|
Читайте также: |
Під покровом ночі Пресвята Родина залишила Єрусалим. З ними був слуга святої Єлисавети, через якого вона раніше переслала подарунки з нагоди Рождества Ісуса. Незважаючи на їх непохитну віру, серця Марії і Йосифа стискались від непевності і тривоги за долю Немовляти, за їх дальше життя у тяжкій дорозі і в далекім краю. Велика полегша прийшла, коли за міськими воротами до них прилучився десятитисячний ангельський загін. Ангели зразу ж поклонились Воплоченому Слову на руках Діви Матері, потішили Небесну Царицю, що Господь прислав їх до товариства і служби. Небо для наших подорожників посвітліло від ангельського сяйва.
Перша їх зупинка була в місті Газа. Два дні вони відпочивали, бо початок дороги вже виснажив святого Йосифа і верхового ослика, що ніс Пречисту Діву з Дитятком Ісусом. Слугу відослали назад з повідомленням для святої Єлисавети, наказавши не розголошувати про їхнє місцеперебування. За Божим Провидінням слуга сам усе забув, окрім звістки, яку мав передати. Тимчасом з тих дарунків, що ще не пішли для роздачі убогим, Пресвята Марія пошила верхній одяг для Бога Немовлятка і для Святого Йосифа, бо була зимова пора. Пречиста Діва готувалась, як могла, до дальшої дороги, бо мала звичку не покладатись на надприродну поміч там, де могла собі порадити власними силами і працею. Притім Вона не оминала жодної нагоди найкраще використовувати для добра ближніх ті щедрі ласки, якими обдарував Її Господь. Так, наприклад, за ті два дні відпочинку у Газі Небесна Цариця вилікувала від смертельних недуг дві особи, а ще іншу каліку-жінку звільнила від паралічу. Душі людей, з якими стикалася там Божа Матір, діставали Божественне світло і починали охоче прославляти свого Сотворителя.
На третій день Марія і Йосиф покинули Газу. Перед ними простелився трудний шлях через піски Версавської пустині протяжністю у 60 ліг (290 км), аж до міста Геліополіса (тепер - Каїр). Не було по дорозі жодного притулку, крім неба над головою. А була зима, місяць лютий, бо покинули вони Єрусалим шість днів після посвячення Ісуса у храмі. На першому нічному привалі під захистом горба Святий Йосиф спорудив для Марії з Дитятком маленьке шатро із свого плаща і підручних дрючків. Під надійною охороною ангелів Пресвята Родина мужньо переносила терпіння, жертвуючи їх Богові. В молитвах для них проминула більша половина ночі. А тоді святий Йосиф приліг на землі біля шатра, опершись на скриню з одежею. Наступного дня вони попрямували далі. Малий запас овочів і хліба скоро вичерпався, і вони почали голодувати. Коли в один із перших днів дороги Марія і Йосиф не їли нічого аж до дев'ятої вечора, Пречиста Діва звернулася до Найвищого з такими словами: "Предвічний, великий і могутній Боже! Дякую Тобі і благословлю Тебе за Твою велику щедрість. А - також за те, що без ніяких моїх заслуг, лише задля Твого Милосердя Ти дав мені життя і буття, і - бережеш мене у ньому, хоч я є тільки порох і невартне сотворіння. Я не віддячилась належним чином за ті всі блага. Тому як би посміла я просити що-небудь для себе, коли не можу відплатити? Але, мій Господи і Отче! Зглянься над Твоїм Єдинородним і даруй мені те, що треба, для підтримання природного життя мого і моєго мужа, щоб я могла послужити Твоїй Величності, і щоб Твоє Слово могло у своїй плоті бути спасенням для людей".
А тут і зимний дощ із вітром став їх шмагати по лицях. Ще більше засмутилась ніжна Матір, намарно загортаючи в одежі Боже Дитятко, котре від роду не мало ще й пятидесяти днів. Бо маленький Ісус дрижав від холоду і плакав, як і всі малята. Так Найвищий випробовував їх стійкість у терпіннях. Аж тоді стривожена Матір наважилась ужити надану Їй владу Цариці й Повелительки всього сотвореного - приказала стихіям не турбувати свого Сотворителя, уможливити Йому спочинок, і - щоб дощ і вітер всю свою несамовитість повернули на Неї одну. Негода втихла, більше не сміючи наблизитись до Матері і Дитини. У відповідь на саможертвенну опіку Матері Немовля Ісус приказало своїм ангелам допомогти Його милій Матері й захоронити Її проти бурі. Ангели негайно вибудували пишне накриття у вигляді купола, де всі троє опинились у теплому затишку. Ще кілька разів у цій подорожі Небесні духи готували такий притулок для Пресвятої Родини. Тепер Найвищий вислухав молитву Пречистої Діви: ангели доставили їм добрий хліб, і зрілі овочі, і смачні напої. Божі післанці самі їх обслужили. А тоді всі разом проспівали хвальні і подячні гимни в честь
Господа, що всім сотворінням дає їжу в відповідну пору (Пс. 136, 25), щоб убогі, котрі надіються на Його царську щедрість і Провидіння, їли й наситились. Добрим бенкетом угостив Господь наших знесилених подорожників; це ж бо була та сама пустеля, де пророка Іллю, що втікав від Єзавелі, Господній ангел потішив печеним коржем і збанком води (Царі, 19, 6).
Як тільки Пресвята Родина досягла перших поселень у Єгипті, Боже Немовлятко, що спочивало на руках своєї Матері, піднесло ручки і оченята до Небесного Отця, благаючи про спасення жителів тих місць, яких тримав у полоні диявол. І зразу після цієї молитви маленький Ісус ужив свою суверенну Божественну владу, і вигнав нечисту силу з ідолів, котрим поклонялись єгиптяни. Як блискавиці з хмар, демони шугнули у темряву найглибших печер і пропастей пекла, навіть не знаючи, звідки на них упав цей удар. У ту ж мить божки в поганських храмах попадали на землю, вівтарі розсілися на друзки, а храми - розвалились до основ. Про причину цієї катастрофи для поганства знали тільки три особи: Пречиста Діва, що молилась разом з Сином за поверження сатани, і Святий Йосиф.
Настало серед єгиптян велике замішання. Лиш деякі з більш вчених згадали про передання ще з часів, коли пророк Єремія перебував у Єгипті, про те, що до них має прийти жидівський цар, і що тоді храми ідолів будуть зруйновані.
Як наші подорожники продовжували мандрівку вглиб Єгипту, потрясені тими подіями жителі сіл і містечок звертали увагу на приємних чужинців, і приступали до них. Розмови оберталися навколо тих дивних подій. Тоді Божа Матір не пропускала доброї нагоди, щоб просвітити тих людей про те, що є лише один правдивий Бог, Сотворитель Неба і землі, що Йому Одному треба поклонятись, що всі інші божки є ложні: просто - глина, чи метал; що ремісник, який їх виробляє, або будь-хто їх може знищити; що відповіді їм давали не самі боввани, а брехливі демони у них.
Так мягко і любязно промовляла Небесна Цариця, такими сильними й переконливими були Її слова, як і чаруючий вид, що звістка про прибуття цих дивних подорожніх стрілою облетіла навколишні містечка. Звідусіль збирались люди, щоб їх побачити, почути. І в той же час сильні молитви Воплоченого Слова розтоплювали серця, потрясені руїною божків, й навертали їх до істинного Бога. Ісус, Марія і Йосиф подорожували далі, творячи оці і другі чудеса, виганяючи демонів не лише з бовванів, але також із людських тіл; оздоровляли недужих, просвічували душі правдами істинної віри.
Пам'ять про чуда, вчинені Пресвятою Родиною у різних сторонах Єгипту, дали привід ученим і богословам сперечатись, де дійсно проживали Ісус, Марія і Йосиф. Насправді вони зупинялися і в Мемфісі, і в єгипетському Вавилоні, і в Матарієг, і в інших місцевостях, аж поки не осіли остаточно в Геліополісі, згідно із вказівкою ангелів. Господь визначив, що іменно в "місті сонця" святий Йосиф мав придбати для Пречистої Діви Марії і маленького Ісуса бідний, скромний домик поблизу міста.
