Читайте также:
|
|
Визначне місце в історії української науки і культури кінця XIX — першої третини XX ст. посідав М. Грушевський, історик і патріот свого народу. Як політик М. Грушевськпй був засновником Національно-демократичної партії Галичини і Товариства українських поступовців у Києві, творцем засад Української незалежної держави, першим президентом УНР. Основні позиції суспільно-політичних поглядів М. Грушевського випливають із його концепції історіософії. Історіософські думки висловив М. Грушевський також 1892р. у статті «Громадський рух на Вкраїні-Руси в XIII віці. виділяв «народ», «держава і «герой в історії.автор десятитомної "Історії України-Руси Творча спадщина М. Грушевського налічує більш як 2 тис. бібліографічних одиниць. Головним напрямом його політологічних досліджень була проблема національного самовизначення.
Це поняття він формулював чітко: цілковита самостійність і незалежність є послідовним, логічним завершенням запитів національного розвитку й самовизначення будь-якої народності, що займає певну територію й має достатні нахили та енергію розвитку.
з цього випливає
1) прагнення до самостійності є об'єктивною логікою життя, необхідністю саморозвитку будь-якого національного утворення;
2) самостійність і незалежність народу пов'язана не лише з територіальними володіннями, а й з відповідними Нахилами народу;
3) незалежність особистості неможлива без компетенції та відповідальності; незалежність безпосередньо залежить від енергії розвитку народу;
4) відсутність "політичної самостійності" можлива лише за умови, коли народність співіснує з іншими за ефективного громадського ладу, раціонального державного управління. Оскільки такої "благоліпності" досягти неймовірно важко, кожна нація має право захищати своє природне прагнення до розвитку саме політичною самостійністю;
5) багатонаціональній державі, з якої народи намагаються вирватися до політичної самостійності, залишається ображатися тільки на свій рутинний лад, нераціональну економіку, викривлену національно-культурну політику;
6) борючися за вихід із великих політико-територіальних об'єднань, прагнучи до власної державності й політичної незалежності, нація повинна бути впевненою, що вона виплекає у своєму середовищі розумних і далекоглядних "кермачів", які приведуть народ до процвітання;
7) тільки вільна спілка вільних народів є ефективною і з морального, й з економічного погляду.
Важливою рисою діяльності М. С. Грушевського був пошук компромісів. Складною була проблема відповідності політико-громадянського устрою народним ідеалам. М. Грушевський розкрив бачення народу як дійової сили, ідея «національної самооборони» та «національної смерті». Вся історія українського народу — це розбудження відпорної енергії" національної.самоохорони перед небезпекою видимої національної смерті. Як і народники, М. Грушевський під «народом» розумів «село, українське селянство». В органічному зв'язку з проблемою «народу», його ролі і значення в історичному процесі розглядав М. Грушевський питання «держави». У його поглядах на державу відбився вплив М. Костомарова та М. Драгоманова. У наукових працях М..Грушевського «народ» і «держава» нерозривно поєднані з «героєм в історії». Щоправда, М. Грушевський виставляв на перший план народ, а не особу. У праці «Українська партія соціалістів-революціонерів та їх завдання»М. Грушевський захищав ідею пріоритету інтересів народу, суспільства над інтересами держави.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 76 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |