Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Відмінні риси

Рис. 1.5 Спільні і відмінні риси форм товарного виробництва.

Питання 2. Товарне виробництво – основа ринкової економіки. Його основною категорією є товар. Згідно трудової теорії вартості, товар – це продукт праці, який виготовляється для обміну і реалізується шляхом купівлі-продажу. Оскільки товар виробляється для продажу, він повинен мати властивість задовольняти певну людську потребу, тобто мати споживчу вартість. Споживча вартість – здатність товару задовольняти певну потребу людей.

Продукт праці, що виробляється для інших людей і надходить до них шляхом обміну набуває особливої властивості - мінової вартості – кількісна пропорція, у якій один товар обмінюється на інший. Мінова вартість є формою прояву другої властивості товару – вартості. Вартість, на відміну від споживчої вартості не лежить на поверхні явищ, тому з'ясування її природи є складнішим. Вартість – те суспільне, що відбувається у міновому співвідношенні товарів. Грошове вираження вартості – ціна. Категорія вартості є однією з найскладніших у політичній економії, свідчення чого є різноманіття теорій вартості (див. табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Теорії вартості товару

Пошук шляхів синтезу різних теорій є одним із пріоритетних наукових напрямів подальшого розвитку теорії вартості.

Товарне виробництво функціонує і розвивається на основі властивих йому економічних законів, одним із яких є закон вартості. Згідно закону вартості виробництво і обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як еквівалентний обмін. Закон вартості проявляє свою дію на ринку через відхилення цін товарів від їх вартості, що відбувається під впливом коливання попиту і пропозиції.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції:

1) регулюючу – розподіл ресурсів між окремим сферами виробництва. Через механізм цін дає "сигнал" про те, що виробляти;

2) стимулююча – спонукає виробників до розвитку продуктивних сили і НТП, оскільки в умовах жорстокої конкуренції вижити можуть ті підприємці, які дбають про зниження своїх витрат на виробництво товарів;

3) диференціація виробників – банкрутство одних товаровиробників і збагачення інших.

У класичному вигляді цей закон діяв лише в умовах простого товарного виробництва. Проте основні його риси притаманні й сучасній ринковій економіці, в якій ринковий механізм доповнюється державним регулюванням.

Продуктом розвитку товарного виробництва, необхідним елементом обміну є гроші.

Питання 3. Питання про походження грошей привертає увагу економістів не одне століття. В економічній науці існує велика кількість теорій, які трактують сутність грошей з різних позицій, зокрема можна виділити наступні:

- еволюційні: гроші – продукт історичного розвитку товарного виробництва і обміну;

- раціоналістична: гроші – результат угоди, свідомої домовленості людей;

- державна: гроші – "впроваджується" державою в якості інструменту для виміру цін товарів;

- функціональна: причини виникнення грошей пояснюються відсутністю синхронізації надходжень і платежів, що утруднює обмін; невизначеністю господарських перспектив тощо;

- металістична – гроші (срібло, золото) за своєю природою є грошима та інші теорії.

Появі грошей передувала епоха натурального, або бартерного обміну, який має недоліки: складності в досягання обмінних бажань різних економічних суб’єктів; збільшується час обміну, що пов'язано з пошуком партнера в обмінній операції; стримується розвиток виробництва; збільшуються витрати на реалізацію і збереження товару тощо. Подолання цих недоліків пов'язано з виникненням грошового обміну, в якому гроші виступають в ролі посередника.

Для теоретичного осмислення історичного процесу виникнення грошей дано класичний за змістом аналіз розвитку форм вартості.(див. рис. 1)

Проста форма вартості	Т = Т Т = Т	Властивості. – Пов’язана з безпосереднім (бартерним) обміном товарів різних споживчих вартостей.
Повна або розгорнута форма вартості	Т2   Т3   Т4   Т п   Т1=	Властивості. - Властива більш високому ступеню розвитку розподілу праці. Обмін регулярний.
Загальна форма вартості	Т2   Т3   Т4   Т п   =Т1	Властивості. - Один товар, що систематично обмінюється на інші, стає загальним еквівалентом.
Грошова форма вартості	Т2   Т3   Т4   Т п   = п грам золота (срібла)	Властивості. -Роль загального еквівалента закріплюється за сріблом, а згодом за золотом, завдяки його природним властивостям (однорідність, добре зберігається, рідкісність та тощо.)

Рис. 1 Розвиток форми вартості.

Гроші – це особливий товар який виконує роль загального еквівалента.

Найповніше суть грошей розкривається через їхні функції. Марксистська теорія виділяє п’ять функцій грошей: гроші як міра вартості, засобів обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, як світові гроші. Економічна думка Заходу зосереджує увагу лише на трьох функціях: міра вартості, засіб обміну та засіб нагромадження.

1. Функція грошей як міри вартості означає, що вони вимірюють вартість товарів. Грошовий вимір вартості товарів називається ціною. Таким чином, тільки завдяки грошам ми можемо судити про ціну того чи іншого товару. Функцію міру вартості гроші виконують через масштабі цін. Масштаб цін – це певна вагова одиниця грошового металу, прийнята за грошову одиницю у певній країні.

У даний час усі країни відмовилися від золотого вмісту своїх грошей. Роль масштабу цін виконують курси національних валют.

2. Функція засобу обігу – гроші виступають посередником в обміні товарів (Т - Г – Т). Дану функцію гроші виконують миттєво, а тому виникає можливість зміни повноцінних грошей (золота, срібла) їх символами - паперовими грошима.

3. Функція засобу платежу виконується грошима в умовах погашення різних боргових зобов’язань: кредит, сплата податків, виплата заробітної плати тощо. На ґрунті розвитку цієї функції виникли кредитні гроші: вексель, чек, банкнота.

4. Функція засобу нагромадження означає, що гроші покидають сферу обігу і перетворюються в скарб. Придатними для цього є повноцінні гроші, вільно конвертована валюта, в період відносної стабільності – національна, частково внутрішньо конвертована валюта.

5. Функція світових грошей полягає в обслуговуванні світових торгівельних, кредитних та платіжних відносин між державами і господарюючими суб’єктами. Цю функцію виконують повноцінні гроші (золото в зливках), повністю конвертовані національні чи міжнародні гроші (долар, євро, фунт стерлінгів).

Гроші у своєму розвитку приймали шлях який можна зобразити так: товарні гроші металеві гроші паперові гроші кредитні гроші електронні гроші.

Гроші у вигляді товарів існували дуже давно, ними ставали найпоширеніші продукти: худоба, риба, чай тощо. Пізніше з'являються металеві гроші у вигляді злитків і монет. Монета – зливок грошового металу певної ваги, форми, проби, номіналу, узаконений державою як засіб обігу. У стародавні часи, у середні віки і навіть частково наприкінці XIX ст. – на початку XX ст. в обігу були повноцінні золоті і срібні монети. У XX ст. з'явилися білонні монети – неповноцінна розмінна монета, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на їх чеканку. Недоліки монет як грошей: 1) їх можна вилучити з обігу, переплавити, якщо вони з коштовного металу; 2) зношуються, стираються, що зменшує їхню масу; 3) їх можна фальсифікувати, тобто зменшити вміст коштовного металу з метою збагачення держави. Всі ці недоліки призвели до появи нової форми грошей – паперових.

Паперові гроші – грошові знаки, представники повноцінних (золотих) грошей в обігу, наділені державною владою примусовим курсом обігу.

Кредитні гроші – знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником.

До кредитних грошей відносяться: вексель, чек, банкнота,, кредитна картка, електронні гроші. (баз. с.149-153).

Різноманітність грошових засобів, які функціонують в сучасній економіці потребує виміру грошової маси – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у господарстві. Структура грошової маси: готівкові гроші (розмінні монети, банкноти, казначейські білети) і безготівкові гроші (чекові внески, депозитні сертифікати, державні цінні папери).

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати:

М0 – готівкові гроші поза банком;

М1 – М0 + безстрокові чекові вклади і поточні рахунки;

М2 – М1 + не чекові заощадження і невеликі строкові внески у банках;

М3 – М2 + великі строкові депозити;

L – М3 + інші фінансові активи (короткострокові державні облігації, комерційні цінні папери високого ступеня надійності та ліквідності).

У кожній країні існує своя методика створення грошових агрегатів. Так, в США – 4; Німеччині – 3; Україні – 4 (М0,М1,М2,М3) і т.д.

Питання 4. Свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в сфері обігу. Рух грошей здійснюється у рамках грошової системи. Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично формується в країні і закріплюється її законами. Найважливішими елементами грошової системи є: національна грошова одиниця; масштаб цін; види державних грошових знаків; порядок обміну національної валюти на іноземну; інститути, що регулюють грошовий обіг.

Історія знає три типи грошових систем:

1) біметалеву (золото і срібло);

2) монометалеву (золото): золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт;

3) паперово-кредитна.

На обіг грошей впливають закони грошового обігу. У будь-якій економічній системі діє закон, основна вимога якого у дотриманні грошово-товарної збалансованості.

Для визначення необхідної кількості грошей в умовах обігу повноцінних (золотих) грошей або їх готівкових знаків використовується класична формула:

,

де КГ – кількість грошей необхідних для обігу;

СЦ – сума цін товарів, що реалізуються у певному році;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

ВП - сума взаємопогашених безготівкових платежів;

О – середнє число обігів за рік кожної грошової одиниці.

Проте, в сучасних умовах переважає безготівковий обіг, що робить непридатним застосування зазначеної формули. Тому використовують рівняння Фішера:

M*V=P*Q,

де М – маса грошей в обігу; V – середня швидкість обігу грошей;

P – середній рівень цін на товари і послуги; Q – кількість товарів і послуг, представлених на ринок.

Звідси:

.

Питання 5. Порушення грошового обігу призводить до незбалансованості грошової і товарної маси, що, в свою чергу, веде до виникнення таких процесів як інфляція чи дефляція.

Інфляція – переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення і стійкого зростання цін на товари і послуги. Сучасна інфляція має багаточинний характер. Основними її причинами є:

§ диспропорції між основними сферами виробництва;

§ монополістичні тенденції в економіці;

§ надмірні військові витрати;

§ надмірна емісія паперових грошей;

§ дефіцит державного бюджету;

§ необґрунтоване підвищення заробітної плати.

Крім названих основних внутрішніх причин, існують і зовнішні, що пов’язано з глобалізацією господарської діяльності: розгортання світових криз, загострення конкуренції на світових ринках тощо.

Інфляція проявляється у різноманітних формах.

Таблиця 1.

Форми інфляції

Інфляцію (зростання загального рівня цін) вимірюють за допомогою індексу споживчих цін:

,

де, Ір – рівень цін (індекс інфляції);

Р1 – ціни у поточному періоді;

Р0 – ціни у базовому періоді;

- однаковий споживчий кошик товарів і послуг.

Ір показує, як змінився рівень цін певного набору товарів (споживчого кошика) упродовж деякого проміжку часу.

Для виміру швидкості зміни загального рівня цін (прискорення або уповільнення інфляції за певний період) розраховують темп інфляції:

;

де Ір1- загальний рівень цін поточного року;

Ір2- загальний рівень цін попереднього року.

Отже, показник Ір характеризує темп загального зростання цін, а темп інфляції характеризує приріст загального рівня цін. Наприклад, ціни за рік у середньому збільшилися у 1,2 рази. Це означає, що Ір=1,2, а темп інфляції показує, що ціни за рік збільшилися на 20%:

Інфляція зумовлює суттєві негативні наслідки в соціально-економічному житті суспільства.

До основних економічних наслідків інфляції слід віднести:

1) руйнація інвестиційних процесів і господарських зв’язків;

2) «бігство» капіталу за кордон (у пошуках більшої прибутковості і надійності); перелив капіталу із сфери виробництва у сферу обігу;

3) зростання тіньової економіки, спекуляція, корупції;

4) порушення нормального функціонування кредитної системи: підрив стимулів до заощадження, згортання програм надання довгострокових кредитів;

5) втрата країною конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Соціальні наслідки інфляції:

1) зниження життєвого рівня усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід (бюджетні працівники, пенсіонери, студенти);

2) знецінення грошових заощаджень людей;

3) зростання соціальної напруги в суспільстві, оскільки зростає безробіття, посилюється диференціація населення.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ.

Існують різні напрямки антиінфляційної політики, а також різні підходи:

1) кейнсіанська антиінфляційна політика: збільшення державних витрат і здешевлення кредиту => зростання інвестицій => зростання пропозиції => зниження цін;

2) монетарна антиінфляційна політика (протилежний підхід): скорочення бюджетного дефіциту і подорожчання кредиту => зменшення споживчого та інвестиційного попиту => банкротство неефективних виробників і збереження на ринку сильних виробників => скорочення податкових ставок => зростання інвестицій => збільшення пропозиції => зменшення цін.

Антиінфляційна стратегія передбачає реалізацію наступних заходів: структурна перебудова; контроль за грошовою масою; розвиток підприємництва (стимулювання середнього і малого); регулювання валютного курсу; соціальні програми у межах бюджету; жорстка податкова і кредитна політика.