

Рис. 11 Ширина заду

Кут тазових кінцівок. Визначається оглядом збоку стан згину кута у місці скакального суглоба. Бажаний вираз даної лінійної ознаки характеризується оптимально величиною кута, на рівні 148^о. Зменшення кута скакального суглоба (слоновість) або збільшення (шаблистість) є недоліками статі, рис.12

1 5 9

Рис. 12 Ширина заду

7 - широкий; 1 - дуже вузький

5 - середній;

Кут тазових кінцівок. Визначається оглядом збоку стан згину кута у місці скакального суглоба. Бажаний вираз даної лінійної ознаки характеризується оптимально величиною кута, на рівні 148^о. Зменшення кута скакального суглоба (слоновість) або збільшення (шаблистість) є недоліками статі, рис. 13

9 - дуже зігнуті; 3 - пряма постава;

7 - помірно зігнуті; 1 - дуже пряма.

5 - середній кут;

1 5 9

Рис. 13 Кут тазових кінцівок

Постава задніх кінцівок. Оцінюється шляхом огляду ззаду за шириною постави. Корови з прямими ногами одержують кращу оцінку. Близькість кінцівок у скакальних суглобах, викривленість ніг істотно знижують оцінку, рис. 14.

9 – паралельно поставлені; 3 – проміжний розмет;

7 – помірна зближеність; 1 – екстремальний розмет

5 – середній незначний розмет; (іксоподібність).

1 5 9

Рис. 14 Постава задніх кінцівок

Кут ратиці. Оцінюється ознака за величиною кута, вершиною якого є місце з’єднання передньої стінки ратиці з площиною підлоги, а сторонами – довжина ратичного рогу від підлоги до волосяного покриву та поверхня площини підлоги. Вважається, що середній вираз постави кута ратиці дорівнює 45^о з оцінкою 5 балів, рис. 15

9 – дуже тупий кут; 3 – гострий кут

7 - тупий; 1 - дуже гострий кут

.5 - середня вираженість кута;

1 5 9

Рис. 15. Кут ратиці

Переднє кріплення вимені. Визначається за кутом у місці з'єднання передніх часток вимені з черевом, який залежить від міцності його прикріплення. Показник визначається візуально або вимірюванням за допомогою кутоміра (в градусах), рис. 16

9 - дуже міцне і щільне; 3 - слабке;

7 - міцне; 1 - дуже слабке і вільне.

5 - середньо допустиме;

1 5 9

Рис. 16 Переднє кріплення вимені

Заднє прикріплення вимені. Визначається висота прикріплення за відстанню від нижнього краю вульви до верхньої лінії залозистої тканини вимені, рис. 17

9 - дуже високе; 3 - низьке;

7 - високе; 1 - дуже низьке.

5 - середнє;

1 5 9

Рис. 17 Заднє прикріплення вимені

Центральна зв’язка. Оцінюється ознака при огляді ззаду візуально за глибиною і висотою підйому борозни по задній стінці вимені, або вимірюється глибина роздільної борозни спеціальним мірним пристроєм – фіксованою лінійкою, рис. 18.

9 - дуже виражена, глибока;

7 – добре виражена;

5 - середня;

3 - слабка;

1 - дуже слабка, невиражена, плоска.

1 5 9

Рис. 18 Центральна зв’язка

Глибина вимені. Оцінюється вимірюванням відстані між умовно проведеною лінією на рівні скакального суглоба і нижньою частиною (дном) вимені, рис. 19

9 - дуже високе розміщення; 3 - низьке;

7 - високе; 1 - дуже низьке.

5 – середній рівень;

1 5 9

Рис. 19 Глибина вимені

Розміщення передніх дійок. Оцінюють ознаку за відстанню між передніми дійками та їх розміщенням відносно центру кожної із двох передніх часток вимені. Бажаний вираз, якщо дійки розташовані на середині часток вимені та спрямовані вертикально до низу, рис. 20

9 - дуже зближені, до центру;

7 - помірно зближені;

5 - на середині четверті;

3 - проміжне розміщення назовні;

1 - широко розміщені, за межами центру чверті.

1 5 9

Рис. 21 Розміщення передніх дійок

Розміщення задніх дійок. Оцінюються задні дійки аналогічно переднім за розміщення їх відносно центру часток дна вимені, вид ззаду. Бажаний вираз ознаки – центральне розміщення дійок, бали зменшуються при зміщенні дійок за межі четверті назовні та збільшуються при зміщенні (зближенні) від центру всередину, а при їх схрещенні ставиться 9 балів, рис. 22

9 - перехрещені; 3 - за межами четверті;

7 - досить зближені; 1 - дуже за межами четверті.

5 - на середині четверті;

1 5 9

Рис. 22 Розміщення задніх дійок

Довжина дійок. Оцінюється візуально або вимірюванням довжини передніх дійок. Бажаний вираз ознаки характеризується оптимальною величиною на рівні п’яти см з відповідною оцінкою п’ять балів. Довгі або короткі дійки небажані, рис. 23

9 - дуже довгі; 3 - короткі;

7 - довгі; 1 - дуже короткі.

5 - середні;

1 5 9

Рис. 23 Довжина дійок

Переміщення (хода). В процесі руху у тварини оцінюється спрямування ходи, лінійне пересування у просторі, напруженість руху, фіксація фази опори та фази перенесення кінцівок, враховується стан ратиць. Оцінка знижується якщо хода слабка, коли присутня кульгавість і, навпаки, твердий, впевнений рух, правильна постава кінцівок, міцні ратиці та бабки підвищують рівень оцінки, рис. 24

9 - відмінна; 7 - задовільна; 5 - звичайна; 3 - слабка; 1 - дуже слабка хода / кульгава.

1 5 9

Рис. 24. Переміщення (хода)

Вгодованість. Оцінюється товщина жирового покриття над коренем хвоста і тазом. Величина оцінки зростає при збільшенні жирового напливу, рис. 25

· 1 – дуже тонке;

· 5 – середнє;

· 9 – дуже жирне.

1 5 9

Рис. 25 Вгодованість

Завдання для виконання

Завдання 1. Вивчити статі тіла корови, коня, вівці, свині і півня

Завдання 2. Оцінити тип будови тіла бугая і корови за 100 бальною шкалою (макети тварин).

Завдання 3. За наведеними промірами (табл. 7) розрахувати індекси будови тіла плідників та побудувати екстер’єрний профіль. За стандарт взяти дані УЧР породи. Приклад: спочатку визначаємо відхилення кожного показнику у відсотках -142 -136 =6 см; 6:142 х 100 =4,2% і т.д. На основі одержаних даних будуємо екстер’єрний профіль айширської та білоголової української порід порівняно із українською чорно-рябою молочною породою. На осі абсцис через рівні проміжки позначаємо назву промірв, а на осі ординат – відхилення від показників у відсотках. Робимо висновок про перевагу порід за певними показниками.

7. Проміри тіла бугаїв-плідників різних порід

Завдання 4. За поданим муляжем провести лінійне описування корів за 9 бальною шкалою. Дані записати в картку оцінки корів (табл.. 8).

8.КАРТКА ОЦІНКИ ЕКСТЕР'ЄРУ КОРІВ МОЛОЧНИХ

ПОРІД

Контрольні запитання

1.Дайте визначення поняттям «екстер’єр, стать, конституція»

2. Вкажіть типи конституції та особливості кожного із них

3.Назвати статі екстер’єру корови

4. Назвати статі екстер’єру свині

5. Назвати статі екстер’єру вівці

6.Назвати методи оцінки екстер’єру тварин

7. Як проводиться бальна оцінка тварин?

8. Індекси та їх визначення

9. Як побудувати екстер’єрний профіль тварин?

10. Як проводиться лінійна оцінка тварин?

Лабораторна робота 4. ПРОДУКТИВНІСТЬ ТВАРИН

Мета заняття: засвоїти знання щодо основних видів продуктивності сільськогосподарських тварин залежно від виду та напряму продуктивності, вивчити методи оцінювання племінної цінності тварин

Методичне забезпечення: підручники, посібники, таблиці.

Розгляд питань:

1. Молочна продуктивність

2. М’ясна продуктивність

3. Яєчна продуктивність

4. Вовнова, шубна, смушкова продуктивність

5. Робоча продуктивність

6. Оцінка племінної цінності тварин

Література

1.Розведення сільськогосподарських тварин / Басовський М.З., Буркат В.П., Вінничук Д.Т. та ін..- Біла Церква, 2001.- 400с.

2. Разведение сельскохозяйственных животных / В. Ф. Красота, В. Т. Лобанов, Т. Г. Джапаридзе.-М.: Агропромиздат, 1990.- 324 с

3.Засуха Т. В. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії / Т. В. Засуха, M.B. Зубець, Й.З. Сірацький та ін. - К..: Аграрна наука, 1999. - 512с.

Методичні рекомендації

Продуктивністю називають здатність тварин за певний проміжок часу в конкретних умовах середовища дати певну кількість продукції потрібної якості. Утворення молока в клітинах секреторного епітелію альвеол називається лактаційним періодом або лактацією, момент припинення синтезу молока – запуском, а час від запуску до нових родів – сухостійним періодом. Тривалість лактації залежить від виду і породи тварин. Найбільш тривала лактація у корів молочних порід. Лактаційний період залежить від часу, який проходить від отелення до запліднення. На молочну продуктивність корів впливає також сервіс – період – проміжок часу від отелення до плодотворного осіменіння. Чим менше сервіс-період, тим коротша лактація і навпаки. Графічне зображення величини добових та місячних надоїв на протязі лактації називається лактаційною кривою. До основних якісних показників молока відносять вміст у ньому жиру, білка і сухого знежиреного молочного залишку (СЗМЗ). Середню жирність молока за рік, або за лактацію вираховують так: жирність молока за кожний місяць лактації множать на величину надою відповідного місяця і отримане 1%-не молоко сумують за 10 місяців; цю суму 1%-ного молока за 305 днів лактації ділять на фактичний надій молока за дану лактацію і отримують середній показник жирності молока за лактацію або рік.

Оцінку і облік м’ясної продуктивності проводять прижиттєво і після забою тварин. Прижиттєво - за періодичним зважуванням тварин, добовими та щомісячними приростами живої маси, за промірами висоти в холці, довжини тіла, обхвату грудей, напівобхвату заду тощо. Після забою – за забійною масою - це маса туші з внутрішнім жиром, без голови, хвоста, нижніх відділів кінцівок (передніх − по зап'ястя, задніх − по скакальний суглоб), шкіри, внутрішніх органів та їх вмісту; забійним вихіодом − це відношення забійної маси тварини до її живої маси перед забоєм, після голодної витримки, відображене у відсотках; морфологічним складом туш; товщиною шпику в окремих місцях; площею «м’язового вічка» тощо.

Завдання 1. Розрахувати кількість молочного жиру і білка в молоці й визначити вірогідність між лактаціями за надоєм (табл. 9).

9. Молочна продуктивність корів

Лактація	Надій за 305 днів, кг	Вміст жиру в молоці, %	Кількість молочного жиру, кг	Вміст білка в молоці, %	Кількість молочного білка, кг
± mх
І	7365±67,61	3,46	254,8	3,06	225,4
ІІ	7620±103,04	3,42	260,6	3,04	231,6
ІІІ	7786±139,94	3,44	267,8	3,05	237,5
ІV	7361±156,63	3,49	256,9	3,07	225,9
V	6754±201,45	3,52	237,7	3,07	207,3

Завдання 2. Розрахувати індекс молочності корів айширської породи, користуючись даними таблиці 10 та формулою

,

де ІМ − індекс молочності, кг; НЛ − надій за 305 днів лактації, кг; Ж − вміст жи­ру в молоці, %; ЖМ − жива маса корови, ц.

10. Жива маса та продуктивність корів айширської породи

Завдання 4. За лактаційною кривою (рис. 24) розрахувати індекс постійності лактації за формулою Х. Тернера:

,

де КПЛ – коефіцієнт постійності лактації; С – фактичний надій за лактацію, кг;

D – найвищий надій за місяць, кг.

та показник падіння надою, як відношення надою за 7 місяців до надою за 305 днів лактації, виражене у процентах

Рис. 24 Лактаційні криві високопродуктивних корів голштинської породи

Кг

КПЛ = 8940:1180 = 7,58

КПН = 6840: 8940 = 0,76

Завдання 4. Визначити молочність корів абердин-ангуської та волинської м’ясної порід, використовуючи формулу еталонної живої маси. Відлучення телят провести у 8 місячному віці. Фактична жива маса теляти абердин - ангуської породи при відлученні – 208 кг, волинської м’ясної – 223кг. Фактична маса телят при народженні, відповідно, 34 і 41 кг.

Молочність визначати, користуючись формулою:

ЕЖМ = (ФЖМ -ФМН)/В х 210 + ЖМН, кг,

де ЕЖМ еталонна жива маса теляти у віці 210 діб; ФЖМ –фактична жива маса теляти на час відлучення; ЖМН –жива маса новонародженого теляти; В – вік теляти під час відлучення, діб.

Молочність абердин-ангуської (208-34): 240 х 210 +34 =186,3 кг

Завдання 5. Визначити оціночний індекс відтворювальної здатності свиноматок за даними таблиці 11 та добрати 2 кращих матки для введення в стадо.

Використати оціночний індекс:

КПВЯ = 1,1Х₁ +0,3 Х₂ +3,3Х₃+ 0,35Х₄,

де Х₁ – багатоплідність, Х₂ – молочність, Х₃ – кількість поросят у 2 міс., Х₄ - маса гнізда на час відлучення.

11. Показники відтворювальної здатності маток

Завдання 6. Визначити молочність кобили за умови, що її щодоби доїли від 6 до 22 години. За цей час (16 год) надоювали у середньому по 9,5 л молока, а наступні 8 годин - молоко ссало лоша.

Контрольні запитання

1.За якими показниками проводять облік молочної продуктивності?

2. Які фактори впливають на молочну продуктивність корів?

3. Які основні показники якості молока?

4.Які основні складові туші тварин?

5. Як і коли проводять облік м’ясної продуктивності тварин?

6.чинники впливу на м’ясну продуктивність?

7. Назвати генетично обумовлені ознаки яєчної продуктивності.

8.Як визначають несучість птиці?

9. Назвати ознаки робочої продуктивності коней.

10. Як обліковують продукцію у вівчарстві?

Лабораторна робота 5. ПЛЕМІННА ЦІННІСТЬ ТВАРИН

Мета заняття: засвоїти знання щодо методів визначення племінної цінності тварин та побудови родоводів.

Методичне забезпечення: підручники, посібники, ДКПТ

Розгляд питань:

1. Племінна цінність та методи її визначення

2. Родоводи та способи їх побудови

Література

1. Розведення сільськогосподарських тварин / Басовський М.З., Буркат В.П., Вінничук Д.Т. та ін. - Біла Церква, 2001.- 400с.

2.Разведение сельскохозяйственных животных / В. Ф. Красота, В. Т. Лобанов, Т. Г. Джапаридзе.-М.: Агропромиздат, 1990.- 324 с

Племінна цінність — це властивість організму тварин пере­давати потомству генетичну інформацію про рівень розвитку кі­лькісних і якісних ознак: екстер'єр і конституція, рівень продук­тивності, якість продукції тощо. Для визначення племінної цінності тварин найчастіше застосовують такі методи:

1. За однією селекційною ознакою:

• оцінка за власним фенотипом: A = h²⁽Р_о — ), де Р_о –фенотип тварини, - середній фенотип ровесниць

• оцінка за фенотипом батьків: А = 0,5Ам + 0,5Аб

• оцінка за фенотипом бічних родичів: А = b • (Р — ), де

b- коефіцієнт регресії фенотипу потомка на генотип плідника

• оцінка за комплексом джерел інформації: Іа = К₁ (Х₁ – Х₁) + К₂ (Х₂ - Х₂)

• найкращий незміщений лінійний прогноз (BLUP) – враховуються різні паратипові фактори і включається ефект адитивної генетичної цінності батька тварини

2. За комплексом селекційних ознак:

• селекційний індекс за комплексом джерел інформації:

I = B₁ (X₁ - ) + B₂ (X₂ - ) +……. B_n (X_n - )

• селекційний індекс за власним фенотипом

• бонітування.

Племінна цінність тварин за походженням (ПЦ_Р) визначається на основі родоводів.

Родовід (генеалогія, педігрі) – це документ, що стверджує походження тварин, в якому надається інформація про племінні і продуктивні якості предків. Родоводи складаються як на одну, так і декілька тварин й можуть бути текстовими та структурними.

Рис. 25 Класифікація родоводів

До індивідуальних текстових родоводів належать: звичайні родоводи з вертикальним та горизонтальним розташуванням рядів предків, за типом запису до Державні книги племінних тварин і ланцюгові.

До групових родоводів відносять генеалогічні схеми (текстові), а також діагональні та перехресні родоводи (структурні).

Побудова індивідуального родоводу починається із запису даних про тварину, на яку складається родовід, тобто клички, індивідуального номера, номера запису в Державну книгу племінних тварин.

Найбільш поширеною у практиці тваринництва є звичайний родовід з вертикальним розташуванням рядів предків. Його будують так: на звичайному листі паперу за допомогою горизонтальних і вертикальних ліній викреслюють родовідну таблицю (решітку), яку вертикальною лінією по середині ділять на 2 частини: ліва сторона − материнська, права − батьківська (табл. 12). Зверху решітки записують кличку про банда.

12.Звичайний родовід з вертикальним розташуванням рядів предків.

пробанд

У перший ряд записують ліворуч − матір (М), праворуч − батька (Б). У другий ряд записують батьків матері (MM і БМ) та батьків батька (МБ і ББ) і т.п. У кожному наступному ряду число предків збільшується в 2 рази, тобто у геометричній прогресії. Кількість букв, що позначають певного предка, вказують на ряд родоводу, в якому він зустрічається (MM, БМ, МБ, ББ − II ряд предків, а МММ, БММ, МБМ, ББМ та інші − III ряд). При розшифруванні позначень предків перше слово читається у називному відмінку, всі інші − в родовому (БМ − батько матері, МББ − мати батька батька). Перша літера вказує на стать предка, остання − з якого боку родоводу (материнського чи батьківського) він зустрічається.

Родовід тварини може мати горизонтальне розташування предків. Основна особливість даного родоводу в тому, що ряди предків розміщуються горизонтально зліва направо, а кожний ряд − вертикально (табл. 13).

13. Горизонтальний родовід

Пробанд

При цій формі родоводу батько пробанда і всі його предки записуються у верхній частині решітки, а мати і всі її предки − у нижній.

Родовід можна подавати з використанням фігурних дужок. При цьому ряди предків розміщують горизонтально, але пробанд записують ліворуч, а батько і мати пробанда, а та­кож кожного предка з'єднуються між собою фігурними дуж­ками.

Особливість родоводу коней для запису до ДКПТ полягає в тому, що предки пробанда записуються в рядок. Першим як для пробанда, так і для кожного предка вказується батько, потім мати. Третій ряд родоводу записується в дужках після кожного предка другого ряду.

Пробанд

Батько від ББ (БББ-МББ) і МБ (БМБ-ММБ). Мати від БМ (ББМ-МБМ) і MM (БММ-МММ).

Ланцюговий (неповний) родовід - походження жіночих предків тільки з материнського боку родоводу пробанда. Родовід має вигляд звичайного дробу, де в чисельнику вказуються чоловічі предки (БМ, БММ, БМММ) пробанда, а в знаменнику − матері (М, MM, МММ, ММММ).

Ланцюговий (неповний) родовід має такий вигляд:

Пробанд Б/М

Ланцюговий родовід можна вести також і тільки по батьківській стороні пробанда (Б, ББ, БББ і т.д.), якщо необхідно простежити походження найбільш цінних плідників. Такі родоводи дають уявлення про число поколінь, протягом яких проводилась племінна робота з породою чи окремою лінією (М.А.Кравченко та ін., 1987).

Структурні родоводи можуть бути індивідуальними і груповими. Правила побудови структурних родоводів такі: плідники позначаються умовно □, матки − ○; потомки розташовуються вище своїх батьків і з'єднуються з ними прямими лініями (родинні зв'язки); у предків лінії завжди виходять зверху, а до потомків входять знизу умовних позначень; скільки разів не зустрічався б один і той самий предок у родоводі, він викреслюється тільки один раз; у структурних родоводах ряди і сторони предків не завжди витримуються.

Генеалогічні схеми − це тестові групові родоводи, які записують зліва направо від родоначальників лінії або родини до їх потомків. При цьому вказують тільки продовжувачів лінії (родини), кожне покоління яких з'єднується зі своїм батьком (матір'ю) через фігурні дужки. Такі схеми широко використовуються в сучасник каталогах бугаїв-плідників.

Діагонально-групові родоводи використовуються при аналізі роботи з лінією. Правила побудови родоводу такі: викреслюються горизонтальні прямі, кількість яких залежить від числа поколінь в лінії, а також рядів предків. Пряма, на якій розташовується родоначальник лінії, називається основною. Родоначаль­ник лінії викреслюється зліва і позначається подвійним квадратом Ш. Вгору від нього на першій горизонтальній прямій викреслюють синів (І покоління), на другій − онуків (II покоління), на третій − правнуків (III покоління) і т.п. При розташуванні потомків-продовжувачів лінії використовується принцип діагоналей. Потомків кожного плідника викреслюють від нього по діагоналі зліва направо, знизу вгору, тобто від родоначальника до синів, від синів до онуків і т.д. Від кожного плідника-продовжувача лінії викреслюється вниз вертикаль на основну пряму, де вказують їх матерів. Матері продовжувачів лінії можуть розташовуватись вище основної прямої тільки в тих випадках, коли вони споріднені з родоначальником лінії.Кожна гілка лінії викреслюється окремо і для кожного плідника відразу вказується його потомство. Вниз від родоначальника і матерів продовжувачів лінії викреслюються їх предки. Спільних предків викреслюють один раз.

Можуть використовуватися також перехресно-групові родоводи, які використовується для ілюстрації розвитку окремих родин або племінних стад.

Завдання для виконання

Завдання 1. Використовуючи дані таблиці 14 визначити племінну цінність ремонтних баранів асканійської тонкорунної породи за настригом вовни, враховуючи коефіцієнт успадковування настригу вовни h² =0,4 за середньої продуктивності ровесниць -2,5кг. Визначення племінної цінності матерів провести за формулою: A = h^{2 (}Р_о — )

14. Племінна цінність овець