Вони знайшли такий дім із трьох кімнат. Одна кімнатка стала святим місцем, де Немовлятко Ісус мав перебувати під опікою своєї Пресвятої Матері; там була колиска і тимчасово ненакрита лежанка для Марії. Друга - служила приватним приміщенням Йосифа. А третю - віддали під його майстерню. Заробітку теслі не вистачало на прожиток, тому Пречиста Діва мусіла знайти для себе працю рукодільниці. Вона отримала різні замовлення, через побожних жінок, що були причаровані скромним і делікатним поведенням Марії. Все, що виходило з Її рук, було досконалим. Слава про Її рукоділля розійшлась по околиці. Ніколи Їй не бракувало вже замовлень, щоб доповнити мізерні засоби існування для Її Сина, правдивого Бога й чоловіка. Вона трудилась цілий день, не перериваючи своїх духових розважань в присутності Бога Немовлятка. Але деякі важливі духові вправи мусіла переносити на нічну пору, щоб вивільнити вдень години для своєї праці. Наша Цариця не мала звичаю випрошувати чи очікувати чудесну поміч від Бога там, де можна було обійтися більшим старанням і працею. Не так, як ми, що часто просимо Бога про чудесну поміч скоріше для власної вигоди, ніж задля правдивої потреби. Премудра Матір молила Бога Отця, щоб дав утримання Її Божественному Синові; та рівночасно -сама самовіддано трудилась. Вона єднала з працею свої молитви, щоб забезпечити свою сім'ю подібно до інших людей. А було Їй тоді тільки 16 літ.
Через тривалі спеки, повсюдні непорядки і недуги у єгиптян траплялись часто громадські заворушення.
Крім того, в ті роки сарана напала на Геліополіс і другі місця. Тоді маси людей, що шукали рятунку, знаходили ліки для тіла і душі у домі Пресвятої Родини. І тут, щоб Божі ласки проливались більш обильно, Господь на просьбу своєї Матері призначив Святого Йосифа для допомоги Пресвятій Марії: навчати й лікувати недужих. Він був наділений новим світлом і силою оздоровляти. На третій рік перебування в Єгипті святий Йосиф вже регулярно помагав своїй Пресвятій Дружині; Вона працювала з-жінками, а він взяв на себе духове й тілесне лікування мужчин. Зворушені відвідувачі пропонували благословенній Марії численні і багаті дари, навіть маєтки, від котрих Цариця Неба ввічливо відмовлялась; хіба що їх можна було передати для помочі бідним, потребуючим. Тоді Вона приймала подарунки, але натомість винагороджувала жертвуючих своїм прекрасним рукоділлям.
Неможливо описати всі вчинені ними чуда і добрі діла, особливо, - заслуги Пречистої Діви Марії, зароблені Нею у Єгипті. Бо у всіх своїх починаннях Вона була більш пильною і завбачливою, ніж навіть ангели. Божа Матір із своїм Сином не забула заступитися перед Найвищим за святих немовлят, невинно вбитих Іродом у Вифлеємі; серед них були діти від восьми днів до шести місяців, і жодне не мало двох років. За випрошеною для них Божою ласкою - діти дістали перед смертю повне знання про Бога, досконалі чесноти віри, надії і любові, почуття пошани і співчування для їх терплячих батьків. Вони отримали здатність молитися за своїх найрідніших; і в нагороду за страждання випросили для них світло й ласку для подальшого духового досконалення. Незважаючи на свій вік, вони свідомо піддавались мучеництву; незліченні ангели підтримали їх в цьому, і перенесли на лоно Авраама, в ад. Їх прибуття потішило святих Патріярхів і Пророків, бо провіщало скоре визволення з аду. Тоді ж Пречиста Діва, запалена найбільшою вдячністю і любов'ю до Найвищого, не переставала повторяти: "Хваліть Господа, о діточки!" - і разом з ними славила Найвищого за Його Доброту і Всемогутність.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 71 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |