Читайте также:
|
2.1. Запам’ятовування та відтворення ряду складів та слів (кількість елементів у ряду поступово збільшується).
Інструкція: "Уважно послухай слова, запам’ятай їх і повтори в такій самій послідовності: квітка, річка, дошка, хмара, стіл, школа.
2.2. Запам’ятовування та відтворення пар слів.
Інструкція: Уважно послухай і запам’ятай пари слів, повтори їх:
| Курка – яйце | Жук – крісло |
| Ножиці – різати | Небо – рак |
| Лялька – гратися | Риба – пожежа |
| Учень – школа | Дерево – корова |
2.3. Запам’ятовування та відтворення речень (від 2 до 5-7 слів).
Інструкція: Послухай речення, запам’ятай та повтори:
Діти несуть квіти. Діти несуть чудові квіти. Діти несуть до школи чудові квіти.
2.4. Запам’ятовування та відтворення, двох, трьох пар речень.
Інструкція: "Послухай речення і повтори."
Спочатку пропонують відтворити пару простих за будовою речень. Потім – пару простих поширених речень, які пов’язані між собою за змістом. Речення третьої пари – прості, поширені речення, які не пов’язані між собою за змістом.
1. Мама готує вечерю.
Яскраво світить сонце.
2. Сьогодні йшов рясний дощ.
Завтра в лісі буде багато грибів.
3. Машина зупинилася біля нового будинку.
На лісовій галявині ростуть чудові квіти.
Розглянуті вправи та завдання можна пропонувати дітям як на уроках, так і під час індивідуального обстеження Отримані результати аналізуються логопедом та вчителем, визначаються основні напрямки корекційної роботи та здійснюється вплив на ті психічні функції та операції, порушення яких зможе викликати труднощі в оволодінні навичками письма та читання.
3. Основними напрямками навчальної та корекційної роботи в підготовчий період навчання грамоти учнів спеціальної школи є такі:
1) розвиток усного мовлення учнів;
2) робота над звуковою стороною мовлення;
3) розвиток зорово-просторового сприймання;
4) підготовка руки до письма.
Розглянемо зміст кожного напрямку роботи.
1.Розвиток усного мовлення дітей є першочерговим завданням цього періоду на всіх уроках, передбачених навчальною програмою. Зважаючи на особливості мовленнєвого розвитку перщокласників із ВПМ, навчальна та корекційна робота має спрямовуватися на формування та розвиток усіх компонентів мовленнєвої діяльності та розвиток основних функцій та видів мовлення. Учнів слід привчати слухати і розуміти мовлення учителя, учнів, інших співрозмовників; чітко та правильно відповідати на запитання, спонукати до самостійної постановки запитань, а також правильно, логічно та послідовно висловлювати власні думки. Основним методом розвитку усного мовлення у цей періодє бесіда. Тематика бесід має бути близькою, цікавою та доступною для учнів. Наприклад: «Я і моя сім»я», «Як я відпочивав влітку», «Мій день», «Мої улюблені іграшки та розваги», «Моя школа та клас», теми про школу, пори року, свята, правила поведінки та інші. Широко застосовуються бесіди за ілюстративним матеріалом «Букваря», на основі спостережень та екскурсій, виконаної роботи, за змістом переглянутих фільмів, прослуханих оповідань, казок. У процесі проведення бесід розширюється та уточнюється словник дітей, формуються початкові уміння самостійно будувати речення, різні за метою висловлювання. Під час проведення бесід важливим моментом є правильна постановка учителем запитань.
У цей період навчання широко використовується розповідь учителя, яка супроводжується показом та ілюстрацією предметних та сюжетних малюнків, заучування коротких віршів, чистомовок, загадок, інсценування знайомих дітям казок «Колобок», «Ріпка», «Рукавичка», складання розповідей за серією сюжетних малюнків.
Основним видом мовленнєвого матеріалу є тексти різних жанрів: казки, прислів»я, приказки, загадки, лічилки, скоромовки, науково-популярні статті, розповіді. Вони відображають різні стилі мовлення: художній, розмовний, науковий, публіцистичний, діловий.
Найважливішим завданням добукварного періоду та ефективним видом роботи над розвитком усного мовлення є навчання учнів будувати речення, спираючись на різні види наочності (живі об»єкти, муляжі, предметні, сюжетні та серії предметних та сюжетних малюнків, діафільми, образна наочність). Ефективними прийомами формування у дітей самостійних висловлювань є такі:
- називання предмета (Хто (що) це? Це дівчинка. Це сонце.);
- розгляд його та називання ознак, дій, різних сторін життя та функціонування об»єкту або предмету (Діти граються. Сонце світить.);
- складання простого усного опису об»єкту або предмету (Дівчинка прокидається, встає, застеляє ліжко, вдягається, снідає, іде до школи.). Складанню таких речень передує попередня робота за серією малюнків (ст. 8 «Букваря»).
- складання речень і зв»язного висловлювання за сюжетною картиною (У їдальні (ст. 10 «Букваря»), «Відпочинок у сімейному колі» (ст. 12). Спочатку учні розглядають картину, відповідають на поставлені вчителем запитання, які розкривають зміст картини, а потім самостійно розповідають цей зміст.
- малювання предмету за трафаретом або самостійно.
Поруч із формуванням умінь самостійно складати речення за зображувальною наочністю ефективними видами роботи над розвитком усного мовлення учнів є аналіз текстів казок, заучування віршів, відгадування загадок, робота з дидактичним матеріалом та ігри.
Читання казок доцільно поєднувати із роботою над лексичними темами. Так, казку «Колобок», «Про котика та півника» - із закріпленням знань про диких тварин, «Ріпка» - із темою «Овочі».
Методика роботи над казкою в добукварний період.
1 ет. Вступна бесіда, під час якої актуалізуються знання дітей про дану казку, пояснюються незнайомі дітям слова, які зустрічаються у казці;
2 ет. Розповідь вчителем казки з опорою на ілюстративний матеріал;
3 ет. Робота над змістом казки. Прийоми роботи: відповідь учнів на запитання вчителя за змістом казки та за малюнками до казки, розповідь казки за серією сюжетних малюнків, переказ змісту казки з опорою на малюнковий план; інсценування або драматизація казки.
Заучування віршів має важливу роль для розвитку усного мовлення та пам»яті. Велика кількість епітетів, синонімів, метафор, порівнянь значно збагачує лексичну семантику учнів, сприяє розвитку образного мислення.
У цей період роботу над віршем доцільно проводити за такою методикою:
1. Вступна бесіда за темою вірша.
2. Декламування вірша учителем.
3. Відповіді на запитання за змістом вірша, словникова робота, проговорювання важких за звуковим складом слів.
4. Повторне декламування вірша вчителем.
5. Хорове заучування вірша частинами.
6.Заключна бесіда за змістом вірша.
На кожному уроці учитель широко використовує різноманітний дидактичний матеріал та ігри. Це можуть бути іграшки, муляжі, малюнки на різні лексичні теми. Учні розгядають їх, описують, порівнюють між собою, складають із словами-назвами малюнків речення, відгадують предмети за їхніми характерними ознаками. Застосування ігор та ігрових прийомів на уроках в добукварний період сприяє підтриманню уваги протягом уроку.
2. Робота над звуковою стороною мовлення є провідною на даному етапі у зв»язку з тим, що діти мають неповноцінне загальне звучання мовлення.
Робота над звуками передбачає:
1. Формування правильної артикуляції голосних та приголосних звуків.
2. Розвиток слухового сприйманння та мовленнєвого слуху; формування навичок диференціації фонем за такими ознаками: взривні - фрикативні (г-к); глухі - дзвінки фрикативні (с - з; глухі - дзвінки взривні (п – б); тверді -м"які;
Наведемо приклади вправ з розвитку слухової сприймання, уваги та пам»яті:
· Виконання учнями доручень, інструкцій. Розвиток уміння у словесній формі звітуватися про виконання даної інструкції. Інструкція промовляється чітким голосом, вчитель при цьому звертається як до всього класу, так і до окремих учнів («Андрій, встань; Люба, встань; усі встаньте»).
· Упізнання та запам»ятовування слів, розрізнення їх звучання. Вчитель промовляє ряд слів, учням пропонується підняти руку, почувши певне слово. Спочатку пропонуються слова, які несхожі за своїм звуковим складом (лялька, ведмедик, м»ячик, лялька, машина), потім – слова, схожі за звучанням (муха, вухо, мука, муха, мох, пух).
· Підбір малюнків до почутої фрази: Біля річки повзе рак. Квітне в полі гарний мак. На лузі пасеться баран. Мавпа їсть солодкий банан.
· Виправлення мовних недоречностей:
· Холодно. Вдягни ракетку. Для м»яча візьми жакетку.
· На конверт наклею маску. На обличчя вдягну марку.
· Дітлахи зробили нірку. Мишка утікає в гірку.
· Запам»ятовування рядів слів пропонується учням у вигляді гри «Телефон». На дошці виставляються малюнки. Учень стоїть спиною до дошки і слухає слова. Потім він відбирає малюнки в тій послідовності, у якій вчитель промовляв слова, що позначають ці малюнки.
· Відтворення рядів простих дій: підійди до слолу, візьми книгу, сідай на місце.
Робота з розвитку слухового сприймання та пам»яті поступово ускладнюється: збільшується кількість слів, складових рядів та речень для запам»ятовування.
3. Формування у дітей на практичному рівні таких понять, як «звук» (голосний, приголосний, двінкий, глухий, твердий, м»який), «буква», «склад» (відкритий, закритий), «слово», «речення». Діти повинні навчитися диференціювати голосні та приголосні звуки, вміти зі звуків складати слова, виконувати частковий та повний звуковий аналіз слів.
В учнів поступово закріплюється поняття «склад». Гра «Злови склад (звук, слово, речення) сприятиме формуванню даних граматичних понять. Вчитель називає звуки та склади (склади та слова, звуки та слова, слова та реченя) та пропонує учням хлопнути у долоні або підняти сигнальну картку, коли вони почують склад (звук, слово, речення).
На відміну від масової школи, коли учні вже на цьому етапі навчання оволодівають складовим аналізом, учні спеціальної школи за цей період вивчають слова такої складності: односкладові та двоскладові без закритих складів та збіга приголосних, двоскладові з одним закритим складом (лимон, білка), трьохскладові із відкритих складів (машина, дерево), деякі слова із збігом приголосних (балкон, слон). Основними прийомами оволодіння вимовою слів навої складової структури виступають такі: відплескування, відстукування, диригування, заучування слів по складах (із зоровою опорою), складання схем слів.
Учитель широко використовує складові вправи: сприймання та відтворення складових рядів (ста-сто-сту-сти-сте, тпа-тна-тла-тка). Складові вправи підбирають в залежності від складової структури слів, які вивчають на даному етапі. Наприклад: та -та, та – та, та-та- та, та- та -та і т.д.
Одночасно з поділом слів на склади ознайомлюють дітей із наголосом, вчать їх визначати наголошені та ненаголошені склади, підбирати до слів схеми, самостійно складати схеми до запропонованих слів. Наголошені склади виділяються силою голосу та висотою тону. Учням пропонують виконати такі вправи:
1) слухайте та плескайте в долоні такі ритмічні малюнки: 1-і, 1-і,1-і... і-І, і-І,І-І... І-і-і, І-і-і,1-і-і,. І -І-І, І- І- І,І-І- І;
2) знайдіть наголошений та ненаголошений голосний в складах (учитель промовляє складовий ряд, в якому один із складів виділяє силою голосу): са - со, са - со; да -до -ду, да - до -ду, да -до - ду; та - ло- ну - ми;та - ло - ну - ми;та - ло- ну – ми, та - ло- ну – ми.
3) визначте кількість складів у слові, назвіть наголошений;
4) намалюйте графічну схему слова;
5) покажіть відповідну до слова схему (вчитель називає слова, учні
Показують відповідні схеми
Вже на цьому етапі навчання учитель зосереджує увагу дітей, що слова під час запису переносять із рядка у рядок по складах.
Приблизно через 2 – 2,5 місяця з початку навчання для заучування підбирають рифмовані фрази з чітким ритмом: та-та- та, та-та- та, ми побачили кота; бім-бім-бім,ось мій дім.
Під час проведення всіх вправ необхідно, щоб усі звуки, склади та слова, які входять до рифмовки, були автоматизованими у вимові.
Доцільно проводити складові вправи на музичних заняттях, добираючи прості мелодії на одному звуці (голосному) або складі. Так паралельно проводиться робота над мовленнєвим диханням.
Від складового аналізу перехоходять до часткового звукового аналізу. Методика роботи над формуванням навичок часткового та повного звукового аналізу було розглянуто нами у попередніх лекціях.
Робота над словом на уроках грамоти передбачає формування у дітей уміння виділяти слова із речення, пояснювати їх лексичне та граматичне значення, визначати кількість та послідовність звуків, які їх складають, тобто виконувати повний звуковий аналіз різних за будовою слів.
Розглянемо методику роботи над словом на уроці грамоти на прикладі слова «мак»:
1. Розглядання та називання малюнку.
2. Повільна вимова слова вчителем із виділенням кожного звуку.
3. Аналогічна вимова слова дітьми.
4. Фіксація уваги на тому, що слово складається із звуків.
5. Розглядання схеми звукового склада слова (визначення кількості клітинок у схемі, яка відповідає кількості звуків у слові).
6. 1нтонаційне виділення першого звуку, показ першої клітинки, аналогічно з 2,3 звуками.
7. Підкреслена вимова звуків у слові, супроводження вимови рухом указки.
8. Узагальнення.
Виділенню та членуванню сполучень на окремі звуки сприяють такі вправи:
а) порівняння голосного [а] і сполучення [на]; б) комбінування одного приголосного з різними голосними; в) підкреслена вимова одного зі звуків у сполученні [с-с-с-а], [с-а-а]; г) синтетичні вправи на утворення складів типу "ПГ", ([н], [а]-на, [с'], [о]-со, ла-[л], [а]), та «ГП» ([а], [н], -ан, [о], [с'], -ос, [а], [л], ал).
Під час виконання вправ на звуковий аналіз складів та слів доцільно спиратися на схеми. Голосні звуки позначають кружечком, тверді приголосні - рисочкою, м'які - двома рисочками (- перепона, О - вільне проходження повітря).
Формуючи в учнів навички звукового аналізу слів, одночасно навчаємо їх поділяти слова на склади і будувати їх моделі:
Робота над реченням на уроці грамоти передбачає: складання речень, різних за метою висловлювання (питальних, розповідних та спонукальних), визначення кількості та послідовності слів у реченні (частковий та повний синтаксичний аналіз), а також правила їх написання.
Таким чином, у кінці добукварного періоду учні повинні оволодіти такими уміннями та навичками:
1. Правильно вимовляти всі вивчені звуки та користуватись ними в мовленні.
2. Знати голосні та приголосні звуки. Розрізняти між собою вивчені звуки: взривні та фрикативні, дзвінки та глухі, тверді та м'які.
3. Чітко вимовляти 2-х і 3-х складові слова, які складаються з відкритих та закритих складів, деякі словаз зі збігом приголосних.
4. Плавно вимовляти речення з 3-4 відпрацьованих слів.
5. Поділяти слова на склади, визначати кількість та порядок складів у двоскладовому слові.
6. Виділяти будь-який із вивчених звуків зі склада односкладового та двоскладового слова (типу "мак", "муха"). Визначити послідовність звуків у слові, вміти складати схему слова.
7. Вимовляти з правильним наголосом 2-х складові слова та виділяти наголошений склад.
8. Розрізняти між собою поняття: «звук», «склад», «слово», «речення».
Всі ці вміння удосконалюються і на протязі букварного періоду. Вони служать опорою для формування правильних та свідомих навичок читання та письма.
3. Р озвиток зорово-просторового сприймання передбачає:
· удосконалення точності, обсягу зорових сприймань;
· розвиток уміння виділяти частини предмету, порівнювати два предмети;
· послідовно переводити погляд з одного предмету на другий зліва направо;
· уміння розташовувати предмети в певному порядку.
Спочатку проводиться робота над розвитком легкої зорової орієнтації: діти опановують назви кольорів, форму та розмір предметів, диференціюють предмети за різними ознаками. Велика увага приділяєтья розвитку уміння конструювати: викладати орнамент з паличек, геометричних фігур, різних предметів, букв. Спочатку учням пропонують викласти орнамент із однокольорових, потім - різнокольорових паличок, смужечок. Учні виконують вправи на конструювання у такій послідовності: за зразком, по пам»яті, за словесною інструкцією.
Вправи на розвиток у дітей уміння орієнтуватись у навколишньому просторі проводять на різному матеріалі: природньому, дидактичному, іграшках.
Виділяють такі групи вправ:
1) вправи на розвиток точності сприймання та відтворення зразка (відтворення різноманітних комбінацій з різнокольорових смужок, предметів за даним зразком або словесним описом учителя);
2) вправи на порівняння двох даних предметів, знаходження між ними спільних та різних ознак. Завдання поступово ускладнюється (спочатку предмети відрізняються однією, потім – двома, трьома ознаками).
3) вправи на аналіз та синтез предметів: розчленування їх на окремі частини, синтез предмету з окремих його частин.
Наведемо приклади вправ та завдань з розвитку зорового сприймання, зорового аналізу та синтезу, просторових уявлень, буквеного гнозису
1. Назвати предмети, що зображені:
· Контурно
· Пунктиром
· В умовах зашумлення
· Закреслені предмети
2. Впізнати недомальовані предмети та домалювати їх.
3. Проби Попельрейтера.
4. Розрізнення фігур за кількістю елементів, які в них входять.
5. Навчати дітей викладати ці фігури, спираючись на зорове сприймання, а потім по пам’яті.
6. Уточнення поняття про колір, форму та розмір.
Вправи на буквений гнозис:
1. Знайти букву серед інших букв.
2. Впізнати букву, в умовах накладання.
3. Скласти букву із окремих елементів.
4. Знайти і визначити, скільки елементів в букві.
5. Складання букв із паличок.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 139 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|