|
Саме мовне оточення дає можливість виявити у фразеологізмі землі під ногами не чути кілька значень, наприклад: 1) втікати, 2) бігти, 3) у розпачі йти, 4) бути молодим, бадьорим. Синонімія у фразеології тісно пов'язана з багатозначністю, яка є однією з причин появи фразеологічних синонімів.
Фразеологічні синоніми — це ряд фразеологічних висловів, які, виражаючи одне і те ж поняття, відрізняються один від одного експресивно-смисловими відтінками або тим, що належать до різних функціональних типів мовлення. Напр.: старанно працювати — засукавши рукава (інтенсивно), не покладаючи рук (невтомно), у поті чола (тяжко заробляючи). В ролі домінанти тут виступає окреме слово або вільне словосполучення, бо кожний фразеологізм має вже в собі заряд експресії. Семантичні відмінності між членами синонімічного ряду можна легко виявити. Багаточленні синонімічні ряди утворюють прислів'я та приказки. Наприклад, із значенням «діти схожі на батька»: який батько, такі його й діти, яке дерево, такі його квіти; яка хата, такий тин, який батько, такий син; які мамка й татко, таке й дитятко; яка мама, така сама; яке дерево, такий клин; яке коріння, таке й насіння; яке зіллячко, таке і сім'ячко; яка щепа, така яблуня; яка яблунька, такі й яблучка та ін. Можливе використання синонімічного ряду в художньому чи публіцистичному творі. Фразеологічні синоніми треба відрізняти від фразеологічних варіантів. Під фразеологічними варіантами розуміються різновиди фразеологічних одиниць, які є тотожними за значенням, стилістичними й синтаксичними функціями, але частково відрізняються лексичним складом або порядком слів: стенати (знизувати) плечима; взяти гору (верх); брати (взяти, вбрати, забрати} в шори; кров пити (смоктати); тоді, як мертвий оживе (з гробу підніметься}; в одну дудку грати і під одну дудку грати та ін.
Іноді фразеологізми настільки розходяться за своїми значеннями, що стають антитезою один до одного: метати (кидати} очима блискавки означає 1) сердитись, гарячкувати! 2) кокетувати. До антонімічності може привести заміна одного з компонентів, який утворює центр фразеологізму: зіп 'ястися (стати) на ноги і з ніг. звалитись (упасти); (зникнути) як крізь землю провалитись і (з'явитися) як із землі виринути.
У фразеологізмах-а н т о н і м а х зіставляються протилежні якості чи властивості: хоч сядь та й плач, хоч стоячи реви; чуже бачить і під лісом, а свого не бачить і під носом. Вказується на трудність дії (на стіну дертися; лікті гризти; потилицю чухати} або реальну неможливість її (побачиш, як свої вуха: відбудеться тоді, як рак свисне; як мертвий оживе та ін.). Іноді поєднуються антонімічні слова за допомогою сурядних сполучників: або пан або пропав; ні сіло ні впало; ні в тин ні в ворота; ні богу свічка ні чорту кочерга. Деякі фразеологізми будуються на протиставленні, що підсилюється запереченням однієї з властивостей: не все те золото, що блищить; не хвалися язиком, а хвалися ділом; не хвали день до вечора; не кричи, а ліпше навчи.
ФРАЗЕОЛОГІЯ І МОВНІ КЛІШЕ
Під мовними кліше розуміються мовні одиниці, яким властиві постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків і водночас семантичне членування, характерне для вільних словосполучень: установити контроль; визвольний рух; патріотичне виховання; посилення боротьби із зловживаннями; мирне співіснування; дух часу; матеріальне благополуччя, ринкова економіка. Для визначення синхронний зріз - поява кліше зв'язана з частотністю й повторюваністю ситуації. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір контекстуальних елементів у мовленні, що набувають звичності в називанні і звучанні. Такі сполуки слів перетворюються у стандартні. подібно до фразеологізмів вони відтворюються в мовленні і починають функціонувати як одиниці мови, але у них немає семантичних зсувів, як у фразеологічних одиниць, зв'язок компонентів вільний, як і у вільних синтаксичних словосполученнях. Тому такі сполучення вважають явищем перехідного типу, що поєднує в собі властивості вільного синтаксичного словосполучення і фразеологічної одиниці. Сюди зараховуються вільні синтаксичні словосполучення, які характеризуються тимчасовістю існування як готових формул: входити в коло інтересів, гуманний акт, екстремальна ситуація, користуватися великим попитом, перехідний період, плинність кадрів, боротьба із злочинністю, соціальна програма, захист національних меншин, ринкові відносини, мораторій на смертну кару та ін. До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, які функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію і економлять мовлення. Це в основному сталі словосполучення, які на сучасному синхронному зрізі актуалізуються. Такі мовні звороти внаслідок крайньої необхідності та їх важливості для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Напр.:
сфера обслуговування; підтримувати дипломатичні відносини; всенародне обговорення; ринкові реформи: факти —неспростовна річ: одержувати інформацію.
МОВНІ ШТАМПИ
На відміну від мовних кліше, які є основним будівельним матеріалом мови і становлять схему, закріплену за відповідною ситуацією, мовні штампи - це стерті, колись образні вислови, зайві слова, неточні вислови, безконечні, стилістично не вмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-смисловий ефект. Хоч мовні кліше рідко породжують штамп, але наявність таких конструкцій не на своєму місці або багаторазове їх повторення призводить до появи штампів: «Це людина, яка брала участь в боях проти німецько-фашистських загарбників. Він брав участь у визволенні Орла, Вітебська,манера письма. У такому разі без потреби вжиті канцелярські вислови типу за рахунок; у зв'язку з: згідно з; в результаті; в силу; з метою та інші, іменники віддієслівного походження типу забезпечення виконання завдання негативно впливають на сприймання.
Головною причиною породження штампів є відсутність в авторській мові тих засобів, які допомогли б швидко, зручно й економно висловити думку. Тому й спостерігається нанизування кількох абстрактних слів, розташованих поряд: питання підвищення: забезпечення виконання; здійснення завдання, виконання зобов'язання. У таких випадках найкраще один з іменників (перший) замінити інфінітивом: забезпечити виконання; виконати зобов'язання. Слово питання слід випускати. Іноді в основу таких словосполучень уводяться слова робота, боротьба, експеримент, дослідження та інші, за якими йде не властивий загальнонародній мові прийменник по. Повторюючись у багатьох словосполученнях, він також штампує мову: робота по впровадженню..., боротьба по винищенню..., експеримент по застосуванню..., дослідження по ліквідації..., які треба замінювати словосполукою з прийменником з або зовсім змінювати (впроваджувати, винищувати, експеримент із застосування. дослідження з ліквідації). Одні й ті самі слова-означення, що додаються часто до іменників у мовних кліше, також бувають штампами: мати велике значення; відігравати важливу роль; приділяти значну увагу; склалися певні стосунки; викликають значний інтерес: у даний час та ін. Особливо невиразні означення певний і даний, які потрібно замінювати конкретними прикметниками та займенниками — невеликий, незначний, цей.
Не сприяють чіткому висловленню думки слова або цілі вислови, що суперечать логічному зв'язку: більша половина (треба більша частина); у березні місяці; живопліт з кущів; озима пшениця, посіяна восени тощо. Штампами вважаються й логічні прокладки, якщо вони часто повторюються і не несуть ніякої інформації, наприклад: треба сказати; слід зазначити; потрібно відзначити: гадаємо та ін. Штампи трапляються в мовленні на всіх рівнях - фонетичному, лексичному, фразеологічному, словотворчому, морфологічному і синтаксичному, тому їх виявлення і боротьбу з ними потрібно розглядати в кожному конкретному випадку.
.
ТЕМА: ТИПИ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ
П Л А Н
1. Типи лінгвістичних словників.
2. Класифікація термінологічних словників.
Розрізняють два типи словників – енциклопедичні і лінгвістичні (філологічні).
Енциклопедичними словниками називаються словники, у яких наводяться відомості про позначувані словами явища і предмети, а також наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відомості про населені пункти, країни, різні події тощо.
У лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова (тлумачення прямих і переносних значень слів, з’ясування семантичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних), відомості про написання, вимову або походження).
Є такі типи лінгвістичних словників:
• орфографічні словники (у них подано відомості про правильне написання слів відповідно до діючих орфографічних норм);
• етимологічні словники (подають основні відомості про походження і генетичні зв’язки слів);
• тлумачні словники (у них подано опис значень слів, граматичну, семантичну інформативність, відомості про образне вживання, ілюстративний матеріал – цитати з творів письменників). Найповнішим щодо тлумачення лексичного складу української мови є СУМ, К.: Наукова думка, 1971–1980. – В 11-ти тт. Реєстр словника містить понад 135 тис. слів, точніше – 134058;
• двомовні (поділяються на українсько-іншомовні та іншомовно-українські),
• перекладні, чотирьохмовні – «Словник з аграрної економіки» (Л. О. Хоменко), «Словник з агробіології» (Л. О. Хоменко);
• історичні словники (береться діахронічний принцип добору і аналізу лексичного матеріалу), напр.: «Словник староукраїнської мови ХІV – ХVI ст.» у двох томах, укладений під керівництвом Л. Л. Гумецької;
• словники синонімів, антонімів, омонімів;
• діалектні, фразеологічні словники;
• словники мови письменників («Словник мови Шевченка», «Словник мови Квітки-Основ’яненка»);
• словотвірні і морфемні словники;
• інверсійний словник тощо;
У 30-і і пізніші роки було створено цілий ряд термінологічних словників:
Ф. Цешківський, О. Черняхівський, О. Курило «Nomina anatomika ukrainika»;
російсько-український термінологічний словник з фізики (16 тис. термінів),
гірничої справи (20 тис. термінів), геології (19 тис. термінів), математики (12 тис. термінів), гідротехніки (13 тис. термінів), ботаніки (понад 10 тис. термінів), фізіології (15 тис. термінів), останнім часом вийшли: «Фінансовий словник» (автори: Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С.), «Словник термінів ринкової економіки» (За заг. ред. проф. В. І. Науменка), «Ринкова термінологія ділової людини: Словник-довідник» (Лінніков В. М., Борковський В. В., Рокоча В. В. та ін.) тощо.
Сьогодні діяльність учених у сфері термінології, насамперед термінографії, в останні роки була продуктивною. Від 1991 р. До сьогодні в Україні опубліковано близько 600 термінологічних галузевих словників, в яких уперше в термінологічному форматі представлено терміно(під)системи багатьох наук, окремих галузей знань, сфер професійної діяльності, для яких раніше не існувало спеціальних термінологічних словників.
Термінологічні словники різняться за:
-охопленням сфер наук (загальнонаукові, багатогалузеві (універсальні), галузеві, вузькогалузеві словники);
-за кількістю залучених мов (одно-, дво-, три- і багатомовні словники);
-за призначенням (навчальні, інформативні, довідкові словники, енциклопедичні словники та енциклопедії відповідних галузей тощо).
Помітною є відмінність між термінологічними словниками за обсягами матеріалу. У низці праць відчутним є прагнення авторів до повноти, вичерпності термінології відповідної галузі (напр.: Українсько-російський словник наукової термінології / За ред. Л.О.Симоненко. – К., 2004 (близько 100 тисяч основних термінів і термінів-словосполучень); Тлумачний словник з енергетики. Основні терміни: понад 3 500 термінів / За ред. А.А. Рудника. – Х., 1999; Тлумачний російсько-українсько-англійський словник з екології. Основні терміни: близько 3 500 термінів / За ред. А.А. Рудника. – Х., 2000 та ін.).
У сучасній практиці укладання українськомовних термінологічних словників сформувалися два основних підходи:
а) одні вчені оцінюють елементи термінологічних систем 20–30-х років ХХ ст., які пізніше були заступлені іншими термінами;
б) інші термінознавчі прагнуть широкого відновлення у вжитку термінів 20–30-х років ХХ ст., пропонують (теоретично і на практиці) відмовлятися від значної частини усталених в останні 60 років термінів, заступивши їх вилученими у 30-х роках ХХ ст. термінами. Внаслідок реалізації такої настанови у деяких словниках з’явилися терміни бігун замість полюс, вагадло замість маятник, лінза замість сочка та ін.
ТЕМА: СКЛАДНОСКОРОЧЕНІ СЛОВА, АБРЕВІАТУРИ ТА ГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ
П Л А Н
1. Абревіатури, їх класифікація.
2. Поділ абревіатур за змістом.
3. Вимоги до творення складноскорочених слів.
4. Правила скорочування слів.
5. Правила користування скороченнями.
6. Графічні скорочення.
Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність - абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів - значна кількість саме абревіатур. Це явище поширилося на початку XX ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме - тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації. Активізація процесу творення абревіатур зумовлена передусім суспільно-політичними чинниками, - а відтак соціолінгвістичною ситуацією -появою чи оновленням назв державних, громадських, адміністративно-управлінських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень.
Отже, абревіатура (італ. аЬЬгеуіатга від лат. аЬЬгечіо - скорочую)
- скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв (рідше звуків) та як результат її - лексикалізація графічних скорочень, якої з часом набувають частовживані й загальновживані довгоживучі абревіатури, напр.: Кабмін, ЖЕК, НАТО, ООН тощо. Основні умови їхнього функціонування - доцільність, зрозумілість, стандартність. їх ще деколи називають "лексичними скороченнями".
Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:
1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:
а ) буквені - їх вимовляють як букви: СНД- Співдружність Незалежних Держав; МЗС-Міністерство закордонних справ; СБУ- Служба безпеки України; МВФ - Міжнародний валютний фонд; ЛНУ- Львівський національний університет; ТзОВ - Товариство з обмеженою відповідальністю; СП- спільне підприємство; ТСН- Телевізійна служба новин;
б ) звукові - їх вимовляють як звуки: СІЛКО - Європейська школа кореспондентської освіти; НАН - Національна академія наук; ЧАЕС - Чорнобильська атомна електрична станція; ВАТ-Відкрите акціонерне товариство; ДАІ - Державна автомобільна інспекція; ЗМЇ -засоби масової інформації; ЦУМ- центральний універсальний магазин; СН/Д - синдром набутого імунного дефіциту.
2. Абревіатури складового типу - утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: інтерпол (інтернаціональна поліція), Бенілюкс (об'єднувальна назва трьох європейських держав - Бельгії, Нідерландів і Люксембургу), військкомат (військовий комісаріат), торгпред (торговельний представник), міськком (міський комітет), держстрах (державне страхування), нардеп (народний депутат).
3. Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, дипкур 'єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсестра, турбюро, Донеугілля, Нацбанк, Галсервіс.
4. Комбіновані абревіатури - утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.
Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. З відновленням незалежності в Україні виникло багато нових партій, громадсько-політичних організацій, що мають два найменування: одне - повне, яке є словосполученням, інше скорочене - абревіатура. Ознакою євроінтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом евро, напр.: еврокредит, єврооблігація, європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄВС- Європейська валютна ситема, ЄВБ- Європейський валютний банк, ЄБРР - Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄС - Європейський Союз.
За змістом абревіатури можна поділити на:
- назви держав {ПАР, ФРИ, США);
- назви міжнародних організацій (МАУ - Міжнародна асоціація україністів; ЮНЕСКО, ООН);
- назви партій (УРП, УНА, СДПУ(о), УХДП);
- назви військових угруповань (ВМФ, ВПС, УПА, УГА);
- назви наукових, громадських, спортивних організацій (НТШ- Наукове товариство імені Шевченка; ДНД-добровільна народна дружина; ФФУ-Федерація футболу України; НБА -Національна баскетбольна асоціація; МОК'-Міжнародний олімпійський комітет);
~ назви телевізійних агентств і програм (УТ, УТН, УНІАН- Українське національне інформаційне агентство новин);
- назви підприємств, установ, організацій, банків (Укрсоцбанк, Промінвестбанк, ЛОРТА, РЕМА, Карпатбуд, НаУКМА - Національний університет "Києво-Могилянська академія');
- назви літературних об'єднань (ВАПЛІТЕ - Вільна академія пролетарської літератури, Бу-Ба-Бу-Бурлеск - Балаган - Буфонада);
- назви видавництв, видань, газет і журналів (УРЕ, БУЛ-Бібліотека української літератури, СУМ - Словник української мови; "ПіК"- "Політика і культура"; "СіЧ""Слово і час", "ГУ"- "Голос України ");
- назви відділів, відділень, факультетів (райвспоживспілка, облвно, фінвідділ, біофак, журфак, юрфак);
- назви посад (завкафедри, генсек, санінструктор);
- назви документів (спецзамовлення, спецпроект, техплан);
- назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв (лавсан,тикональ титан+кобальт+нікель+алюміній, комол - кобальт+молібден, колінвал, апарат УЗД, ГАЗ-51, Ту-154, Ан-24) та ін.
Творення складноскорочених слів мусить відповідати таким вимогам:
а) слово має легко "розгортатися" в повне найменування;
б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові;
в) відповідати нормам українського правопису.
Невдалими можна вважати немилозвучні абревіатури (СЄХЛ- Східноєвропейська хокейна ліга; СФУ-ЖО - Світова федерація українських жіночих організацій; ЄФВС -Європейський фонд валютної співпраці; ТКЛТБ- Телекомпанія Львівського телебачення; ЗЗБВ-завод залізобетонних виробів), співзвучні з якимось звичайним словом (КІНО - Київський інститут народної освіти; УХО-Українська християнська організація; ЛАК-Ліга арабських країн), незрозумілі (молзавод, індпошив, промпродукти). Наслідком тривалої взаємодії української та російської мов є ненормативні сьогодні абревіатури, напр.: вуз, а треба - внз або виш, зво, ОМОН, а треба - ЗМОП, ін 'яз, а треба - інфак. Як релікти сприймаємо запозичені з російської мови абревіатури самбо (самооборона без оружия), бомж (без определенного места жительства), спецназ (отряд специального назначения) та ін.
Окремі абревіатури, які активно функціонують у сучасному політичному житті українського суспільства, мова запозичила в готовому вигляді без перекладу з мов міжнаціонального спілкування, зокрема англійської: НАТО (NATO - North Atlantic Treaty Organization) - Північноатлантичний блок; ЮНЕСКО (UNESKO - United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) -Організація Об 'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Частина абревіатур - назв країн і міжнародних організацій, фондів виникла вже на основі перекладених номінацій: UNO - ООН (Організація Об 'єднаних Націй); IMF-МВФ (Міжнародний валютний фонд); USA - США (Сполучені Штати Америки). Деколи трапляються розбіжності в скороченні відомих назв, зокрема в українських діаспорних джерелах. Наприклад, США в Америці й Канаді може звучати як ЗДА (3 'єднані Держави Америки) або ЗСА (3 'єднані Стейти Америки).
Вживаються абревіатури й в електронному дискурсі: WWW (World Wide Web) - всесвітнє інформаційне середовище, PC - personal computer, IRC (Internet Relay Chat) - спілкування в реальному часі. Відмінна риса абревіації в електронних текстах - скорочення не тільки термінів, а й слів, які часто вживають у розмовній мові, словосполучень і окремих речень (аж до 30-ти знаків). Ця система спілкування дедалі більше привертає увагу мовознавців.
В діловому мовленні абревіатури виконують важливі функції - інформативної компресії та економії місця у ділових паперах. Вживати їх потрібно так, щоб вони були зрозумілими для всіх, хто читає документ. Тому при першому вживанні складноскороченої назви в тексті її потрібно розкривати в дужках, а потім уже вживати у скороченому вигляді, напр.: УЦЕПД (Український центр економічних та політичних досліджень), потім тільки УЦЕПД.
Абревіатури є однослівним еквівалентом скорочення. Це самостійні слова-іменники, що мають граматичний рід, можуть бути незмінними або відмінюватися за відмінками. У невідмінюваних абревіатурах буквеного типу рід визначають за головним словом мотивуючого словосполучення, напр.: НТР (ж. р.) - науково-технічна революція. В інших абревіатурах рід визначається граматично, за фінальною частиною скорочення, напр.: Донбас, загс - чоловічого роду, бо закінчуються на приголосний.
Відмінюються абревіатури:
1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника, напр.: педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;
1) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи;
Не відмінюються абревіатури:
1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: завканцелярії, комроти, начштабу;
2) ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ.
Правильність написання, точність граматичної форми можна перевірити за спеціальними словниками скорочень української мови.
Правила скорочування слів
Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, - графічні, текстові. Ці скорочення не є словами, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних скорочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами.
За написанням графічні скорочення є декількох типів:
- крапкові (ім., див., с, м.);
- дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д);
- із скісною рискою (а/с, в/с, в/ч);
- нульові - на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр (20 хв, 5 кг, 300 грн);
- комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін. Стандартними є такі типи скорочень:
а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл., р-н, ст., вул.;
б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав., зам., член-кор., акад.;
в) назви дат і календарних термінів: //. е.,в., ст., м-ць, р., рр.;
г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис, млн, млрд;
д) форми звертання: п., грам.;
е) фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.; є) найменування документів: квит., накл.;
ж) текстові позначення: див., пор., напр., с, та ін., і т. ін., табл.,іл.
Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями.
Існують такі правила користування скороченнями:
- слово має закінчуватися на приголосний (за невеликими винятками - о. - острів, отець, А - ампер);
- слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол,, філос);
- не можна скорочувати в тексті ключових слів;
- написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.
Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з документами. Наприклад, варто запам'ятати правильні скорочення місяців року: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес, жовт., лис-топ., груд.; не розділяти крапкою подвоєння pp. - роки; не можна скорочувати імена та імена по батькові (І.-Іван, М. - Михайло, а не їв., Mux.); не скорочувати стор., а лише правильно -с; писати правильно - напр., а не Н-д: чи Н: та ін.Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.
Подаємо зразки скорочень, які вживають у ділових паперах усіх видів:
а) назви документів — ОСТ, техплан, техдокументація;
б) назви посад, учених ступенів, звань — член-кор., проф., канд. філол. наук, зав., заст.;
в) офіційною формою звертання є тов.;
г) офіційні назви організацій, установ, відділів — главк, агропром, фінвідділ, Київміськбуд, Укрземпроект;
д) скорочення, вживані в планово-обліковій документації — держплан, дєржбанк, промбудбанк, техпромфінплан, накл., № та ін.
Назви установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин слів, пишуть:
а) з великої літери, якщо ці слова вживають на позначення конкретної установи — Укрпромбуд, Держкіно, Укрнафта, Укрцукорпром, Укрміжколгоспбуд, Укроргводбуд;
б) з малої літери, якщо такі слова є родовими назвами — міськрада, облвно, педінститут, радгосп, оргвідділ.
Складноскорочені назви, що утворені з початкових букв, імен власних і загальних, пишуть великими літерами: МВС, АТС, ММВ, МАУП, РАУ, КІБІ, ГЕС, ТЕЦ.
Графічні скорочення
Графічні скорочення вимовляють повністю і скорочують лише на письмі. Графічні скорочення пишуть з крапками на кінці скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр).
Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. (Північно-Кримський) канал.
Не скорочують слова на голосну, якщо вона не початкова у слові, і на ь. Наприклад: слово український може бути скорочене укр., у країн., українськ.
При збігу двох і більше однакових приголосних скорочення роблять після першого приголосного: змін, робота, відмін, навчання.
При збігу двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн., (мідний), висот., висоти, (висотний).
До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:
акад. — академік, о. — острів
вид. — видання, обл. — область
гр. — громадянин, оз. — озеро
див. — дивись, пор. — порівняй, порівняйте
доц. — доцент, проф. — професор
і т. д. — і так далі, р- — рік, річка
і т. ін. — і таке інше, pp. — роки
і под. — і подібне, с. — село, сторінка
ім. — імені, ст. — станція, сторіччя
напр. — наприклад, т. — товариш, том
до н. е. — до нашої ери, тов. — товариш
ТЕМА: ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ І ЧИСЛІВНИКІВ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
П Л А Н
1. Правила вживання займенників у діловому мовленні.
2. Особливості використання числівників у ділових паперах.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |