Читайте также:
|
Методи виховання — способи впливу вихователя на свідомість, волю та поведінку вихованця з метою формування у нього стійких переконань і певних норм поведінки.
Методи виховання тісно пов'язані з прийомами виховання. Останні є складовими тих чи інших методів і визначають шляхи реалізації вимог конкретного методу виховання.
17. Класифікація методів виховання
Виділяють такі групи методів:
1. формування свідомості та переконань (переконування, приклад, вимога)
2. організація діяльності та формування поведінки (тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситуацій вільного вибору, ігровий метод)
3. Стимулювання та корегування поведінки та діяльності (схвалення, похвала, подяка, премія, нагорода, важливе доручення)
4. Контролю за ефективністю виховання (
18. Методи формування досвіду поведінки та організації діяльності учнів.
До групи методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситуацій вільного вибору, ігровий метод. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців.
Тренування - метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів.
Привчання - метод, який забезпечує інтенсивне формування необхідної якості. На жорсткому привчанні базуються всі казармові системи виховання, наприклад, армійська, де цей метод поєднується з покаранням.
Педагогічна вимога - метод впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє і гальмує дії вихованців, виявлення у них тих чи інших якостей.
Ситуація вільного вибору - метод виховання, що моделює момент реального життя, в якому виявляється і підлягає випробуванню на стійкість система вже сформованих позитивних дій, вчинків, ставлень.
Ігровий метод включає ігрові моделі діяльності, в яких вихованці проявляють високу активність мислення і поведінки, вступають у взаємодію між собою, набувають звичок поведінки за відносно короткий термін.
19. Методи стимулювання діяльності учнів
Стимулювання - означає спонукати до дії, давати поштовх, заохочувати.
Заохочення - метод вираження суспільного позитивного схвалення поведінки і діяльності вихованців. Він закріплює позитивні навички і звички.
Схвалення - найпростіший вид заохочення. Схвалення педагог може висловити жестом, мімікою, поглядом у вічі, фізичним дотиком, позитивною оцінкою поведінки чи роботи учня, колективу; використанням висловів, які передають щире захоплення вихованцями
Змагання - це метод спрямування природної потреби учнів у суперництві й пріоритеті на виховання потрібних їм і суспільству якостей. Змагаючись, школярі швидко засвоюють досвід суспільної поведінки, розвивають фізичні, моральні, естетичні якості.
Покарання - це метод педагогічного впливу, який повинен попереджувати небажані вчинки, гальмувати їх, викликати почуття провини перед собою та іншими людьми. Відомі види покарань, пов'язані з накладанням додаткових обов'язків, позбавленням або обмеженням певних прав, вираженням морального осуду, звинувачення.
20. Методи контролю за ефективністю виховання
Завдання їх полягає у з'ясуванні результативності конкретних виховних заходів, виховної роботи в конкретному колективі загалом. До них належать такі методи науково-педагогічного дослідження, як педагогічне спостереження, бесіда, опитування (анкетне, усне), педагогічний експеримент, аналіз результатів діяльності учня.
Особистість формується і виявляє свої риси в різних видах діяльності. При цьому чим свідомішою, активнішою та цілеспрямованішою буде її діяльність, тим повніше і достовірніше виявлятимуться її якості.
Поведінка людини залежить не тільки від її особистісних якостей, а й від характеру стосунків із колективом, особливостей життя колективу. Тому педагог має знати специфіку його впливу на особистість підопічного та його можливі реакції на цей вплив.
Особистість вихованця і сам колектив постійно розвиваються. Дослідження цих змін має практичне значення для подальшої виховної роботи, зокрема для правильного прогнозування її змісту і добору методів, форм виховного впливу. Наприклад, протягом років навчання учень може побувати в різних класах та школах. Однак процес його вивчення має тривати всюди. І кожен новий вихователь, перш ніж продовжити вивчення і виховання такого учня, має встановити, що було зроблено до нього.
Відомості про учня чи колектив, отримані за допомогою одного методу, для достовірності і об'єктивності потребують перевірки іншими методами. Усім учасникам виховного процесу важливо також обмінюватися даними.
Вивчення і виховання здійснюються одночасно, взаємодоповнюючи одне одного. Прийом чи метод вивчення особистості може бути водночас прийомом чи методом виховання (бесіда, доручення тощо). Аналіз реагування особистості (колективу) на певний виховний вплив допомагає підібрати адекватні його способи.
21. Форми позаурочної виховної роботи зі школярами
Розрізняють масові, групові та індивідуальні форми. До масових форм виховної роботи належать: тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, конференції, тижні різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.
Читацька конференція — допомагає учням глибоко зрозуміти зміст та образи твору, особливості мови та стилю, більше знати про особистість письменника, дати правильну естетичну оцінку подіям, описаним у творі.
Тематичні вечори — присвячуються суспільно-політичним подіям, державним святам, пам'ятним і знаменним датам у житті народів України.
Вечори запитань і відповідей — одна з ефективних форм організації виховання учнів, це цікавий і живий засіб роз'яснення учням різноманітних питань.
Відкритий мікрофон — це форма публіцистичної діяльності учнів у школі. Звичайно учні критикують негативні сторони життя школи, розмірковують над життєво важливими проблемами.
Публічні лекції—це лекції для школярів, на яких присутні вчителі, іноді батьки. Вони тривають 15—20 хв. і проводиться під час великої перерви.
Групові форми роботи — це гуртки, екскурсії, походи, класні виховні години тощо. Найвідомішими, випробуваними, дієвими і популярними формами позаурочної виховної роботи є гуртки та клуби. Істотною рисою гуртків є порівняно невеликий кількісний склад учнів, груповий характер діяльності, наявність спільних інтересів і спільної мети. Заняття в гуртках проводяться за планами, регулярно, ведеться облік роботи (звіти, виставки, олімпіади, предметні тижні).
Клубні об'єднання — це організаційно оформлені та стабільно функціонуючі у навчальному закладі групи однодумців, зайнятих соціально-корисною, культурно-дозвільною діяльністю, які функціонують на базі самоврядування. Діяльність у клубах базується на принципах добровільності,, самоврядування, колективного пошуку, індивідуалізації форм і методів. Відвідування клубу не регламентоване і не обов'язкове, крім того, клуби бувають багатопрофільними, тому вони цікаві для учнів із нечітко визначеними інтересами.
Індивідуальні форми виховної роботи: читання художньої літератури, колекціонування, філателія, нумізматика, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи повинні пов'язуватися з груповими і фронтальними.
У позаурочній та позашкільній виховній роботі використовуються різні методи виховання: розповіді, лекції, бесіди, диспути тощо.
22. Основні вимоги до планування виховної роботи
Планування виховної роботи у класі дозволяє значно зменшити частину непередбаченості у розвитку педагогічної ситуації, забезпечити наступність сьогоднішніх і завтрашніх дій, впорядкованість та ефективність виховної роботи. Планування – це спільна діяльність класного керівника, учнів і дорослих з визначення цілей, змісту та способів організації виховного процесу і життєдіяльності класного колективу, організаторів і учасників намічених справ, термінів їх проведення. У школі традиційно склалася система планування. Маються на увазі такі плани: - загально шкільний; - класних керівників; - вихователів; - органів самоврядування; - учнівських організацій; - трудових об'єднань учнів; - шкільних гуртків; - спортивних секцій; - бібліотеки; - батьківського комітету; - роботи у мікрорайоні; - план роботи заступника з виховної роботи. Дієвий та результативний план виховної роботи повинен:
Забезпечувати єдність та творчу реалізацію інструктивно-методичних настанов державних органів, потреб регіону, колективу самої школи (ювілейні дати, свята народного календаря тощо), спиратися на досягнення сучасної педагогічної науки;
Бути цілеспрямованим, конкретним, розумно насиченим, послідовним, систематичним, гнучким;
Спиратися на інтереси учнів;
Бути коротким та компактним;
Системним та комплексним – реалізовувати різноманітні напрямки виховання у конкретних виховних заходах за єдиною системою роботи;
Поєднувати словесні, наочні і практичні форми і методи виховання, які мають відповідати віковим особливостям учнів;
Забезпечувати спадкоємність змісту й форм діяльності: виключити неоправдане дублювання, ураховувати попередній досвід, відобразити перспективи в роботі;
Передбачати єдність педагогічного керівництва та активності вихованців.
23. Методика підготовки та проведення бесіди
Бесіда – діалог, розмова вчителя та учнів. Методика проведення бесіди передбачає урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів, рівня їх вихованості, особистісних потреб.
Етапи підготовки:
1. Підготовчий – найбільш тривалий і трудомісткий. Вчителю необхідно підібрати літературу, допоміжні матеріали. Важливу роль у досягненні мети бесіди відіграє участь кожного учня в підготовці і проведенні бесіди. Для цього треба розділити клас на підгрупи, кожна має завдання, репродуктивного або творчого характеру.
2. Проведення бесіди
3. Подальша діяльність школярів
4. Оцінка вчителем рівня сформованості моральних норм та навичок
Правила:
Бесіду проводить класний керівник або вихователь
Тривалість залежить від віку учнів (1-4 клас – 25-30 хв)
Підготовка займає 5-6 днів
Тема залежить від віку, рівня розвитку взаємин у колективі
До висловлення думок залучають усіх
Використовувати педагогічні ситуації, приклади, цікавий матеріал
Продумати план бесіди, виділити ключові моральні поняття
Після закінчення уважно проаналізувати вплив на особистість
Задавати дз, залучати до колективної роботи
Говорити спокійно, повторювати та виправляти відповіді учнів, уникати питань да\ні, знайти час для особистої бесіди з кожною дитиною.
24. Методика підготовки та проведення гри у приміщенні
Гра – це реальна діяльність, цілеспрямовано організована в колективі вихованців з певною метою: відпочинку, розваги або формування суспільного досвіду. Тому ігри використовують повсякчасно, однак ми зупинимося спочатку на загальних підходах до їх організації та проведенні.
Ігри бувають економічні, еуологічні, інтелектуальні, рухливі, спортивні
Особливе місце займають рухливі ігри, в яких розвиваються фізичні якості, та цілеспрямованість, воля, активність, уважність. Навчання краще починати з простих командних ігор, потім переходити до складних. Підготовка починається з вибору гри. Визначаємо мету, завдання, вік, склад групи. Під час перерви проводяться ігри, які можна в будь-яку мить зупинити
Дуже відповідальна роль ведучого. Він пояснює правила та підводить підсумки, складає команди. Пояснює правила в 3 етапи:
1) Ознайомлення з грою (назва, сюжет, основні правила)
2) вивчення гри
3) ознайомлення і опрацювання правил гри
Під час підведення підсумків завжди визначаються переможці.
Гра проводиться в 3 етапи:
1) підготовчий – учні розбиваються на групи, обирають командира, проводиться інструктаж з ТБ
2) Практичний – кожна група отримує завдання або алгоритм дій
3) Підсумковий – групи нагороджуються, підводяться підсумки
25. Методика підготовки та проведення КТС
Колективна творча справа – вид пізнавально-захоплюючого заходу, спрямованого на розвиток творчих, інтелектуальних та фізичних здібностей дитини. КТС – захід, який переслідує не тільки розвиваючі, а й виховні цілі. КТС приносить радість, користь оточуючим і класному колективу, в процесі учні намагаються поліпшити життя своє і оточуючих. ЇЇ планують, гуртують, реалізовують, оцінюють спільно вихователі і вихованці. Така діяльність є творчою, бо її не можна організувати відповідно до певного шаблону. Мета – розкріпачення особистості, формування самосвідомості, розвиток здібностей та творчості. КТС можуть бути різними за тривалістю, проведенням, обсягом роботи, характером (трудові, пізнавальні, художні, спортивні)
КТС проходить 6 стадій:
1) Попередня робота вихователя – роль КТС, цілі, завдання, розробляє 2-3 варіанти завдань, доручення для творчих груп
2) Колективне планування КТС – у формі загального збору, проблемні питання (для чого, на користь кому, як краще провести,, кому брати участь)
3) Колективна підготовка справи – по підгрупах
4) Проведення КТС – реалізується план, розроблений класним керівником. Підчас проведення допускається імпровізація. Головне – забезпечити виникнення бадьорості, впевненості.
5) Колективне оцінювання КТС – можливе за допомогою анкетування.
6) Виконуються рішення, прийняті на зборах колективу за підсумками КТС
Види КТС: суспільно-політичні, трудові, спортивно-туристичні, художньо-естетичні, організаційні
26. Методика підготовки та проведення вікторини
Вікторина – пізнавальна гра, яка складається з запитань та відповідей з різних галузей науки, літератури, мистецтва, або об’єднані загальною темою. Запитання підбирають до віку та розвитку, інтересів учнів. Мета – розвиток пізнавальних інтересів, підвищення рівня інтелектуального розвитку. Формування знань, активності.
Схема проведення:
Підготовчий:
1) визначення галузі науки, за якою буде проводитись вікторина.
2) Визначення цілей та завдань,
3) Критерії визначення переможця
4) Створення оргкомітету, розподіл обов’язків
5) Складання плану підготовки та проведення
6) Визначення дати, місця, часу проведення.
Проведення:
Журі ознайомлює з правилами, визначає вдалі і невдалі відповіді, недоліки вікторини.
27. Методика підготовки та проведення творчої програми
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 204 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |