Задача 1. Уравнение регрессии, построенное по 17 наблюдениям, имеет вид:
Задание: расставить пропущенные значения, а также построить доверительный интервал для b2 с вероятностью 0,99.
Решение:Пропущенные значения определяем с помощью формулы:
Таким образом, уравнение регрессии со статистическими характеристиками выглядит так:
Доверительный интервал для b2 строим по формуле (24). Здесь уровень значимости равен 0,01, а число степеней свободы равно n – p – 1 = 17 – 3 – 1 = 13, где n = 17 – объём выборки, p = 3 – число факторов в уравнении регрессии. Отсюда 
,или 
. Этот доверительный интервал накрывает истинное значение параметра 
с вероятностью, равной 0,99.
Задача 2. Уравнение регрессии в стандартизованных переменных выглядит так: 
.
При этом вариации всех переменных равны следующим величинам:
.
Задание: сравнить факторы по степени влияния на результирующий признак и определить значения частных коэффициентов эластичности.
Решение:Стандартизованные уравнения регрессии позволяют сравнивать факторы по силе их влияния на результат. При этом, чем больше по абсолютной величине коэффициент при стандартизованной переменной, тем сильнее данный фактор влияет на результирующий признак. В рассматриваемом уравнении самое сильное воздействие на результат оказывает фактор х1, имеющий коэффициент – 0,82, самое слабое – фактор х3 с коэффициентом, равным – 0,43.
В линейной модели множественной регрессии обобщающий (средний) коэффициент частной эластичности определяется выражением, в которое входят средние значения переменных и коэффициент при соответствующем факторе уравнения регрессии натурального масштаба. В условиях задачи эти величины не заданы. Поэтому воспользуемся выражениями для вариации по переменным: 
Коэффициенты bj связаны со стандартизованными коэффициентами βj соотношением (15), которое подставим в формулу:
.
При этом знак коэффициента эластичности будет совпадать со знаком βj: 
Задача 3. По 32 наблюдениям получены следующие данные:
Задание: определить значения скорректированного коэффициента детерминации, частных коэффициентов эластичности и параметра а.
Решение:Значение скорректированного коэффициента детерминации определим по одному из равенств (27):
Частные коэффициенты эластичности (средние по совокупности) вычисляем по формулам (19):
Поскольку линейное уравнение множественной регрессии выполняется при подстановке в него средних значений всех переменных, определяем параметр а (уравнение (17)):
Задача 4. По некоторым переменным имеются следующие статистические данные: 
Задание: построить уравнение регрессии в стандартизованном и натуральном масштабах.
Решение: Поскольку изначально известны коэффициенты парной корреляции между переменными, начать следует с построения уравнения регрессии в стандартизованном масштабе. Для этого надо решить систему нормальных уравнений (14), которая в случае двух факторов имеет вид:
или, после подстановки исходных данных:
Решаем эту систему любым способом, получаем: β1 = 0,3076, β2 = 0,62.
Запишем уравнение регрессии в стандартизованном масштабе:
Теперь перейдем к уравнению регрессии в натуральном масштабе, для чего используем формулы:
Уравнение регрессии в натуральном масштабе имеет вид:
Задача 5. При построении линейной множественной регрессии 
по 48 измерениям коэффициент детерминации составил 0,578. После исключения факторов х3, х7 и х8 коэффициент детерминации уменьшился до 0,495.
Задание: Обоснованно ли было принятое решение об изменении состава влияющих переменных на уровнях значимости 0,1, 0,05 и0,01?
Решение: Пусть 
- коэффициент детерминации уравнения регрессии при первоначальном наборе факторов, 
- коэффициент детерминации после исключения трех факторов. Выдвигаем гипотезы:
; 
Основная гипотеза предполагает, что уменьшение величины 
было несущественным, и решение об исключении группы факторов было правильным. Альтернативная гипотеза говорит о правильности принятого решения об исключении.
Для проверки нуль – гипотезы используем следующую статистику:
,где n = 48, p = 10 – первоначальное количество факторов, k = 3 – количество исключаемых факторов. Тогда 
Сравним полученное значение с критическим F (α; 3; 39) на уровнях 0,1; 0,05 и 0,01:
F (0,1; 3; 37) = 2,238;
F (0,05; 3; 37) = 2,86;
F (0,01; 3; 37) = 4,36.
На уровне α = 0,1 Fнабл > Fкр, нуль – гипотеза отвергается, исключение данной группы факторов не оправдано, на уровнях 0,05 0,01 нуль – гипотеза не может быть отвергнута, и исключение факторов можно считать оправданным.
Задача 6. По совокупности 30 предприятий концерна изучается зависимость прибыли y (млн. руб.) от выработки продукции на одного работника x1 (ед.) и индекса цен на продукцию x2 (%). Данные приведены в таблице:
| Признак | Среднее значение | Среднее квадратическое отклонение | Линейный коэффициент парной корреляции |
| у | ryx1=0,68 | ||
| x1 | ryx2=0,63 | ||
| x2 | rx1x2=0,42 |
Задание:
1. Постройте уравнение множественной регрессии в стандартизованной и натуральной форме.
2. Определите показатели частной и множественной корреляции.
3. Найдите частные коэффициенты эластичности и сравните их с β-коэффициентами.
Решение:
1. Линейное уравнение множественной регрессии y от x1 и x2 имеет вид: y=a+b1*x1+b2*x2+e. Для расчета его параметров применим метод стандартизации переменных и построим искомое уравнение в стандартизованном масштабе: ty=β1*tx1+β2*tx2.
Расчет β-коэффициентов выполним по формулам:
Получим уравнение 
Для построения уравнения в натуральной форме рассчитаем b1 и b2, используя формулы для перехода от βi к bi:
Значение a определим из соотношения:
Получим уравнение: y=79,00+1,60*x1+0,76*x2+e.
2. Линейные коэффициенты частной корреляции рассчитываются по рекуррентной формуле:
Если сравнить значения коэффициентов парной и частной корреляции, то приходим к выводу, что из-за умеренной межфакторной связи (rx1x2=0,42) коэффициенты парной корреляции оказались завышены.
Расчет линейного коэффициента множественной корреляции выполним по формуле:
Зависимость y от x1 и x2 характеризуется как тесная, в которой 61% вариации прибыли определяются вариацией выработки продукции и индекса цен на продукцию. Прочие факторы, не включенные в модель, составляют соответственно 39% от общей вариации y.
Общий F-критерий проверяет гипотезу о статистической значимости уравнения регрессии и показателя тесноты связи:
Сравнивая 20,82>3,35, с вероятностью 1-α=0,95 делаем заключение о статистической значимости уравнения в целом и показателя тесноты связи Ryx1x2, которые сформировались под неслучайным воздействием факторов x1 и x2.
3. Для характеристики относительной силы влияния x1 и x2 на y рассчитаем частные коэффициенты эластичности.
С увеличением выработки продукции одним работником х1 на 1% от ее среднего уровня прибыль y возрастает на 0, 35% от своего среднего уровня; при повышении индекса цен х2 на 1% прибыль возрастает на 0,34% от своего среднего уровня. Очевидно, что сила влияния выработки на размер прибыли немного выше, чем индекса цен. К аналогичным выводам о силе влияния факторов приходим при сравнении модулей значений β1 и β2.
ТЕМА 3. ЗАГРОЗИ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1. Сутність та класифікація загроз економічній безпеці суб'єктів господарської діяльності
3.2.Класифікація загроз економічній безпеці акціонерних товариств
5.3. Система управління загрозами акціонерному товариству
3.1. Сутність та класифікація загроз економічній безпеці суб'єктів господарської діяльності
Ґрунтуючись на діалектиці, як методі пізнання світу, автор стверджує, що народження нового є результатом взаємодії суперечностей, а джерелом життєдіяльності будь-якої системи можуть бути як внутрішні суперечностіміж елементами системи, так і зовнішні суперечності між системою та її середовищем [51].
У зв’язку з цим автор пропонує розглядати систему економічної безпеки акціонерних товариств з точки зору впливу на неї різноманітних загроз, які вступаючи у суперечність із іншими елементами системи, забезпечують її функціонування (рис. 1.9).
 |
Рис. 5.1. Модель суперечливих зв’язків між елементами системи економічної безпеки акціонерного товариства та загрозами діяльності товариства
Складено особисто автором
Досліджуючи питання впливу загроз на економічну безпеку акціонерного товариства автор встановив взаємозалежність між поняттями «ризик» та «загроза».
Питанням ризику в діяльності підприємств присвячена велика кількість наукових праць зарубіжних та вітчизняних вчених. Так, у словнику Вебстера «ризик» визначається як «небезпека, можливість збитку чи втрат». У словнику Ожогова С.І. «ризик» визначається як «можливість небезпеки» чи як «дія наудачу в надії на щасливий результат» [65]. Кірейцев Г. під ризиком розуміє «імовірність виникнення збитків чи недоотримання доходів порівняно з прогнозованим варіантом».
На думку Донець Л., категорію «ризик» можна визначити як небезпеку втрат ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів [66, С. 7]. Ліпкан В. визначає ризик, як «можливу небезпеку невдачі дій, що вживаються, або самі дії пов’язані із такою небезпекою» [67, С. 90]. Олейніков Є. під ризиком розуміє «можливість виникнення несприятливих або небажаних наслідків діяльності самого суб’єкта» [40, С. 10].
Автор погоджується із ВітлінськимВ.В., який наголошує, що під поняттям е кономічний ризик слід розуміти об’єктивно-суб’єктивну категорію, яка пов’язана зі стохастичністю у функціонуванні будь-якої економічної системи і відображає міру або ступінь досягнення сподіваного результату (або невдачі, або відхилення від цілей).
У ряді досліджених автором праць пропонуються наступні види ризику [66, 68]:
1) в залежності від масштабів та розмірів - глобальний та локальний;
2) в залежності від аспектів - психологічний, соціальний, економічний, юридичний, політичний, інформаційний, медико-біологічний, комбінований (соціально-економічний);
3) в залежності від міри об’єктивності та суб’єктивності рішень – з об’єктивною ймовірністю, з суб’єктивною ймовірністю, з об’єктивно-суб’єктивною ймовірністю;
4) в залежності від ступеня ризиконасиченості рішень – мінімальний, середній, оптимальний, максимальний або допустимий, критичний, катастрофічний;
5) в залежності від типів ризику – раціональний (обґрунтований), нераціональний (необґрунтований), авантюрний (азартний);
6) в залежності від часу прийняття ризикованих рішень – випереджаючий, своєчасний, застарілий;
7) в залежності від чисельності осіб, що приймають рішення – індивідуальний, груповий;
8) в залежності від ситуації – стохастичний (за умов невизначеності), конкуруючий (за умов конфлікту).
Окремі науковці схильні ототожнювати поняття «ризику» та «загрози». Різниця поміж економічною небезпекою та загрозою визначається зміною можливості втрати, перетворенням потенційної можливості у реальну дійсність. На думку Олейнікова Є., загрозу слід розуміти як «найбільш конкретну і безпосередню форму небезпеки або сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку інтересам різних суб’єктів» [40, С. 10].
О. Бандурка, В. Духов, К. Петрова та І. Черв’яков [62, С. 10] розглядають економічну загрозу як потенційну можливість завдання шкоди суб’єктам господарюючої діяльності з боку окремих чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто поява загрози визначає потенційну можливість економічних втрат для підприємства. Реакція останнього на появу загрози повинна проявлятись у формуванні передумов для відбиття можливої небезпеки.
Під загрозою безпеки підприємству, на думку С. Дубецької [70, С. 157], слід розуміти потенційну чи реальну подію, процес чи явище, яке здатне порушити його стійкість та розвиток чи призвести до припинення його діяльності. Д. Зеркалов під поняттям «загрози економічній безпеці підприємства» розуміє дію дестабілізуючих природних і/або суб'єктивних факторів, пов'язаних з недобросовісною конкуренцією та порушенням законів і норм, що може спричинити потенційні або реальні втрати для організації [71, С.272].
Автор не погоджується із думками вищенаведених науковців та практиків щодо трактування поняття «загроза» та вважає за необхідне розмежувати такі поняття як «ризик» і «загроза».
Поняття «загроза», на думку автора, являє собою певну подію, що впливає на діяльність суб'єктів господарювання, в тому числі й акціонерних товариств, тоді як «ризик» виступає результатом впливу загроз на господарську діяльність суб'єктів господарювання (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Модель взаємозв’язку загроз діяльності акціонерного товариств та ризику втрати його фінансових ресурсів
Складено особисто автором
Аналіз загроз, які розглядають зарубіжні та вітчизняні автори, показує, що основні з них носять, переважно, внутрішньодержавний характер і зосереджені у політичній, економічній, соціальній, екологічній, інформаційній і духовній сферах розвитку певної країни чи підприємства.
Різноманіття загроз діяльності підприємства зумовлює необхідність їх теоретичного узагальнення та систематизації за рядом ознак, що дасть змогу швидкої ідентифікації, моніторингу та оцінки ступеня загрози, а також визначення системи заходів щодо їх нейтралізації.
У вітчизняній та зарубіжній літературі перелік загроз діяльності підприємства характеризується достатнім рівнем визначення. Простежується навіть певне змагання щодо його кількісного набору. Так, А.В.Кирієнко [72, с.25] пропонує використання п’яти ознак для визначення 11 загроз діяльності підприємства. В.І. Ярочкін [27, с.17] сім критеріїв для ідентифікації вісімнадцяти загроз безпеці підприємства. Таку ж кількість ознак класифікації пропонує С.П. Дубецька [70, с.157-158] для визначення двадцять вісім різноманітних видів загроз безпеці підприємства. А.С.Соснін і П.Я.Пригунов [73, с.83] пропонують використання дванадцяти ознак для характеристики більш як тридцяти різних видів загроз. Тринадцять критеріїв систематизації загроз безпеці підприємству пропонує Е.І. Нізенко [74].
У більшості випадків автори наводять наступні види загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання, в тому числі й акціонерних товариств, проте, вони, на жаль не враховують специфіку їх функціонування [62].
Так, залежно від можливості прогнозування загроз, варто виділити ті, які можна передбачати або передбачувані, і непередбачувані. До перших належать ті, які, як правило, виникають у певних умовах, відомі з досвіду господарської діяльності, вчасно виявлені і узагальнені економічною наукою.
Загрози економічній безпеці залежно від джерела виникнення поділяють на об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні загрози виникають без участі і супроти волі суб’єкта господарювання або його службовців, незалежні від ухвалених рішень, дій менеджера. Це стан фінансової кон’юнктури, наукові відкриття, форс-мажорні обставини, тощо. Їх необхідно розпізнавати і обов’язково враховувати при прийнятті управлінських рішень. Суб’єктивні загрози породжені навмисними або ненавмисними діями людей, різних органів і організацій, у тому числі державних і міжнародних підприємств конкурентів. Тому і запобігання їм багато у чому пов’язане із впливом на суб’єктів економічних відносин.
Залежно від можливості запобігання, виділяють фактори форс-мажорні і не форс-мажорні. Перші відрізняються непереборністю впливу (війни, катастрофи, надзвичайні події, які змушують приймати рішення і діяти всупереч наміру). Другі можуть бути відвернені своєчасними і правильними діями [27].
За ймовірністю настання всі деструктивні фактори (поява зони ризику, виклик, небезпека, загроза) можна розділити на явні, тобто реально існуючі, видимі; і латентні, тобто сховані, ретельно замасковані, виявляти які важко. Вони можуть виникати раптово. Тому їх нівелювання потребуватиме вживання термінових заходів, додаткових зусиль і коштів [73].
Загрози можуть класифікуватися і згідно об’єкту зазіхання: загрози персоналу, майну, техніці, інформації, технологіям, діловому реноме, тощо.
За природою їх виникнення можна виділити: політичні, економічні, техногенні, правові, кримінальні, екологічні, конкурентні, контрагентські і ін.
Залежно від величини втрат або збитку, до якого може привести дія деструктивного фактору, небезпеки і загрози можна підрозділити на: чималі труднощі, значні і катастрофічні, за ступенем ймовірності виникнення - неймовірні, малоймовірні, імовірні, досить імовірні, цілком імовірні.
За ознакою їх віддаленості за часом: безпосередня, близька (до 1 року), далека (понад 1 рік); і за просторовою ознакою виникнення: на території суб’єкта господарювання; на прилеглій до нього території; на території регіону, країни; на закордонній території [70].
Найбільшого поширення у науці одержала класифікація загроз залежно від сфери їх виникнення. За цією ознакою розрізняють внутрішні і зовнішні небезпеки. Зовнішні небезпеки і загрози виникають за межами суб’єкта господарювання. Вони не пов’язані із його діяльністю. Як правило, це така зміна навколишнього середовища, що може завдати підприємству, установі чи організації збитків. Внутрішні фактори пов’язані з діяльністю суб’єкта, його персоналу. Найбільш значними з них є: якість планування і ухвалення рішення, дотримання технології, техніки ведення операційної діяльності, організація праці і робота з персоналом, фінансова політика, дисципліна і багато інших.
Як внутрішніх, так і зовнішніх факторів ризику величезна кількість. Це обумовлено насамперед тим розмаїттям зв’язків і відносин, у які обов’язково вступає суб’єкт господарювання. Вони виникають у конкретних політичних, соціально-економічних, природно-кліматичних і інших умовах, які склалися як у масштабах всієї країни, так і на рівні певного окремого регіону. Саме конкретна ситуація у тому або іншому населеному пункті, місцевості, де провадить свою діяльність суб’єкт господарювання, може вплинути на результати його діяльності [62].
До факторів, що впливають на результати усіх видів діяльності, можуть бути віднесені: стан ринків, на яких оперує даний суб’єкт, наявність необхідних для функціонування ресурсів, розвиток комунікацій, особливості конкурентного середовища, наявність вільних трудових ресурсів, рівень їхньої професійної підготовленості, міра соціальної і політичної напруженості, рівень життя населення, його платоспроможність, криміналізація господарської діяльності (корумпованість чиновників, рекет, економічна злочинність) і багато інших. Всі зовнішні фактори, що впливають на економічну безпеку суб’єктів господарювання, можна згрупувати, виділивши: політичні, соціально-економічні, екологічні, науково-технічні і технологічні, юридичні, природно-кліматичні, демографічні, криміналістичні та інші [73].
Автор вважає, що наведені класифікації загроз економічній безпеці акціонерних товариств, на жаль, недосконалі та потребують доопрацювання із врахуванням саме тих загроз, що впливають на діяльність акціонерних товариств як особливої організаційно-правової форми: корпоративного управління, інформаційної прозорості та взаємовідносин із фінансовими посередниками.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 116 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |