Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Об'єкти цивільних правовідносин

Визначення об'єкта як одного з елементів структури правовід­носин є дискусійним питанням.

Так, В.Г. Вердніков об'єктом правового відношення визначає те благо, на яке спрямовані суб'єктивне право та відповідний йому обов'язок з метою задоволення інтересу уповноваженої особи. Ю.К. Толстой зазначає, що об'єктом правовідносин є те фактичне відношення, на яке впливає правовідношення. Р.0.Халфіна вважає, що існує багато правових відносин, які не мають визначе­ного об'єкта. На цій підставі вона робить висновок, що об'єкт не є обов'язковим елементом структури правового відношення, хоча й має значення для виникнення і розвитку багатьох правових відно­син та їх структури.

Найдоцільніше, на мою думку, об'єктом правового відношення вважати все те, з приводу чого ці відносини виникають. Тобто це ті матеріальні і нематеріальні блага — явища та предмети оточуючого світу, що ма­ють здатність задовольняти інтереси учасників правових відносин. Саме завдяки об'єкту правових відносин вони пов'язуються із сис­темою реальних, життєвих відносин, матеріальних та духовних цін­ностей суспільства.

Питання про об'єкт має неоднакове значення у різних правовід­носинах. У тих правовідносинах, де головним є юридичний обов'язок активного характеру (правовідносини активного типу), питання про об'єкт у багатьох випадках не має самостійного значення. Наприклад, у цивільно-правових зобов'язаннях об'єктом є результат дій зобов'язаної особи, який є невід'ємним від самої по­ведінки. Таким чином, питання про об'єкт поєднується з питанням про матеріальний зміст правових відносин — з характеристикою ті­єї фактичної поведінки, що формується шляхом виконання юри­дичного обов'язку.

Особливого значення це питання набуває у тих правовідноси­нах, де об'єкт виступає у вигляді такого матеріального або немате­ріального блага, яке можна відокремити від поведінки. Загалом це — зв'язки пасивного типу, тобто такі, в яких суб'єктивне право (право на "свої" активні дії) має головне значення. У цих випадках визначення об'єкта правовідносин має велике значення, тому що від цього залежить встановлення законом правового режиму зазна­чених прав, визначення особливостей їх захисту тощо.

З наведених міркувань об'єкт цивільного правового відношення не можна трактувати лише як поведінку його учасників. Такий під­хід звужує характеристику цього елемента правовідношення, загос­трює увагу лише на предметі впливу правових норм. Тому правиль­нішим видається визначення об'єкта через вказівку на ті блага, що становлять інтерес для суб'єктів цивільного права, які вступають заради цих благ у певні цивільні відносини.

Отже, об'єктом цивільного правовідношення є те матеріальне або нематеріальне благо, щодо якого це правовідношення виникає.

Об'єктами цивільних правовідносин можуть бути речі, дії (в то­му числі послуги), результати дій, інтелектуальної, творчої діяль­ності, інформація, особисті немайнові блага.

Речі, в тому числі гроші і цінні папери, а також майнові права в сукупності називають інакше майном. Продукти творчої діяль­ності в сукупності з особистими немайновими правами іноді іме­нують "ідеальними благами"'.

Детальніше мова про суб'єкти та об'єкти цивільних правовідно­син піде у нас при розгляді наступних тем курсу.