Читайте также:
|
В ЦК України закріплено невичерпний перелік видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності:
· ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
· ліцензійний договір;
· договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
· договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
· інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. До таких можна віднести, зокрема, договір про розподіл майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, створені при виконанні службових обов'язків або окремого доручення роботодавця, договір між творцем (творцями) і роботодавцем про передання права на одержання охоронного документа на об'єкти права інтелектуальної власності, створені у зв'язку з виконанням трудового договору, договір між роботодавцем і творцем про винагороду, договір між співавторами про вклад у створення об'єкта права інтелектуальної власності й розподіл винагороди.
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності є правовою формою надання особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, іншій особі дозволу на використання відповідного об'єкта.
Ліцензія передбачає дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності в певній обмеженій сфері. У ліцензії обумовлюється сфера, в межах якої ліцензіат має право здійснювати використання об'єкта.
Ліцензійний договір є одним з варіантів оформлення ліцензії на використання об'єктів права інтелектуальної власності. ліцензійному договорі визначаються:
· вид ліцензії та строк використання;
· сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності;
· розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності (фіксованого платежу (паушальиий платіж); періодичних виплат (роялті) у вигляді певної частки від обумовленої сторонами бази роялті; комбінованих платежів)
· інші умови, які сторони вважають за доцільне включити в договір.
У ліцензійному договорі мають бути чітко обумовлені права на використання об'єкта, що надаються ліцензіату, й способи такого використання.
Ліцензійний договір має строковий характер — після закінчення строку ліцензійного договору ліцензіат втрачає право використовувати об'єкт права інтелектуальної власності.
На відміну від цього, договір про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності передбачає безповоротну передачу, іншими словами — відчуження, виключних майнових прав інтелектуальної власності іншій особі. У свою чергу, особа, яка передала відповідні виключні права інтелектуальної власності за договором, перестає бути суб'єктом переданих прав.
Договір про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності не може містити умов, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим законодавством;
умови договору про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності не можуть обмежувати право творця на створення інших об'єктів.
Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності слід також відрізняти від договору підряду. В обох договорах має місце виконання певної роботи, але різним є її характер. Робота творця за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності завжди є творчою, а її результатом є створення об'єкта права інтелектуальної власності (написання роману, створення скульптури). На відміну від цього, робота підрядчика загалом не є творчою — вона має, як правило, технічний характер.
Характерною ознакою цього договору, яка, зокрема, відрізняє його від ліцензійного договору, є те, що на момент його укладання відповідного об'єкта інтелектуальної власності ще не існує — створення цього об'єкта є одним з основних обов'язків творця.
Однією із сторін договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності завжди є фізична особа (творець).
Социологическое исследование, его виды
Социологические исследования подразделяются по разным основаниям. По характеру добываемого социологического знания они разделяются на теоретические и эмпирические (конкретные). В зависимости от того, проводятся они однократно или многократно, СИ подразделяются на разовые и повторные. Первые позволяют получить представление о состоянии, положении, статике какого-либо социального явления или процесса в данный момент; вторые используются для того, чтобы выявить их динамику, изменения в развитии. Количество повторных СИ и временные интервалы между ними определяются их целями и содержанием. Разновидностью повторного СИ выступает панельное СИ, когда один и тот же социальный объект изучается по идентичной программе и методике через определенный интервал и благодаря этому оказывается возможным установить тенденции его развития.
По познавательным целям и задачам, по широте и глубине получаемых знаний СИ можно разделить на разведывательные (пилотажные, зондажные), описательные и аналитические. Первые - это обычно сравнительно узкие и неглубокие, упрощенные СИ, направленные на предварительное обследование небольшой совокупности социальных объектов, особенно в условиях их неизученности или слабой изученности. Они чаще всего предшествуют более широким и глубоким СИ, позволяя получить дополнительную информацию об их объекте, уточнить определение гипотез, постановку задач, выявление границ, инструментария и трудностей СИ. Конкретным примером разведывательного СИ может служить экспресс-опрос, позволяющий социологу быстро получить наиболее интересующие его в данный момент данные об объекте.
Описательные СИ - относительно более сложный и основательный тип СИ, позволяющий достичь целостное, разностороннее и более глубокое представление об объекте, его структуре, связях ее элементов. Третий, аналитический тип СИ предполагает получение наиболее высокого уровня знаний о социальном объекте, поскольку он призван не просто описать структуру, такого объекта, но и проанализировать причины, определяющие его количественные и качественные характеристики.
По своей целевой направленности СИ подразделяются на фундаментальные и прикладные. По условиям проведения СИ разделяются на полевые и лабораторные. Первые осуществляются в естественных для данного объекта условиях, вторые - в искусственных, лабораторных. По своим масштабам СИ подразделяются на локальные, региональные, отраслевые, общегосударственные и международные.
Прикладное социологическое исследование является частью единого социологического знания науки об обществе. К настоящему времени прикладные социологические исследования все более активно применяются при разрешении разного рода общественных противоречий, изучении социальных фактов, явлений, проблем. Основой этого изучения является поиск, сбор, обобщение, анализ эмпирических данных. Эта работа производится в соответствии с определенной программой социологического исследования, на основании методологии с использованием определенной методики, техники и соответствующих процедур.
Целью социологического исследования является разрешение объективно существующих общественных противоречий. Социологическое исследование может иметь несколько целей. Они обусловлены проблемами, существующими в различных сферах жизни общества.
Задачи социологического исследования – это методические, организационные и содержательные этапы реализации цели. Задачи можно разделить на основные и вспомогательные. Объект социологического исследования – то, в чем состоит, что содержит социальное противоречие, социальную проблему. Чаще всего в качестве объекта выступают социальные общности и группы. Предметом социологического объекта выступают те свойства, стороны, составляющие объекта, которые наиболее ярко и полно отражают социальные противоречия, подлежащие изучению.
В качестве предмета могут выступать связи, взаимодействия, поведение, взаимообусловленности, свойства объекта и другое.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 84 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |