Для роботи з художньою літературою, у тому числі на заняттях з розвитку мовлення, рекомендуємо користуватися хрестоматією «Золотий колосок»1. Вона містить оригінальні художні твори (фольклорні та авторські) всіх жанрів. Фольклорні твори (крім казок та ігор) подаються без назви із значками ***. Кожному авторському твору передує ім'я та прізвище письменника. Значки*** перед початком таких творів навчають, що твір не має назви (або сам автор не дав назви, або у хрестоматії використано лише фрагмент твору). Більшість творів пронумеровано. Номер означає, що твір може бути використано як на заняттях з розвитку мовлення, так і в роботі над художнім твором. Конкретний зміст занять зафіксовано додатках (у кінці хрестоматії) № 1, 2, 3. У медичних рекомендаціях зазначено номери творів, з йми слід у першу чергу ознайомити дітей.
Таблиця 2
| Форми роботи | Твори (на вибір вихователя) | Художньо - виражальні засоби |
| Молодша група | ||
| Слухання текстів у різних ситуаціях (побутових, ' ігрових). Запам'ятовування віршів у русі (ігри - ілюстрації до художніх творів). Залучення дітей до діалогів у віршах (ігри-діалоги з вихователем). Проговорювання дітьми звуконаслідувальних та інших слів, окремих виразів за вихователем. Цитування дітьми мови окремих персонажів казок. Відповіді на запитання вихователя до творів (Хто? Що? Який? Де? Що зробив? Що вміє?) Привернення уваги до художньо-виражальних засобів у процесі ознайомлення з художніми творами. | Примовлянки: с. 190, 482, 484-501. Колискові: №№ 407, 408, 416, 419, 421. Вірші, казки: №№41, 140, 197, 279, 829, 501, 59, 4, 432, 706, 693, 995-998. | 1. Подвійні назви типу щука-риба (№№ 96, 488, 162, 997, 407, 76, 636). 2. Постійні епітети типу холодна водиця (№№ 131,139, 456, 426, 998). 3. Слова-символи національної культури: зозуля, криниця (№ 112), коник (№ 456), вареники (№ 60), явір, гай, калина (№ 134), червоні чобітки, жито (№ 617), дуб, кожух (№ 162), кладка, біла хатка, садок (№ 237), барвінок, вінок, луг (№ 12), борщ, бандура, паляниця (№ 998). |
| Примітка: Проказуючи чи наспівуючи тексти, вихователь може ілюструвати їх малюнками, іграшками, фігурками на фланелеграфі, власними рухами тощо. | ||
| Середня група | ||
| Відповіді на запитання, що спонукають до роздумів (Як? Чому? Навіщо?), до казок, оповідей. Відповіді на запитання за малюнками - ілюстраціями. Переказування текстів з допомогою вихователя. Розігрування діалогів за віршованими творами. Участь в інсценізаціях фрагментів казок. Угадування відомих творів за цитатами з них. Слухання творів (віршованих та прозових) з наступним самостійним ілюструванням (малювання, ліплення, аплікація). Висловлення вражень від прочитаного. Вивчення віршів, загадок, лічилок, жартів напам'ять за бажанням. Відповіді на запитання, пов'язані із завданнями з розвитку мовлення. Привертання уваги до художньо-виражальних засобів у Процесі ознайомлення з художніми творами, під час образотворчої та ігрової діяльності. | Примовлянки: с. 190-202. Колискові: №№ 406, 409-413. Вірші, казки тощо: №№ 43, 67, 926, 103, 156, М. Воробйов «Щавель я, щавлик» (с. 79), №№ 187, 198, 199, 207, 248, 278, 290, 298, 307, 378, 389, 609-613, 766, 767, 930, 933-952, 649, 631, 632, 634, 999-1002, 1004, 1006, 1007, 1033, 1034, 694, 695, 865, 896, 900, 909. | 1. Подвійні назви типу коза-дереза (№№ 614, 54, 24, 78, 1000, 1001, 65, 437). 2. Постійні епітети (прикметники) типу ясне сонце (№№ 166, 200, 201, 77, 410). 3. Поетизми (слова-прикраси): золотий, срібний (у значенні гарний) № 85, поляна (звичайно кажуть галявина) № 699, птиця (звичайно кажуть птах) № 110, когутик (звичайно кажуть півень) № 142. 4. Слова-символи національної культури: садок, ставок, верба, тополі, вітряк (№ 235), сопілка (№ 933, 946), гречка (№ 931), писанка (№ 969), соловейко (№ 115), жайворонок (№ 198), ластівка (№ 211), верба, калина, гай (№ 340), біла сорочка, явір, пиріжки (№ 1002). 5. Традиційні зачини казок: Жив собі; Був собі; Жив колись на світі тощо. |
| Примітка: 3 українськими фольклорними творами ознайомлюємо у формі розповіді. Вступне, слово вихователя може бути таким: «Дітки! Ваші прапрабабусі та прапрадідусі, коли були маленькими, любили слухати таку ка-.-зочку (гратися в таку гру, відгадувати таку загадку) тощо. З авторськими творами української літератури ознайомлюємо приблизно так: «Дітки! Письменник Микола Вінграновський написав для вас ось такий віршик» або «Дітки, ось послухайте, яку казочку для вас склав письменник Михайло Стельмах». | ||
| Старша група | ||
| Інсценування художніх творів. Переказування казок, оповідань (з незначною допомогою вихователя). Доповнення та виправлення неточностей, яких навмисне припустився вихователь у переказі відомого дітям твору. Придумування кінцівок до творів. Пояснення дітьми власних малюнків, ліплень-ілюстрацій до художніх творів. Вивчення творів різних жанрів, у тому числі скоромовок, звуконаслідувальних мініатюр, небилиць-нісенітниць напам'ять. Розширення та активізація в мовленні художньо- виражальних засобів. | Примовлянки: с. 190-202. Колискові: №№ 423-430. Вірші, казки тощо: №№ 18, ЗО, 33, 46, 68,-126, 165, 213, 218, 240, 253, 272, 273, 302, 301, 308, 318, 324, 328, 336, 346, 352, 364, 371, 381, 385, 391 с. 207, 628, 629, 633, 634, 652, 656, 659, 661, 669, 674, 692, 780, 788, 821, 867, 869, 877, 904, 913, 922, 923, 931, 957, 959, 974, 983, 1007-1012, 1015, 1017-1019, 1035, 1042, казки М. Жука (с. 575, 577); №№ 733, 734, 801, 790-792, 808-810, 693,- 697, 720. | 1. Подвійні назви типу думати -гадати: №№ 23, 37, 204, 296, 1018, 1021, 999, 857. 2. Постійні епітети (прикметники) типу сине море (№№ 346, 208, 292, 263, 155). 3. Поетизми (слова-прикраси): колокільця (звичайно кажуть дзвоники) №№ 413, 293, парус (звичайно кажуть вітрило) № 345, неня (звичайно кажуть мама, мати) №№ 78, 768, горобейки (звичайно кажуть горобці) № 834, білий (у значенні гарний) № 58, файний (звичайно кажуть гарний) № 58, чічаний (звичайно кажуть гар -ний, як квітка, від слова чічка - квітка) № 58. 4. Слова-символи національної куль -тури: садок вишневий, хрущі (№ 222), жито, барвінок, васильок (№ 201), лелека (№ 656), рушник, глечик (№ 374), вишиванка (№ 377), трембіта (№ 395), козак (№ 788), степ, луг (№ 77), соняшник, сонях (№ 351), чорнобривці (№ 385). |
| Примітка: При переказуванні творів, особливо народних казок, вихователь допомагає дитині, пропонуючи вживати такі слова, характерні для зв'язної оповіді, як: і(й), та, та й, от, ось, ждали-ждали, іде та йде, одного разу та ін. | ||
| Підготовча група | ||
| Переказування творів (гуморески, казки, оповідання) за власним вибором. Читання напам’ять віршів за гласним вибором. Заміна прямої мови персонажів непрямою (сказав, що; попросив, щоб), розповіді від першої особи — розповіддю від третьої (з допомогою вихователя). Виявлення дітьми помилок, неточностей у переказі твору товаришем. Доповнення почутої розповіді. Характеристика персонажів за діями, вчинками. Розрізнення звичайних (реальних) та незвичайних (казкових) подій, персонажів. Складання власних казок, оповідань, загадок, небилиць. Вживання у розповіді епітетів, порівнянь та інших художніх засобів. | Примовлянки: с. 190-207. Колискові: №№ 416, 421, 427, 430. Вірші, казки: №№ 8, 19, Марко Вовчок «Ведмідь» (с. 20), №№47, 123, 146, 148, 177, 181, 193, 206, 216, 219, 230, 232, 250, 251, 256, 260, 264, 281, 289, 297, 302, 311, 321, 331, 334, 341, 352, 383, 384, 396, 400, 406, 448, 508, 533, 534, 548, 564, 568, 600, 620, 628, 635, 639, с. 253-254, №№ 657, 663, 671, 684, 693, 727, 728, 736, 747-757, 769, 773, 776, 778, 789, 797-800, 815, 893, 919, 928, 939, 948, 955, 958, 965, 985, 989, 1013, 1020-1022, 1027, 1028, 1031, казки Лесі Українки (с. 290, 583), №№ 1036-1039, 1046-1049. | 1. Подвійні назви типу шапка-невидимка (№№ 28, 87, 359, 37, 1014, 1023-1025, 1030, 94). 2. Постійні епітети (прикметники) типу шовкова (трава): №№471, 860, 83, 947, 476. 3. Поетизми: красний (у значенні гарний) № 395, ручай (звичайно кажуть струмок) № 229, люля'ти (звичайно кажуть колисати) № 358, ябко (звичайно кажуть яблуко), вінойко (звичайно кажуть вінок), жовтейкий (звичайно кажуть жовтий) № 152. 4. Слова-знаки національної культури: волошки (№ 155), рожі, мальви (№ 873), пшениця, коровай (№ 597), Дніпро (№ 1035), віл (№ 564), жупан (№ 578), Січ Запорозька (№ 787), козак Мамай (№ 786), кобза, кобзар. (№ 935), вишня, вінок, садок, дуда (№ 179). 5. Традиційні кінцівки народних казок: От вам казка, а мені бубликів в'язка; От вони досі живуть та хліб жують тощо. |
| Примітка: При переказі творів, особливо народних казок, вихователь допомагає дитині використовувати такі спеціальні слова зв'язної оповіді, як: коли це, тоді, аж, ось; якось. |
Таблиця З
Робота з розвитку мовлення
| Завдання роботи з розвитку мовлення | Дидактичні ігри із залученням іграшок, побутових предметів, картин, книжкових ілюстрацій, лото, власних спостережень, словесних художніх творів тощо |
| Молодша група | |
| Відпрацьовувати вимову звуків Засвоїти назви дитинчат тварин та птахів, спільнокореневі слова Спонукати вимовляти звуконаслідувальні слова {няв, гав) Заохочувати називати адресата звертання, вживаючи іменники у кличній формі Привертати увагу до слів із суфіксами пестливості Розвивати вміння користуватися в мовленні словами, що називають ознаки та дії предметів, узгоджувати їх між собою Вправляти у прийменників Вживанні | «Чарівний мішечок», «Хто що любить?», «Впізнай на смак», «Що для кого?» (№№ 491, 493, 829) «Пограємось у каченяток» (курчаток тощо) (№№ 131, 636, 455, 14, Т. Коломієць «Дощик» с. 155; № 120) «Хто як говорить?», «Впізнай, хто говорить» (№№ 149, 243, 121, 145) «Поклич кицю», «Попроси кицю» (№№825, 139, 11, 487, 495) «Скажи лагідно», «Як кажемо, коли любимо?» {коник, маленький), «Поклич лагідно» (№№ 3, 493, 421, 59, 60, 62, 848, 459, 493) «Який він, ведмідь?» {великий), «Яка вона, мишка?» {маленька), «Яке воно, кошеня?» {пухнасте), «Якого кольору чашка (відерце, м'яч)?», «Скільки ведмедиків» (цукерок, яблук)? {один-два-одне; багато), «Що вміє котик?», «Що зробив {-ла, -ло, -ли) півник? (курочка, курчатко; звірі)» (№№ 64, 124, 614, 616, 106, 863) «Де хто сховався?» «Де хто живе?» «Куди покотився м'ячик?», «Де ми спимо?» «Де гуляємо?» тощо. |
| Середня група | |
| Формувати розуміння значення поняття слово, заохочувати його вживання Звертати увагу дітей на слова, близькі за значенням (синоніми) Звертати увагу дітей на слова, протилежні за значенням (антоніми) Ознайомити з багатозначними словами та із словами, що вимовляються однаково, але мають різне значення (омоніми) Збагачувати мову дітей складними словами Заохочувати малюків давати імена лялькам, іграшковим тваринам, птахам, орієнтуючись на українські культурні традиції Спонукати використовувати кличну форму іменників у звертаннях Орієнтувати дітей на вживання дієслівних форм із словом хай {нехай), присвійних прикметників {зайчиків, мамин) Збагачувати словник дітей епітетами, порівняннями і т. ін. | «Яким словом це називається?» (опис ознак предмета, істоти, явища складає вихователь або загадує загадкою) (№ 516, 518, 524, 525, 528, 531-538, 546, 569, 603), «Скажи своє слово» «Замінимо слово» {книга — лід (№ 58, 715), плаття — сукня (№824, 102), собака -пес (№ 35, 144), плигати — стрибати (№ 137) «Скажемо навпаки» {лівий — правий (№ 113), великі — малі (№ 108), лягати — вставати (№ 449) «Знайди таке, як у мене» (серед іграшок, малюнків тощо): гребінець (№ 79, 143, 527), шапка (№ 615, 595, 161), коник (86, 88); коса (2, 265), кувати (208, 844) №№2 699, 121, 82, 831, 982 «Кого як назвемо?», «Хто сховався?», «Як зветься твоя улюблена лялька (ведмедик тощо) вдома?»: ведмідь Чіпка, заєць Пилип, папуга Лаврик, кицька Мурка, лис /\енис, пес Кудлай, кіт Мацурик, корівка Красолька, лялька Катруся тощо «Поклич півника», «Попроси ведмедика», «Як спитав котик?» (№№ 866, 766, 132, 323, 478) «Що зробити ляльці Маринці?» {хай ляже, хай їсть — №№102, 178, 1002), «Чия це хатка?», «Чия мама?», «Чий тато?», «Чиї дітки?», (№№ 33, 197, 111, 67) «Як можна гарно назвати зайця?» {зайчик-лапанчик, зайчик -побігайчик), сонце {ясне сонечко). Див. додатки № 2, З |
| Старша група | |
| Розвивати чуття рими Вчити дітей добирати з допомогою вихователя слова, близькі за значенням (синоніми) Добирати з допомогою вихователя слова, протилежні за значенням (антоніми) Створювати ігрові ситуації з метою закріплення та розширення запасу багатозначних слів та слів, що однаково вимовляються, проте різні за значенням (омоніми) Заохочувати характеризувати предмети, істот і навпаки — називати предмети, істоти за наведеними вихователем ознаками, у тому числі загадками Закріплювати, слова з узагальненим значенням Розширювати і збагачувати словниковий запас Розвивати інтерес до словотвору Заохочувати дітей утворювати дієслова від звуконаслідувальних слів Вправляти на творення та вживання назв дитинчат тварин та птахів і назв самок тварин та птахів Пробуджувати бажання римувати слова Спонукати складати власні речення Розвивати уміння здогадуватися про зміст невідомої оповіді, складеної вихователем, чи художнього твору за назвою або ключовими словами (наприклад, літо, море, відпустка) Активізувати словник «гарних слів» (художньо - виражальних засобів). Викликати гидливе ставлення до «поганих слів» | «Чарівний годинник» (рухомі стрілки вказують на малюнки предметів, істот, назви яких римуються, як-от: кущ-хрущ, лисичка -синичка) «Скажи інакше», «Скажи по-своєму»: лелека — бузько — чорногуз (№ 103, 102, 765), картопля-бараболя (№ 173), вирій — теплий край (№№ 291, 195, 364), гарний — гожий (№ 90) «Скажи навпаки»: білий - чорний (№ 874), день — ніч (№ 714), тепло — холод (№ 257), одягатися — роздягатися (№ 902) «Знайди (принеси, покажи) ще шапку {коника, гребінця тощо)»: (№№ 86, 88; 541, 573, 369; 235, 852; 40, 373); «Знайди (принеси, покажи) ще півника {ключа, косу тощо): №№ 46, 195; 1, 265; 323, 154 «Який він (вона, воно, вони)?», «Хто зараз прийде в гості?» (№№ 502, 511, 535, 536, 537, 544, 549, 557, 558, 578, 583), «Що подарувати зайчику (білці тощо)?» (№ 547, 524, 506, 545, 519, 527, 528, 569, 570, 571, 573, 581) «Скажи одним словом» (гра з м'ячем), «Покажи це» (вихователь називає слово узагальненого значення, діти показують зображення, іграшки, які можуть узагальнено називатися цим словом, на зразок овочі: огірки, помідори тощо) «Вибери що до вподоби» (зображення на картках символів національної культури): додаток № 3; «Хто більше скаже гарних слів про маму» {матуся, неня, мамуся, любенька, дорогенька, золотенька тощо) Впізнай смішне слово (за зразком вихователя чи художнього твору): №№ 174, 95, 536, 537, 548, 103, 713 «Хто нявчить, а хто гавкає?» (№№ 835, 731, 283). «Дитсадок малят-звірят» (№ 662, 663, 89, 790, 668, 840, 207), «Допоможи малятам знайти свою маму» (№№ 828, 654, 879, 80) «Впізнай схоже слово», «Скажи, як у віршику», «Добери своє схоже слово»: №№ 115, 213, 9, 865, 872, 849 «Скажи своє речення», «Живі слова» (кожна дитина наводить по одному слову, з яких утворюється речення; залучається 3—4, рідше 5 дітей). Гра «Море» (с. 252) «Про що буде мовитися?», «Як можна назвати віршик (оповідання, казочку)?»: №№ 838, 853, 69, 81, 164, 733 «Хто більше знає гарних слів» (змагання окремих дітей або команд), «Придумай заголовок для малюнка з гарним словом». Див. додатки № 2, 3. Ігри «Квіти» (с. 238), «Птиці» (с. 235). Для ігор добирати слова — знаки національної культури (додаток № 3) |
| Підготовча група | |
| Поповнювати активний словник багатозначними словами, словами, що звучать однаково, але мають різне значення (омонімами), словами, близькими за значенням (синонімами), протилежними за значенням (антонімами) Заохочувати давати імена тваринам, пташкам (іграшковим та живим), мотивуючи їх певними ознаками тварини чи пташки або власними уподобаннями Вправляти дітей у творенні слів Створювати ігрові ситуації, що спонукають вживати прикметники та прислівники Розвивати вміння висловлюватися складними реченнями | «От як цікаво! Слова ніби однакові, а означають різне»: капелюх (№ 160), роги, ноги (№№ 590, 529, 575, 936), іти (№№ 227, 363), приходити (№№ 961, 199). зуби (№№ 370, 977), серп (№№ 77, 398), виходити (№№ 857, 208), край (№№ 160, 780), «Як ще можна сказати?»: дзеркало, люстро (№№ 361, 374), звити — сплести (№ 705), заметіль — хуга — завірюха (№ 870); «Скажи навпаки»: плакати — сміятися (№ 727), починати — кінчати (№ 747), старий — новий (№ 472), погано — гарно (№ 798) «Кому яке ім'я пасує» (Ряб ко — бо рябенький, Шурник — бо муркоче): №№ 49, 797, 809, "810, 811, 813, 1041, 1044 «Вигадай своє слово», «Вигадай смішне слово» (за зразком вихователя чи художнього твору): №№ 717, 625, 660, 602, 330, 929, 883, 128, 680, 686, 348, 905 Ігри «Фарби» (с. 249), «Море» (с. 252), №№ 252, 644, 638 Бесіди вихователя з дітьми, під час яких ставляться питання із словами навіщо, коли, чому, що спитав (сказав, знав, попросив) тощо |
Навчання дітей грамоти1
1 Навчання грамоти доцільно проводити з невеликими групами дітей.
У процесі вдосконалення усного мовлення та оволодіння початками грамоти відбувається ефективний всебічний розвиток дітей. Кожне заняття з навчання грамоти має носити чітко виражений розвиваючий характер. Пізнавальна діяльність має набувати все виразніших довільних форм (діти здобувають уміння керувати своєю увагою, запам'ятовувати пропонований їм матеріал, їхнє сприйняття почутого й побаченого стає усвідомленішим).
У дітей п'ятого-сьомого років життя починають формуватись нейрофізіологічні й психологічні передумови для оволодіння більш складними знаннями і вміннями. І найголовнішу роль у цих процесах, безумовно, відіграє рідна мова.
Серед різних видів навчальної діяльності, предметом яких є рідна мова, одним з найважливіших і найскладніших є оволодіння початками грамоти. У навчанні грамоти чотири-шестирічних дітей вихователь може застосувати всі відомі словесні й практичні методи, але найдоступнішими для них є розповідь і бесіда у сполученні з практичними діями. Практичні навчальні дії доцільно організувати в ігровій формі. Програма з цього виду діяльності передбачає ознайомлення дошкільників з цілим рядом складних мовних і мовленнєвих понять, які мають бути засвоєні дітьми практично.
Використовуючи метод розповіді (навіть коли він супроводжується спостереженнями за мовленнєвими явищами), не можна обійтися без практичних дій з тими чи іншими мовними одиницями — реченням, словом, складом, звуком, які, зважаючи на складність їх матеріального вияву, мають постати в уявленні дітей у предметній формі. Слід пам'ятати, що довільна увага дошкільнят чотирьох-п'яти років ще дуже слабка, поріг сприйняття невисокий, мислення носить наочно-образний характер, загальний інтерес від діяльності спрямований на її результати, а не на способи дій. Зважаючи на це, усім завданням, що мають пізнавальний зміст, доцільно надавати ігрової форми. Елементами гри при цьому можуть служити: ігровий сюжет дитячої діяльності, пропонована дитині певна роль (слова, звука, складу тощо), установка на перемогу в змаганні в результаті успішного виконання заданих дій з обов'язковим додержанням встановлених правил. У цьому віці будь-які запитання й завдання сприйматимуться дітьми краще, якщо їх задаватимуть Буратіно, Мальвіна, Катруся, Незнайко чи інші добре відомі дітям казкові герої. У процесі виконання навчальних завдань діти з великим задоволенням обирають ролі водіїв, капітанів, будівельників, продавців. Виграють у кінцевому результаті ті діти (пари, групи), які виконують завдання швидше, точніше, правильніше. Це може бути добір слів з певними звуками або звуком у заданій позиції (на початку, в середині, в кінці слова), з певною кількістю складів, звуків, з наголосом на певному складі тощо.
Одним із найважливіших завдань у процесі навчання грамоти є формування у дітей навичок звукового аналізу слів. Це складне вміння є обов'язковим для процесу навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом. Воно формується як особлива розумова дія, в ході якої діти мають додержувати двох обов'язкових умов: послідовно і правильно називати в словах звуки. При цьому вважаємо зайвими вимоги називати в слові кількість звуків, а також у ході виділення окремих з них давати їм якусь характеристику — голосний, приголосний тощо. Важливо, щоб дитина зобразила її за допомогою умовних знаків (фішок) на моделі, і ці попередні дії стануть надійною основою для грамотного (без пропусків і заміни літер) письма.
Дидактичні ігри зі звуками — необхідний метод, який сприяє оволодінню дітьми умінням виконувати звуковий аналіз слів. За вказівкою вихователя діти, що одержали роль тих чи інших звуків, мають виконувати різноманітні дії — рухатися так, щоб у результаті перестановок утворювались склади та слова, змінювалося значення слів тощо. Важливо, щоб ці дії були не механічними, а супроводжувались активним вимовлянням окремих звуків, утворених складів, слів, речень тощо. Емоційність, інтерес, безпосередність, партнерство вихователя в колективних діях дітей сприятимуть оволодінню вихованцями такими важливими розумовими діями з різними мовними одиницями, як аналіз, синтез, класифікація, абстрагування, уміння робити правильні висновки.
Навчання грамоти дітей п'ятого року життя становить собою суто добукварний період. На заняттях діти вслухаються в мовлення, дізнаються, що воно складається з речень, речення будуються зі слів, а, слова можуть ділитися на склади і окремі звуки. З метою оволодіння звуковим аналізом слів вихованці виконують вправи на визначення початкових і кінцевих звуків у словах, на виявлення названих вихователем звуків у заданих словах, на самостійний добір слів із тим чи іншим звуком.
Вихователеві слід мати на увазі, що для виділення у словах початкових і кінцевих звуків спочатку слід добирати найпростіші випадки: для виділення голосних найзручнішою є така позиція, коли даний звук становить собою окремий склад (а-кула, о-купь, У-країна, Е-мма, і-дуть). У кінці слів такі склади в українській мові (за винятком слів іншомовного походження) відсутні, тому для виділення кінцевих голосних звуків слід добирати слова, у яких ці звуки переважно знаходяться під наголосом (гора, пишу, книжки, пливе, малі). У такій позиції голосні звуки вимовляються чітко, виразно, без будь-якої редукції (скорочення). Для приголосних найзручнішою позицією для виділення є така, коли початковий або кінцевий звуки знаходяться за межами прямого складу типу «ПГ» (приголосний + голосний), який у методиці навчання грамоти ще називають злиттям, наприклад: брова, ніс, палець, лоб, лікоть, шкіра, спина. У такій позиції вимова приголосних звуків є значно автономнішою порівняно з тією, коли вони знаходяться в безпосередньому контакті з голосними, а тому й виділення їх у слові відбувається значно легше,
Наступним кроком в оволодінні вмінням виконувати повний звуковий аналіз слів є впізнавання заданого або самостійно виділеного звука в інших словах, тобто в таких, де він може знаходитись у різних позиціях, у тому числі й у структурі «злиття». При цьому зауважимо, що для загострення фонетичного слуху дітей у пропонованому ряді слів мають бути й такі, що заданого звука зовсім не містять. Наприклад, для впізнавання звука [ш] можна подати дітям такі слова: шпак, кішка, кажан, каштан, шапка, штани, сорочка, галоша.
Щодо поділу слів на склади дітям п'ятого року життя достатньо оволодіти цим умінням зі словами, що становлять два відкриті склади типу «злиття»: ма-ма, ли-па, сі-но, бі-ле. Сильніші діти легко поділяють на склади і слова типу мо-роз, ло-па-та, то-по-ля. Не становитимуть для малят труднощів і слова з першим відкритим складом: кни-га, гри-би, кра-си-во. Корисним і цікавим видом роботи, пов'язаним зі складоподілом, є колективне, групове або самостійне промовляння за складами лічилочок, зокрема в процесі рухливих ігор.
Крім звуко - складового аналізу слів, чотирирічні діти здатні виконувати найпростіші розумові "дії з реченням. Саме поняття «речення» вони сприймають і засвоюють суто практично: «Послухайте, діти, таке речення». Малята довідуються, що речення складаються зі слів, яких може бути два, три і більше (з односкладними називними, неповними реченнями, які становлять собою одне слово, ознайомлювати дошкільників не потрібно, про них вони дізнаються в школі).
Найдоступнішими за структурою реченнями є такі, в яких підмет виражено іменником, рідше — особовим займенником, а присудок — дієсловом дійсного пособу в різних часових формах. Порядок слів у пропонованих дітям реченнях здебільшого прямий, тобто коли підмет стоїть перед присудком {Дівчатка співають. Хлопчики танцюють гопак). Але паралельно можуть аналізуватися й речення, що мають зворотний обернений) порядок слів (Незабаром настане весна, прилетять пташки. Зацвітуть квіти).
З інтонаційного боку речення, пропоновані для прийняття і елементарного аналізу (визначення кількості слів, послідовне називання слів, встановлення меж — початку і кінця — речення), можуть бути також різними. Безумовно, дітям п'ятого і шостого років життя доведеться найчастіше сприймати й аналізувати розповідні речення, але на сьомому році м доцільно буде час від часу пропонувати питальні, інколи й спонукальні речення (Звідки повертаються птахи? Летіть, гусоньки, до хати!).
Малювання (схематичне позначення) речень відбувається з допомогою відображення на моделях початку (вертикальною рискою) та кінця (відповідним розділовим знаком). Наприклад:
Настала осінь. |____ ____.
Повітря стало прохолоднішим. |________________.
Поховались від холоду комахи. |________________.
Куди збираються птахи? |______ ____. ___?
Так звані «короткі слова» (прийменники, сполучники, займенники) діти шостого року життя також мають сприймати і позначати на моделях коротшими лініями. Відстань між лініями, що позначають окремі слова, становить одну клітинку1.
На шостому році життя діти оволодівають умінням виконувати складовий та повний звуковий аналіз найпростіших за будовою слів. Доцільно виготовити для групи та для кожної дитини три складові моделі (на папері різного кольору).
1 Робота над моделюванням речень і слів виконується в зошитах або на окремих аркушах у клітинку, на дошці, на набірному полотні.
Практика показує, що в роботі над звуковим аналізом недоцільно застосовувати кольорові символи для умовного позначення голосних, твердих і м'яких приголосних звуків, оскільки вони, по-перше, не відображають істотних ознак того чи іншого типу звуків, а по-друге, дошкільнята нерідко плутають кольори.
Тому дана програма передбачає позначення голосних звуків кружечком (великою крапкою), твердих приголосних — смужкою (рискою), а м'яких приголосних — двома паралельними смужками (рисками). Кружечок у свідомості дитини асоціюється з вільним проходженням струменя видихуваного повітря через ротову порожнину, смужка символізує перешкоду на шляху цього струменя, дві смужки — посилену, ніби подвійну перешкоду, якою супроводжується вимовляння м'якого звука порівняно з парним твердим.
Для вправлянь у побудові звукових моделей слів кожна дитина повинна мати невеличке набірне полотно, на якому можна викладати за допомогою карток-фішок звукову форму слова.
Роботу біля дошки можна проводити по-різному: на демонстраційному набірному полотні, на дерев'яній планці з основою, на якій можна виставляти картки-фішки, або на магнітній дошці.
Якщо діти оволодіють умінням послідовно і правильно називати звуки в словах, є всі підстави для переходу до букварного періоду навчання грамоти, тобто до оволодіння початковим умінням читати. Враховуючи загальний розвиток дітей і побажання батьків, цей перехід можна здійснювати і на шостому році життя, організовуючи заняття-ігри з окремими групами «грамотіїв».
Слід мати на увазі, що пропонована програма не передбачає обов'язкового формування у дошкільників навичок читання у діапазоні всього алфавіту. Однак з особливо розвиненими дітьми, групами «грамотіїв» цю роботу можна проводити. Головне ж завдання для дітей підготовчої групи полягає у засвоєнні самого способу читання складів і слів. На початковому етапі навчання основна увага вихователя має бути зосереджена на тому, щоб не допустити так званого по-буквеного читання.,Під читанням слід розуміти «процес відтворення тукової форми слів за їх графічною (буквеною) моделлю»1. В цьому визначенні слід бачити найважливішу вказівку на те, що дитина, яка розпочинає оволодівати вмінням читати, діє зі звуковою стороною мови, яку, однак, сприймає опосередковано, через букви, а тому без правильного відтворення звукової форми слова вона не зможе зрозуміти прочитаного, навіть знаючи всі букви.
Отже, перед читанням прямого складу типу «злиття» дітям необхідно добре усвідомлювати звукове значення обох літер. Особливо це стосується букви, що позначає приголосний у складі.
Діти мають навчатися прочитувати обидві букви прямого складу у єдиному злитому комплексі, відкриваючи для цього рот тільки один раз, тобто в момент вимовляння голосного. Стійке, правильне, до автоматизму засвоєне читання складів з певною буквою у сполученні її з усіма відомими дитині буквами голосних звуків є основою для читання найпростіших одно- та двоскладових слів. Читання слів типу мак, сон, ліс відбувається на основі сприйняття двох одиниць читання — злиття приголосного з голосним та приголосного, який приєднується до злиття: ма + к, со + н, лі + с.
Поступово пауза між злиттям і приголосним звуком скорочується, і діти переходять до складового читання такого типу слів.
Пропонована програма передбачає формування початкових навичок читання на основі дванадцяти літер, з яких п'ять позначають голосні звуки: а, о, у, и, і та сім — приголосні звуки: м, н, л, в, с, т, к. З поданих букв можна утворити досить багато слів простої звуко-складової структури, лексичне значення яких добре зрозуміле для шести-, семирічних дітей.
Необхідно в кожній групі мати касу букв і складів для фронтальної (групової) роботи, а також розрізні азбуки в межах, передбачених програмою дванадцяти літер для кожної дитини.
1 Зльконин Д. Б. Как учить читать. — «Знание», серия Педагогика и психология. — №4. —
1976. — С. 17.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 167 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |