Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Супутники

Хромомери-В плечах хромосом видно потовщені та інтенсивніше забарвлені ділянки — хромомери, які чергуються із міжхромомерними нитками. Каріотип — набір хромосом, специфічний для кожного виду організмів; характеризується певною кількістю хромосом та особливістю їхньої будови.

Номенклатура

З метою систематизації цитогенетичних описів розроблена Міжнародна цитогенетична номенклатура основана на диференційному забарвленні хромо­сом, яка дозволяє докладно описати окремі хромосоми та їх ділянки. Запис має такий формат:

довге плече хромосоми позначають літерою q, коротке — літерою p, хромосомні аберації позначають додатковими символами. Також у науковій літературі часто можна зустріти такі позначення: FN - фундаментальне число, це сумарна кількість хромосомних плечей; 2n - диплоїдний набір хромосом.

Визначення каріотипу

Зовнішній вигляд хромосом істотно змінюється протягом клітинного циклу: протягом інтерфази хромосоми локалізовані в ядрі, як правило, деспіралізовані й важкодоступні для спостереження, тому для визначення каріотипу використовуються клітини в одній із стадій їх поділу - метафазі мітозу. Нуклеосома — структурна частина хроматину, утворена ділянкою нитки ДНК намотаною на серцевину із основних білків-гістонів, має діаметр ~11 нм[1] Структура нуклеосоми[ред. • ред. код]

Гістонова серцевина нуклеосоми має форму диска, на який намотана ДНК довжиною 146 н.м. у формі лівозакрученої спіралі. ДНК і білками у її складі утримуються великою кількістю нековалентних зв'язків, зокрема між фосфатними (негативно зарядженими) групами ДНК і позитивно зарядженими залишками амінокислот аргініну ілізину білків-гістонів, а також 142 водневими зв'язками і гідрофобними взаємодіями. N-кінець, або «хвіст» кожного із білків-гістонів виступає назовні корової частинки і може бути місцем ковалентної модифікації або/і взаємодії із іншими ядерними факторами[1][5].

 

27Суть гібридологічного методу.

Успіх сприяв Г. Менделю завдяки вдалому вибору об’єкта досліджень (горох посівний) і застосуванню розробленого ним гібридологічного методу вивчення спадковості, який став основним методом класичної і сучасної генетики.

Його назва зумовлена тим, що вивчення успадкування ознак здійснювалося шляхом гібридизації (схрещування), тобто поєднання різних організмів (гамет). Гетерозиготний організм, який утворюється при цьому, називають гібридом, а потомство – гібридним.

Особливостями гібридологічного методу були:

– Самозапильність гороху, що визначило чисто лінійність усіх поколінь (гомозиготність, чистосортність);

– Відбір для дослідів тих сортів, які різнилися між собою чіткими і зручними для дослідження альтернативними ознаками;

– Спостереження за успадкуванням не всіх ознак одночасно, як це робили інші вчені, а однієї або кількох пар альтернативних ознак;

– Ретельне планування дослідів, ведення точного кількісного обліку потомства за кожною парою досліджуваних ознак у ряді поколінь та його математичний аналіз.

За збігом обставин горох має 7 пар хромосом (це було встановлено пізніше) і гени кожної із 7 пар ознак розташовані в різних парах хромосом. Ця обставина допомогла вченому відкрити явище незалежного успадкування ознак.

Моногібридне схрещування – це схрещування, в якому батьківські організми різняться за однією парою альтернативних ознак, дигібридне схрещування – за двома, полігибридне – за трьома парами ознак і більше


Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 5 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2019 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав