Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Передавальні оптоелектронні модулі

Передавальні оптоелектронні модулі (ПОМ), які використовуються у волоконно-оптичних системах, призначено для перетворення електричних сигналів в оптичні. Останні повинні бути введено у волокно з мінімальними втратами. Виробляються досить різноманітні ПОМ, які відрізняються за конструкцією, а також за типом джерела випромінювання. Одні працюють на телефонних швидкостях з максимальною відстанню до декількох метрів, інші передають сотні і навіть тисячі мегабіт у секунду на відстані у декілька десятків кілометрів.

Основні елементи ПОМ. Для організації передачі оптичних сигналів не достатньо мати лише джерело випромінювання [30]. У будь-якій конструкції ПОМ є спеціальний тримач (housing), який дозволяє закріпити та захистити складові елементи передавача: джерело випромінювання, вузол електричного інтерфейсу та місце сполучення з волокном. Іноді потрібні додаткові внутрішні елементи для оптимального приєднання волокна. Важливим елементом ПОМ є коло струму накачки та підсистема контролю температури. Для складних лазерних систем передбачають вихідний моніторинг оптичного сигналу. Загальна схема конструкції оптичного передавача, в якій не всі елементи є обов’язковими, наведена на рис. 4.20.

Рисунок 4.20 – Складові елементи передавального оптоелектронного модуля

Сучасні напівпровідникові лазери випускаються у металевому корпусі, в якому на одній підкладинці розташовано лазерний діод, фотодіод та терморезистор. Вся підкладинка, у свою чергу, розташована на мікрохолодильнику типу елемента Пельтьє. Фотодіод розташовується за задньою гранню кристала лазера, із якої також виходить випромінювання. Для того, щоб поверхня фотодіода не слугувала відбивачем, його розташовують похило. Призначення фотодіода – організація від’ємного зворотнього зв’язку в електронній схемі накачки лазера. Призначення зворотнього зв’язку – стабілізація вихідної оптичної потужності шляхом автоматичного регулювання струму накачування . Автоматичне регулювання не забезпечує стабілізацію довжини хвилі випромінювання. Для її стабілізації використовується елемент Пельтьє та терморезистор. Терморезистор включається у коло зворотнього зв’язку електронної схеми регулювання струму мікрохолодильника. У корпусі лазерного модуля закріплене також одномодове оптичне волокно, що входить у склад волоконного кабелю, та пристрою вводу випромінювання лазера у це волокно. Вхідний торець ОВ разом з пристроєм юстування, лазерним кристалом та фотодіодом розташовано на підкладинці, про яку згадувалося вище. Це зроблено для того, щоб виключити зменшення потужності, що вводиться у ОВ, за рахунок розюстування вхідного торця ОВ відносно вихідної грані лазерного кристалу при зміні температури.

На рис. 4.21 подано ескіз загального виду лазерного модуля ПОМ-03543. В такому ж корпусі виконано і модуль ПОМ-03545 (розміри подано в мм) [15].

Аналогічну конструкцію мають і інші лазерні модулі. Як вже відзначалося, у корпусі лазерного модуля вбудовано оптоволоконний кабель діаметром 1,0 мм, вихідний торець якого має оптичний з’єднувач.

Рисунок 4.21 – Конструктивне виконання напівпровідникового лазера

Таблиця 4.4 – Основні характеристики деяких лазерних модулів