Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

КОНСПЕКТ.

Читайте также:
  1. Задание к лекции 2: составить краткий конспект. Оценивание: 10 б.
  2. Опорный конспект.

25=16. Продуктивність праці — це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

· одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;

· повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;

· забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;

· показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

26. Фонд оплати праці складається з фонду основної та фонду додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати охоплює нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

Фонд додаткової заробітної плати містить доплати, надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені законом, премії за виконання виробничих завдань і функцій, а саме: надбавки й доплати до тарифних ставок і окладів у розмірах, передбачених законом (за роботу у важких і шкідливих умовах, у нічний час, за керівництво бригадою, високу майстерність і т. ін.). У цей фонд включають премії та винагороди, у тому числі за вислугу років; оплату праці у святкові та вихідні дні; оплату за невідпрацьований час у розмірах, передбачених законом.

Планування оплати праці охоплює розрахунки фондів оплати й середньої заробітної плати всіх працівників і за категоріями персоналу.

Вихідними даними для визначення планового фонду оплати праці є:

· стратегічні цілі щодо підвищення матеріального добробуту працівників;

· матеріали аналізу фонду оплати праці;

· виробнича програма та її трудомісткість;

· склад і рівень кваліфікації працівників;

· тарифна система;

· штатний розклад;

· законодавчі акти щодо праці, які регулюють оплату праці.

27. Облік - це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрації фактів, явищ природи чи суспільного життя. Якщо процес обліку здійснюється над господарськими об’єктами, то такий облік називається господарським.

 

Господарський облік - це облік господарської діяльності підприємства, суспільства загалом, тобто це спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрація господарських фактів і явищ та господарських процесів (виготовлення продукції, надання послуг, реалізація, розподіл фінансових результатів тощо).

В залежності від призначення облікової інформації господарський облік поділяють на:

оперативний;

статистичний;

бухгалтерський.

Статистичний облік вивчає і контролює масові соціально-економічні та суспільні процеси, явища природи (перепис населення, використання робочого часу, працівників тощо). Дані про господарські факти, явища і процеси статистичний облік отримує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

1) збір, обробка та відображення первинних даних про стан господарської діяльності;

2) систематизація, групування та зведення даних з метою одержання підсумкової інформації про фінансово-господарські операції підприємства;

3) забезпечення достовірною і своєчасною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів облікової інформації про господарські процеси і явища, що здійснювалися на підприємстві та про наявність і стан майна підприємства та його джерел;

4) формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства.

28. Економічний аналіз проекту дозволяє визначити, наскільки даний проект сприяє досягненню мети національної економіки, а також наявність альтернативних варіантів досягнення тих же найбільших вигод при найменших витратах.

Мета економічного аналізу - оцінка відповідності проекту його економічному середовищу, яке регламентує розподіл доходів, обмеження або стимулювання виробництва і реалізації, і безпосередньо впливає на фінансову здійсненність проекту.

Економічну цінність проектувизначають на основі очікуваних витрат і вигод, які повинне одержати суспільство у разі його реалізації.

Оцінка економічної цінності проекту припускає встановлення:

- впливу результатів проекту на розвиток національної економіки (економічної привабливості);

- оцінки використаних ресурсів і результатів проекту за цінами, які відображають їх справжню цінність для національної економіки (тіньове ціноутворення);

- прямого впливу проекту на економіку країни (зміна попиту і пропозиції, проблеми зайнятості, економічної ситуації і т.д.) і непрямого впливу результатів проекту (створення нових виробництв, галузей, використання недовантажених потужностей).

Економічний аналіз підрозділяється на три види:

1. управлінський аналіз;

2. фінансово-економічний;

3. функціонально-вартісний.

29.

30. Фінанси - економічний інструмент розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу, засіб контролю за утворенням та використанням фондів грошових коштів. Головне призначення фінансів - через утворення грошових доходів та фондів забезпечити не лише потреби держави та підприємств в грошових коштах, але і контроль за використанням фінансових ресурсів.

Переважна більшість науковців і практиків вважають що фінанси виконують такі основні функції:

Ø виробнича;

Ø розподільна,

Ø контрольна.

Розподільна функція є головною і виявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням.

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових ресурсів (який відбувається у фондовій та нефондовій формах) і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій у розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання.

Джерела утровення коштів підприємств:

1. Кошти отримані за реалізовану продукцію

2. Амортизація

3. Прибуток підприємства від основної діяльності

4. Грошу від виторгу, від реалізації вибувшого і непотрібного обладнання

5. Державне фінансування

6. Довгострокові банківські кредити

7. Кошти виплачені органами страхування

8. Кошти іноземних інвесторів

9. Залучені кошти інвесторів

10. Внески з позабюджетних фондів

11. Безкоштовні внески, благодійні внески

31. Кредитна система - це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структура) та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура).

У залежності від того, хто в кредитній угоді є кредитором, виділяються такі форми кредиту:

- Державний – держава є позичальником;

- Банківський – банки надають позики організації;

- Споживчий – надання позичок населенню;

- Комерційний – надання продавцем відстрочки платежу покупцеві;

- Міжнародний кредит;

- Іпотечний кредит – під заставу нерухомості.

Види кредитів:

- За терміном користування

короткострокові (до 1 року)

середньострокові (до 3 років)

довгострокові (понад 3 роки)

- За забезпеченням

забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами)

гарантовані (банками, фінансами чи банками третьої особи)

з іншим забезпеченням (поручительства, свідоцтво страхової компанії)

незабезпечені (бланкові).

- За методами надання

одноразові

перманентні

гарантійні.

- Та інші.

32. Чистий прибуток — це прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і є джерелом формування фонду споживання і фонду накопичення.

Розрізняють такі найважливіші види прибутку:

- Валовий (балансовий) прибуток- розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собі­вартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток може бути зменшений на величину супутніх платежів:

податок на майно;

податок з власників транспортних засобів;

плата за землю;

утримання дошкільних закладів тощо.

- Операційний прибуток - це балансовий прибуток, скоригований на різницю інших операційних доходів та операційних витрат.

- Інші операційні доходи відображають суми від опера­ційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції.

Операційні витрати включають:

адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства);

витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, на рекламу, доставку продукції споживачам тощо);

Прибуток від звичайної діяльності - це операційний прибуток, скоригований на величину фінансових та інших доходів і фінансових та інших витрат.

33. Рентабельність - це показник, що характеризує рівень прибутковості підприємства, виражений у відсотках.

Виділяють такі види рентабельності активів як рентабельність продукції, виробничих фондів, капітальних вкладень, активів, позикового капіталу та ін

Рентабельність продукції розраховується діленням прибутку від реалізації продукції на собівартість даної продукції. Показник рентабельності активів розраховується діленням прибутку на середньорічну вартість активів. Рентабельність капітельних вкладень – відношення прибутку від продажів до суми капітальних вкладень. Рентабельність основних засобів – це показник ставлення чистого прибутку до величині основних засобів.

Рентабельність продукції дорівнює відношенню різниці цін і собівартості продукції до цін реалізації. Аналізувати цей показник потрібно за ряд років, враховуючи динаміку змін цін і собівартості.

Рентабельність виробничих фондів дорівнює відношенню прибутку балансової до середньої за річний період вартості основних фондів виробництва в сумі з матеріальними витратами. Ці види рентабельності аналізуються і оцінюються за балансовою і чистого прибутку. На зміну цих показників впливають оборотність оборотних коштів, фондовіддача, обсяг реалізації.

Існує показник рентабельності персоналу – так називають відношення чистого прибутку до чисельності (середньоспискової) персоналу.

34. Податко́ва систе́ма — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Складається з прямих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

За ознакою суб'єкта оподаткування податки поділяються на прямі та непрямі.

Податки прямі — обов'язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно та ін.).

Податки непрямі — податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами тощо).

Об'єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх згідно з чинним законодавством на такі види:

• загальнодержавні податки та інші обов'язкові платежі;

• місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

До загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість) тощо. Загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі)

встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Види місцевих податків та зборів визначаються ст. 15 "Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)" Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. Порядок обчислення місцевих податків визначається Декретом КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 р.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за паркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) інші.

 

 




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 35 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав