Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Порядок роботи

1 Приведення теодоліта в робоче положення. Приведення теодоліта в робоче положення включає центрування, горизонтування приладу й фокусування зорової труби.

1.1 Центрування – це встановлення центра лімба або осі алідади на одній прямовисній лінії з вершиною кута. Для центрування використовують ниткові виски і оптичні центрири. Оскільки теодоліт Т30 не має оптичного центриру, ми будемо користуватись виском (рис. 3.2). Для центрування теодоліт встановлюють над вершиною кута так, щоб головка штатива була наближено горизонтальною, а висок знаходився над кілочком, який позначає вершину кута. Ніжки штатива встановлюють в грунт, натиснувши ногою на металеві наконечники. Переконавшись у стійкості приладу, необхідно послабити становий гвинт і виконати більш точне центрування, переміщуючи теодоліт на головці штатива, поки висок не суміститься з точкою на місцевості. Після закінчення операції центрування закріплюють становий гвинт.

Рисунок 3.2 - Центрування за допомогою виска

1.2 Горизонтування – приведення площини лімба в горизонтальне положення або осі алідади в прямовисне положення піднімальними гвинтами. Для горизонтування спочатку встановлюють циліндричний рівень горизонтального круга паралельно до двох піднімальних гвинтів і приводять його бульбашку на середину (рис. 3.3, а). Потім, повертають алідаду на 90° у напрямку третього гвинта (рис. 3.3, б). Обертаючи лише третій піднімальний гвинт знову приводять бульбашку в нуль-пункт. Ці дії повторюють декілька разів, поки бульбашка рівня не залишатиметься на середині.

Рисунок 3.3 - Горизонтування теодоліта за допомогою циліндричного рівня: а) циліндричний рівень встановлений за напрямком двох піднімальних гвинтів; б) циліндричний рівень встановлений за напрямком третього піднімального гвинта.

1.3 Фокусування зорової труби – отримання в полі зору труби чіткого зображення сітки ниток і предмету який спостерігається.

Зорову трубу наводять на предмет і обертаючи кремальєру фокусують трубу, тобто добиваються чіткої, різко окресленої видимості предмета. Потім обертаючи окулярне кільце добиваються чіткого зображення сітки ниток. При спостереженні різновіддалених предметів кожного разу змінюють фокусування.

2 Вимірювання кутів. При вимірюванні кутів теодолітом треба вміти правильно прочитати відлік на лімбі. У теодоліта 2Т30 коло лімба поділене на 360 поділок, кожна з яких відповідає 1°. Градусна величина однієї поділки лімба називається ціною поділки лімба. Відліки в теодоліті Т30 знімають за допомогою відлікового шкалового мікроскопу, в поле зору якого передаються зображення відліків з лімбів горизонтального і вертикального кругів. Окуляр відлікового мікроскопу знаходиться поряд з окуляром зорової труби. Верхня частина поля зору передає зображення вертикального круга (позначено літерою В), а нижня – горизонтального (позначено літерою Г). Поле зору відлікового мікроскопу теодоліту 2Т30 при крузі праворуч (КП) та крузі ліворуч (КЛ) показане на рис. 3.4.

Рисунок 3.4 - Поле зору відлікового мікроскопу теодоліта 2Т30: а) при крузі праворуч; б) при крузі ліворуч

Відліки в теодоліті 2Т30 складаються з двох частин – градуси (знімаються за підписаним штрихом лімба) та хвилини (знімаються за шкалою від „0” до підписаного штриха лімба). Ціна найменшої нанесеної поділки шкали – 5'. Відліки хвилин за шкалами знімають на око, з точністю до 1'. Отже, на рис. 3.4 відлік за ГК при КП = 125°13¢; відлік за ГК при КЛ = 305°13¢.

Слід зауважити, що відліки за вертикальним кругом знімаються за таким же принципом, але залежності від знаку кута нахилу необхідно використовувати різні шкали, які мають відповідне оцифрування. Наприклад на рис. 9.4, а – відлік на лімбі = -3°, тому використовуємо шкалу від „-0” до „-6” відраховуючи кількість хвилин з права наліво. Отже остаточні відліки на рис. 3.4: за ВК при КП = -3°22¢; за ВК при КЛ = +3°22¢.

2.1 Вимірювання горизонтальних кутів. Горизонтальні кути можна вимірювати наступними способами:

1) спосіб прийомів;

2) спосіб кругових прийомів.

Спосіб прийомів використовується, коли необхідно виміряти один кут на точці (рис. 3.5, а), а спосіб кругових прийомів – коли необхідно виміряти два або більше кутів з однієї вершини (рис. 3.5, б).

Кути способом прийомів вимірюють дотримуючись такої послідовності:

1) теодоліт встановлюють над вершиною кута і приводять у робоче положення;

2) визначають, яка точка буде правою, а яка лівою. Для цього стають у вершині обличчям до кута – за правою рукою буде права точка, за лівою – ліва;

Рисунок 3.5 - Способи вимірювання горизонтальних кутів: а) спосіб прийомів; б) спосіб кругових прийомів.

3) закріплюють лімб у положенні круг праворуч (КП) і повертаючи алідадну частину, наводять перехрестя сітки ниток зорової труби на низ віхи, встановленої у правій точці 3 (рис. 3.5, а). Наведення здійснюють спочатку приблизно – за допомогою візиру, а потім точно – за допомогою мікрометричних гвинтів. Після точного наведення труби на точку візування знімають відлік за горизонтальним кругом. Відліки записують у «Журнал вимірювання горизонтальних кутів теодолітом способом прийомів» у відповідну графу (позиція (1) у табл.3.1);

4) після цього відкріплюють закріпний гвинт алідади і наводять перехрестя сітки ниток зорової труби на низ віхи, встановленої у лівій точці 1 і знову знімають відлік по ГК (2);

5) величину виміряного кута (3) знаходять віднімаючи від відліку на праву точку відлік на ліву точку, тобто за правилом – правий напрямок мінус лівий (3) = (1) - (2). Якщо відлік на праву точку буде меншим ніж відлік на ліву точку, то до нього додають 360°;

6) переводять зорову трубу через зеніт, тобто повертають теодоліт на 180°. Внаслідок цього вертикальний круг виявиться ліворуч від зорової труби, тобто займе положення – круг ліворуч КЛ. Після цього всі дії вказані у пунктах 3-5 повторюють при положенні КЛ і вдруге обчислюють величину виміряного кута (6) = (4) - (5).

Вимірювання одного й того ж кута при двох положеннях вертикального круга КП і КЛ складає один повний прийом. Вимірювання кута при якомусь одному положенні круга називається напівприйомом. При вимірюванні кута повним прийомом ліквідується колімаційна помилка і помилка від не перпендикулярності осі обертання труби до осі обертання теодоліта.

Якщо значення кута, визначені при положеннях КП і КЛ, відрізняються не більше ніж подвійну точність відлікового пристрою, то з них виводять середнє і записують у відповідні графи журналу, вважаючи цей запис величиною кута 2. Якщо різниця між величинами кута, отриманими при положеннях КП і КЛ, більша від подвійної точності теодоліта, вимірювання кута треба провести ще раз. Приклад заповнення журналу вимірювання горизонтальних кутів теодолітом способом прийомів наведено в табл.3.1.

Таблиця 3.1 - Журнал вимірювання горизонтальних кутів теодолітом способом прийомів. Теодоліт 2Т30 №7644

Станція	Точки наве-дення	Положення ВК	Відліки по ГК	Кути з пів-прийомів	Середнє значення кута	Схема кута
		КП   КЛ	45°27' (1)   354°18' (2)   225°26' (4)   174°18' (5)	51°09' (3)   51°08' (6)	51°08,5'	1   51°08,5'

Позначеннями (1)-(6) показана послідовність запису відліків та обчислень.

2.2 Вимірювання вертикальних кутів. Кутом нахилу ν називають кут між горизонтальною площиною і напрямком на необхідну точку (рис. 3.6).

Прийнято називати кути нахилу вертикальними. Якщо точка, на яку необхідно визначити кут нахилу, розміщена вище від горизонтальної площини, то кут нахилу буде із знаком плюс, а якщо нижче – мінус.

В процесі вимірювання кутів нахилу спочатку визначають місце нуля вертикального круга (МО ВК). МО ВК – відлік з вертикального круга, при якому візирна вісь зорової труби горизонтальна і бульбашка рівня при алідаді ВК знаходиться в нуль-пункті.

Рисунок 3.6 - Схема вимірювання вертикального кута

Для визначення МО приводять теодоліт в робоче положення, наводять центр сітки ниток на добре видиму точку і знімають відлік з вертикального круга КЛ. Далі переводять трубу через зеніт і проводять такі ж операції при другому положенні вертикального круга, отримуючи відлік КП.

Місце нуля МО вертикального круга визначають за відповідними формулами залежно від конструкції теодоліта. Зокрема, для теодоліта 2Т30:

(3.1)

Постійне значення місця нуля є контролем вимірювань, тому необхідно визначити його декілька разів на різні точки місцевості. За остаточне значення місця нуля приймають середнє.

Визначивши МО переходять до вимірювання вертикальних кутів в наступній послідовності (рис. 3.6):

1) теодоліт встановлюють над точкою і приводять в робоче положення;

2) вимірюють висоту приладу і (від верху кілочка до візирної осі) рейкою чи рулеткою;

3) зорову трубу у положенні круг праворуч (КП) наводять на віху встановлену в кінцевій точці лінії, причому перехрестя сітки ниток наводять на висоту приладу відмічену на вісі;

4) після точного наведення зорової труби, знімають відлік за вертикальним кругом. Відліки записують у «Журнал вимірювання вертикальних кутів теодолітом» у відповідну графу (табл. 3.2);

Таблиця 3.2 - Журнал вимірювання вертикальних кутів теодолітом. Теодоліт 2Т30 №39010

5) переводять трубу через зеніт і повторюють дії зазначені у пунктах 3-4 при крузі ліворуч (КЛ);

6) обчислюють кут нахилу ν за формулами:

(3.2)

Якщо значення кута нахилу, визначені при положеннях КП і КЛ, відрізняються не більш як на подвійну точність приладу, то з них виводять середнє і записують у відповідні графи журналу, вважаючи цей запис величиною вертикального кута нахилу лінії. Якщо різниця між величинами кута, отриманими при положеннях КП і КЛ, більша від подвійної точності відлікового пристрою, то вимірювання вертикального кута необхідно провести ще раз.

Приклади типових завдань:

Завдання 1. Вивчити будову теодоліта. Привести його в робоче положення. Зняти відліки з горизонтального і вертикального кругів.

Розв’язок: Вивчити розміщення і призначення основних частин теодоліта. Привести бульбашку циліндричного рівня в нуль-пункт. Навести зорову трубу на віху і зняти відліки з ГК і ВК. Замалювати в зошит поле зору відлікового окуляра і зняті відліки.

Завдання 2. Виконати вимірювання горизонтального кута способом прийомів.

Розв’язок: Виміряти горизонтальний кут між заданими точками, як описано в питанні 4.

Завдання 3. Виконати вимірювання вертикального кута.

Розв’язок: Визначити місце нуля вертикального круга теодоліта. Виміряти вертикальний кут на задані точки, як описано в питанні 5.

Контрольні запитання:

1 Класифікація та будова теодолітів.

2 Приведення теодоліта в робоче положення.

3 Знімання відліків з горизонтального і вертикального кругів теодоліта.

4 Вимірювання горизонтального кута способом прийомів. Вимірювання вертикальних кутів. Визначення місця нуля.