|
Читайте также: |
1. світ природа бог
2. світ тіло душа (серце)
3. світ тексти біблії образи
Принцип. Нерівна рівність: Кожна людина не однакова з іншими, пізнаючи себе вона вона може стати щасливою. Нерівні люд можуть займатися сродною працею і досягаючи щастя стають рівними. Шлях до цього є самопізнання. Починати треба з пізнання Бога і божественного в собі.
14.2. Основні концепції суспільства
Ідеалістичні концепції підходять до суспільства як об’єднання людей за якимись ідеальними чинниками. Зміна цього чинника може приводити і до змін в суспільстві.
Матеріалістичний напрям:
· натуралістична і фізікалістська
· біологізаторська
· психологізаторська
· соціологізаторські
· технократичні концепції
В натуралістичній концепції – суспільство – це продовження розвитку природи, що набуває особливих форм.
Фізікалістська- Людина –це машина, суспільство – велика машина; механістичне розуміння.
Біологізаторська- суспільство – великий організм; суспільство – над органічне утворення.
Психологізаторська – суспільство – це обєднання людей за психологічними чинниками (інстинкт, бажання…)
Соціологізаторська – суспільство – це система соціальних інститутів, сукупність взаємодії людей, яка приводить до утворення соціальних груп.
Технократична - за Марксом – в основі техніка, матеріально – технічна база, що об’єднує людей.
Системно – структурний підхід:
· індивідуалістська – людина – це космічне начало, об’єднуючись з іншими утворює суспільство. Людина – головне, суспільство – похідне.
· Глобалістська – суспільство – це об’єднання людей, це головне, а окремі індивіди – другорядне
· Концепція соціальної реальності - людина і суспільство є рівнозначними цілісностями і в своїй рівнозначності утворюють соціальну реальність (С. Л. Франк, Ю. Васіян).За Васіяном, людина є рівнозначна з спільнотою, з нацією, і чим більше буде розвиватися нація, тим більше розвиватиметься людина і навпаки.
14.3 Поняття суспільства, соціального, соціальної ідеї, соціального зв’язку і соціального закону.
Суспільство у широкому значенні – це відособлена від природи частина матеріального світу, що історично розвивалась як форма життєдіяльності людей. У вузькому значенні суспільство – певний етап людської історії, розвитку людства (первісне, рабовласницький лад, феодальний лад, капіталістичний лад, комуністичне).
Два підходи:
1) Субстанційний – суспільство це об’єднання людей, що мають спільні інтереси.
2) Функціональний – люди взаємодіють і між ними виникає система відносин, яка може бути названа суспільством. Суспільство це складна система багатоманітних зв’язків і відносин між людьми, що виникають у процесі їх цілеспрямованої свідомої діяльності по виробництву засобів, і забезпеченню умов свого спільного життя.
Суспільство як ціле породжується людиною теж як цілісністю, тому треба виходити не з суспільства поза людиною і не з людини поза суспільством, а з їх рівнозначності.
Людина це соціальна істота; а суспільство це система цих соціальних зв’язків людей. Суспільство особлива форма інтеграції взаємодіючих індивідів, тому суспільство як цілісність набуває самостійності, стає регулятором відносин між індивідами. Суспільство виступає як носій творчої діяльності.
На кожному історичному етапі набуває особливих форм, рис, структури, політичної організації та способів управління навіть особливостей духовного життя. Поза суспільством людина це абстракція. В єдності суспільства та людини як цілісностей можна розглядати суспільство. Суспільство це реалізація індивідуального буття, яка стає в процесі історичного розвитку соціальною особою.
Пітерим Сорокін – взаємодія за певними індивідами буде носити соціальне явище.
Зіммель – соціальне явище існує там де кілька індивідів взаємодіють.
Термін соціальне походить від латинського соціалес, що означає суспільний, громадський той що стосується суспільного ладу. Одні філософи позначають соціальне як те, що рівнозначне суспільному, на відміну від природного. Маркс визначає соціальне як рівнозначне суспільному на відміну від індивідуального. В вузькому значенні соціальне – це спосіб взаємодії людей між групами людей, між людиною і суспільством.
Соціальні зв’язки – такі відносини, які необхідні для задоволення життєвих потреб в об’єднаннях людей.
Соціальні відносини – це тип суспільних відносин, який виражає діяльність суб’єктів із приводу їх становища і ролі в суспільстві.
Діяльності спільнот реалізується соціальна сторона людини, тому соціальність виникає в процесі взаємодії, а отже діяльність є основою, умовою, засобом виникнення і прояву соціальності. У суспільстві спостерігається безперервний процес взаємодії індивідів.
Соціальний закон в суспільстві діють об’єктивно через суб’єктивну діяльність людей. Розрізняють соціальні закони статики (закони для врівноваження) і соціальні закони динаміки (закони які свідчать про зміни в суспільстві).
Одним із соціальних законів вважають закон відповідності виробничих відносин рівні у розвитку продуктивних сил. Інший закон – закон зростання потреб і здібностей людини.
15.1 Поняття практики, праці, виробництва.
Людська діяльність у усвідомлена, предметна цілеспрямована. Людина виокремилася з тваринного світу тоді, коли свідомо почала перетворювати предмети природи для задоволення своїх потреб. Людина почала виготовляти знаряддя, які використовувала для отримання засобів для життя. Така діяльність вимагає спілкування, в процесі якого іде обмін інформацією, діями. В діяльності людини розрізняють: перетворюючу, комунікативну, пізнавальну, ціннісну функції.
Зміна нових аспектів дії, зв’язаних між собою взаємообумовленістю в просторі і часі і складає процес діяльності індивідів.
Розрізняють три виміри діяльності індивідів:
1. Відношення до предмету дії.
2. Відношення до інших людей.
3. Відношення до самого себе.
Здатність людини поєднувати свою діяльність з діяльністю спільників ставало основною умовою життя суспільства.
Сукупність соціальних суб’єктів, людства в цілому по освоєнню природи, суспільних умов називають практикою, в процесі якої людина створює штучні засоби і знаряддя праці, нові способи спілкування, виробляє цілі і норми для формування суспільної діяльності.
Практика – діяльний спосіб буття людини і суспільства. Це реальний процес в якому цілі діяльності суб’єктів співвідносяться з об’єктивними законами. В практиці на перший план виступає оціночний метод. Практика – це специфічний людський спосіб перетворення предмета з можливого в дійсне, створення нових непередбачених природою можливостей. В процесі обміну задоволення потреб набуває соціального характеру і з’являються нові потреби. Людина надає речам природи соціальних якостей. В процесі практики відбувається саморозвиток людини.
Праця – це спосіб людського буття; це доцільна позитивна продуктивна діяльність людини по перетворенню світу і самої себе з метою задоволення своїх зростаючих потреб.
Праця згодом виступає як суспільна діяльність і є основою самоорганізації і розвитку суспільства. Одночасно праця виступає засобом формування людини. Праця є процесом взаємообміну енергією людини з природою. Саме в процесі праці людина приєднує до своїх сил сили природи і примножує суспільне багатство.
Праця – є джерелом накопичення багатства. В процесі праці людина набуває нові якості, розвивається як агент праці.
15.3 Праця – основа саморозвитку людини і самоорганізації суспільства.
Праця – це спосіб людського буття; це доцільна позитивна продуктивна діяльність людини по перетворенню світу і самої себе з метою задоволення своїх зростаючих потреб.
Праця згодом виступає як суспільна діяльність і є основою самоорганізації і розвитку суспільства. Одночасно праця виступає засобом формування людини. Праця є процесом взаємообміну енергією людини з природою. Саме в процесі праці людина приєднує до своїх сил сили природи і примножує суспільне багатство.
Праця має певні ознаки:
· За історичним розвитком:
Ручна
Машинна
Автоматизована
· За характером трудових операцій:
Фізична
Розумова
· …___
Праця конкретна – безпосередній процес виконання трудових операцій.
Праця абстрактна – усереднена за суспільно необхідним споживчим часом по виробленні певної споживчої вартості при нормальних умовах.
· …___
Праця жива – безпосередній процес виконання трудових операцій
Праця опредметнена – застиглий результат праці.
Праця – є джерелом накопичення багатства. В процесі праці людина набуває нові якості, розвивається як агент праці.
15.4 Суспільне виробництво та його компоненти.
Платон звернув увагу, що в процесі пристосування діяльності виникають нові потреби.
Потреба – це певний стан організму певної людини, спільноти, суспільства в цілому, що виражає залежність від умов їх існування, у зв’язку із нестачею необхідного для нормального існування. Вирізняють потреби первині (іжа, одяг), і потреби вторинні. Виражаються потреби через формування інтересів. Потреба є тією спонукою, яка змушує людину діяти. В процесі діяльності людина приходить до виробництва.
Суспільне виробництво включає в себе:
Матеріальне виробництво,
Духовне виробництво,
Виробництво відносин,
Виробництво в процесі якого формується людина.
Матеріальне виробництво – це процес діяльності людей, які з допомогою необхідних засобів створюють матеріальні блага для задоволення своїх потреб. Матеріальне виробництво включає:
1. продуктивні сили:
- люди з їх вміннями, навиками, здатностями.
- засоби виробництва (предмети праці, знаряддя і засоби) і сили природи.
2. Виробничі відносини – відносини які складаються в процесі виробництва:
- техніко-організаційна сторона
- економічна – обумовлюється власністю. Власність – спосіб відносин між людьми з приводу майна.
Духовне виробництво існує у трьох формах: масове, індивідуальне і спеціалізоване.
Масове духовне виробництво - це усна народна творчість: народні пісні, думи, оповідання, перекази, приказки і прислів’я.
Індивідуальне духовне виробництво – це виробництво, що здійснюється конкретним індивідом: художником, вченим, письменником, композитором, поетом і т.д.
Спеціалізоване духовне виробництво – здійснюється в межах певних установ які спеціалізуються на певних видах духовного виробництва (консерваторія, інститут філософії). Всі види духовного виробництва органічно взаємопов’язані.
Виробництво відносин полягає в тому, що в процесі виробництва виникають і формуються нові відносини між людьми. Виробництво людини в широкому значенні охоплює всі життєві процеси – від матеріального до духовного виробництва. У вузькому розумінні виробництво людини – це процес її безпосереднього виховання. У соціальній філософії – це процес соціалізації індивіда і особистості.
15.6 Продуктивні сили і виробничі відносин, їх взаємовплив.
Матеріальне виробництво – це процес діяльності людей, які з допомогою необхідних засобів створюють матеріальні блага для задоволення своїх потреб. Матеріальне виробництво включає:
1. продуктивні сили:
- люди з їх вміннями, навиками, здатностями.
- засоби виробництва (предмети праці, знаряддя і засоби) і сили природи.
2. Виробничі відносини – відносини які складаються в процесі виробництва:
- техніко-організаційна сторона
- економічна – обумовлюється власністю. Власність – спосіб відносин між людьми з приводу майна.
16. 1. Сусп. Відносини та їх суб’єкти.
Головним компонентом сус –ва як системи є сусп.. відносини. Сусп. Відносини – складаються в процесі багатогранної життєдіяльності людей. СВ включають будь – які відносини між людьми в сус –ві. У вузькому значенні це відносини між соц.. групами, суб’єктами взаємодії, що носить сусп.. характер. В такому розумінні СВ- багатоманітні формування взаємодій, що виникають в процесі між соц.. групами і в середині них, в т.ч. міжіндивідні. Ці В пронизують всі сфери суп. Життя: економ, духовну, культурно –побутову.
Суб’єктами можуть виступати індивіди, групи. Будь – яка сусп.. акція здійснюється людиною як особистістю, що має власний розум, почуття, волю. У цьому відношенні СВ є В індивідів як індивідуальностей, особистостей і як представників тих соц.. груп, до яких індивіди належать.
Марксизм навпаки соціологізував СВ, подавши їх головним чином як В між між соц.. спільностями. Суб’єктом СВ, за Марксом, завжди постає соц.. група – клас, нація, етнос, народ.
СВ складаються на основі внутрішньо вмотивованих індивідуальних і соціальних (класових, національних) інтересів, потреб.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 38 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |